Таверна читача ✨

​​Чотири нові манґи від «Мальопусу» на моїх поличках ❤️ А точніше — дві з них нові, і ще дві — це продовження серій. 🔸«Так складно кохати Отаку».Це романтична історія про Нарумі та Харотаку. Вони на перший погляд зразкова пара. Молоді, симпатичні, успішні на роботі. Та мають секрет, який довіряють лише одне одному: насправді вони ті ще отаку! Нарумі — поціновувачка яою, а Хіротака — гардкорний геймер. Ця зворушлива й незграбна романтична комедія для тих, хто так само закоханий у свої хобі, як ці двоє.🔸«Божа брехня».Нацуру ігнорують однокласниці. Та якось він випадково дізнається страшну таємницю однієї з них. Відтоді вони несуть цей тягар удвох. Літо минає, а з ним — і спогади про фестиваль та білого котика на ім'я Тофу. Це згадка про пригоду, що належить лише їм двом. А ще це однотомник, тож не треба довго збирати цю історію. 🔸Третій том «Самітниці-рокерки».На Хіторі чекає справжнє випробування, адже «Кессоку Бандо» збирається взяти участь у музичному фестивалі для підлітків! Однак дівчина дуже соромиться і тривожитися, а тут доведеться виступати перед купою незнайомців.🔸Четвертий омнібус «Підземелля смакоти». У ньому забрані 7 та 8 том манґи. У ньому забрані 7 та 8 том манґи. До наших пригодників доєдналась нова учасниця, кішка-нінджя Ідзуцумі. Завдяки своїй спритності вона вправно нищить монстрів, проте її слабкість… примхливість у їжі! Ненавидить овочі! Ненавидить гриби! Ненавидить рибу! Але якщо прагнеш здолати підземелля, мусиш їсти все, що дають.💭які з них хотіли б почитати ви? Може, вже щось читали? Яка ваша улюблена манґа?

​​«Як людина може водночас щось любити і ненавидіти, так і ми любимо і ненавидимо передбачення долі, ми в них віримо і воднораз ні» «Розділені долею» Вероніка Рот Від Stone Publishing 408 с. 7/10 «Розділені долею» — це продовження книжки «Мітка». Завершальна частина історія. І читати її було простіше і звичніше, оскільки вже знайомий світ, його правила та герої. Хоч не скажу, що з першою були якісь проблеми. Адже в цілому ця дилогія — підліткова. І якщо говорити про неї, як про наукову фантастику, то вона проста і не закручена. От мене цей жанр трішки лякає своєю складністю, технологіями і незрозумілими правилами. То з «Міткою» і «Розділеними долями» такого не було. Мені сподобалось, що в другій частині авторка дала можливість розкритися не тільки головним героям — Акасу та Кірі, але й іншим. Зокрема, цікаво було побачити Айджу, який вже не зовсім Айджа, і почитати розділи з його погляду. А також багато уваги приділено сестрі Акоса — Сизі. Її вихід на один з головних планів для мене був неочевидним. Але так авторка ще й ненавʼязливо впливала ЛГБТ лінію в книгу. Ця частина для мене була більш темна і жорстока. У ній розгортається війна і ми бачимо її наслідки. У ній є смерті, втрати. Водночас фінал історії щасливий. Друга частина для мене була більше наповнена якимись політичними рішеннями, але й розкривались переживання героїв — прийняття себе Айджею, усвідомлення своїх нових доль Кірою і Акосом. Написана книжка, як і перша частина, легко. І читалась вона не складна. Проте для мене ця історія не була прямо дуже захоплива. І якби мене спитали, чи хотіла б я перечитати, то я б відповіла, що ні. Але от в підліткові мої роки, то, можливо, мені сподобалась би вона значно більше. 👉А ось ТУТ можна почитати і відгук на першу частину дилогії — «Мітку». 💭А ви читали цю книгу, плануєте? Читали першу частину? Читали або дивились «Дивергент»? Любите наукову фантастику? #passion_відгук

Така краса від READBERRY в мене є, а тільки зараз дійшли руки показати її 😍«Мисливці за душами» — одна з їхніх новинок у просто неймовірному оформленні. Тут дуже гарна і приємна на дотик обкладинка, ілюстрований зріз та форзац, а ще є плейлист для атмосферних читань. Про сюжет: Це романтична історія у стилі «Сімейки Адамсів». Вісімнадцятирічна Катріна Сміт уже рік як жива небіжчиця. Ніхто про це не знає, як і про те, що її родина складається з надприродних істот. І дівчину таке існування влаштовувало... поки в їхні двері не подзвонив новий сусід — і все нежиття Катріни пішло шкереберть. Бо Тейт Вокер — не просто вродливий юнак, але й член родини мисливців за надприродними істотами, а отже, її заклятий ворог.І, немов насміхаючись, доля підкидає жорстокий жарт: невдале закляття зв’язує серця Катріни й Тейта так, що вони змушені постійно бути разом, інакше — смерть.Нагадаю і про свій промокод PASSION Він дає знижку 20 відсотків на книжки від READBERRY та «Ранку», зокрема на цю діє теж. 💭Хто вже читав або планує?

​​«Я не обирала своєї крові. Так само як і ти не обирав своєї долі. Ми з тобою стали тими, ким мали стати» «Мітка» — Вероніка Рот Від Stone Publishing 448 c. 7/10 «Дивергента» я не читала, але начувана про цю історію дуже. Тож, коли побачила, що в авторки є невелика дилогія, вирішила почитати і дізнатися, чи цікаво мені буде і чи сподобається, як вона пише. І перша частина мені загалом сподобалась, хоча було відчуття, що я читаю її вічність 😅 тут невеликий шрифт і сама історія вийшла наповнена, а тому потребувала більше часу. На початку було трішки важко вʼїхати в систему, світ, запамʼятати всіх героїв. Проте згодом я втягнулась і ніби й сама жила вже на одній з планет. Наприкінці книжки є словничок, де зібрані основні терміни, але було б класно, якби ще тут був і перелік героїв. Бо їх справді доволі багато, і на початку всіх запамʼятати важко. У першій частині ми знайомимось із Акосом та Кірою. Доля зводить їх разом, проте вони — вороги. Вона сестра чоловіка, який править народом, що викрав Акоса з дому та вбив його батька. А він — не обирав собі такої долі, але мусить бути слугою родини Ноавеків. «Мітка» — це пригодницька фантастична підліткова історія. У ній повно політичних інтриг, боротьби за владу. Тут цікавий світоустрій. На початку є карта. Події відбувається на кількох планетах, але інколи герої мандрують космічним кораблем й на інші. Проте насправді сам всесвіт не такий вже заплутаний, як може здатися. У кожної люди в цій книзі є свій дар (проте для декого це прокляття). І мені сподобалось, які ці дари — це було не щось банальне, а справді у кожного героя було щось цікаве. А от визначену долю тут мають не всі. Її знають оракули — ті, хто може бачити видіння, майбутнє, ну і власне долі кількох визначених людей. Як зрозуміло, наші герої долю мають, проте дуже сильно їй опираються. Ну і це також цікава тема в цій книзі — наскільки доля може визначати нас, наше життя, чи варто іти за нею, чи треба намагатися її змінювати? Крім того, у книзі авторка також порушує й інші цікаві теми: соціальної нерівності, боротьби за владу, стосунків у родині, прийнятті болю і справедливості. А ще цікаво, що герої книжки роблять собі на руках мітки за кожне вбивство. Це ніби закарбування памʼяті про людину, і водночас — демонстрація сили. Що більше міток, то більше тебе поважають і бояться. Але для мене в цих мітках була і доля символізму. У книзі на вас чекають такі тропи: ▪️вони — з ворогуючих народів; ▪️політичні інтриги; ▪️боротьба за владу; ▪️визначені долі; ▪️від ворогів до коханців; ▪️полонений у ворожому домі; ▪️морально-сірі персонажі. 💭Хто вже читав, як вам? Хто планує? Читали/дивились «Дивергента»? #книжковий_відгук

​​«Гадаю, якщо кожна наша думка — це купка електричних імпульсів, то цілком може бути, що думки померлої людини ще якийсь час витають навколо неї» «Мова тіла» — А.К. Тернер Від «Жоржа» 436 с. 8,5/10Перша частина детективного циклу «Кессі Рейвен». І як зрозуміло, головну героїню тут звати Кессі і вона — санітарка моргу. Насправді ось це було тим, що мене найбільше зацікавило в циклі. Бо я очікувала, що тут будуть цікаві описи роботи в морзі, занурення в цю атмосферу і загалом — це звичайна собі професія звичайних людей. А тому якось ближче до реальності. І це тут є. Кессі виявилась не такою, як я думала. Вона — цікава, харизматична, непроста. Не ідеальна. У неї були проблеми в минулому, травми і хто знає, що з нею сталось би далі, якби не пані Е. Саме вона допомогла Кессі усвідомити, що та хоче робить, допомогла з навчанням і в результаті дівчина стала санітаркою моргу. Співчутливою, професійною. Але одного разу на її робочому столі опиняється сама пані Е. Це засмучує дівчину і вона не може повірити, що це звичайна смерть. А особливо, коли тіло пані Е. саме «сказало» їй про це. Тож Кессі починає власне розслідування. У книзі є ніби дві лінії. Одна про Кессі та її розслідування, яка вийшла більш обширна, більше сповнена описів. А друга — про сержантку Філліду. І ця лінія більш скупа, спрямована на узагальнення отриманих доказів, більш динамічна. Це детектив із тих, які не лише про розслідування, але і про персонажів: їхні мотиви, історії, характери, розвиток. Тому тут є доволі багато описів і ніби другорядних історій. Але мені таке подобається і як на мене, то це було доволі органічно сюди вплетено. І вийшли цікаво. Цікаво не тільки дізнатися, що сталось із пані Е. і хто винуватець, але й також більше про саму Кессі. Мені трішки не вистачило містичної складової, яка ніби має бути в цій книзі. Я очікувала, що «розмов» із тілами буде більше, але тут цього було замало. І в мене навіть закралася думка, що може і не повинно тут це бути? На клубі деякі дівчата поділились, що взагалі не розглядають цю історію як містичну, і я вже теж схильна до цієї думки. Проте, мабуть, більше дізнаємось далі. Також історія сама для мене була легко написана. У авторки приємний і цікавий стиль. Хоч тут і багатенько описів різних, але я доволі швидко почитала книжку. Сподобалась і атмосфера Кемдена, описів роботи в морзі — трішки моментами було якось не по собі, але авторка не вдавалась в деталі, а Кессі була дуже професійна. Тому книга розрахована на широку аудиторію. Я вже давно хотіла прочитати цю серію, а тут ще й випала нагода обговорити книжку на клубі від «Жоржа». І це дуже класно! Адже разом із учасницями ми вже набудували теорії щодо продовження, тому «Довічний вирок» читати точно буду. 💭А ви вже читали, як вам? Плануєте? Любите, коли в детективах є містична складова? #книжковий_відгук

​​Нові книжки на моїх поличках, які я ще не показувала вам 📚▪️«Довічний вирок» — продовження «Мови тіла», де санітарка моргу Кессі розслідує нову справу. Вже в цю суботу будемо обговорювати першу частину на клубі від «Жоржа», а далі можна братися і за продовження. ▪️ «Наречена» — це роментезі від Алі Гейзелвуд про вампірку Мізері, яку змусили вийти заміж за перевертня Лоу, щоб припинити криваву боротьбу між видами. Раніше читала тільки ромкоми авторки, тож дуже цікаво почитати і роментезі. ▪️ «Дівчина в озері» — а це новинка від української авторки у видавництві «Віхола». Сучасний детектив про журналістку, яка повертається додому, щоб розплутати дивне вбивство і зникнення її хлопця. ▪️8 том «Шляху домогосподаря» — новий том про пригоди Тацу. Колись він був гангстером, а зараз — домогосподар. Тепер йому треба буде пережити битву за починки і гольф. ▪️«Аркан вовків» — а ви скажете, так ти вже читали! І це правда, ця частина не для мене, але деталі потім. ▪️А от «Тенета війни» вже для мене. Буду читати продовження історичного фентезі від українського автора Павла Деревʼянка. Перша частина була цікава, тому думаю, що далі ставатиме тільки крутіше. ▪️«Безрозсудна» — продовження «Безсилої». Я так чекала на цю книгу, а вона така маленька виявилась. Мені вже не терпиться дізнатися, як будуть розгоратися події далі і що очікує на Пейден, Кая та Кіта. ▪️«Жорстокі обітниці» — це продовження «Божественних супротивників». Епічне та емоційне завершення романтичної дилогії, у якій слова здатні змінювати хід війни, а кохання проходить найважчі випробування.А ви вже читали якусь із цих книг, або плануєте?

​​«Час цінніший за золото, цінніший за діаманти, за нафту, за всі скарби світу. Це часу нам завжди бракує, це час викликає прірву конфлікту всередині наших сердець, тож ми мусимо витрачати його розважливо. Час неможливо запхати в коробку, обвʼязати стрічками і покласти під різдвяну ялинку. Час неможливо подарувати. Але ним можна поділитися» «Дарунок» — Сесілія Ахерн Від Старого Лева 384 с. 7/10 Час — це наш найцінніший ресурс. На жаль, його не так багато, як нам може інколи здаватися і його ніколи не вистачає. А найгірше те, що інколи ми не розуміємо, наскільки щось може бути для нас важливим і витрачаємо час не на те.Після книжки «Дарунок» відчуття цінності часу посилилось. Останні роки мені здається, що він взагалі прискорився і дні минають дуже швидко, а за ними і місяці, й роки. У вас так теж? Як часто хочеться встигнути і те, й інше; побувати відразу в двох місцях. Було б чудово? От Лу Сафферн, чий день розписаний похвилинно, від такої здібності не відмовився б. Тож, коли безхатько Гейб пропонує йому дарунок, який вирішить питання «встигнути все», Лу не відмовляється. І це справді допомагає йому, але навіть не так, як він думав. Це допомагає йому усвідомити, наскільки він помилявся, витрачаючи час не на те, що було для нього дороге. Як кажуть: «усі гроші світу не заробиш» або пряма цитата з книги: «Ми приходимо в цей світ не лише, щоб працювати, а й щоб жити» Чесно кажучи, початок книжки мені був трохи затягнутий і нудний. Я читала і все чекала, коли щось почне відбуватися, а все тягнулось і тягнулось. Вже десь після половини книжки стало цікавіше, але все одно не надто. Хоч тут авторка порушує важливу і цікаву тему, чи то сюжет, чи то подача — мене не сильно захопили. Я відчувала, що не тягнусь читати книгу за першої вільної хвилини. Також мене дуже сильно дратував Лу: його поведінка, його думки — це все мені було не близьке. Він поводився інколи як цілковитий бовдур і сам винен в тому, що обрав для себе такий шлях. Втім під кінець книжки мені стало його трохи таки шкода. А фінал навіть змусив сумувати і я таки співчувала Лу, що цінність часу він усвідомив так пізно. До речі, події в книзі відбувається напередодні Різдва, але насправді святкової атмосфери тут дуже мало. Вона зʼявляється трішки лише наприкінці. Тож все ж таки ця книжка не зовсім із різдвяних, як я собі думала. Сам стиль авторки мені сподобався. Це гарно написано, таке відчуття, ніби читаєш якусь казку чи класику. Все розмірено, спокійно. А може через це і не було тієї ж динаміки. Фінал мене здивував, я не очікувала, що він тут буде сумний, проте з іншого боку саме такий сюди підходить найкраще. По відчуттях книга була схожа мені на старі фільми, які любиш вмикати на фон. У книзі авторка порушує важливі теми: цінності часу, його незворотності, це також і про важливість рідних, переосмислення свого внутрішнього стану, взаємин між людьми. Це книга, яка дає зрозуміти, що варто задуматися про свої пріоритети. Вона про вибір між карʼєрою і родиною, про вірність та зради. Про все, що відбувається в нашому житті і про те, що ми інколи помічаємо дуже пізно. Важко оцінити обʼєктивно цю книгу. Бо з одного боку вона добре написана, порушує важливі теми, має цікаву ідею. Але читалось мені все ж трішки нуднувато, особливо на початку. Але фінал мене здивував. 💭А вам як книжка, якщо вже читали? Плануєте? Читали інші книжки авторки? #книжковий_відгук

​​5 причин, щоб прочитати «Долю, вписану в кров» вже зараз 📚❤️‍🔥▪️Причина перша. Це фентезі зі скандинавською міфологією. А ще по вайбу нагадує сагу про вікінгів. Тут немає драконів, але деякі люди мають силу богів. І Фрея одна з них. Вона хоче бути воїтелькою, натомість має «шлюб за розрахунком» і довгий час мусить приховувати свою силу. ▪️Причина друга. Це роментезі й тут класна хімія між головними героями. Між ними відчутна пристрасть, яка тільки наростає із кожною сторінкою, але герої не можуть бути разом. Бо він — син її чоловіка. ▪️Причина третя. У «Книголенду» зараз діє знижка 40 відсотків на цю книгу, а тому ви можете купити її ще вигідніше і поринути в читання прямо зараз. Ця акція триватиме до кінця тижня, із нею книга коштує 414 грн замість 690. ▪️Причина четверта. Тут цікаві тропи, серед яких: заборонене кохання, пророцтво, жінка-воїтелька, політичні інтриги та угоди, обрана, магія богів і рун. Вам точно не буде нудно! Книжка вийшла динамічна і захоплива, а який тут фінал першої частини! ▪️Причина пʼята. Тут сильна головна героїня — Фрея. Скільки б всього не падало на її плечі, вона не здається. Саме доля Фреї визначена богами — вона та, хто може обʼєднати Скаланд. Тому багато чоловіків хочуть зробити її своєю зброєю. Але Фрея не дасть іншим робити вибір за неї. 📌До речі, повний відгук мій на цю книгу можна прочитати ТУТ. 💭Ну як вам ці причини? Чи переконала я вас прочитати книгу? Які б ще додали ви?

​​🥳Сьогодні мій день народження і я в шоці від того, наскільки ж швидко летить час. Зараз усе сприймається ніби прискорено. Хочу сьогодні поділитися кількома улюбленими та/чи важливими для мене моментами за цей рік: — вперше каталась на сапах — почала займатися пілатесом, хоча так і не зробила це постійним і періодичним, але сподіваюсь, що зроблю це в цьому році — любувалась заходами сонця, які завжди були неймовірними. Я ніколи не перестану ними захоплюватися 🌇— дивилась на «кривавий місяць», і це було дуже гарно — дивилась дораму на черкаському пляжі. Ніби дрібничка, але було класно — проводила презентації книжок і книжкові клуби, що спочатку було трішки виходом із зони комфорту, а зараз — задоволення📚— ходила в кіно на аніме «Вбивця демонів» і тішилась, що в нас більше показують саме аніме — проводила час із рідними — продовжувала грати в бадмінтом із коханим та друзями — насолоджувалась цвітінням сакур, бо я їх обожнюю — системно взялась за лікування, яке відкладала, і сподіваюсь, що результати будуть 🥹— вперше читала лекцію про SMM — полюбила нарешті свої кучері, хоч і не завжди з ними ладнаю 😅Насправді рік був і непоганим, і не суперовим. Нормальним, наскільки це можливо зараз. І я вдячна за нього. Своїм рідним, друзям, знайомим. Вам усім теж, бо я в цьому списку майже не ділюсь підсумками книжковими якимись, вони були раніше. Але значна частина мого року була повʼязана з блогом, з книгами, з вами. Дякую, що ви зі мною ❤️ І дякую нашим військовим, бо завдяки ним цей рік був. Якщо хочете привітати мене, то задонатьте на перевірений збір, якому довіряєте 🫶🏻

​​«Він завжди був лише словами на папері. Я знаю: якщо його знайду, ніщо вже не буде, як раніше. Можливо, саме це мені й потрібно» ⠀«Пошта ненависті» — Донна МарчеттіВід Stone Publishing368 с.9/10⠀Наомі та Лука — друзі за листуванням ще з пʼятого класу. Хоча друзями їх важко назвати, швидше — листовороги, адже кожен наступний їхній лист стає ще підступнішим і злішим.Та одного дня Наомі перестає отримувати листи від Луки. Від моменту останнього минуло два роки і ось раптом зʼявляється новий конверт. Тільки цього разу він без зворотної адреси і Наомі не може відповісти.Але й дозволити, щоб останнє слово залишилось за Лукою вона не може теж.⠀Мені книга дуже сподобалася. Хотілось постійно повертатися до неї і читати далі, поки я не дізнаюсь все. Вона вийшла легка, смішна і трішки романтична.⠀Було дуже цікаво, як авторка вплете в історію саме листи й листування і в неї вийшло це класно. Ми не читаємо одні тільки переписки, а ніби дістаємо з коробки деякі з них і перечитуємо разом із Наомі чи Лукою. Це вийшло гармонійно і цікаво, додавало інтриги і поступово розкривало героїв і сюжет. У книзі є розділи, написані від обличчя Наомі (їх більше), але є й від погляду Луки, тому ми знаємо, що в час переписок відбувалось із кожним із них і які причини змушували їх бути такими підлими в своїх листах. Тому авторці вдалось класно розкрити обох головних героїв, а от другорядні так і залишились другорядними. Вони майже не розкриті й інколи мене навіть трішки дратували. Подруга Наомі дуже настирлива і, як на мене, інколи порушує особисті кордони, тисне на Наомі.⠀Щодо самих листів — вони й справді були дуже злі. Це ніби і були жарти, але інколи реально чорний гумор. Якби я отримувала такі листи, то точно не відповідала б на них 😅 але спостерігати за перепалками Наомі й Луки були все одно цікаво.⠀🐾Що сподобалась ще — це тварини в цій книзі та любов до них. Один із героїв ветеринар і тому ми бачимо доволі багато їх, і ще авторка ніби поміж рядків показує важливість піклування про тварин.⠀Було легко написано. Історія читалась динамічно і цікаво. Тут ще є «любовний трикутник», але не звичайний, бо має він одну інтригу і таємницю. Як на мене, можна все ж здогадатися, але це і не прямо очевидно.⠀Тропи книги:▪️друзі за листуванням;▪️любовний трикутник із таємницею;▪️від ненависті до кохання;▪️емоційні перепалки і підколи.⠀Це солодка, тепла, романтичні історія із щасливим фіналом, яка мені дуже сподобалась. Раджу і вам, якщо шукаєте щось таке.P.S. ще кілька фото книжки всередині — додаю в коментарі до цього відгуку. ⠀💭А ви читали, плануєте? Як вам троп «друзі за листуванням»? Хотіли б мати собі друга для листування?⠀#книжковий_відгук