Полковник Роман Качур — новий начальник Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.Саме за бойового офіцера з великим досвідом та екскомандира 55 окремої артилерійської бригади «Запорізька Січ» Сухопутних військ військовослужбовці віддали найбільше голосів в застосунку Армія+. Міністр оборони України Рустем Умєров за дорученням Президента України Володимира Зеленського вже підписав відповідний наказ про призначення. “Ключові завдання нового керівника: проведення повного аудиту роботи Академії, запровадження реформ у військовій освіті, підвищення якості підготовки воїнів, офіцерів та сержантів, що є критично важливим для нашого війська”, — написав Умєров на своїй сторінці у Facebook. І дуже важливо, що до цього рішення були залучені самі військовослужбовці, які взяли участь у голосуванні через сучасний цифровий інструмент Армія+. Це дозволяє зробити процес ухвалення рішень максимально прозорим і демократичним. Дякуємо нашим захисникам і захисницям за активну участь у голосуванні!Роман Качур — Герой України, повний кавалер ордена Богдана Хмельницького. Народився на Сумщині, після школи вступив до Сумського військового інституту ракетних військ та артилерії імені Богдана Хмельницького, який закінчив у 2005 році. З дитинства мріяв займатися справжньою чоловічою роботою. Полковник Качур — з нової генерації українських офіцерів. З 2014 року по березень 2018-го виконував бойові завдання на посаді начальника артилерії 81 окремої аеромобільної бригади. З березня 2018 року до липня 2022 року — командир 55-ї окремої артилерійської бригади “Запорізька Січ”.Бажаємо Роману Качуру успіхів на новому місці служби!
«Якщо Матрос з нами – все буде добре». Так казали про нашого побратима, командира відділення взводу снайперів Сергія Печеного. Він загинув під час виконання бойового завдання на курщині.Матрос був легендою для багатьох бійців нашої бригади. Його поважали, на нього рівнялися, у нього вчилися. «Нам треба було йти вночі, щоб противник не помітив. Коли верталися з позиції, я надірвав зв’язки. І що мені запам’яталося, Матросу самому важко було йти в повному спорядженні, але щоб мені було легше і щоб ми швидше дійшли до точки евакуації, він забрав мою гвинтівку, допоміг мені», - пригадує один зі спільних виходів снайпер на псевдо Балу. Для нього Сергій був не просто наставником, він був йому добрим другом. «І командиром він був прекрасним. Люди тягнулися до нього, хотіли йти з ним на позиції. Вони переймали у нього впевненість. Матрос спершу сам все розвідував, а потім брав із собою людину. Він дуже беріг тих, з ким ішов на бойові виходи», - розповідає Балу. Військовослужбовець на псевдо Спароу познайомився із Сергієм ще у 2022 році. Тоді група Матроса зайняла позицію поруч із бійцями стрілецького батальйону. «Вночі прийшла група, нам сказали, що це снайпери, підійшов якийсь весели хлопець, каже: «я – Матрос». А я йому відповів: «А я – Спароу. Будемо разом служити і жити». Сергій тоді ще жартував, що у нас є кордон між бліндажами, але у нас – безвіз. Так і ходили на каву один до одного. Ми дуже багато часу ми разом провели на позиціях. Він був дуже надійною людиною. Для мене велика втрата що він загинув».Детальніше про Сергія Печеного дивіться у сюжеті телеканалу «Суспільне Чернігів».https://youtu.be/w5OCQxabD0c?si=rhA1WMEqI6X02IC1
Бійці 1 окремої танкової Сіверської бригади у святкові дні залишаються на своїх місцях. Одні готують бойову машину до виїзду, а інші працюють прямим наведенням; одні здійснюють розвідку з повітря, інші – ведуть стрілецький бій; одні мінують імовірні шляхи руху противника; інші – постійно напоготові аби надати медичну допомогу та врятувати життя побратиму. Наші салюти – це постріли по позиціях ворога з реактивних систем залпового вогню; наша музика – це звук гвинтів дронів; наша святкова вечеря – дбайливо приготована їжа на польових кухнях. А наші подарунки – ще попереду. Це мир та безпека для наших громадян; це повернення наших земель; це остаточне знищення ворога. Заради цього ми готові і далі продовжувати боротьбу, аби здобути таку необхідну нам усім перемогу.Від щирого серця бажаємо міцного здоров’я, наснаги, витримки та сміливості. Нехай єдність нашого народу ставатиме ще сильнішою, жага до перемоги – дужчою, любов до своєї країни – ще більш незламною. З Новим 2025 роком! Нехай усе буде Україна!
Збройні Сили України високо цінують внесок і допомогу українських волонтерів у боротьбі проти російських окупантів. В умовах протистояння з ворогом, який переважає у живій силі та техніці, така допомога є життєво необхідною, особливо в забезпеченні бойових підрозділів дронами різних модифікацій. Це стосується зокрема й ефективної співпраці із Силами оборони волонтера та громадського діяча Сергія Стерненка.Водночас, мобілізація конкретних громадян здійснюється за рішенням безпосередньо територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які мають право вручати повістки військовозобов'язаним для уточнення облікових даних, проходження медичних оглядів та мобілізації.Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов’язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Якщо військовозобов’язаний громадянин має проблеми зі здоров‘ям, то під час проходження ВЛК вирішується питання про його придатність до військової служби.При цьому слід також пам'ятати, що велика кількість громадських активістів та волонтерів стали до лав Збройних Сил і виконують свій конституційний обов'язок. Адже лише в консолідації та єдності - сила українців та запорука перемоги над підступним, споконвічним російським ворогом.
Джексон. Наш сталевий командир танку. У бригаду прийшов до початку повномасштабного вторгнення. Брав участь в обороні Чернігова, у боях на Донеччині.Журналістам телеканалу "Новий Чернігів" танкіст розповів, чому вирішив стати військовим; як побудована взаємодія у його батальйоні та що думає про свого командира; у деталях пригадав оборону Чернігова (до речі, спробуйте здогадатися, як нашому сталевому згодилися знання із шкільного курсу географії під час підготовки до відпрацювання по ворогу); описав найзапекліші бої, у яких доводилося брати участь, та зізнався, який епізод зі служби викликав у нього сльози. А ще розповів, як знищили танком ворожу піхоту, коли заклинило кулемет та гармату, та чим здивували і викликали повагу до себе у десантників із суміжного підрозділу. Зараз Джексон понад усе прагне перемоги. Адже саме після перемоги дружина пообіцяла зробити його татом. Детальніше про історію нашого сталевого дивіться за посиланням:https://youtu.be/0hq428uspGE?si=g4S60rG4GYAYq_z5 #танкісти #1отСбр #1танкова #сталеві #ЗахисникиНезалежності #ВірюВЗСУ
"Як для командира, для мене головне — мотивація особового складу. Щоб танкісти розуміли один одного з півслова, щоб були дружні. Наш батальйон — це велика бойова сім’я. Старші воїни навчають новоприбулих, їм у цьому допомагає управління батальйону. Викладаємося на всі 100%", - зазначив командир танкового батальйону 1 окремої танкової Сіверської бригади Артур Олефіренко в інтерв'ю Армія.Inform. Сталевий на війні від її початку. Брав участь і в обороні Чернігова. Завдяки роботі його підрозділу вдалося знищити ворожий Т-72 та БМП разом із живою силою ворога. Тоді ж взяли у полон командира танкового батальйону 35 окремої гвардійської мотострілецької бригади зс рф майора Леоніда Щьоткіна. Весь свій шлях від механіка-водія до командира танкового батальйону Артур Олефіренко пройшов у складі 1 окремої танкової Сіверської бригади. Це, за словами чоловіка, привід пишатися. Більше про історію сталевого комбата - читайте за посиланням: https://armyinform.com.ua/2024/09/19/pro-pidsmazhenyj-vorozhyj-tank-i-polon-rosijskogo-komandyra-vijna-kombata-olefirenka/ #ЗСУ #сталеві #1танкова #танкісти #1отСбр #ЗахисникиНезалежності
Шановні побратими та посестри!Сьогодні ми відзначаємо День створення нашої військової частини сумлінно виконуючи свій обов'язок на передовій. Наші танкісти, піхотинці, артилеристи, оператори ударних безпілотних авіаційних комплексів та розвідники вщент знищують особовий склад та техніку ворога. Решта наших підрозділів забезпечує їх усім необхідним для ефективної роботи. Ми - єдиний злагоджений механізм, який рухає нашу країну до перемоги.Я дякую кожному і кожній за ваші мужність, рішучість та стійкість; за відданість військовій справі та вірність присязі. Дякую за ваш професіоналізм. Бажаю вам міцного здоров'я, наснаги, успіху у кожній нашій операції. Нехай якомога швидше ми здобудемо мир, повернемо наші землі і відновимо безпеку для наших дітей та близьких.Водночас схиляємо голови перед тими, хто віддав свої життя у боротьбі із загарбником. Спочивайте з миром, наші полеглі побратими.Бути командиром сталевих - це почесно і гордо.Дякую вам за службу.З повагою, підполковник Олег Могульський
Робота бійців роти радіоелектронної боротьби полягає у тому, аби виявити та нейтралізувати ворожі безпілотники. Крім того, наші сталеві самі збирають засоби РЕБ, ремонтують вже наявні, також працюють над розробкою та впровадженням нових технологій. На полі бою їх робота не помітна, але суттєво відчутна. Вони воюють радіочастотами, завдяки їм вдається зберегти життя особовому складу, захистити техніку. Також представники роти РЕБ систематично проводять навчання для бійців з інших батальйонів, для того, щоб кожен військовослужбовець розумів, як працювати із тим чи іншим пристроєм.У 1 окремій танковій Сіверській бригаді над технологіями радіоелектронної боротьби почали працювати задовго до того, як ця тема вийшла на широкий загал. Наразі підрозділ розширився і тому є можливість до нього доєднатися. Перевагою для кандидата буде наявність інженерної освіти. Телефонуйте 0958671233 та ставайте до наших лав. Детальніше про роботу нашої роти РЕБ дивіться у програмі «На Часі» від телеканалу Новий Чернігів.https://youtu.be/G4zEsa2QZMk?si=WpwC7wa1yDwCpGh9
"На деяких ділянках в обороні стояли десятеро бійців. І їх штурмували до сотні, а може й більше солдатів супротивника. Але ці десять бійців трималися та відбивали атаки", - так про оборону Авдіївки розповідає Покемон, наш сталевий із механізованого батальйону. Разом із побратимами чоловік пройшов важкі бої в одній із найгарячіших точок українського фронту. Доводилася й відновлювати контроль над раніше втраченими позиціями - тоді серед військовослужбовців 1 окремої танкової Сіверської бригади формувалися штурмові групи, до яких входили найбільш досвідчені та вмотивовані бійці. Саме завдяки їм вдавалося закріпитися на стратегічно важливих точках. "Нас було менше, але ми були міцніші", - згадує Покемон. Чоловік пішов на службу у 18 років. Брав участь в АТО, ООС, обороняв Чернігів. "Страх був. Але позаду були наші родини, наше рідне місто. Шляху назад у нас не було. Ми трималися і витримали", - згадує початок повномасштабного вторгнення сталевий. Про оборону Чернігівщини, про свою історію у війську, про те, як подолати страх та про те, що додає сил рухатися вперед Покемон розповів команді "Нового Чернігова". Детальніше дивіться у сюжеті. https://youtu.be/ADJWWbcruJ8?si=hLCdA0JtPJH_4ZKG #ЗСУ #сталеві #ЗахисникиНезалежності #1танкова #1отбр #ВІРЮвЗСУ
«За творчістю має стояти особистість. Закриватися за творчістю, казати, що музика поза політикою… Якщо в тебе нема позиції, якщо все, про що ти співаєш, про що пишеш ти не готовий захищати – тоді твої слова нічого не варті». Так вважає наш боєць із роти радіоелектронної боротьби Артем. Чоловік став до лав ЗСУ ще до початку повномасштабного вторгнення. До того – створював музику. «Музика – це елемент всього, – каже сталевий. – Музика – це емпатія. Емпатія включає все, що з тобою відбувається, все що ти відчуваєш. Ти не можеш не відчувати несправедливість, ти не можеш не відчувати біль, ти не можеш не відчувати, коли ворог прийшов до тебе додому і качає тут свої права. Ти можеш співати про любов і рожевих поні. Але цих поні вб’ють і любові не буде, якщо ти не будеш стояти за своїми словами». У програмі «Імпреза» від телеканалу «Новий Чернігів» Артем розповів, як почався його творчий шлях, чому пішов служити, та що думає про фразу «не народжені для війни». «Хоч хтось народжений із нас для війни? Я можу на пальцях перерахувати людей, яких знаю, про яких можна сказати, що вони народились у касці з автоматом. І по ним це видно. Такі люди на собі тягнуть цю війну. Є тисячі людей, які для війни не народжені. Але воюють. Круто воюють. Треба почати з того, що не вся війна це окопи та автомати. Це і розвідка, і безпілотники, і радіоелектронна боротьба, і інженерне забезпечення, і бухгалтерія, і медицина, і їдальня – це все потребує людей. І це все має працювати, аби велика машина під назвою ЗСУ робила свою справу. Люди катастрофічно необхідні. Не народжений для війни? Спочатку зрозумій, для чого конкретно ти не народжений, а потім звернись до рекрутингового центру і тобі там підкажуть, чим займатись». Артем зазначив, що в першу чергу він був і лишається музикантом. Військовим став, бо наразі це – його обов’язок, який потрібно виконати. Нині він разом зі своїми побратимами робить все можливе, аби знешкодити ворожі безпілотники, тим самим захистити наших бійців з інших підрозділів. Сталевий розповів ведучому про чинний характер бойових дій та про роль засобів РЕБ в умовах сучасної війни. Також наголосив, що зараз триває набір до роти радіоелектронної боротьби. «Якщо є страх перед близькими окопами, ми навчимо воювати радіоелектронними хвилями замість АК-74».Повне інтерв’ю дивіться за посиланням:https://youtu.be/tseGDTSO5EM?si=8Gpznw7otO_ikQC2
TGLIST.COM.UA
2023-10-29
