Старий Лев

🍦«Кохання та джелато» Дженна Еванс ВелчВидавництво Старого Лева 🌟«Ану, подайте мені оце ваше кохання та трішечки джелато, будь ласка. Я хочу далі відчувати цю історію» — подумала я, коли дочитала цю книгу 📎сюжет:шістнадцятирічна Ліна виконує останнє бажання матері та їде до Італії. У новій країні на неї чекає нове життя: татусь, який цілих 16 років ніяк не брав участь у вихованні доньки, життя на кладовищі (!) та перше і таке солодке кохання!💓 } Дуже по-літньому написано, настільки, що наче разом з головною героїнею проживаєш всі її досвіди. Гарна можливість, аби нагадати собі про свої підліткові пригоди: про хлопчину з паралелі, через якого твоє серденько вистукувало амурівські ритми. Про подруг, з якими повʼязані найшаленіші історії та про свій юнацький максималізм у всьому [ну ви зрозуміли, хі-хі]Аж запахло молодістю, ехххххх!У цій книзі справді цікаві герої: мені вистачило Ліни та її психології характеру. Все досить зрозуміло і точно - запальна, закохана та, моментами, загулена у цілісінькому світі істота, що в пошуках чогось СВОГО.Всі ми там були 🥹Трошки мені не вистачало розповіді про її родину, бо наче основну причину нам пояснили, що трапилося та про кінцевий результат всього. Але хочеться чогось іще (кричу: нам треба пліточок!)Не скажу, що про історії такого типу багато хочеться розмовляти – це, радше, про емоції, які проживаєш при читанні [сміх, смуток, жаль, може дежавю]. От це точний маркер того, чи книжка тобі зайшла.Інші герої створювали цілісність картини життя Ліни. Друзі, подружки…ізаздрісні подружки, і інколи не зовсім друзі. ❕Теми дорослішання, втрати, навіть спокути і про зелене світло (🚦), як дозвіл на початок свого щасливого життя. Бо буває дуже складно не лише знайти свій куточок, а й домовитися із самим собою про те, що цей куточок саме ТВІЙ. І ти заслуговуєш на його наявність, врешті.Рекомендую до прочитання! Літні вайбування затверджено ✅Книжковий черв’ячок оцінює на 10/10 ⭐️~ • ~ #відгук_світова

«Ідеальний шлюб» 🌟подружні таємниці🌟зрада🌟розслідування вбивства🌟судовий процес🌟pov від двох героїв 🌟не все так, як здається🌟токсичні родинні стосункиісторія починається з того, що дружина береться захищати власного чоловіка, якого звинувачують у вбивстві коханки. звучить уже цікаво, правда?сюжет розгортається навколо шлюбу, який зовні здається ідеальним, але за красивою картинкою ховається купа брехні, образ і секретів.окремо хочу сказати про головного героя. який же він бісячий 😅 що далі читала, то більше хотілося закотити очі від його вчинків, рішень і ставлення до людей навколо. а його мама…🫠вони чудово доповнювали одне одного у своїй здатності дратувати.читається книга дуже легко і швидко. розділи короткі, сюжет постійно рухається вперед.затягує з перших сторінок, тому постійно хочеться дізнатися, що ж сталося насправді.під час читання в мене було два основних варіанти, хто може бути вбивцею. один із них таки виявився правильним, але це не зіпсувало враження, бо за розвитком подій все одно було цікаво спостерігати.(хоча я думала, що авторка поверне все не так)тому фінал трохи здивував саме тим, що авторка не стала надто перемудровувати.8/10⭐️

у всл люблять видавати тексти ірландських авторів, а я люблю ці тексти читати🌷«бджолине жало» — об'ємна сімейна сага, яка потрапила в шорт-лист букера у 2023 році.На тлі апокаліптичних настроїв економічної кризи й занепаду родинної справи Дікі та Імельда борсаються у плетиві зовнішніх викликів, потаємних спокус, родинних травм і внутрішніх химер, їхня вразлива дочка Кесс, яка захоп­люється літературою і прагне здобути освіту у Триніті-коледжі, застрягає в алко­гольній залежності, а підліток Пі-Джей у світі геймерства й віртуальної реальності.  Ця романна історія для читачів, які готові розплутувати світ свідомості героїв, стежити за роєм їхніх думок, почувань, інстинктів і таємниць, а також люб­лять викличні, іронічні, різноголосі й багатошарові літера­тур­ні тексти. я в абсолютній любові з обкладинкою, ну дуже красиве видання у нас! і вже хочу зануритись в цю історію, тож скоро! дякую левчикам за таку красуньку!до речі, діалоги тут оформлені на зарубіжний манер, мене це трохи аж збило з пантелику, цікава деталь. плануєте читати? 🐝

у мене аромат жасмину заповнив ввесь дім, а ще /ой, як так вийшло/ приїхали книжки, які я на знижках взяла зробимо вигляд, що випадково 🌟 «Опівнічний бенкет» — Люсі ФоліОбіцяють гостросюжетний детектив. Ну і плюс — де я ще побачу відпочинковий комплекс для елітних гостей на британському узбережжі, якщо планую працювати влітку, мм?🌟 «Земля роду» — Марія ТурчаніноффТут признаюсь чесно — побачила в одного блогера, взяла на «потім розберусь», бо обкладинка атмосферна. Розбираємось: Кожен клаптик землі, кожен урожай у розкиданому поміж пагорбів селі у фінській історичній провінції Естерботтен — відвойований у стихій і зароблений важкою працею. Місцеві мешканці врослі у цей край, невіддільно пов’язані з природою, їхнє щоденне життя сповнене забобонами і віруваннями. Містичний ліс і мочари надійно ховають стежки лісових духів і бережуть людські таємниці.Впродовж чотирьох століть хутір Невабакка переживає війни, голод та епідемії. Освіта і нові технології майже не змінюють звичного плину речей на хуторі. Вкорінені у цій місцині люди покоління за поколінням прагнуть опанувати дикою природою, черпають у ній силу і знаходять притулок. Де би не опинялися невабакці, їх завжди непереборно тягнутиме сюди, у центр їхнього всесвіту, бо ця земля роду — вічна. Мені здається, улов прекрасний. А на сайті на них досі приємні знижки 😍

📚🎤 Також, нині мали презентацію книжки дипломата Данила Лубківського «Подвиги Геракла: Стратегія перемоги у міжнародних відносинах». 🎙 Тарас Прохасько представив її так: Подібно тому, як у давніх чарівників були шкляні кулі, де можна було побачити життя ідей і ДНК речей, які керують життям суспільства і держави, книга Данила привідкриває нам цю завісу. 🎙 Автор продовжив:Я мав задум знайти ключ для самого себе, який пояснив би проблеми світу. Міф — це метафора, яка допомагає пояснити щось складне, не вдаючись до глобальних роз'яснень.Ця книжка — запрошення до гри уяви, так як уява допомагає перемогти. А образ Геракла — це сценарій того, що перемога добра над злом можлива. Попри метафоричність, також, це достатньо практична книжка: це міркування і пошук відповіді на питання як діяти і що відбувається у сучасному світі. І це книга про ідею — «Чи здатна людина змінюаатись?». На мою думку, це наріжний камінь міжнародних відносин. Ще Євген Маланюк вперше сформулював поняття геокультури. Це те, що визначає тяжіння народу. І моя книга — про те, що люди здатні змінюватись. Хоча є дві протилежних думки саме на це питання. ▶️ На відео — історія знайомстав Данила Лубківського і Тараса Прохаська.

Не знаю чому, але дуже подобається ця книга із майбутніх новинок старого лева 🐚«Пляж» Маріни Пересаґуа — напружений і провокативний роман, що досліджує темні зони людської психіки, межі тілесності й самотності. Пляж у творі постає не як простір відпочинку, а як символ прикордоння — між свободою і насильством, бажанням і страхом, видимим і прихованим.А ось що пише про книгу перекладачка Ольга Карі:Книга чудової іспанської письменниці Маріни Пересаґуа, робота над перекладом якої спочатку розбила мені серце, а потім склала по шматочках і зібрала до купи! Це болісна історія жінки, автофікшн-мандрівка стежками пам'яті, родинними таємницями і сімейними кладовищами, спогадами, під отим планетарним тиском «як же ти смієш не пробачити власній матері, вона ж твоя мама!», які, на жаль, є не лише приватним і унікальним досвідом однієї людини, а є глобальною жіночою травмою. Беру на себе відвагу рекомендувати цю книгу — це не легке читання, не історія для літніх розваг чи пляжного дозвілля, але сповідь головної героїні точно варта всього того вибуху емоцій, які чекають на сторінках книги! Пишаюсь і чекаю з друку! На goodreads всього лиш 14 оцінок та 2 відгуки, тож буде цікаво скласти власне враження про книгу. ☀️ Оформлення створила Ольга Лисовська

😉 «Останній континент» Террі Пратчеттз Ринсвіндом у мене цікаві часи стосунки бо, на відміну від інших підциклів Дискосвіту, сюжет яких рухає...власне сюжет, тут його рухають панчлайни. якщо в інших книжках серії є хоч час передихнути між відбірною пратчеттівнею, тут панчлайн на панчлайні, що швидко давить на мозок. але це просто дуже концентрований Пратчетт, тому ноу воріз 😉Останній континент - це просто один великий мем про Австралію (ну або про щось геть інше, що суто випадково, подеколи, відгонить...австралійськістю). тож якщо вам подобається Австралія і ви щось про неї чули окрім того, що там у всіх тварин є сумки й більшість фауни хоче вас убити, то вам має зайти але це дійсно просто набір дуже конкретних приколів і відсилок, більшість із яких пересічний українець не зрозуміє, а навіть якщо зрозуміє, то похехекає трохи, як я, бо це Пратчетт і все він пише смішно, але не відчує в повній мірі, бо це щось справді далеке (буквально). судячи з відгуків, навіть не всі англофони зрозуміли, що Ринсвінд випадково виварив у банці веджимайт (до мене дійшло аж під кінець книги, вже після моменту випадкового винайдення цього шедевру кулінарії) 😉та як же я люблю цих ненормальних чарівників. вони абсолютно нестерпні, як завжди, але саме це і робить їх чарівниками (хоча, ще наявність капелюха). і недавно скаржилася в коментарях Альманаху фантастики, що немає relatable фентезі персонажів десь в районі 30 років, а потім згадала, що ось буквально читаю про Ринсвінда............як завжди, він рятує ситуацію навіть про це не підозрюючи (навіть не дивлячись у бік ситуації, бо імовірно в цей момент від неї тікає) 4/5 🦘 #пишу_відгуки

Книга "Країна Мумі-тролів", том 3Оцінка: 4 ☁️ / 5Видавництво: ВСЛ Завершальний томик оповідань про моїх улюблених мумі-тролів. Я відкладала його до весни, бо читати книжку в цю пору вже стало традицією. Але цього разу я точно не очікувала на те, що там мене зустріне... І це зі мною, тією, яка щодня переживає кінець світу, однак, незважаючи ні на що, уранці одягається, а ввечері роздягається, їсть і миє посуд, приймає гостей, ніби нічого й не трапилося Якщо дві попередні книги можна порівняти з весною та радощами життя, то ця - похмура осінь, вечірній морський пляж, який окутує тебе прохолодним бризом. Уже перші оповідання швидко змінюють свій настрій, піднімаючи питання переживання персонажів, роздуми про самотність, їхнє місце в житті та страхи 💭Чудовим прикладом слугує оповідання "Чепуруля, яка вірила в катастрофи" - головна героїня буквально мала панічні атаки, щоразу боючись, що за її спиною от-от станеться щось лихе. І її в цих переживаннях ніхто навіть не хоче зрозуміти. Все це відбувається рівно до моменту, коли трапляється дійсно страшний шторм, під час якого Чепуруля нарешті відчуває спокій, адже хто, як не вона, був до цього готовий. Можна так багато говорити і нічого не сказати Історії мають повільний темп, їм нема куди спішити. Багато основних героїв відходять на задній план і їх частіше просто згадують у розмові, аніж ми їх бачимо. Ознайомившись трохи з біографією Туве Янссон, можна зрозуміти, чому завершення історії про мумі-тролів таке меланхолічне - авторка переживала важкі часи через хворобу та смерть близьких людей.Цей том - чудово підійде до читань у пізню осінь, коли за вікном іде дощ, а ти сидиш у пледику з чашкою чогось тепленького в лапці. Ці оповідання про те, щоб подумати та переосмислити, прийняти персонажів із нової для себе сторони (наприклад, Мумі-Мама навіть дозволила собі лайливі слова!). Рекомендую для фінального та повного розуміння всієї історії мумі-тролів, а також відчути повний спектр письменництва Туве Янссон. Книга просякнута роздумами та непоспішним темпом, і цю меланхолію я відчула сповна 🩵- Вечір, немов пісня, - подумав Нюхмумрик. - Нова пісня, у якій трохи сподівань, ще трішки весняної меланхолії, а решта - нестримне щастя від подорожі, самотності та злагоди із самим собою #bib_reads

— Її основні спогади почали змінюватися. Люди, яких вона знала все життя, стали незнайомцями, незнайомці стали... знайомими. Це одна із тих книг, яка змусила мене тремтіти під час читання та нехтувати сном, аби дізнатися, що ж, в біса, там відбувається! 👁«Ми колись тут жили» Маркуса Клівера починається як історія про дивних незнайомців, які надто довго затрималися в чужому домі. А закінчується — повною дезорієнтацією та сумнівами у власних спогадах.Єва та Чарлі купують старий будинок у горах, щоб відремонтувати та продати. Одного вечора на порозі з’являється сім’я, яка просить дозволу зайти всередину — батько каже, що виріс тут. І от наче нічого страшного не відбувається, але атмосфера миттєво стає… неправильною 💀Найкраще в цій книзі — те, як вона змушує сумніватися буквально в усьому. Це історія не лише про «моторошний дім» — це той тип горору, де сама реальність починає поводитися дивно. Книга має вайб liminal spaces, backrooms, analog horror і тих крипових інтернет-історій з reddit. Так, ніби creepypasta еволюціонувала в повноцінний роман.🪶 Фінал теж із тих, після яких хочеться або одразу шукати чужі пояснення, або сидіти й кілька хвилин дивитися в стіну (а тоді бігти шукати пояснення).Якщо ви любите «Дім на Збіччі» та «Піранезі», читайте 📖4,5 ⭐ (до списку улюблених) #мс_відгук

🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️📖 Книга: Ми колись жили тут✍️ Автор: Маркус Клівер 💌 Серія: одиночна🤩 Видавництво: ВСЛ 🌟⭐ Оцінка: 5/5Сюжет: однієї зимової ночі на порозі Єви з’являється незнайома сім’я. Вони просять дозволу зайти й оглянути будинок, адже колись тут минуло дитинство батька родини. Дівчина вагається, але зрештою погоджується - і саме з цього моменту починають відбуватися дивні, тривожні й незрозумілі речі, які поступово руйнують відчуття реальності.Жанр: трилерМої враження: це було вау. Ні, не так... Це було ВАУ-ВАУ-ВАУ.Дуже давно мені не траплявся настільки атмосферний і якісний трилер. Тут є не лише напруга і загадка, а ще й потужна містична складова з елементами жахів і цей мікс працює просто ідеально.Автор настільки майстерно нагнітає атмосферу, що деякі сцени мене пробирали до мурашок. Але найбільше мене вразило навіть не це, а те, як він грається з читачем. З нашою підсвідомістю, з відчуттям реальності.Після прочитання в голові залишається купа питань: а це точно було так? а може, все зовсім інакше?І от саме за це я обожнюю такі книги - коли історія не відпускає навіть після фіналу.Щодо героїв, то тут навіть не хочеться сильно їх оцінювати, бо фокус все ж на атмосфері й сюжеті. Але чесно: я б на місці Єви поїхала кукухою одразу, уже в перші години. І точно не впустила б у дім незнайому сім’ю. Це було дуже стрьомне рішення.Коротше, атмосферний, моторошний, заплутаний і дуже захопливий трилер. Рекомендую сильно.#відгук_анасстеп