Channel Таверна читача ✨ - @readstaverna - №5434
«Гадаю, якщо кожна наша думка — це купка електричних імпульсів, то цілком може бути, що думки померлої людини ще якийсь час витають навколо неї» «Мова тіла» — А.К. Тернер Від «Жоржа» 436 с. 8,5/10Перша частина детективного циклу «Кессі Рейвен». І як зрозуміло, головну героїню тут звати Кессі і вона — санітарка моргу. Насправді ось це було тим, що мене найбільше зацікавило в циклі. Бо я очікувала, що тут будуть цікаві описи роботи в морзі, занурення в цю атмосферу і загалом — це звичайна собі професія звичайних людей. А тому якось ближче до реальності. І це тут є. Кессі виявилась не такою, як я думала. Вона — цікава, харизматична, непроста. Не ідеальна. У неї були проблеми в минулому, травми і хто знає, що з нею сталось би далі, якби не пані Е. Саме вона допомогла Кессі усвідомити, що та хоче робить, допомогла з навчанням і в результаті дівчина стала санітаркою моргу. Співчутливою, професійною. Але одного разу на її робочому столі опиняється сама пані Е. Це засмучує дівчину і вона не може повірити, що це звичайна смерть. А особливо, коли тіло пані Е. саме «сказало» їй про це. Тож Кессі починає власне розслідування. У книзі є ніби дві лінії. Одна про Кессі та її розслідування, яка вийшла більш обширна, більше сповнена описів. А друга — про сержантку Філліду. І ця лінія більш скупа, спрямована на узагальнення отриманих доказів, більш динамічна. Це детектив із тих, які не лише про розслідування, але і про персонажів: їхні мотиви, історії, характери, розвиток. Тому тут є доволі багато описів і ніби другорядних історій. Але мені таке подобається і як на мене, то це було доволі органічно сюди вплетено. І вийшли цікаво. Цікаво не тільки дізнатися, що сталось із пані Е. і хто винуватець, але й також більше про саму Кессі. Мені трішки не вистачило містичної складової, яка ніби має бути в цій книзі. Я очікувала, що «розмов» із тілами буде більше, але тут цього було замало. І в мене навіть закралася думка, що може і не повинно тут це бути? На клубі деякі дівчата поділились, що взагалі не розглядають цю історію як містичну, і я вже теж схильна до цієї думки. Проте, мабуть, більше дізнаємось далі. Також історія сама для мене була легко написана. У авторки приємний і цікавий стиль. Хоч тут і багатенько описів різних, але я доволі швидко почитала книжку. Сподобалась і атмосфера Кемдена, описів роботи в морзі — трішки моментами було якось не по собі, але авторка не вдавалась в деталі, а Кессі була дуже професійна. Тому книга розрахована на широку аудиторію. Я вже давно хотіла прочитати цю серію, а тут ще й випала нагода обговорити книжку на клубі від «Жоржа». І це дуже класно! Адже разом із учасницями ми вже набудували теорії щодо продовження, тому «Довічний вирок» читати точно буду. 💭А ви вже читали, як вам? Плануєте? Любите, коли в детективах є містична складова? #книжковий_відгук
494
26-03-05 15:35