"Неси себе в собі обережно. Серце до серця. Ти виносила дитину, ти виношувала та втілювала ідеї, і себе зможеш виносити і знов виростити". Я сьогодні писала знайомій, яка переживає складний час. Шукає сили. І все ж таки сувора для себе, почувається винною, що не може робити стільки, скільки б хотіла. І я прошу її і всіх нас про плекання себе - це не стільки про контакт зі своєю внутрішньою дитиною. Це "плекання та виношування" себе дорослого, який може бути втомленим, зраненим та вразливим. І якому теж потрібно наше "серце до серця". У нас є не тільки дитяча, а й можливо, більш доросла за нас частина. Частина "на виріст" - Зріла, мудра, та, яка може підтримати так, щоб ми відчували турботу, але не потрапляли в дитячу позицію. Бо на неї зараз може не бути можливості. На цій картинці мама з немовлям. Але можна уявити, що цю маму хтось теж тримає у серця. І скоріш за все - це зараз ми самі. Доброго вечора та ночі. Безпечних вихідних. З плеканням своєї сили. До понеділка ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз