Історія «Чекіста»«Чекіст» — старший технік 1‑ї роти батальйону безпілотних систем «Пегас». Родом із Прикарпаття, він пройшов довгий шлях у війську — від строкової служби у Нацгвардії до сучасної війни дронів. У 2017 році він підписав контракт і служив у зоні АТО/ООС на Луганщині та Донеччині. Саме тоді з’явився його позивний - був у контрдиверсійній розвідці, водієм, оператором РПГ. «Чекіст» згадує, як доводилося виходити на окуповані території, виявляти склади боєприпасів і техніку противника. Після звільнення з Нацгвардії створив сім’ю, працював закордоном. На початку повномасштабного вторгнення був у Польщі — він одразу повернувся й пішов у ТЦК. Служив у стрілецькому батальйоні де й бачив справжнє обличчя війни під Бахмутом. Згодом перевівся до артилерійської розвідки, де вперше взяв у руки дрон. Навчався безпосередньо на фронті, методом спроб і помилок, за підтримки побратимів. «Кожен виліт — це мінус у ворога. Коли бачиш, як після твоєї роботи HIMARS знищує ціль — розумієш, що недарма стараєшся», — каже він. Йому доводилося коригувати роботу артилерії, знищувати ворожі гаубиці, міномети, піхоту. Найдальший виліт його «пташки» — 15 км углибину позицій противника. Бувало, що за одну добу він збивав до десяти ворожих дронів. «Чекіст» знає ціну цієї роботи: пілоти БпЛА — пріоритетна ціль для ворога. «Ми не роботи, а лише керуємо ними. Після тижня без перервних польотів очі вже не витримують»Сьогодні він у батальйоні безпілотних систем «Пегас». Його обов’язки як старшого техніка 1-ї роти — забезпечувати технічну готовність озброєння, транспорту та матеріально‑технічних засобів, керувати ремонтною командою й відповідати за правильну експлуатацію техніки. За відвагу та службу нагороджений медалями «Хрест ракетних військ та артилерії», «За поранення», «Лицар бойового чину» та відзнакою Президента«За оборону України». Але сам він каже: «Найбільша нагорода — що я живий і можу повернутися до сім’ї».Його історія — про шлях від піхоти й розвідки до дронів, про повернення після СЗЧ і вибір залишатися там, де найважче.«Головне — знайти свій колектив і працювати так, щоб кожен знав: ми робимо це разом», — говорить він із усмішкою.
З ризиком і досвідом — до перемоги!Історія Дрібного — оператора БПЛАДрібний родом із Волині. Свій шлях у війську він розпочав із піхоти, де здобув перший бойовий досвід. Згодом цей досвід став основою для нового етапу — роботи з безпілотними системами.Він високо оцінює базову загальновійськову підготовку, адже саме вона дала йому фундамент для швидкого опанування керування дронами. «Пілоти бояться зробити помилку, я ж люблю ризикувати, адже знаю — дрон підніметься», — каже військовослужбовець.Дрібний захоплюється технікою, уважно її вивчає й береже, але водночас розуміє: апарат можна замінити, а життя побратима — ні. Тому для нього головне — зберегти людей, навіть якщо доведеться пожертвувати технікою.У його роботі першочергове значення має логістика. Починав із польотів на «Мавіку», і цей досвід нині допомагає краще розуміти, де ворог ховається, та ефективно уражати цілі.З усмішкою додає: «Не раз жартував, що приїду — буду поля кропити. У батьків дружини велике господарство, то я зможу дещо оптимізувати це. Але їй поки не говорив», — сміється Дрібний.Його історія — приклад того, як поєднання піхотного досвіду, любові до техніки, сміливості та прагнення до вдосконалення формує воїна, здатного ризикувати й перемагати.Повне відео за посиланням: https://youtu.be/M42b_H8LfIw
«Найцінніше, чого мене навчила війна — знання рятують життя. Саме тому сьогодні я навчаю інших.»Позивний — «Лебідь».Він народився у Маріуполі — місті, яке стало символом мужності, стійкості та незламності українського народу.У 2021 році підписав контракт зі Збройними Силами України. Наприкінці того ж року виконував бойові завдання в районі проведення ООС на посаді сапера. Саме там отримав перший бойовий досвід, який став фундаментом для подальшої служби.Повномасштабне вторгнення зустрів на Донеччині, поблизу Бахмута. Попереду були запеклі бої за Ізюм, Херсонський напрямок, оборона Соледара, Бахмута, Часового Яру та багатьох інших населених пунктів, де щодня вирішувалася доля України.Кожен бойовий вихід, кожне виконане завдання та кожен пройдений кілометр фронтових доріг ставали новим уроком. Досвід здобував не лише в бою, а й завдяки постійному прагненню вчитися, вдосконалюватися та ставати сильнішим. Згодом це прагнення привело його до сержантського корпусу.З 2023 року «Лебідь» — сержант Збройних Сил України. Протягом служби пройшов різні етапи військової кар’єри, набуваючи досвіду на різних посадах та рівнях відповідальності. Його принцип залишався незмінним: ніколи не припиняти навчатися та передавати знання іншим.Сьогодні він — бойовий інструктор 1 окремої важкої механізованої Сіверської бригади.За роки війни мав можливість обмінюватися досвідом із військовими Німеччини, Франції, США та інших країн-партнерів. Але переконаний: найцінніші знання — це ті, що перевірені реальним боєм і допомагають воїну вижити.Свою мотивацію пояснює просто:«Я хочу передати максимум того, що знаю сам. Якщо хоча б одне моє заняття допоможе комусь повернутися додому живим — значить, я все роблю правильно».Він не говорить про героїзм. Говорить про підготовку, дисципліну та відповідальність.Бо на війні ціна помилки занадто висока.Саме тому сьогодні «Лебідь» продовжує свою службу — навчаючи тих, кому завтра виконувати бойові завдання та боронити Україну.
Сьогодні для воїнів 1-ї окремої важкої механізованої Сіверської бригади особлива дата — річниця офіційного затвердження нарукавного знака бригади.Шеврон — це більше, ніж елемент однострою. Це символ бойового шляху, честі, відваги та братерства. За ним стоять героїчна оборона Чернігівщини, стримування ворога на підступах до столиці, важкі бої та щоденна боротьба за незалежність України.У центрі емблеми — сталевий бойовий кінь. Він уособлює силу, витривалість, стрімкість та незламність воїнів бригади. Чорний і темно-зелений кольори нагадують про міць механізованих підрозділів, а золотий кант підкреслює честь і доблесть тих, хто носить цей знак на своєму плечі.Сьогодні шеврон 1 ОВМБр знають далеко за межами Сіверщини. Він став символом професіоналізму, стійкості та готовності виконувати найскладніші бойові завдання.Вітаємо всіх військовослужбовців бригади з річницею бойової емблеми! Нехай сталевий кінь і надалі веде вас до нових перемог, а кожен день служби наближає головну мету — Перемогу України.Слава воїнам 1 ОВМБр! 🇺🇦Слава Україні!
Історія «Котяри»Свій позивний він отримав через надмірну любов до котів. Родом із Миколаївщини, але значну частину життя проживає на Житомирщині.У травні 2022 року долучився до Збройних Сил України, попри те, що мав трьох дітей і офіційну відстрочку: «Коли почалась повномасштабна війна, я був на Київщині. Було складно навіть потрапити додому. Дехто казав, що ті, хто має дітей, ховаються за їхніми спинами. Мене це вразило. Але я знав: після війни мої діти зможуть з гордістю сказати, що їхній батько був частиною ЗСУ».За освітою він — фельдшер. Хоча перед вторгненням займався іншою діяльністю, вирішив повернутися до справи рятування життя. Відразу потрапив до бригади, де служить і нині.Його обов’язки — надання невідкладної медичної допомоги та евакуація хворих і поранених, участь у медичній підготовці молодого поповнення та багато іншого. Він працює на стабілізаційному пункті й ніколи не думав перевестись у більш безпечне місце:«За що я люблю медицину — так це за можливість допомагати людям. Коли їм стає краще, у мене серце радіє. Так, у нас теж часто щось літає над головою чи прилітає поряд, але хлопцям на позиціях набагато складніше. І коли бачиш результат своєї роботи — врятовані життя — розумієш, що робиш щось правильне».Попри можливість звільнитися, він продовжує службу. Був на запорізькому, донецькому, сумському напрямках, а також брав участь у Курській операції.За свою роботу «Котяра» був нагороджений:• відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «За збережене життя»;• відзнакою командира 1-ї ОВМБр «За зразкову службу».Його історія — про вибір залишатися там, де потрібен найбільше, і робити свою роботу заради життя побратимів.📌 Підтримати бригаду: https://bit.ly/4qZvqXv📌 Долучитись до бригади: https://1otbr.army/
«Гора» — оператор БПЛА До війни не служив: комп’ютерні ігри, робота й звичайне життя.Повістку отримав на блокпосту, пройшов комісію й потрапив на БЗВП. Після цього розпочав бойовий шлях у 1-й ОВМБр. Спочатку — піхота, мінометний розрахунок, а згодом відкрив для себе безпілотні системи.«До війни дронів майже не бачив. Лише під час служби з’явилось бажання спробувати». Перший виліт — і одразу азарт.Зараз він командир відділення 1‑ї роти батальйону безпілотних систем “ПЕГАС” — відповідає не лише за свою роботу, а й за людей. «Я маю слідкувати, щоб ніхто не підставився».«Гора» має дві нагороди «За мужність». Одну з них отримав, врятувавши трьох піхотинців завдяки дрону.«Для мене головне — підтримати піхоту. Це в першу чергу».Нині він продовжує літати над рідною Сумщиною. «Є перевага — мені тут видніше».Як розповідають побратими, саме «Гора» має чи не найбільше знищених противників у підрозділі. Попри це, він не втрачає мотивації та передає свій досвід: «Головне — бажання. Вік також не стане проблемою. У нас є все, щоб навчити вас якнайкраще».Його мрія проста й водночас найбільша: «Щоб закінчилась війна. Звісно нашою перемогою».📌 Підтримати бригаду: https://bit.ly/4qZvqXv📌 Долучитись до бригади: https://1otbr.army/
Наші оператори БпЛА — серед найкращих У змаганнях екіпажів безпілотників Угруповання військ “Курськ” екіпажі 1‑ї окремої важкої механізованої Сіверської бригади показали високий рівень майстерності.Найяскравішим результатом стала перемога у вправі з перехоплення повітряної цілі. Наші FPV‑пілоти впоралися із завданням за рекордні 46 секунд і вибороли перше місце в номінації “найкращий оператор‑перехоплювач”.Але це не єдина відзнака: ми також увійшли до числа лідерів у вправі з проходження траси з перешкодами, де наш екіпаж посів четверте місце. Це ще раз доводить, що наші пілоти здатні працювати впевнено й результативно в різних умовах.💬 Один із учасників згадує:«Під час вправи з бомбером трохи підвела техніка, але хлопці швидко усунули несправності й уразили навчальну ціль. Це зробило відпрацювання максимально наближеним до бойових умов».Такі змагання — це не просто перевірка навичок. Для нас це доказ того, що екіпажі Сіверської бригади готові до найскладніших завдань і здатні діяти впевнено навіть у непередбачуваних ситуаціях.📌 Підтримати бригаду: https://bit.ly/4qZvqXv 📌 Долучитись до бригади: https://1otbr.army/
Історія «Лотоса»Лотос проростає крізь багнюку, але зберігає чистоту й силу. Так і воїн із Черкащини, позивний «Лотос», пройшов крізь найважчі випробування війни, залишаючись стійким і спокійним.Свою службу він розпочав у піхоті тодішньої 1-ї окремої танкової Сіверської бригади. Брав участь у контрнаступальних діях на Запоріжжі, виконував різні завдання — від спостереження до забезпечення зв’язку між підрозділами. «У війні нас менше, ніж потрібно, тому доводиться бути універсальним», — каже він.«Лотос» навчався у Литві, Латвії та Польщі, а бойовий досвід здобував на Донеччині й Запоріжжі. Він згадує одну зимову ніч, коли разом із побратимом ховалися в невеликому укритті під мінометним обстрілом. «Було дуже холодно, і дід каже: якщо ми обіймемось, то не будемо як ті “руські”. Я засміявся й обійняв його сам. Стало тепліше, а міномет раптом замовк», — розповідає військовий.Його ім’я стало відомим і завдяки історії порятунку, описаній у ЗМІ: під час боїв на Запоріжжі він отримав важкі поранення й опинився без води та ліків, менш ніж за 200 метрів від ворога. Тоді українські захисники скидали йому з дрона воду, медикаменти та записку з інструкціями. Саме ця підтримка врятувала життя «Лотосу» та його побратимам.Сьогодні він служить у складі вже 1-ї окремої важкої механізованої Сіверської бригади як інструктор, передає досвід іншим і продовжує вдосконалювати себе як професіонала. Його найбільша мотивація — повернутися додому разом із побратимами, до рідних і близьких.📌 Підтримати бригаду: https://bit.ly/4qZvqXv 📌 Долучитись до бригади: https://1otbr.army/
Ті, хто не мають права на помилку.Сапер — це не просто військова спеціальність, а ремесло, яке стоїть на межі між ризиком і точністю. Щоб впевнено працювати з вибухонебезпечними предметами, військовослужбовець має володіти винятковою уважністю, холоднокровністю та дисципліною. Але ці якості не виникають самі собою — вони формуються через постійне навчання.Щоденні заняття, відпрацювання сценаріїв, робота з новими засобами ураження, аналіз реальних випадків — усе це дає змогу саперам розвиватися й вдосконалюватися. Кожен рух має бути точним, кожне рішення — виваженим, а кожна дія — відпрацьованою до автоматизму. Саме так формується досвід, який на війні часто визначає, чи зможе підрозділ продовжити рух уперед.На фронті сапер — це синонім безпеки. Вони бачать світ у вибухонебезпечних деталях, коли інші бачать лише землю. Їхня робота дозволяє штурмовим групам проходити мінні поля, техніці — рухатися без загрози підриву, а підрозділам — виконувати бойові задачі.І все це стає можливим лише завдяки постійному розвитку, який сапери обирають щодня. 🇺🇦
Сухопутні війська Збройних Сил України продовжують розвиток системи залучення та використання іноземних добровольців, які ухвалили рішення підписати контракт і проходити службу у складі Збройних Сил України.Окремі формати, що були запроваджені у 2022 році, виконали свою роль у найгостріший період оборони країни та дали змогу швидко інтегрувати іноземців, готових стати до строю. Водночас ситуація на фронті, структура Сил оборони та потреби бойових частин суттєво змінилися.На даний момент відбувається еволюція підходу до застосування іноземних військовослужбовців. Ключовим принципом нової моделі є максимально ефективне використання їхнього досвіду, мотивації та професійних навичок у тих підрозділах, де вони потрібні найбільше.Іноземні добровольці, які підписують контракт зі Збройними Силами України, будуть мати ширші можливості для проходження служби — включно з правом обирати бойову бригаду, напрямок та специфіку застосування, відповідно до підготовки, досвіду та побажань військовослужбовця. Це забезпечує кращу інтеграцію, рівні можливості з українськими бійцями та більш раціональне використання кадрового ресурсу.Сухопутні війська високо цінують вклад іноземних добровольців у захист України, їхню самопожертву, мотивацію та відданість нашим спільним цінностям.Ми і надалі забезпечуватимемо прозорі, зрозумілі й ефективні механізми служби для кожного, хто робить свідомий вибір стати поруч із українськими військовими у боротьбі за свободу й безпеку.
TGLIST.COM.UA
2023-10-29