Вернадський 🇺🇦 Антарктида 🇦🇶

🎖 Наш «бойовий пінгвін» Артем Ігнатенко отримав особливу нагороду — почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест». Ним відзначають рядових, сержантів та старшин за мужність і успішне виконання завдань під час бою.Надзвичайно пишаємося Артемом і розказуємо трохи більше про нього 👇🇦🇶 У 2021-2022 роках був кухарем 26-ї Української антарктичної експедиції. На станції зустрів своє 30-ліття, а за два місяці — початок повномасштабного вторгнення.Після повернення з «Вернадського» долучився до війська. Був у піхоті, а згодом перекваліфікувався на оператора дронів. Виконував завдання на різних напрямках, зокрема, на пекельних бахмутському та луганському. Останнім часом воює на Сумщині, брав участь у курській операції. Нині забезпечує аеророзвідку на одній з передових позицій.Артеме, вітаємо тебе із такою важливою нагородою і щиро дякуємо за захист. Бережи себе 🤍Нагадуємо, що з початку повномасштабного вторгнення до Сил оборони України доєдналися понад 30 полярників. Серед них є представники всіх антарктичних професій: вчені, кухарі, лікарі, дизелісти, сисадміни, механіки. Тепер вони — піхотинці, оператори дронів, сапери, зв’язківці, розвідники, медики та техніки.🐧🪖 Ми називаємо їх «бойові пінгвіни» і маємо постійний збір на їхні потреби: https://www.privat24.ua/send/30v2r

📢 6 лютого запрошуємо всіх на унікальну подію — відкриття антарктичної фотовиставки та живе спілкування з учасниками українських антарктичних експедицій. Чому саме цей день? 🇺🇦🇬🇧 30 років тому, 6 лютого 1996 року, Україна отримала від Великої Британії антарктичну станцію «Фарадей», яку перейменували на «Академік Вернадський».Нині це єдина наша полярна база, яка дає змогу не лише проводити дослідження світового рівня, а й бути в «елітному клубі» 29 країн, що визначають долю крижаного континенту.➡️ Як молода держава змогла безкоштовно отримати станцію у буремні 1990-ті? Що вивчають українці на краю світу і як це впливає на наше повсякдення? Чому полярну програму важливо продовжувати навіть в умовах повномасштабної війни?Відповіді ви зможете дізнатися на спільній події НАНЦ та книгарні Сенс — «30 років українській антарктичній станції “Академік Вернадський”».📅 Коли?6 лютого, 18:00–19:30📍 Де?Сенс на Хрещатику, 34 (2 поверх)Вхід вільний.У програмі:● відкриття фотовиставки «Україна в Антарктиці: дослідження та незламність», в якій зібрані світлини про життя та роботу наших полярників і полярниць, станцію «Академік Вернадський» та криголам «Ноосфера».● онлайн-включення 30-ї експедиції прямо з антарктичного острова Галіндез, де розташована станція ● спілкування з учасниками різних експедицій, зокрема, очевидцями передачі станції 1996 року● реальна історія «бойового пінгвіна» Юрія Лишенка, який з Антарктики вирушив на фронт. ❗️ Важливо: фотовиставка триватиме до 1 березня 2026 року.Ця подія відкриває велику співпрацю між Національним антарктичним науковим центром та книгарнею Сенс, більше деталей про яку ми розповімо згодом 😉Також о 17:00 в книгарні відбудеться урочисте спецпогашення марки, випущеної Укрпоштою до ювілею станції 💌

🧫 НАНЦ відкрив власну лабораторію для аналізу біологічних зразків, привезених з АнтарктикиЦе дуже важливий крок, адже науки про життя вже тривалий час є одним із дослідницьких пріоритетів Центру.Частину біологічних досліджень виконують безпосередньо на «Вернадському», частину — в океані на борту «Ноосфери», а інші — в добре обладнаних лабораторіях на «великій землі». Зразки із Антарктики 🇦🇶 привозили до Києва та розподіляли по різних установах НАНУ та університетах, а також передавали для аналізу за кордон.Проте обсяг робіт біологів НАНЦ став настільки значним, що назріло питання про створення власної сучасної лабораторії, повністю «заточеної» під потреби полярної біології. І ось нарешті вона запрацювала.💬 «Звісно ж, під час війни ніхто не став би витрачати кошти на будівництво: лабораторні приміщення люб’язно надав Київський авіаційний інститут. НАНЦ же завіз обладнання та буквально “з коліс” запустив роботу», — зазначив директор Центру Євген Дикий.Очолює діяльність лабораторії Марія Павловська, чиєю спеціалізацією, зокрема, є морська мікробіологія та аналіз ДНК з довкілля (eDNA). Цей метод дозволяє в одній пробі визначити буквально все біорізноманіття: від бактерій та вірусів до риб чи китів 🐋Нині за допомогою сучасних приладів лабораторія вже забезпечує повний цикл молекулярно-генетичних досліджень. Серед пріоритетів — біопроспектинг. Тобто пошук у рослинах та мікроорганізмах Антарктики речовин, потенційно корисних для медицини, харчової промисловості тощо, як-от нових антибіотиків чи антиоксидантів.🤝 Тож не випадково основним партнером НАНЦ у КАІ стала кафедра біотехнологій.За згаданим напрямом науковці досліджують складні взаємодії між організмами в полярних екосистемах — від обміну продуктами біосинтезу між бактеріями та мікроводоростями в Південному океані до тонких «налаштувань» симбіотичних стосунків антарктичних комах та рослин із бактеріями всередині них.Таке переплетення фундаментальних та прикладних досліджень потребує багато працівників, тому до роботи активно залучають студентів 👩‍🎓 Вони отримують можливість виконувати в лабораторії курсові та дипломні. Це як «місцеві» студенти-біотехнологи з КАІ, так і представники КНУ ім. Шевченка, а в перспективі — інших вишів.Згодом будемо докладніше розповідатимемо про цікаві дослідження, які відбуваються у «магічному трикутнику»: «Вернадський — «Ноосфера» — лабораторія полярної біології ☺️

ℹ️ Основні факти про першу бейскомандерку📌 Анжеліка Ганчук народилася 1994 року. Здобула ступені бакалавра та магістра з відзнакою за напрямом метеорології та кліматології КНУ імені Тараса Шевченка.📌 2016 року почала працювати синоптиком у відділі метеорологічних прогнозів Українського гідрометеорологічного центру ДСНС України. 📌 Займалася оперативним прогнозуванням погоди, аналізом даних, моніторингом небезпечних і стихійних метеорологічних явищ та підготовкою офіційних попереджень. Кілька років також паралельно працювала у відділі взаємодії з медіа та вела прогноз погоди на телеканалі «Київ». 📌 Після повернення з Антарктики очолила сектор чисельного моделювання та прогнозування УкрГМЦ. Сьогодні займається впровадженням сучасних чисельних моделей прогнозування погоди й небезпечних явищ, адаптацією прогнозних методик до національних умов та інтеграцією супутникових даних у щоденну операційну практику.📌 З 2025 року також залучена до освітнього процесу в КНУ імені Тараса Шевченка.📌 Важливою частиною її діяльності є міжнародна співпраця. Бере участь у програмах EUMETSAT та Baltic+, де виступає представником і тренером від України, а також проходила навчання і стажування більш ніж у десяти країнах світу.📌 У Фінляндії здобула статус Master Trainer у системі метеорологічного прогнозування SmartMet та пройшла навчання з роботи з автоматизованими метеорологічними станціями Vaisala.📌 Окремий напрям — співпраця з британським Met Office у впровадженні однієї з провідних у світі платформ для візуалізації метеорологічних даних, яка використовується для телевізійного мовлення та медіапродуктів УкрГМЦ.

🤔 Що ж спільного мають ці види?Усі вони починають шлюбний сезон антарктичною весною і будують гнізда з камінців. Туди зазвичай відкладають 2 яйця, рідше — 1 чи 3. Пташенята з'являються на світ трохи більше, ніж за місяць.В усіх видах обидва партнери відповідально ставляться до батьківства: по черзі висиджують яйця, а потім — оберігають та годують пташенят 🐣Також на них полюють однакові хижаки: морські леопарди та поморники.🤍 Здебільшого в Антарктиці пінгвіни мирно існують між собою, адже мають різний спосіб життя і стратегії полювання. Однак сварки між видами теж інколи трапляються.Приміром, минулого сезону на Галіндезі антарктичний пінгвін став приходити до гнізда субантарктичних і дзьобати його жителів. Тамтешня пара активно відбивалася від нього 😤Так тривало кілька днів, але зрештою пінгвіни порозумілися, й незваний гість перемістився в іншу частину острова.Це все ми вам розповідали до Дня обізнаності про пінгвінів, який в світі відзначають сьогодні, 20 січня. Тож тепер ви знаєте трохи більше:) 📸 Зоя Швидка 

Бачимо, що нашим читачам дуже подобаються горбаті кити. Особливо усіх вразили їхні бульбашкові полювання 🫧Тож продовжуємо закохувати в цих велетнів і розповідаємо про ще один тип їхньої поведінки — полювання випадом або англійською lunge feeding.Це один із основних типів полювання горбанів 🐋 Саме його можна побачити на відео.Спершу кит прискорюється і з широко відкритим ротом просувається до місця з щільною концентрацією здобичі. В цей момент він захоплює величезну кількість води 🌊 та морських організмів. Горлові складки, що йдуть від підборіддя до живота, дозволяють роту різко розширитися, щоб вмістити великий об’єм води 💧Після цього тварина закриває рот і м'язами «горлового мішка» та язиком 👅 виштовхує воду назовні через пластини китового вуса. Вони звисають з верхньої щелепи, як бахрома, і затримують дрібну здобич. Її кит потім ковтає.В Антарктиці здобиччю горбанів переважно є криль 🦐Цей вид китів має від 270 до 400 пластин китового вуса з кожного боку верхньої щелепи. Їхня довжина може сягати 60-90 см.На відео добре помітні великі горлові складки горбанів, кількість яких варіюється від 14 до 35. Розтягуючись, вони дозволяють китам захоплювати від 18 до 56 тис. літрів води за раз.🧐 Цікавий факт: полювання випадом застосовують більшість видів вусатих китів. А от бульбашкове полювання, яке ми показували в минулому дописі, поки «винайшли» лише горбані. Це засвоєна поведінка, що передається з покоління в покоління.Бульбашкові сітки використовують лише в окремих районах живлення, зокрема Антарктиці 🇦🇶 Тоді як полювання випадом є найпоширенішим для горбатих китів. До речі, вони нерідко поєднують різні стратегії для максимально ефективного добування їжі.За допомогою спеціальних міток, встановлених на китів, вчені виявили, що під час полювання випадом горбані можуть розганятися десь до 2 м/с (на піковій швидкості — до 3 м/с).Що це за метод досліджень та як виглядає життя в Антарктиці очима горбанів, ми розкажемо та покажемо вже незабаром 🥰 А поки нагадуємо, що більше цікавого про цей вид можна дізнатися з двох попередніх частин рубрики #Кити_в_Антарктиці🤍 Дякуємо за допомогу в підготовці допису біологам Оксані Савенко та Вадиму Ткаченку.📹 Зоя Швидка

🇺🇦🇦🇶 Скоро ми відзначатимемо одну з ключових дат в історії української Антарктики. 6 лютого 2026-го виповниться 30 років з дня передачі Україні антарктичної станції від Великої Британії.Маємо для вас унікальні архівні кадри, як все відбувалося тоді, в середині 1990-х.Перша Українська антарктична експедиція діставалася станції (на той час — «Фарадей») трьома групами в різний час. 🇬🇧 Перша група їхала в листопаді 1995-го через Кембридж, щоб пройти стажування на науковій апаратурі та приладах із життєзабезпечення.Це були Геннадій Міліневський (керівник першої експедиції, геофізик, озонометрист), Роман Братчик (радист), Володимир Бахмутов (геофізик), Віктор Ситов (метеоролог) та Андрій Сидорівський (дизеліст).20 листопада вони вилетіли на Фолкленди, а 28-го прибули до «Фарадея», який за два місяці стане «Академіком Вернадським». Почалися роботи з «перехвату» досліджень 🤝 Яким був шлях першої п’ятірки і до чого тут 🚢 «Ноосфера» — дивіться у ролику. Ним ми відкриваємо серію архівних відео з першої Української антарктичної експедиції. Далі буде:)#Вернадський30 

На «Вернадському» — перші справжні мозаїки ✨️Їх виготовило та подарувало полярникам мистецьке обʼєднання «Затирка». Воно відоме, зокрема, участю у відтворенні славетного твору «Боривітер» Алли Горської.🐧 Митці відправили в Антарктику дві мозаїки з пінгвінами, адже саме ці тварини є символом спільності та життя в найсуворіших умовах.💬 Поліна Пискурьова і Тетяна Тадай, авторки ідеї, зазначають: «Для нас мозаїка — це спосіб говорити про єдність: про те, як різні фрагменти складаються в одне ціле. Так само поєднуються наука й мистецтво, люди й ідеї, знання й емоції. У час, коли мозаїки руйнуються й зникають, ми хотіли нагадати про їхню важливість і потребу в захисті. Про цінність памʼяті та культурної спадщини — незалежно від того, де вона існує: у місті чи серед антарктичних льодів».Через високу вологість в районі «Вернадського» наші полярники побоялися таких милих пінгвінчиків повісити на вулиці. Тому знайшли їм затишне і тепле місце в коридорі поруч з «есемблі» (ми раніше розповідали, що це хол між офісами та житловим корпусом).Тепер мозаїка буде радувати як гостей, так і постійних жителів станції 🤍Автори мозаїки: Влад Власюк, Юля Чикало, Тетяна Тадай, Поліна Пискурьова.

У фаховому виданні Національного антарктичного наукового центру — Українському антарктичному журналі (УАЖ) — вийшов черговий номер 📰У цьому числі представлені наукові статті як українських, так і закордонних авторів з Австралії, Італії, Китаю, Малайзії, Туреччини та США. Йдеться про такі дослідження: 🔹які головні чинники впливають на мінливість погоди в Західній Антарктиці та районі Антарктичного півострова (це там, де розташований «Вернадський) 🔹як раптові потепління стратосфери в східній та західній півкулях над Антарктидою пов’язані з аномальними значеннями загального вмісту озону 🔹як по-різному накопичується кадмій у різних живих антарктичних істотах залежно від місця їхнього проживання 🔹в які місяці температура насамперед впливає на динаміку розвитку щучника антарктичного (однієї з двох квіткових рослин Антарктики) і до чого тут пінгвіни 🔹опис нового виду паразитичних плоских червів класу Monogenea у щуковидній білокрівці (поширена антарктична риба) 🔹як за допомогою штучного інтелекту визначити оптимальний розмір та місця розміщення сонячних та вітрових станцій в Антарктиці.🔗Ділимося посиланням на випуск з повними текстами статей: http://uaj.uac.gov.ua/index.php/uaj/issue/view/29 Нагадуємо, що журнал індексований у міжнародній наукометричній базі даних Scopus і виходить англійською мовою 🌎УАЖ використовує модель Diamond Open Access (OA). Згідно з нею результати досліджень перебувають у вільному доступі для всіх, без стягнення плати з авторів (за обробку статей) або читачів (за передплату). Тож закликаємо скористатися перевагами цієї моделі.

Уряд продовжив Держпрограму досліджень в Антарктиці на два рокиПрийнято рішення, що забезпечить подальшу стабільну роботу українських вчених в Антарктиці 🇦🇶🇺🇦Сьогодні, 30 грудня, Кабмін ухвалив постанову про продовження Державної цільової науково-технічної програми досліджень в Антарктиці до 2027 року (включно).✅️ Це дасть можливість упродовж наступних двох років фінансувати українські антарктичні експедиції, роботу станції «Академік Вернадський» та криголама «Ноосфера».Таке рішення є дуже важливим, адже Україна — одна з небагатьох країн світу, що мають цілорічні станції в Антарктиці, а також право голосу в Договорі про Антарктику. Це значить, що ми робимо щоденний внесок у глобальну науку та маємо реальний вплив на політику щодо крижаного континенту.🔬 Так, на станції «Академік Вернадський» — одні з найдовших рядів безперервних спостережень в усій Антарктиці. Наприклад, вимірювання показників погоди тут тривають з 1947 року, магнітного поля Землі — з 1954-го, рівня озону в атмосфері — з 1957-го.Ці дані — надзвичайно цінні для всього людства, адже за ними ми можемо бачити, як змінюється наша планета. Також вони мають суто практичне значення — щодня за ними формують прогнози погоди, навігаційні маршрути тощо. Й саме українські вчені в Антарктиці збирають, формують та передають такі дані. 🌐 Крім того, Україна долучається до багатьох міжнародних антарктичних ініціатив і щороку розширює співпрацю з іншими країнами. Так, нинішній антарктичний сезон судна «Ноосфера» включає колаборації одразу з шістьма країнами: США, Британією, Польщею, Чехією, Мексикою та Колумбією.Така співпраця, крім користі для світової та української науки, є дієвим інструментом нашої дипломатії 🤝Навіть попри повномасштабну війну нам важливо продовжувати наукову місію в Антарктиці, адже її зупинка перекреслить всі ті інвестиції, які вже зробила Україна в антарктичні дослідження за останні 30 років. Зараз же антарктична програма — це «вікно можливостей» для українських вчених та перепустка України до «елітного клубу» антарктичних країн. Після завершення війни планується ухвалити нову десятирічну програму полярних досліджень, значно розширену порівняно із нинішньою 🐧🐻‍❄️