Я теж трохи написав про перехід Руслана Маліновського у Марсель. Тут більше базової інформації, звісно, але для початку непогано: https://suspilne.media/355540-ruslan-malinovskij-pidpisav-kontrakt-z-vicecempionom-francii-so-potribno-znati-pro-marsel/Що насправді турбує? Не хочеться виглядати, як багато хто з журналістів, які ось це пишуть: "перехід Маліновського - однозначно топ", а потім "Маліновський здійснив найбільшу помилку у житті". Тому я не даватиму категоричних оцінок.Маліновський однозначно перейшов у конкурентне середовище. Причому на перший погляд у цьому складі у нього мали б бути менші шанси на основу, аніж в Аталанті - але це якби всі команди мали тренерами людей, які ставлять в основу футболістів за рейтингом сили у ФІФА.Ще не подобається у переході Маліновського те, що він гратиме поруч з двома дуже віковими футболістами - Дімітрі Пайєтом та Алексісом Санчесом, один з яких буде ще й його конкурентом за місце в основі. Причому більше за все турбує те, що у короткостроковій перспективі до Маліновського ще може бути довіра, але у довгостроковій...І ось тут до політики роботи Марселя з тренерами. Дуже часто їх змінюють: після звільнення Руді Гарсії в 2019 році з командою вже встигли попрацювати Андре Віллаш Боаш, Хорхе Сампаолі і ось зараз Ігор Тудор. Тобто, це три тренери за останні чотири роки. Інакше кажучи, з високою ймовірністю фініш Марселя не у топ-3 означатиме зміну тренера, а вже які там матиме перспективи Маліновський - незрозуміло.Хороша новина у контексті переходу Маліновського для мене - в тому, що це насправді різноплановий футболіст. І навіть граючи ближче до атаки в Аталанті, Руслану вдавалося показувати непогані показники результативності - але це до тих пір, поки йому довіряв тренер, і він мав регулярну ігрову практику. А якщо буде зміна тренера (наразі це питання не стоїть) та повернення до "звичних" моделей з чотирма захисниками, то він у теорії навіть матиме більше опцій для потрапляння до складуПогана, якщо резюмувати - дуже схожа модель побудови Марселя в атаці з Аталантою (якщо Маліновський не дуже підходив Гасперіні, то чи не повториться ця ситуація, але вже у Франції?). Рятують лише схвальні відгуки від Ігора Тудора і той факт, що Марсель стежив за ним ще з літа 2022 року.Інакше кажучи, навіть ось ця друга частина сезону не відкриє повних перспектив для Маліновського в Марселі. Я б, якщо чесно, вже дивився наприкінці року - там і буде зрозуміло, чи вийшло щось в Марселя вже у цьому сезоні, чи залишився тренер, наскільки інтегрувався українець у складі. І, що не менш важливо, хто ще поповнить команду влітку.Але поки так, краще піти туди, де тебе чекають, аніж просто сидіти на лаві запасних.
Це дуже цікава історія. Журналіст Джо Помпільяно у Twitter розклав тред про те, як Девід Бекхем, перейшовши до Лос-Анджелес Гелаксі і погодившись на зниження зарплати на 70%, заробив понад 500 мільйонів доларів. Отже, як це було:- Бекхем залишив Реал у 2007 році, щоб перейти до Гелаксі.- Для того, щоб стати гравцем Гелаксі, Бекхем погодився на неймовірне зниження зарплати: з 20 мільйонів доларів до 6.5 мільйонів. Нагадую, що Девіду тоді було лише 31, що за сучасними рамками - повернення в АПЛ мінімум років на три на хорошу зарплату.- Хоча Бекхем погодився на зменшення зарплати, у контракті з Гелаксі він з юристами прописав одразу кілька пунктів, які суттєво збільшили його доходи: надходження від мерчендайзу (футболок та всього іншого з прізвищем Бекхема), квитків, спонсорських контрактів - все аж до проданих хотдогів та пива.Ремарка: це дуже цікаво, тому що Бекхем таким чином спрогнозував, що його поява в МЛС збільшить кількість фанів, які захочуть відвідати матч, а тому вирішив скористатися цим на повну.- Всі ці пункти в контракті дозволили Бекхему збільшити заробітки в МЛС з потенційних 32 млн зарплати до 255 мільйонів за п'ять років. Тобто, щорічно Девід отримував по 50+ млн доларів замість 6.5 млн зарплати і 20 млн доларів, які б отримував, якби продовжив контракт з Реалом на колишніх умовах.- На цьому для Бекхема нічого не закінчилося. Він почав вести перемовини щодо отримання права на придбання команди, яка б грала в МЛС, після завершення кар'єри. Тепер ця команда відома як "Інтер Маямі", її Девід придбав всього за 25 мільйонів доларів і є її президентом.Як Бекхем вплинув на розвиток МЛС?- Збільшення вартості ТВ-контракту: з 8 мільйонів доларів у 2006 році до 250 мільйонів доларів у 2022-му.- Збільшення відвідуваності фанами стадіонів на 40%.- Після того, як Бекхем залишив лігу, в МЛС з'явилося сім нових франшиз (клубів). Це вплинуло і на збільшення середньої вартості франшиз у лізі: з 37 мільйонів доларів (2008 рік) вона зросла до 582 мільйонів.- Зросла ціна і на те, щоб придбати франшизу для участі в МЛС. Якщо Бекхем придбав це право для Інтер Маямі за 25 мільйонів доларів, то інші - Нью-Йорк Сіті (100 мільйонів), Остін, Цинциннаті, Нешвілл (по 150 мільйонів), Сент-Луїс (200 мільйонів), Шарлотт (325 мільйонів) - платили суттєво більше.- Найцікавіше - те, що вартість команди Бекхема є суттєво більшою за 25 мільйонів, які він заплатив. В МЛС це 10 команда, її оціночна вартість складає 585 мільйонів доларів (майже середнє значення в лізі). При тому, що дебют Інтер Маямі в МЛС відбувся лише 1 березня 2020 року.
Поки в Україні (а може і в Англії) морочаться Михайлом Мудриком, Олександр Зінченко просто демонструє базовану гру.Насправді, цей текст мав бути довшим (бо я пишу його вже вдруге), але тут просто коротко головні тези.- Зінченко максимально впевнено почуває себе у футболці Арсенала. Обережно скажу, але це його клуб - тут його не затискають у рамки щодо статусу чи ролі.- Зінченко - це не просто лівий захисник. У середині другого тайму (дивіться скрін вище) проти Ньюкасла він просто грав у центрі поля, спокійно дирижував грою. Не виграли - шкода, але щодо гри Зінченка не має виникати питань.- Зінченко вже виправдав сподівання Арсенала. Підучившись в Пепа Гвардіоли, він виконує всі ті ж функції, що і в Ман Сіті, але вже в новій команді. Наразі таких футболістів у всьому світі майже немає, а якщо і є - їх треба цьому навчати.- Зінченко змінив влітку 2022-го клуб, а не позицію в таблиці АПЛ. У цьому точно є якась магія, так не може бути, але з Зінченком поки виходить саме так.Може Арсенал і не переможе в АПЛ. Може взагалі закінчить сезон без трофеїв. Може ось ця щира радість для Зінченка зміниться на справжній розпач наприкінці сезону.Але вже у наступному році Зінченко має стати лідером цієї команди. Таким собі Кевіном Де Брейне, з тіні якого постійно намагався вийти в Ман Сіті, але не міг об'єктивно це зробити.Ні, Зінченко не змінить позицію. Зараз в Арсенала дуже соковитий трикутник в центрі поля.Ні, Зінченко не стане більше забивати та віддавати гольові передачі.Але саме Зінченко здатний на те, щоб вести цю команду вперед.P.S. Нагадаю, що Зінченко міг обрати легкий крок у своїй кар'єрі та продовжити грати в Ман Сіті під керівництвом Гвардіоли, і не думати про інше. Але обрав складний шлях, який може втілитися у чергове чемпіонство.І, мабуть, перше "справжнє" для себе самого.
Якщо коротко про очікування від фіналу. Я досі ставлю на перемогу Аргентини (основний час, додатковий, серія пенальті) - неважливо.Однак ще до вчорашнього дня ймовірність того, що мій прогноз здійсниться, була досить високою. У Франції були серйозні кадрові проблеми (п'ять гравців не тренувалися через травми та хвороби). Зараз усі повернулися. Ну крім Лукаса Ернандеса та Каріма Бензема, з якими і так все понятно.Тож, тепер шанси Аргентини істотно менші. Франція вже довела на цьому чемпіонаті світу, що навіть таким складом (я все ж вважаю, що центр півзахисту дуже сильно постраждав від відсутності Канте та Погба) здатна боротися за максимальні результати. Але тут треба дякувати Чуамені та Адріену Рабйо, що вони показують саме такий рівень гри.Франція матиме перевагу над Аргентиною у контексті складу, але у кращому випадку паритет, коли мова йде саме про те, як вибудувати склад на матч. Дідьє Дешам у цьому сенсі може похизуватися грою проти Англії, коли грав значно обережніше (та й Марокко у півфіналі теж віддавав м'яча).Але якщо і говорити про те, хто проробить більшу тактичну роботу перед матчем, то це саме Ліонель Скалоні. У разі, якщо Скалоні не перемудрує, то може цілком забрати титул - Франція не без гріха, і як би мені не подобався на цьому турнірі Уго Льоріс (на повному серйозі вважаю його найкращим кіпером чемпіонату світу), проте ніхто нічого не гарантує їм.P.S. Так, я хочу титулу для Мессі, а що у цьому поганого?
Португалія - 4.5/10Хочеться сильно загейтити Португалію після цього матчу. Якщо у грі з Швейцарією це була яскрава команда, то проти Марокко - зовсім інша. Домінуюча (але це логічно), без Роналду (і це теж логічно), але така, що майже не мала шансів зламати цю оборону. Звісно, моментів пригадується більше (але й спогади від цієї гри свіжіші). Але виділю лише два - гра Жоау Фелікса, гра якого перевищувала мої очікування, а також отой останній удар Пепе у грі.Загалом ж Португалія просто виявилася неготовою демонструвати надійніший рівень гри. І у цьому насправді нічого нового немає: це могло статися не зараз, а раундом раніше. Чи раундом пізніше - неважливо: у Португалії ці матчі, здається, повторюються з певною регулярністю. Згадайте лише гру з Україною - це не говорить про те, що наша команда грала погано, навпаки. Але Португалія просто не змогла знайти тоді результат, це ж відбулося і зараз. Кріштіану, бувай, ти справді сильно старався в останньому матчі.Англія - 8/10Готовий до того, що цей допис буде суперечливим. Але Англію дуже хочу відзначити. По-перше, за якістю гри це був дуже сильний матч. Англія вийшла на поле грати, і це справжня сміливість від Гарета Саутгейта, який міг просто зіграти від суперника і подарувати всім довкола сумний матч. Мені навіть важко назвати гравця, який відверто провалився - так, були програні дуелі Кайлом Вокером проти Мбаппе (але скільки, 1-2). Було неприкриття Чуамені під час епізоду з першим м'ячем. Нарешті, був Кейн, який не реалізував ключовий пенальті.Але Англія зіграла у надзвичайно якісний футбол саме як команда. Можливо, це навіть був їхній найкращий виступ при Саутгейті, враховуючи рівень суперника, якому вони протистояли. За це дуже хочеться похвалити Англію - я навіть повернувся у ті часи, коли сильно підтримував цю команду. Шкода, що вони знову стали невдахами.Франція - 7/10Так, оцінка гри Франції, що перемогла, є нижчою, аніж ту, яку отримала Англія. Бо у випадку з Францією все просто: це вона мала показувати той рівень футболу, який у підсумку продемонстрували англійці. Це вона мала змушувати голкіпера рятувати стільки разів, як у них це робив Уго Льоріс. Це вони мали змусити своїх гравців робити дурні помилки у захисті та привозити пенальті.Франція натомість грала подекуди прагматично, але змогла досягти результату. Неправда, що Кіліан Мбаппе повністю зник, що Антуана Грізманна вдалося перекрити, а Орельєн Чуамені ледь не став автором ключової помилки французів на чемпіонаті. Єдина різниця - якщо у випадку з Англією сварити футболістів за помилки не хочеться, бо вони справді зіграли досить якісно, то з французами - не все так однозначно. Можна краще.
Не знаю, якою буде Іспанія без Луїса Енріке, але сварити його не можна.Так, кінцевий результат у вигляді вильоту в 1/8 фіналу від Марокко - явно не той результат, на який мали б розраховувати іспанці. Звичайно, що далі чвертьфіналу ця команда навряд чи далі б пройшла, але перший раунд плей-оф мала б долати.Енріке можна пригадати багато чого: і одну перемогу в чотирьох матчах на мундіалі, і поразку від Японії, яка була перед вильотом з ЧС. І про те, що єдиним переконливим результатом став розгром Коста-Рики 7:0, який створив ілюзію щодо цієї Іспанії. Та й навіть я у попередньому дописі звертав увагу на продовження ідеалів тікі-таки у цієї Іспанії.Але давайте трошки побудемо чесними.По-перше, як я вже сказав, ця збірна Іспанії не має чемпіонського складу. Він є у Франції, Бразилії, Англії, навіть у Португалії - але не у Іспанії. Навіть в Аргентини немає чемпіонського складу, однак там є Ліонель Мессі, а іноді бажання від одного футболіста може вистачити.По-друге, відсутність сильного складу унеможливлює логіку сильного домінування. 1019 передач проти Марокко виникли не лише від того, що такими є тенденції сучасного футболу, але й тому (і у коментарях на це правильно вказували), тому що в Іспанії немає яскравих футболістів, які здатні давати динаміку саме в атаці. Хто це має робити? Дані Ольмо? Пабло Сарабія? Ферран Торрес? Альваро Мората, прости господи? І так, у тієї Іспанії, що домінувала з 2008 по 2012 роки всього цього теж не було. Але там була реалізація відродженої ідеї Гвардіоли, але в збірній, і трикутник у центрі поля з Хаві та Іньєстою. Та й Давід Вілья, Фернандо Торрес, Давід Сільва - всі ці футболісти сильніші тих, що є зараз.По-третє, чи намагався з цим щось зробити Енріке? Так, і він насправді зробив. Повторюся коротко, але слабкість складу він компенсував динамікою у пресингу. Збірна Іспанії почала пресингувати, вона змогла еволюціонувати свій стиль до вимог сучасного футболу. І поразка Марокко у цьому сенсі - справжня дихотомія: контроль м'яча у тих відсотках, що були в Іспанії призвів до того, що пресингувати іспанцям просто не було кого. М'яч постійно був у них, а коли Марокко і виходило у контратаку, то за рахунок якісних дій (справді, це ж і марокканців треба відзначати) іспанці просто за ними не встигали.Чи міг зробити Енріке щось більше? Скажімо так: не цим складом і не у цей момент існування збірної Іспанії. У іспанців відроджується цікаве покоління (принаймні на Гаві та Педрі буде чимало надій років через чотири). Та й усі ці Бальде, Фаті та інші молоді виконавці дають передумови говорити про те, що покоління цікавих футболістів у збірної Іспанії буде.Чи буде їх достатньо? Чи здатна буде Іспанія повернутися до великої гри? Чи півфінал Євро-2020 стане останнім великім результатом команди на наступні десять років? На всі ці питання можна легко відповісти як так, так і ні. Я особисто лише щодо першого не впевнений - все ж на континентальному рівні Іспанія наразі не поступається Німеччині чи Італії, тоді як Бельгія і Хорватія не представлятимуть з себе великої загрози. Питання лише щодо Англії, Франції та Португалії - три збірні, що мають дуже сильних футболістів у складі.Але хто б не був новим тренером збірної Іспанії, він не вирішить глобальнішої проблеми, з якою зіштовхнулася іспанська команда: середній рівень гравців, які потрапляють до збірної, істотно падає. І коли виникають питання щодо невиклику Давіда Де Хеа чи Серхіо Рамоса, то вони передусім пов'язані не з реальною силою цих гравців, а з їхнім статусом, зірковістю, впізнаваністю.Проте, це вже якийсь тренд. Навіть ПСЖ запрошує до себе Карлоса Солера. За які заслуги - не знаю.
Досі не відпускає думка, що Шахтар мав набирати за п'ять турів у Лізі чемпіонів 10 очок. Набрав шість.Спочатку хотілося написати, що Шахтар йде на рекорд, але був мегасезон з першим місцем у групі, де був Арсенал та 15 очками. Тим не менш, більше 10 очок Шахтар дуже рідко набирав, і був близьким до цього. Втрачена перемога з Реалом, цей промах Сікана.Не буду повторювати думок про Шахтар, хоча учора отримав насолоду від цього контролю м'яча та контратак. Ігор Йовічевич вміло балансує гру, і якщо раніше це призначення ще могло сприйматися зі скепсисом, то зараз вже точно ні.Парадокс у іншому: Шахтар навіть з 10 очками не пройшов би у плей-оф Ліги чемпіонів. Лейпциг справді виглядає сильніше, аніж був на старті, і якщо зараз йому вистачить навіть нічиєї, то за умов, якби Шахтар набрав усі свої очки, просто обіграв би Гірників.Шкода це й тому, що я б залюбки подивився на ще два матчі Шахтаря у плей-оф Ліги чемпіонів. Ця команда виглядає дуже цікаво, граючи від суперника, хоч і не матиме шансів на подальше просування через силу складу (саме через неї, а не командну взаємодію).Проблема ще й у тому, що ніхто не гарантує для Шахтаря суттєвий прогрес у стадії Ліги Європи, куди команда має потрапити. Скажіть, чи є у вас впевненість, що у лютому Шахтар виглядатиме краще, аніж зараз? У мене немає, тобто на виході це може бути та ж стадія 1/8 фіналу, але вже у менш престижному турнірі.Що залишається Шахтареві? Спробувати зачепитися за перемогу проти Лейпцига, вона дасть команді друге місце. Не вийде - спробувати пройти якомога далі у Лізі Європи. Це банальності, однак насправді зараз для українських команд все зводиться саме до банальностей: перемагати та досягати максимально можливого результату.Але цей Шахтар дарує щирі емоції, хто б міг про таке подумати.
Можу сміливо сказати що обидва прогнози на сьогоднішній футбольний вечір справдилися. Тоді як про третій, не менш важливий поєдинок, я свідомо промовчав. І, як виявилося, недарма: підсумок гри Ліверпуль - Ман Сіті я б усе одно не відгадав.Ліверпуль міг розраховувати на відбір очок у матчі з Ман Сіті, але ж чи варто було думати про перемогу? Проблем у команді вистачає: і кадрові, і психологічні, та й Клопп в авральному порядку намагається побудувати те, що у нього ніколи не працювало.І все ж Ліверпуль зробив найважливіше: зіграв надійно біля своїх воріт. Не без моментів для Ман Сіті (один гол скасовували через порушення правил). Однак нарешті вдалося реалізувати свої сильні сторони, а Салаху - забити.Без сумніву, цей матч не стане переломним. Глобально для Ліверпуля ситуація не змінюється, від топ-4 відділяють шість очок. Все ще актуальна боротьба за вихід у плей-оф Ліги чемпіонів, хоча хороша новина - у тому, що для цього потрібно одне очко у наступних двох матчах.Проте саме у плані психології та подальшої впевненості у собі Ліверпуль здобув надважливу перемогу. Усі ці 9:0 над Борнмутом та 7:1 над Рейнджерсом і близько не стоять над цим результатом. Ліверпуль нарешті здолав команду, яку перед стартом сезону можна було назвати щонайменше рівною за силою, якщо навіть не кращою.Два слова по решті матчів.- Лунін очікувано пропустив, а Реал переміг.- Шахтар очікувано переконливо здолав Динамо.Коли там наступний мегатиждень у футболі?
Завтра Андрій Лунін зіграє матч свого життя. Це не поєдинки проти Шахтаря, не гра проти Атлетико, від якої Реалу нічого не треба. Матч проти Барселони, можливо, не найкращої Барселони за формою, але найбільш принципового суперника до Реала.Після того, як Лунін замінив Куртуа на воротах Реала, подивився кілька матчів цієї команди. Не лише поєдинки проти Шахтаря, але й гра з Осасуною, де він пропустив неоднозначний гол.Якщо узагальнювати, то Лунін не виглядає голкіпером, який готовий замінити Куртуа. Виглядає солідно, намагається діяти впевнено, але все ж і статистика, і кількість моментів біля його воріт, а тим паче конвертація цих моментів у голи говорять не на користь Андрія.Матч з Барселоною у цьому сенсі стане визначальним.Луніну дуже необхідно вистояти цей матч на нуль. Луніну треба, щоб суперник себе показав, але він стрибав і рятував. Луніну треба був цей матч з Барселоною більше, ніж будь-який інший. У разі успіху, Анчелотті може вирішити, що терміново повертати Куртуа на поле немає сенсу. Можна зачекати, можна дати шанс Луніну, хай собі грає, та й він у формі.У разі невдачі (саме персональної) це буде кінець для Луніна. Так, його залишать другим голкіпером, але позиція першого номера у перспективі - Реалу простіше вийти на ринок, аніж давати ще та ще шанси. За великим рахунком, кількість пропущених голів вже не говорить на користь Андрія, тож матч з Барселоною і є тим другим шансом.Зроблю обережний прогноз: Лунін пропустить, його безпосередньої вини у цьому не буде, зробить 1-2 хороших сейви, але цього виявиться замало.
Едуард Соболь: за два тижні від резервного списку збірної України до скандалу через фейкову (?) травмуНайзагадковіша історія початку осені (ну добре, коментар Мікеля Артети щодо стану Зінченка - не менш загадковий) - чому Едуард Соболь сказав, що травмований, а потім того ж дня вийшов на заміну у матчі Брюгге.Уся історія у двох словах - ось тут, якщо хтось випадково пропустив. Нижче лиш хронологія подій, що взагалі відбулося.▪️5 вересня. УАФ оголосила склад збірної України на Лігу Націй. Соболь - у резервному списку.▪️12 вересня. Едуарда Соболя перевели з резервного до основного списку збірної України.▪️18 вересня. УАФ повідомила, що Соболь не зіграє за збірну України через травму привідного м'яза. На відновлення потрібно два тижні.▪️18 вересня. Едуард Соболь виходить на заміну у матчі "Брюгге" у чемпіонаті Бельгії, проводить на полі понад 20 хвилин.Що відбулося далі?У збірній Україні назвали "несподіванкою" вихід Соболя у матчі Брюгге."Вчора він зателефонував головному тренеру і сказав, що у нього пошкодження, що він потребує операції та не зможе взяти участь у зборі. Можливо, лікар клубу йому дозволив сьогодні зіграти? Нам про це невідомо" - Олександр Гливинський.Сам Соболь зіслався на рекомендації клубних лікарів, які кажуть про необхідність операції щодо видалення гематоми. Однак стверджує: до цього міг допомогти Брюгге за потреби."Наразі ця проблема спричиняє відчутний дискомфорт, однак у разі необхідності я можу вийти на поле. Тому головний тренер вніс мене до заявки й випустив на заключні 20 хвилин гри. Однак лікарі наполягають на видаленні гематоми, кажучи, що в подальшому можуть бути ускладнення".Що говорить на користь твердженням Соболя- ігрова практика (лише два матча в основному складі Брюгге, один, щоправда, 10 вересня);- схожі проблеми у Руслана Маліновського. Інший характер травми, але він все одно міг виходити на поле у складі Аталанти- дуже деталізоване і своєчасне пояснення щодо ситуації з травмою та виходом на полеЩо я думаюДуже сумнівна ситуація з цим виходом на поле (а перед цим коментарем Артети щодо стану Зінченка). Плюс терміни (лише два-три тижні), плюс те, що Соболь так і не грав у 2022 році (Миколенко просто "не віддав" лівий фланг захисту), зігравши в майже усіх матчах.Не можна намовляти на гравців, не знаючи повної ситуації, тому не буду. Але якби я шукав теорію змови, то просто припустив би, що Соболь, розуміючи свої перспективи зіграти за збірну, врахував неідеальний фізичний стан і просто вирішив обрати легший шлях та не їхати у збірну взагалі.
TGLIST.COM.UA
