Telegram statistics channel - @vilni_vid_nasylstva

🔴 У межах співпраці з локальною командою в Дрогобицькій територіальній громаді в рамках проєкту «Громадські ініціативи із запобігання гендерно зумовленому насильству у відібраних громадах» було реалізовано комплексну ініціативу, спрямовану на підвищення обізнаності мешканців і мешканок щодо проблеми домашнього та гендерно зумовленого насильства, подолання стереотипів і формування культури небайдужості та взаємної підтримки.Результати проєкту на слайдах ▶️Попри виклики – погодні умови та перебої з електропостачанням – ініціатива об’єднала різні середовища навколо спільної мети. Дрогобицька громада зробила ще один крок до того, щоб тема насильства перестала бути «незручною» і стала темою спільної відповідальності.🖇 Проєкт реалізовувася в межах співпраці з UNFPA Фондом Народонаселення ООН в Україні та ГО «Асоціація Амбасадорок України» за підтримки уряду Канади. ⛔️Думки, погляди та рекомендації, викладені в цій ініціативі, належать авторам(-кам) і не обов’язково відображають офіційну політику чи позицію UNFPA, ГО «Асоціація Амбасадорок України» або уряду Канади.

🔴Мобільні гінекологічні бригади відіграють критично важливу роль у забезпеченні доступу до послуг із сексуального та репродуктивного здоров'я. У багатьох сільських громадах по всій Україні дістатися до медичного закладу залишається викликом, особливо в умовах триваючої війни. Села можуть розташовуватися за десятки кілометрів від найближчої клініки, рух громадського транспорту обмежений, а для деяких жінок – літніх людей, жінок з інвалідністю чи внутрішньо переміщених осіб – самостійна поїздка є просто неможливою. За таких обставин мобільні гінекологічні бригади відіграють критично важливу роль у забезпеченні доступу до медичної допомоги.Працюючи з самого ранку до пізнього вечора, фахівці долають значні відстані, аби дістатися віддалених сіл. Через поганий стан доріг часто доводиться обирати довші маршрути, щоб не пошкодити автомобіль. Восени та взимку бригади нерідко повертаються пізно вночі, їдучи у цілковитій темряві. Відключення електроенергії додають ще більше невизначеності та можуть порушувати графіки роботи, але щойно бригада дістається до громади, робота продовжується. «Повернути назад – це не варіант», – каже Людмила Касьян, лікарка-акушерка-гінекологиня, яка працює у складі мобільної гінекологічної бригади на Полтавщині. «Якщо ми вже приїхали, ми надаватимемо допомогу. Ми оглядаємо кожну жінку, яка звертається – без жодних винятків».Як мобільні гінекологічні бригади надають допомогу жінкам у найвіддаленіших громадах України читайте на сайті UNFPA, Фонд ООН у галузі народонаселення#історії_UNFPA

🔴 Тема ветеранів та військових стає все більш актуальною в умовах тривалого збройного конфлікту. Сьогодні ми поговоримо про відпустку військовослужбовців, коли вона стає не лише радісною подією для родини 👨‍👩‍👧‍👦. Важливо враховувати, що це також період високої емоційної напруги та перебудови сімейної системи, який може супроводжуватися загостренням конфліктів і ризиками повторного насильства ⚠️.❗️Для початку пропонуємо розглянути, які зміни відбуваються в сімейній системі в умовах тривалої відсутності одного з партнерів. Під час тривалої служби сім’я адаптується до відсутності батька чи матері:– змінюються ролі та відповідальність;– формується новий порядок ухвалення рішень;– партнер або партнерка, які залишаються вдома, часто набувають більшої автономії;– діти вибудовують нові патерни прив’язаності.⚖️ Система стабілізується в новому форматі .🔄 Повернення військового – навіть короткострокове – знову змінює баланс у родині. У цей період можуть проявлятися психоемоційні фактори:– симптоми ПТСР або підвищена гіперзбудженість;– труднощі з регуляцією гніву;– підвищений контроль або ревнощі;– потреба у відновленні «втраченого авторитету».Водночас члени родини можуть:– відчувати власне виснаження;– переживати образу або накопичений гнів;– бути неготовими до різкої зміни стилю взаємодії.⚠️ Через це виникають зони підвищеної напруги та ризики вчинення насильства, особливо в родинах, де насильство вже мало місце раніше. Тригерами можуть стати:– конфлікти щодо дисципліни дітей;– фінансові питання;– ревнощі або підозри;– вживання алкоголю;– спроби швидкого «відновлення інтимності» без урахування стану партнерки чи партнера.👩‍⚕️👨‍⚕️ На що варто звернути увагу фахівцю або фахівчині, які працюють із родиною, де під час відпустки виникає ризик насильства:– наявність історії насильства;– доступ до зброї;– виражені симптоми гіперзбудження;– рівень контролюючої поведінки;– ізоляцію постраждалої сторони.🛠 Під час роботи з такими родинами варто:– заздалегідь готувати родину до періоду відпустки;– проговорювати очікування обох сторін;– формувати план безпеки 🛡;– нагадувати про доступні служби підтримки 🤝;– окремо працювати з темою відповідальності за насильницьку поведінку.💙 Пам’ятаймо, що профілактика допомагає зберігати ресурси. Корисними можуть бути короткі психоосвітні матеріали для сімей військових, алгоритми дій у разі ескалації, а також координація між службами підтримки військових і службами протидії домашньому насильству. ✨ Період відпустки може стати як ресурсом для відновлення зв’язку, так і точкою повторної травматизації. Завдання фахівців – своєчасно виявляти ризики, підтримувати безпеку постраждалих та працювати з відповідальністю за насильницьку поведінку. 🖋 Олексій Гелюх, психолог, тренер пул тренерів UNFPA#колонка_психолога

📍Центр допомоги врятованим м. Києва – це безпечний і комфортний простір, створений для людей, які постраждали від війни.✏️До нас звернулася жінка з листом вдячності за нашу роботу: «Мені вже за 60, але раніше я ніколи не зверталася по допомогу, бо соромилася просити. Після початку війни я залишилася без дому й роботи, переживала сильний біль і розпач та почувалася самотньою. Усе змінилося після знайомства з фахівчинями ЦДВ. Я знову повірила у власні сили й тепер знаю – зможу впоратися з труднощами». Подібні історії ми чуємо постійно, і саме тому працюємо ще активніше, щоб розширювати діяльність і надавати допомогу більшій кількості людей.🔹 З початку 2026 року ми:💼 Налагодили співпрацю з організаціями громадського сектору: ГО «Неємія», ГО «Нумо, сестри!», МБФ «Українська фундація громадського здоров’я», Представництвом корпорації HealthRight International в Україні, ГО «Шлях вільних».✍️ Підписали меморандум про партнерство з Управлінням соціальної та ветеранської політики Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та запланували спільні заходи.💫 Ознайомилися з діяльністю модульного містечка для ВПО поблизу Броварів і домовилися про подальшу співпрацю.🤝 З метою обміну досвідом відвідали Центри допомоги врятованим у Запоріжжі та Бородянці.🫂 Провели заходи з елементами арттерапії для відвідувачів нашого офісу – простір підтримки, відновлення та безпечного спілкування.📲Якщо вам потрібна підтримка від ЦДВ м. Києва – телефонуйте за номером: (066) 170-48-90.🖇Центр допомоги врятованим у Києві створено за ініціативи Офісу віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, за сприяння Урядової уповноваженої з питань гендерної політики, у партнерстві з UNFPA – Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, завдяки фінансовій підтримці урядів Австрії, Бельгії, Іспанії та Швеції у співпраці з місцевими органами влади та ГО «Асоціація амбасадорок України».

🔴Іноді я дуже дивуюся, як швидко ми – дорослі – забуваємо, що були дітьми. Забуваємо про власні дитячі потреби, емоції й поведінку. Особливо – про власні дитячі прояви агресії. Ставши дорослими, ми продовжуємо робити з власними дітьми те, що колись робили з нами наші батьки.У малих дітей ми блокуємо прояви агресії, а підлітків – ще гірше – звинувачуємо, формуємо негативні автоматичні думки: «я не такий». Як часто ми забуваємо, що злість і її проживання через агресію – це захисний механізм. Наслідок – ми отримуємо дітей, які починають кривдити інших або під час чи після дорослішання чинять насильство і стають дітьми-кривдниками.Пропоную сьогодні поговорити про те, як ми, дорослі, можемо реагувати на агресію дитини й створювати для неї систему опор.❓Чому важливо розуміти це зараз? Дитина проявляє агресію. І знаєте що? Вона – не головна проблема. Найзручніше сказати: «він некерований», «вона маніпулює», «це характер». Найскладніше – подивитися на систему. Бо дитина не має влади в родині. Агресія – це завжди боротьба за владу або за безпеку.І якщо дитина кричить, б’є, зривається – вона або не відчуває меж, або не відчуває захисту, або живе в напрузі, яку дорослі не витримують.Давайте чесно.Коли дитина агресивна, що роблять дорослі? Підвищують голос. Принижують. Лякають покаранням. Або здаються й дозволяють усе, аби тільки «не істерила». І в обох випадках дитина отримує одне повідомлення: «опори немає».Агресія дитини – це тест. Тест на дорослість дорослого.«Чи витримаєш ти мою злість? Чи зруйнуються наші стосунки? Чи ти злякаєшся мене?» – ось про що запитує дитина дорослого своєю агресією.❗️Якщо дорослий починає конкурувати з дитиною за владу – система вже програла. Роль дорослого – не перемогти, не придушити, не «переламати характер», а:– встановити чіткі межі;– залишатися спокійним;– витримати емоцію без насильства у відповідь.Дитина має одночасно чути: «Стоп. Так не можна» і «Я все одно з тобою».А тепер про незручне. Якщо в родині постійні конфлікти, пасивна агресія між дорослими, страх, контроль, знецінення – дитина просто відтворює цю модель. І тоді ми маємо справу не з «агресивною дитиною», а з дорослою системою, яка не витримує напруги.Для фахівців важливо усвідомити: коли ви працюєте з такою родиною, питання не в тому, «як заспокоїти дитину». Питання інші:– хто в родині реально має владу?– хто виснажений?– хто боїться?– хто не витримує?Бо дитяча агресія – це завжди лакмусовий папірець. Дитина не руйнує систему – вона показує, що система вже тріщить. І саме дорослі вирішують – закричати гучніше чи стати опорою.🖋 Олексій Гелюх, психолог, тренер пул тренерів UNFPA#колонка_психолога

💻🧠 ООН Жінки в Україні запрошують жінок та дівчат приєднатися до Школи штучного інтелекту – Весна 2026.Штучний інтелект уже трансформує те, як ми працюємо та живемо. І важливо, щоб жінки не лише адаптувалися до цих змін – а й ставали тими, хто формує розвиток технологій.Відкрито прийом заявок до публічної когорти цієї весни – це можливість долучитися до спільноти жінок і дівчат, які прагнуть освоювати сучасні технології та створювати інклюзивне цифрове майбутнє.✨ Чому варто зареєструватися?– навчання буде адаптоване до вашого досвіду та потреб;– організатори врахують умови, необхідні для комфортної участі;– ви станете частиною мережі жінок, які розвиваються у сфері технологій та підтримують одна одну.📌 Як подати заявку?Заповнення короткої форми – ваш перший крок до участі в програмі:👉 https://forms.office.com/r/ZuAHcQC8vSУчасть у програмі – безкоштовна.Відповіді є конфіденційними та використовуватимуться ООН Жінки в Україні.Ми ділимося цією можливістю, щоб більше жінок могли долучитися до навчання та розвитку у сфері нових технологій 💛#EU4GenderEqualityEuropean Union in UkraineUNFPA , Фонд Народонаселення ООН в Україні

🔴Досудове розслідування кримінальних проваджень, пов’язаних із домашнім насильством щодо дітей потребує особливого, чутливого до дитини підходу. Такі справи мають здійснюватися з урахуванням не лише норм КПК України, а й законодавства у сфері протидії домашньому насильству, стандартів правосуддя, дружнього до дитини, Конвенції ООН про права дитини і Стамбульської конвенції. Які стандарти важливо враховувати на практиці? - читайте на слайдах 🔼 Дотримання стандартів досудового розслідування у справах про домашнє насильство щодо дітей є необхідною умовою ефективного захисту прав дитини та реалізації принципу найкращих інтересів дитини. Комплексний, дитиноорієнтований підхід дозволяє забезпечити своєчасне реагування на насильство, мінімізувати повторну травматизацію та підвищити якість розслідування.❗️Водночас ефективне впровадження цих стандартів неможливе без системних навчань і підвищення кваліфікації фахівців на рівні територіальних громад. Саме підготовка слідчих, прокурорів, поліцейських першого реагування, працівників служб у справах дітей, соціальних і освітніх фахівців у громадах є ключем до раннього виявлення домашнього насильства, належної міжвідомчої взаємодії та забезпечення безпеки дитини на всіх етапах доступу до правосуддя. 🎓 Тамара Бугаєць, юристка.#колонка_юристки

Продовжуючи тему реагування на випадки насильства, окремої уваги потребує комунікація з кривдником, який є ветераном або військовослужбовцем.❗️Це один із найскладніших аспектів роботи, адже взаємодія з людиною, яка має бойовий досвід, вимагає особливої чутливості до тону, темпу розмови та фізичної дистанції. Люди з бойовим досвідом часто гостро реагують на тиск – навіть якщо це проявляється лише у словах чи інтонації. Саме тому професійна комунікація має базуватися на чітких принципах. 🔴 Ключові принципи взаємодії:1️⃣ Чіткість і спокій – говоримо рівно, без оцінок і моралізаторства.2️⃣ Оперування фактами – «Ви підвищили голос», «Ви кинули предмет» замість узагальнень на кшталт «Ви агресивні».3️⃣ Спілкування з гідністю – не переходимо в «позицію влади», зберігаємо нейтральність та професійну дистанцію.4️⃣ Дотримання безпеки – так само, як і у взаємодії з постраждалою особою, важливо не наближатися, не торкатися без дозволу та контролювати простір.5️⃣ Не «заспокоюємо», а стабілізуємо – фрази «заспокойтесь» або «візьміть себе в руки» можуть мати протилежний ефект. Фахівцю чи фахівчині варто мати власну «професійну валізку» з вправами для стабілізації та саморегуляції.6️⃣ Пауза і дихання – якщо емоції зростають, сповільнюємо темп, дозволяємо паузи, знижуємо інтенсивність розмови.7️⃣ Техніки стабілізації – у разі дестабілізації (гнів, дезорієнтація, сильне напруження) застосовуємо базові техніки стабілізації.🔴 Що допомагає у взаємодії:– низький, рівний голос;– чіткі межі («Я зараз поруч, але мені небезпечно, коли ви так себе поводите»);– короткі інструкції без складних формулювань.🔴 У складних випадках:Якщо у військового є ознаки наслідків психотравми (ПТСР, депресія, інші психічні розлади, втрата контролю над емоціями), доцільно:– повідомити відповідні служби – за згодою людини або відповідно до законодавства;– залучити військового психолога або командування (якщо військовий є діючим);– надати контакти кризових центрів або ветеранських хабів.🔴 Важливий принцип:Передусім важливо бачити людину – а вже потім її статус ветерана чи військового і лише після цього – роль кривдника в конкретній ситуації.Не варто нав’язувати допомогу – краще пропонувати та запрошувати, зберігаючи гідність людини: «Є спеціалісти, які працюють саме з ветеранами. Вони допомагають відновити сон, контроль і внутрішній спокій».🖋 Олексій Гелюх, психолог, тренер пул тренерів UNFPA#колонка_психолога

🔴Сьогодні ми продовжимо дуже актуальну й болючу для вас, як фахівців у сфері протидії та запобігання ҐЗН і ДН, тему – як діяти, коли кривдник – військовослужбовець.На превеликий жаль, війна змінює не лише території – вона змінює людей. Тисячі військових, які приїжджають або повертаються з фронту, несуть із собою не лише досвід захисту, а й травму, біль, втому, порушене відчуття безпеки. Іноді ці невидимі рани проявляються у вигляді насильства вдома. І це стає для фахівців системи запобігання та протидії домашньому і гендерно зумовленому насильству подвійним викликом – як захистити постраждалу особу й водночас не втратити людяність у ставленні до того, хто сам є травмованим. Що ж робити в таких випадках? Давайте обговорювати.❗️Пам’ятаймо, що як фахівці ми з вами маємо в першу чергу турбуватися про безпеку постраждалої особи. Незалежно від статусу, звання чи заслуг, насильство залишається правопорушенням.❗️Тому фахівець має діяти відповідно до законодавства та процедур реагування, не допускаючи емоційного упередження. З метою створення для постраждалої особи безпечного простору слід звернути особливу увагу на такі фактори у випадках, коли кривдник – військовослужбовець або ветеран:– наявність зброї чи легкий доступ до неї;– бойовий досвід і навички ведення бою;– можливі симптоми ПТСР (гіпернастороженість, безсоння, вибухи гніву, спалахи паніки);– вживання алкоголю або психоактивних речовин.Якщо ви виявили ознаки загрози життю чи здоров’ю, слід негайно залучати поліцію. ❗️Дуже часто бойовий досвід залишає травматичний слід, який може проявлятися через агресію, контроль, емоційне оніміння або потребу «командувати». Але це не є виправданням насильства.Пам’ятайте – поранений не означає безкарний. У цьому випадку фахівець має бачити дві площини одночасно.1️⃣Перша площина – так, людина може потребувати терапевтичної або психіатричної допомоги.2️⃣Друга – людина має відповідати за свої дії.Такий підхід дозволяє не стигматизувати ветеранів і водночас зберігати чіткі межі: «Твоя травма – це біль, з яким варто працювати. Але твої дії мають наслідки, і відповідальність ніхто не скасовує». 🖋 Олексій Гелюх, психолог, тренер пул тренерів UNFPA#колонка_психолога

📍МИКОЛАЇВ, Україна. Попри тривалу нестабільність та складні погодні умови, на Миколаївщині продовжують працювати сервіси підтримки для тих, хто опинився у складних життєвих обставинах. Мобільна бригада соціально-психологічної допомоги для постраждалих від домашнього насильства у Миколаївській області долає десятки кілометрів, щоб дістатися до найвіддаленіших громад регіону. Для багатьох мешканців сіл, де доступ до кваліфікованої допомоги обмежений, приїзд фахівців стає чи не єдиною можливістю бути почутими та отримати підтримку. «Буває так, що під час розмови люди щиро дивуються, дізнавшись про види насильства. Особливо важливо говорити про виховання дітей та економічний тиск. Ми бачимо, як після таких зустрічей до нас підходять дівчата та жінки, щоб запитати: "А те, що відбувається у мене вдома - це конфлікт чи вже насильство?". Наше завдання це дати їм відповіді та інструменти для захисту», – розповідає фахівчиня соціальної роботи Ярина. ПРОДОВЖЕННЯ НА САЙТІ UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні