Бачимо, що нашим читачам дуже подобаються горбаті кити. Особливо усіх вразили їхні бульбашкові полювання 🫧Тож продовжуємо закохувати в цих велетнів і розповідаємо про ще один тип їхньої поведінки — полювання випадом або англійською lunge feeding.Це один із основних типів полювання горбанів 🐋 Саме його можна побачити на відео.Спершу кит прискорюється і з широко відкритим ротом просувається до місця з щільною концентрацією здобичі. В цей момент він захоплює величезну кількість води 🌊 та морських організмів. Горлові складки, що йдуть від підборіддя до живота, дозволяють роту різко розширитися, щоб вмістити великий об’єм води 💧Після цього тварина закриває рот і м'язами «горлового мішка» та язиком 👅 виштовхує воду назовні через пластини китового вуса. Вони звисають з верхньої щелепи, як бахрома, і затримують дрібну здобич. Її кит потім ковтає.В Антарктиці здобиччю горбанів переважно є криль 🦐Цей вид китів має від 270 до 400 пластин китового вуса з кожного боку верхньої щелепи. Їхня довжина може сягати 60-90 см.На відео добре помітні великі горлові складки горбанів, кількість яких варіюється від 14 до 35. Розтягуючись, вони дозволяють китам захоплювати від 18 до 56 тис. літрів води за раз.🧐 Цікавий факт: полювання випадом застосовують більшість видів вусатих китів. А от бульбашкове полювання, яке ми показували в минулому дописі, поки «винайшли» лише горбані. Це засвоєна поведінка, що передається з покоління в покоління.Бульбашкові сітки використовують лише в окремих районах живлення, зокрема Антарктиці 🇦🇶 Тоді як полювання випадом є найпоширенішим для горбатих китів. До речі, вони нерідко поєднують різні стратегії для максимально ефективного добування їжі.За допомогою спеціальних міток, встановлених на китів, вчені виявили, що під час полювання випадом горбані можуть розганятися десь до 2 м/с (на піковій швидкості — до 3 м/с).Що це за метод досліджень та як виглядає життя в Антарктиці очима горбанів, ми розкажемо та покажемо вже незабаром 🥰 А поки нагадуємо, що більше цікавого про цей вид можна дізнатися з двох попередніх частин рубрики #Кити_в_Антарктиці🤍 Дякуємо за допомогу в підготовці допису біологам Оксані Савенко та Вадиму Ткаченку.📹 Зоя Швидка
🇺🇦🇦🇶 Скоро ми відзначатимемо одну з ключових дат в історії української Антарктики. 6 лютого 2026-го виповниться 30 років з дня передачі Україні антарктичної станції від Великої Британії.Маємо для вас унікальні архівні кадри, як все відбувалося тоді, в середині 1990-х.Перша Українська антарктична експедиція діставалася станції (на той час — «Фарадей») трьома групами в різний час. 🇬🇧 Перша група їхала в листопаді 1995-го через Кембридж, щоб пройти стажування на науковій апаратурі та приладах із життєзабезпечення.Це були Геннадій Міліневський (керівник першої експедиції, геофізик, озонометрист), Роман Братчик (радист), Володимир Бахмутов (геофізик), Віктор Ситов (метеоролог) та Андрій Сидорівський (дизеліст).20 листопада вони вилетіли на Фолкленди, а 28-го прибули до «Фарадея», який за два місяці стане «Академіком Вернадським». Почалися роботи з «перехвату» досліджень 🤝 Яким був шлях першої п’ятірки і до чого тут 🚢 «Ноосфера» — дивіться у ролику. Ним ми відкриваємо серію архівних відео з першої Української антарктичної експедиції. Далі буде:)#Вернадський30
На «Вернадському» — перші справжні мозаїки ✨️Їх виготовило та подарувало полярникам мистецьке обʼєднання «Затирка». Воно відоме, зокрема, участю у відтворенні славетного твору «Боривітер» Алли Горської.🐧 Митці відправили в Антарктику дві мозаїки з пінгвінами, адже саме ці тварини є символом спільності та життя в найсуворіших умовах.💬 Поліна Пискурьова і Тетяна Тадай, авторки ідеї, зазначають: «Для нас мозаїка — це спосіб говорити про єдність: про те, як різні фрагменти складаються в одне ціле. Так само поєднуються наука й мистецтво, люди й ідеї, знання й емоції. У час, коли мозаїки руйнуються й зникають, ми хотіли нагадати про їхню важливість і потребу в захисті. Про цінність памʼяті та культурної спадщини — незалежно від того, де вона існує: у місті чи серед антарктичних льодів».Через високу вологість в районі «Вернадського» наші полярники побоялися таких милих пінгвінчиків повісити на вулиці. Тому знайшли їм затишне і тепле місце в коридорі поруч з «есемблі» (ми раніше розповідали, що це хол між офісами та житловим корпусом).Тепер мозаїка буде радувати як гостей, так і постійних жителів станції 🤍Автори мозаїки: Влад Власюк, Юля Чикало, Тетяна Тадай, Поліна Пискурьова.
У фаховому виданні Національного антарктичного наукового центру — Українському антарктичному журналі (УАЖ) — вийшов черговий номер 📰У цьому числі представлені наукові статті як українських, так і закордонних авторів з Австралії, Італії, Китаю, Малайзії, Туреччини та США. Йдеться про такі дослідження: 🔹які головні чинники впливають на мінливість погоди в Західній Антарктиці та районі Антарктичного півострова (це там, де розташований «Вернадський) 🔹як раптові потепління стратосфери в східній та західній півкулях над Антарктидою пов’язані з аномальними значеннями загального вмісту озону 🔹як по-різному накопичується кадмій у різних живих антарктичних істотах залежно від місця їхнього проживання 🔹в які місяці температура насамперед впливає на динаміку розвитку щучника антарктичного (однієї з двох квіткових рослин Антарктики) і до чого тут пінгвіни 🔹опис нового виду паразитичних плоских червів класу Monogenea у щуковидній білокрівці (поширена антарктична риба) 🔹як за допомогою штучного інтелекту визначити оптимальний розмір та місця розміщення сонячних та вітрових станцій в Антарктиці.🔗Ділимося посиланням на випуск з повними текстами статей: http://uaj.uac.gov.ua/index.php/uaj/issue/view/29 Нагадуємо, що журнал індексований у міжнародній наукометричній базі даних Scopus і виходить англійською мовою 🌎УАЖ використовує модель Diamond Open Access (OA). Згідно з нею результати досліджень перебувають у вільному доступі для всіх, без стягнення плати з авторів (за обробку статей) або читачів (за передплату). Тож закликаємо скористатися перевагами цієї моделі.
Уряд продовжив Держпрограму досліджень в Антарктиці на два рокиПрийнято рішення, що забезпечить подальшу стабільну роботу українських вчених в Антарктиці 🇦🇶🇺🇦Сьогодні, 30 грудня, Кабмін ухвалив постанову про продовження Державної цільової науково-технічної програми досліджень в Антарктиці до 2027 року (включно).✅️ Це дасть можливість упродовж наступних двох років фінансувати українські антарктичні експедиції, роботу станції «Академік Вернадський» та криголама «Ноосфера».Таке рішення є дуже важливим, адже Україна — одна з небагатьох країн світу, що мають цілорічні станції в Антарктиці, а також право голосу в Договорі про Антарктику. Це значить, що ми робимо щоденний внесок у глобальну науку та маємо реальний вплив на політику щодо крижаного континенту.🔬 Так, на станції «Академік Вернадський» — одні з найдовших рядів безперервних спостережень в усій Антарктиці. Наприклад, вимірювання показників погоди тут тривають з 1947 року, магнітного поля Землі — з 1954-го, рівня озону в атмосфері — з 1957-го.Ці дані — надзвичайно цінні для всього людства, адже за ними ми можемо бачити, як змінюється наша планета. Також вони мають суто практичне значення — щодня за ними формують прогнози погоди, навігаційні маршрути тощо. Й саме українські вчені в Антарктиці збирають, формують та передають такі дані. 🌐 Крім того, Україна долучається до багатьох міжнародних антарктичних ініціатив і щороку розширює співпрацю з іншими країнами. Так, нинішній антарктичний сезон судна «Ноосфера» включає колаборації одразу з шістьма країнами: США, Британією, Польщею, Чехією, Мексикою та Колумбією.Така співпраця, крім користі для світової та української науки, є дієвим інструментом нашої дипломатії 🤝Навіть попри повномасштабну війну нам важливо продовжувати наукову місію в Антарктиці, адже її зупинка перекреслить всі ті інвестиції, які вже зробила Україна в антарктичні дослідження за останні 30 років. Зараз же антарктична програма — це «вікно можливостей» для українських вчених та перепустка України до «елітного клубу» антарктичних країн. Після завершення війни планується ухвалити нову десятирічну програму полярних досліджень, значно розширену порівняно із нинішньою 🐧🐻❄️
Так-так, це реальне відео з підводного життя пінгвінів 🐧🌊💙 Дружнє попередження: якщо у вас дуже чутливий вестибулярний апарат, краще присісти. Запис дуже динамічний і може трохи «захитати» 😅Також важливо: жодних прискорень ми не робили. Тож на відео ви бачите реальну швидкість руху пінгвінів під водою 👀Нагадуємо, що це — субантарктичні пінгвіни, які є найшвидшими з усіх й можуть розганятися до 36 км/год. 🔍 Цікавий факт про датчики. GPS-трекер та камеру кріплять птаху на спину. Вона має велику площу, постійну кривизну й майже не рухається, тож обладнання можна надійно зафіксувати спеціальною стрічкою та клеєм. Камеру вчені знімають уже через добу, трекер — приблизно через три тижні. Для цього існує окрема процедура, яка не шкодить пір’ю та є повністю безпечною для тварин.На відео добре видно, як пінгвіни полюють на криль, що збивається у щільні скупчення. У деяких моментах він буквально «згортається» смугою, і пінгвіни влітають у цю зграю. Виглядає дуже ефектно 😍Також ви можете спостерігати: ▪️ як пінгвіни випускають повітря з-під пір’я для кращого «ковзання» у воді; ▪️ як вони рухаються під водою, наче птахи в польоті, махаючи крилами, а не «пливучи» у звичному сенсі; ▪️ як чистять пір’я, перевертаючись з боку на бік. Догляд за пір’ям для пінгвінів критично важливий, адже від нього залежать теплоізоляція та швидкість плавання.У попередньому дописі ми докладно розповідали, як саме вдалося отримати це відео та навіщо проводять такі спостереження.Тож радимо зазирнути до попереднього посту, щоб дізнатися більше 👀Вдячні колегам з Норвезького полярного інституту за можливість отримати такі кадри 🫶
Навіщо біологи встановлюють GPS-трекери та камери на пінгвінів? 👀Розповідаємо про дослідження норвезьких науковців, яким допомагають українські полярники ⬇️Вчені з Норвезького полярного інституту почали спостереження для Комісії зі збереження морських живих ресурсів Антарктики (CCAMLR) в межах проєкту «Predator monitoring on the Antarctic Peninsula». Його мета — науково обґрунтувати створення нових природоохоронних морських територій в Антарктиці.Цей полярний регіон — ключовий для життя та харчування багатьох видів тварин. Тут є великі скупчення крилю, яким живляться кити 🐳, пінгвіни 🐧 та тюлені 🦭 Ці тварини зосереджені в певних локаціях, значна частина яких досі залишається відкритою для судноплавства та іншої людської діяльності 🚢Щоб надати таким територіям належний захист, потрібні докази, що вони є критично важливими для виживання антарктичних мешканців, а не лише місцями їхнього тимчасового перебування. Саме тому науковці вивчають життя, поведінку та особливості харчування тварин, використовуючи сучасні цифрові датчики 🔬У такому дослідженні цього разу норвезьким колегам допомагають українські біологи. Спільно вони тимчасово встановили на пінгвінів два типи сенсорів 📟🧭 GPS-трекери фіксують маршрут пінгвіна та глибину його занурень. Їх кріплять приблизно на три тижні. Навіть якщо трекер з часом губиться, частина даних встигає надійти вченим.🎥 Мінікамери чіпляють лише на одну добу, щоб мінімізувати вплив на тварину. Відео з них дозволяє зрозуміти, що саме відбувається з пінгвіном, а також валідувати дані GPS-трекера: чи птах харчується, чи відпочиває, чи просто рухається.❗️ Сенсори не шкодять пінгвінам і встановлюються лише у період гніздування. У цей час тварини гарантовано повертаються до своїх гнізд і датчики можна безпечно зняти.Такі спостереження допоможуть у майбутньому краще обґрунтувати необхідність захисту антарктичних екосистем, попри різні позиції окремих країн. Зокрема росії та Китаю, які виступають проти створення природоохоронних морських територій.А на фото ви бачите пінгвіна, за яким спостерігали науковці. Уже завтра покажемо влог із його життя. Не пропустіть, це буде справді унікальний контент😎
Напередодні Різдва на «Вернадському» засяяла ялинка 🎄 Її прикрашання — одна із традицій, яка пов'язує наших полярників та полярниць із таким далеким домом. 🇲🇽 Певна річ, цю подію не пропустили й учасники Першої мексиканської антарктичної експедиції Дейзі та Рафаель. Адже в їхній країні теж є традиція встановлювати ялинку та оздоблювати оселю до різдвяних свят.Чим цьогоріч особливий декор зеленої красуні на «Вернадському»?💙💛 Насамперед, тут з'явилися іграшки із символікою бригад Сил оборони України — своєрідне нагадування кожному з нас, завдяки кому ми маємо свято. Їх передав фонд «Тихо». Вдруге поспіль прикраси для ялинки станції подарував український бренд «Ґроно». Нині це набір куль «Коляда», а минулого разу були кульки за мотивами картин Марії Приймаченко та верхівка «Тризуб». Також є іграшки, які власноруч робили українські полярники або школярі. Наприклад, вишитий бісером пінгвін 🐧 Як українсько-мексиканська команда впоралася з прикрашанням ялинки — дивіться на фото.P.S. Звісно, дерево на «Вернадському» — штучне, адже в Антарктику заборонено завозити живі рослини для збереження її унікальної екосистеми.📸 Юрій Шепета
🇲🇽🇺🇦 Якщо мексиканські вчені працюють на українській станції, значить, чим їх треба пригостити? Правильно — борщем! Що й зробили наші полярники на «Вернадському» ☺️Готував національну страву в неділю черговий на кухні геофізик Альберт Грабовецький, адже цього дня у кухарки експедиції єдиний вихідний. А допомагав науковцю учасник сезонної команди, інженер Олександр Лебідь.🥘 Альберт робив борщ за своїм фірмовим рецептом, який використовує ще зі студентських «гуртожиткових» років. Ось кілька його секретів:● варимо на свинячих ребрах і перший бульйон зливаємо, щоб смак був чистим і м’яким● готуємо свіжу томатну пасту з вичавлених помідорів — нічого зайвого, тільки смак літа● подаємо зі свіжими часником та цибулею — бо для своїх.💬 «Але, звісно, найголовніше варити борщ з душею, адже це не просто страва. Це тепло, пам’ять і смак дому», — поділився Альберт. Очевидно, рецепт і його втілення вдалися на славу, адже вперше за час експедиції всю каструлю борщу з'їли одразу. А там було 15 літрів:) 💬 «Борщ став для мене особливим і незабутнім досвідом — це дійсно унікальна страва з насиченим і вишуканим смаком. Не можу дочекатися, щоб спробувати самій приготувати його, коли повернуся додому. Дякую, що поділилися борщем і теплом української культури навіть на краю землі», — зазначила мексиканська дослідниця Дейзі Вайлера.Щиро радіємо, що наш смачний інструмент культурної дипломатії сподобався гостям ❤️До речі, раптом вам цікаво, звідки на станції взялися свіжі помідори, часник та цибуля, то їх сюди разом із сезонною експедицією доставила «Ноосфера». Там же були свіжі капуста та буряк, тож борщик вийшов майже, як з городу 😁Фото: Юрій Шепета
Цьогоріч до Різдва полярники на «Вернадському» отримали особливі подарунки. І в кожного з них є доброчинна місія ✨️🌾 Перший — традиційний український дідух, який передали з проєкту «Доля розквітне» благодійного фонду «Тихо». В ньому майстрині з різних регіонів створюють дідухи, а весь прибуток від їхньої реалізації йде на закупівлю РЕБ і РЕР для наших військових.🕯 Другий подарунок — це «Різдвяна свічка» від мережі благодійних організацій «Карітас». Вона — дуже гарна та витончена, а ще має важливу місію — допомогти дітям загиблих і зниклих безвісти захисників України. Кошти від продажу свічок будуть спрямовані на відновлення табору «Парасолька» на Волині. Це простір, де діти зможуть знайти підтримку, цікаво провести час з однолітками та відпочити у безпеці.Дуже приємно, що такі особливі свіча та дідух тепер є на «Вернадському» 🤍 Це ще один спосіб долучитися до українських традицій святкування Різдва за 15 тисяч кілометрів від дому, а також підтримати тих, кому зараз важко.Приєднуйтеся і ви — поставте дідух «Доля розквітне» та запаліть «Різдвяну свічку» від «Карітас» разом з полярниками чи зробіть такий цікавий подарунок рідним, ставши частиною великої справи підтримки військових та дітей. Посилання для замовлення: https://tykho.foundation/dolya-rozkvitnehttps://prostomykolka.com.ua/catalog/wax-candles/karitas-candle/
TGLIST.COM.UA
