Стійкість для стійких

Сьогодні в наших «2 хвилинах для себе» проста і незвична #практика - Розтирання щік. Легкі рухи допомагають зняти напругу в м’язах обличчя, та покращують лімфоток. Ми впливаємо на мімічні м’язи, працюємо з можливою травматичною маскою на обличчі. А ще мені косметологиня розповідала, що так ми стимулюємо вироблення колагену (але це не точно). А що точно: масаж щік стимулює кровообіг, забезпечуючи шкіру киснем. Це може зробити обличчя більш свіжим.Дотики до щік активують нервові закінчення, які через трійчастий нерв передають сигнал у мозок. Мозок обробляє цю інформацію, визначаючи, чи це приємний контакт і реагує – розслабленням та відчуттям безпеки. А ще - це легка фізична дія, яка допомагає перенести увагу з думок на тілесні відчуття.Ми торкаємося щік (чистими) теплими руками (ідеально використати крем), торкаємось обережно, щоб не було подразнення. Можна пальцями, долонями, з м’яким похлопуванням, вібраційними рухами –це впливатиме на розслаблення зони щелеп.Відновлення нам ❤️ @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших «2 хвилинах для себе» #практика для м’язів шиї. Ми впливатимемо на зону, яка пов’язана з передачею сигналів блукаючому нерву (пам’ятаєте, це гілка нашої парасимпатичної нервової системи),Великий потиличний нерв (nervus occipitalis major): він пов'язаний з головним болем напруги. І шийні сплетіння (plexus cervicalis), які забезпечують чутливість і рух шиї. Напружені м’язи шиї можуть обмежувати кровотік до мозку. М’язи шиї мають тісний зв’язок із шийним відділом хребта, де проходять важливі нерви й кровоносні судини. А ще, пам’ятаєте, я розповідала про механізм зворотного зв’язку - Напруження в м’язах шиї може стимулювати симпатичну нервову систему. Коли м’язи шиї розслаблені, менше сигналів про напругу надходить до мозку через соматичні й сенсорні нерви. Це допомагає включити «режим відновлення».А ще цією вправою ми залучаємо м’язи, які пов’язані з «підтримкою» овалу обличчя :-)Всі наші доторки мають бути теплими та комфортними, рухи плавними.Відновлення! ❤️@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших «2 хвилинах для себе» моя улюблена #практика Позіхання :-). Пам’ятаєте, наша техніка безпеки – фіксувати щелепний суглоб. Позіхання допомогає мозку охолодитись. Під дією стресу його температура збільшується. Холодніше повітря проходить через дихальні шляхи та охолоджує кров у прилеглих судинах.Під час позіхання ми робимо глибокий вдих, що збільшує рівень кисню в крові. Це допомагає активувати мозок.Починається воно в ділянках мозку, які відповідають за регуляцію рівня збудження та температури. Гіпоталамус: регулює температуру тіла та балансує стан активності., Ретикулярна формація стовбура мозку: бере участь у контролі дихання та рівня збудження.Позіхання активує Блукаючий нерв (впливає на дихальну, серцеву та травну системи) Трійчастий нерв (контролює рух щелепи). Лицевий нерв (бере участь у регуляції м’язів обличчя).Позіхання активує парасимпатичну нервову систему, яка відповідає за заспокоєння і рівень стресу може зменшуватись. Позіхаймо, на здоров'я ❤️ @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні у всіх дуже складний ранок. З малою вже під вибухи бігли вниз. Зазвичай, після того, як повертається відчуття безпеки (умовної, звичайно), у кожного з нас можуть бути свої реакції. Я після фази мобілізації, потім відчуваю відкат. І в пригніченні емоцій, і в відчутті сонливості та пригальмовування. Сьогодні пригадую одну з лекцій Сапольські. Він розповідав про експеримент на мишах, яких вводили в стан стресу. Одна група після досвіду стресу бігла до своїх і миші терлися одна об одну ("йшли до своїх"), друга - усамітнювалась і була деякий час відстороненою (наче в стані ступору), а третя відправлялась бігати у колесо ("впрягатись працювати" (це не про фізичну активність).Найшвидше відновлення було у тих, хто був серед своїх, далі у тих, хто йшов у свою схованку. Ті, хто йшли одразу в колесо ще довго демонстрували ознаки травматичного стресу.Нехай у нас буде можливість йти до своїх. Чи бути "із собою" стільки, скільки потрібно. Нам так важливо відновлення ❤️@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" нова #практика для роботи з жувальним м'язом. m. masseter - один із найсильніших у тілі людини, забезпечує рух щелепи для жування, розмови та інших функцій. Під час стресу жувальні м’язи можуть бути напруженими. Його хронічний спазм може викликати головні болі, біль у щелепному суглобі, проблеми з прикусом та зубами, бруксизм. Взаємозв'язок: стрес→напруження м’язів→ біль→ще більший стрес.Сьогодні ми почнемо з "діагностики". 1. В проминанні відчуйте, доторки до якої сторони більш дискомфортні. У мене виражений правосторонній спазм2. Покладіть великий палець на кут щелепи, кісточками пальців починайте обережний масаж.3. Складіть долоні в замок. Палець, що ближче до рота, має бути в зафіксованому положенні. Рухом від кута щелепи починаємо розминання.Будь ласка, дуже обережно, дбайте про те, щоб вам не було боляче. Для того, щоб розслабити м'яз, важливо хоч по кілька хвилин на день на нього звертати увагу, нагадувати собі розслабляти щелепи ❤️.@stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "двох хвилинах для себе" #практика для зони плечей. Вона вийшла неочікувано смішною, бо прийшла кішка, спочатку її хвіст потрапляв у кадр, потім я вже вирішила її долучити :-)Під дією стресу зона плечей напружується. ми часто підіймаємо плечі та нахиляємо/відводимо їх вперед. Це призводить до зміни центру тяжіння тіла. І навіть до випинання живота. Коли м'язи тривалий час напружені, активується симпатична нервова система, що ще більше підвищує у нас рівень кортизолу. Напружені м'язи стискають кровоносні судини, що може знижувати кровопостачання голови та шиї. Постійне напруження викликає підвищену активність у нервових закінченнях, які передають сигнали про біль або дискомфорт до мозку. Це може створити замкнене коло: мозок сигналізує про дискомфорт, а напруження не зникає. Нам важливо усвідомлено розслабляти плечі, опускати, відводити назад. Ми розминаємо м'язи, вдих - підіймаємо, фіксуємо і на видиху опускаємо плечі. Розслаблення нам. Від кішки - няв ❤️ @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" вже знайома вам #практика для впливу наВеликий виличний м'яз (m. zygomaticus major). Але я сьогодні додам новий елемент. Цей м'яз йде від виличної кістки, прикріплюється до кута рота і верхньої губи, тягне кут рота догори. Він є одним з головних "м'язів сміху". Виличні м'язи формують носогубну складку та «зморшки усмішки» біля кутів рота. Цей м'яз спазмується при стресі. Щоб знайти його, ви можете усміхнутись і провести уявну діагональну лінію до вилиці. Обов'язково теплими руками і обережними доторками розігріваємо м'яз. І тільки потім розминаємо його. Повільніше, ніж я на відео. У мене з одного боку постійно відчувається біль при доторках, я саме цю частину масажую більше. А сьогодні ми розминаємо ще й сам куточок рота і додаємо впливу й на круговий м'яз рота. Ви пам'ятаєте, при спазмі цих м'язів, ми відчуваємо більше загальної напруги, наше обличчя і при радості виглядає незадоволеним й сумним, а ще й старшим.Сили нам та легкості ❤️ @stijkist Світлана Ройз

Сьогодні в наших "2 хвилинах для себе" нова #практика для розвитку міжпівкульної взаємодії. "Собака та кістка". Під час переживання стресу змінюється активність мозолевого тіла, що забезпечує інтеграцію роботи півкуль. Нейрогімнастика - допомагає у встановленні нових нейронних зв'язків, активізації, підживленні мозку, ви відчуєте, як повертається концентрація уваги. Подібні вправи використовують для стабілізації стану дітей та дорослих.Їх можна робити і в укритті, і перед зміною задач, контрольними роботами, коли потрібно перемикнутися, заспокоїтись, додати енергії та концентрації. Їх не можна робити перед сном.1. Обидві долоні збираємо в кулак. - це "кістка"2. Долоні ставимо руба. Мізинчик - робить рух вниз, як ротик собаки. Великий палець - вигинається, наче вушко.3. Робимо асинхронні рухи. Одна рука показує кістку, друга - собаку.Ця вправа для дітей 10+ та дорослих. Мені дається складно. Ви точно усміхнетесь і відчуєте, що сил стає більше :-)Розкажіть, як у вас виходить ❤️ @stijkist Світлана Ройз

"Неси себе в собі обережно. Серце до серця. Ти виносила дитину, ти виношувала та втілювала ідеї, і себе зможеш виносити і знов виростити". Я сьогодні писала знайомій, яка переживає складний час. Шукає сили. І все ж таки сувора для себе, почувається винною, що не може робити стільки, скільки б хотіла. І я прошу її і всіх нас про плекання себе - це не стільки про контакт зі своєю внутрішньою дитиною. Це "плекання та виношування" себе дорослого, який може бути втомленим, зраненим та вразливим. І якому теж потрібно наше "серце до серця". У нас є не тільки дитяча, а й можливо, більш доросла за нас частина. Частина "на виріст" - Зріла, мудра, та, яка може підтримати так, щоб ми відчували турботу, але не потрапляли в дитячу позицію. Бо на неї зараз може не бути можливості. На цій картинці мама з немовлям. Але можна уявити, що цю маму хтось теж тримає у серця. І скоріш за все - це зараз ми самі. Доброго вечора та ночі. Безпечних вихідних. З плеканням своєї сили. До понеділка ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз

Я вчора розповідала в фб про цю ідею, хочу розповісти вам, раптом, вона здасться важливою і підійме настрій. Я хотіла зробити універсальний простий проєкт: зрозумілий для дітей і теплий для дорослий. "Моє ти Сонечко". Ілюстраторка Helena Iastremska допомогла з малюнками. Ідея дуже проста. 6 карток з різними "станами сонечка". Які можна видрукувати чи завантажити в телефон. Можна використовувати:1. Щоб діти вчились розрізняти і називати емоції та стани2. Щоб втомлені батьки могли показати дитині картинку зі своїм станом3. Щоб дорослі могли вчасно зупинитись: "навіть, якщо дитина поводиться, наче монстреня, вона просто "розлючене чи втомлене сонечко". Те саме "моє сонечко"4. Щоб діти після істерики чи сварки, коли у них може бути почуття провини та відчуття, що їх перестали любити - пам'ятали, що вони назавжди наші сонечка.5. І щоб дорослі могли бути до себе дбайливими - може, усвідомити: та я зараз просто втомлене сонечко ☀️Добрих безпечних вихідних. До понеділка 🌟 #роздуми@stijkist Світлана Ройз