Вернадський 🇺🇦 Антарктида 🇦🇶

Цього року озонова діра над Антарктикою закрилася не лише раніше очікуваного терміну, а й найраніше з 2019-го. Її «затягування» відбулося 1 грудня📊 Про це свідчать дані служби моніторингу атмосфери «Копернік» (CAMS), NASA та нашої станції «Академік Вернадський».Нагадуємо, що саме на цій станції — ще коли вона належала Британії 🇬🇧 та мала назву «Фарадей» — було власне відкрито явище озонової діри. Це значне зменшення концентрації озону (нижче 220 одиниць Добсона) у стратосфері над Антарктикою в певний період — здебільшого з серпня до листопада.🇺🇦 Українські полярники на «Вернадському» постійно ведуть моніторинг концентрацій озону, продовжуючи одні з найдовших рядів даних, започаткованих британцями. Цьогоріч наші вчені зафіксували перші концентрації озону нижче 220 ОД 3 серпня. А стабільне повернення до норми (270-290 ОД) — з 17 листопада.У цей період нижчі за норму значення були 81% днів, а мінімум становив 160 ОД, що вище порівняно з попередніми роками.➡️ Як саме змінювалася динаміка концентрацій озону, яку реєстрували на «Вернадському», дивіться на графіку у коментарях.Ці дані підтверджують загальну тенденцію, зафіксовану CAMS та NASA Ozone Watch. Її можна побачити на відеоряді NASA.ℹ️ Щороку розмір озонової діри є різним. З початку 1980-х спостерігався швидкий ріст її площі, вона тривала дедалі довше, а рівень озону відповідно зменшувався. В 2000-х ця негативна тенденція зупинилася й почалося поступове відновлення озонового шару. Це пов'язують з глобальною забороною 1987 року викиду в атмосферу озоноруйнувальних речовин.Протягом наступних десятиліть розмір діри дещо коливався, адже на стратосферний озон, крім антропогенного навантаження, впливають також різні природні фактори — сонячні цикли, вулканічна активність, океани 🌊 тощо.CAMS відзначає, що озонова діра 2025 року була відносно малою другий рік поспіль порівняно з великими та тривалими озоновими дірами 2020-2023 років і мала вищі концентрації озону.Це дає надію, що озонова діра поступово «затягується».🤍 Дякуємо за надану інформацію Олександру Полудню, керівнику 30-ї Української антарктичної експедиції, озонометристу.

📸 Що об'єднує всі ці фото? Крім того, що вони зроблені в Антарктиці нашими полярниками та полярницями:) Усі світлини в різні роки ставали переможцями Конкурсу наукових зображень. Його мета — зібрати ілюстрації, які документують світ науки, для Вікіпедії.Нині триває уже десятий такий конкурс. Цьогоріч є можливість позмагатися у п’яти номінаціях: 🧑‍🔬👩‍🔬 «Люди в науці»🔬 «Мікроскопія»🐧 «Живі організми»📈 «Нефотографічні зображення»🌌 «Загальна категорія» Також у конкурсі знову є спеціальна відзнака, присвячена наслідкам війни. Наприклад, зображенням зруйнованого чи пошкодженого обладнання, будівель наукових установ тощо.✅️ Участь можуть взяти всі охочі — від студентів до науковців з великим досвідом.Запрошуємо долучатися!⏰️ Фінальний день подання зображень — 20 грудня 2025 року.У кожній номінації буде нагороджено до п'яти місць. Цьогоріч конкурс в Україні збігається з міжнародним, тому подані фото та зображення зможуть перемогти не лише на національному рівні, але й позмагатися за місце на міжнародній арені серед інших країн-учасниць.🔗 Більше інформації та докладні умови участі — за цим лінком: https://commons.wikimedia.org/wiki/Commons:Science_Photo_Competition_2025_in_Ukraine📌 Автори фото: ● Євген Прокопчук «Біолог Олександр Салганський відбирає проби біоматеріалу в самиці тюленя Ведделла»● Вікторія Іванець «Д.б.н. Іван Парнікоза спускається зі схилу після обстеження покинутого мартинячого гнізда»● Юрій Шепета «Перлинниця антарктична»● Андрій Утєвський «Антарктична морська зірка Лабідіастер кільчастий»● Олександр Богомаз «Процес дефекації субантарктичного пінгвіна»

Метеорологи на «Вернадському» зафіксували нову кліматичну аномалію🌊 Цього року температура морської води в районі нашої станції жодного разу не опустилася нижче межі замерзання, тобто -1.8°С (нагадуємо, що солона вода замерзає за нижчої температури, ніж прісна). Це відбулося вперше за весь час спостережень за температурою 🌡 морської води, які тривають на «Вернадському» з 2002-го.2024 та 2023 років кількість днів, коли температура опускалася нижче -1.8°С, була мінімальною — 4 та 10 відповідно.💬 «Ймовірно, йдеться про чергове підтвердження потепління в нашому районі Антарктики. Адже за останнє десятиліття кількість таких днів лише один раз перевищила позначку в 40, тоді як за попереднє десятиліття сягала навіть 148», — пояснив очільник відділу фізики атмосфери та геокосмосу НАНЦ Денис Пішняк.Вплив цієї тенденції на природу наші полярники бачать неозброєним оком. 🧊 Нинішньої антарктичної зими (коли в Україні літо) довкола Аргентинських островів, де розташований «Вернадський», не утворився сталий льодостав. Тож акваторія майже весь рік була відкрита для виїздів човнами.Схожа ситуація спостерігалася й у кілька попередніх зим, хоча до початку 2020-х такого майже ніколи не траплялося.❗️ Ба більше: ще від початку українських антарктичних експедицій відстань у 7 км між нашим островом Галіндез та узбережжям Антарктиди взимку можна було подолати на лижах, перейшовши через замерзлу протоку Пенола. Нині це неможливо. А востаннє достатню товщину льоду для переходу Пеноли наші полярники фіксували 2019 року.Раніше сталий льодовий покрив довкола Галіндеза утворювався за рахунок змерзання дрейфуючих уламків айсбергів, дрейфуючого багаторічного і однорічного льоду, місцевого льодового покриву. Тривалий мороз ❄️ та холодна вода 💧 «цементували» все це в придатну для пересування поверхню на всій видимій акваторії.В останні десятиліття сталий покрив утворювався дедалі рідше й фрагментованіше.Цього ж року новий лід був лише місцями між нашим та сусідніми островами, але на невеликих ділянках і недовго. Хоча це не показово для океану, адже у вузьких протоках збирається розпріснена вода, яка швидше замерзає.Нагадуємо, що морський лід є дуже важливою частиною антарктичної екосистеми. Зокрема, з ним тісно пов'язане життя багатьох тварин 🦭🐧Фото: Юрій Шовкалюк

Мексиканські вчені тільки-но прибули до «Вернадського» й уже влаштували… день мексиканської їжі 🌮Як ми розповідали, в неділю у кухаря станції — єдиний вихідний, тож готують по черзі інші члени команди. Цього разу мав усіх частувати системний механік Юрій Шовкалюк, але він був зайнятий роботою на крані, щоб забезпечити якомога швидше розвантаження «Ноосфери».🔥 Тож мексиканські гості Рафаель та Дейзі вирішили взяти ініціативу в свої руки.Рафаель зазначив: «Спочатку ми хотіли приготувати щось суто мексиканське, але не було певних інгредієнтів. Тому ми імпровізували та приготували страви, що типові для тропічної кухні».🤔 Чим же в результаті пригостили мексиканці українську команду?На обід picadillo — популярна страва латиноамериканської кухні, де були поєднані яловичий фарш, помідори, оливки та родзинки. На додаток до цього — тушкована свинина з баклажанами та соєвим соусом і нут з копченим беконом. На вечерю — курячі нагетси та піца 🍕Наші полярники та полярниці були дуже задоволені.«Особливо сподобалась атмосфера з латиноамериканською музикою та колорит страв. Усе було дуже смачно», — поділилися вони.🇲🇽🇦🇶🇺🇦Нагадуємо, що цього сезону стартувала Перша мексиканська антарктична експедиція, яка проходить на станції «Академік Вернадський» та судні «Ноосфера». Мексиканські та українські вчені вже почали геологічні дослідження островів навколо станції та дна Південного океану. Фото: Олександр Полудень, Анатолій Андрєєв

Знаємо, що давно не публікували вашу улюблену рубрику #Кити_в_Антарктиці, тож ловіть до недільної кави добірку з трьох зубатих китів 🐳🦷 До цього підряду (наукова назва: Odontoceti) належать кашалоти, плавуни, представники родини дельфінових — зокрема гринди, дельфіни й косатки, морські свині, а також суто арктичні мешканці — нарвали та білухи. На відміну від вусатих китів, вони мають справжні зуби й активно користуються ехолокацією, щоб орієнтуватися у темряві океану та полювати.🔊 Ехолокація працює завдяки спеціальному органу — мелону, що формує й спрямовує звукові сигнали. А особливі анатомічні структури допомагають вловлювати й «читати» відлуння цих сигналів від об’єктів довкола. Вусаті кити не мають такого механізму і покладаються переважно на слух: низькочастотні звуки, вібрації та фізичні характеристики середовища — рельєф, течії, температуру води.Саме про зубатих китів ми розповідали в попередніх частинах рубрики #Кити_в_Антарктиці, а вже наступні публікації будуть присвячені вусатим китам.🤍 Дякуємо за допомогу в підготовці допису біологам Оксані Савенко та Вадиму Ткаченку