Поки в Україні (а може і в Англії) морочаться Михайлом Мудриком, Олександр Зінченко просто демонструє базовану гру.Насправді, цей текст мав бути довшим (бо я пишу його вже вдруге), але тут просто коротко головні тези.- Зінченко максимально впевнено почуває себе у футболці Арсенала. Обережно скажу, але це його клуб - тут його не затискають у рамки щодо статусу чи ролі.- Зінченко - це не просто лівий захисник. У середині другого тайму (дивіться скрін вище) проти Ньюкасла він просто грав у центрі поля, спокійно дирижував грою. Не виграли - шкода, але щодо гри Зінченка не має виникати питань.- Зінченко вже виправдав сподівання Арсенала. Підучившись в Пепа Гвардіоли, він виконує всі ті ж функції, що і в Ман Сіті, але вже в новій команді. Наразі таких футболістів у всьому світі майже немає, а якщо і є - їх треба цьому навчати.- Зінченко змінив влітку 2022-го клуб, а не позицію в таблиці АПЛ. У цьому точно є якась магія, так не може бути, але з Зінченком поки виходить саме так.Може Арсенал і не переможе в АПЛ. Може взагалі закінчить сезон без трофеїв. Може ось ця щира радість для Зінченка зміниться на справжній розпач наприкінці сезону.Але вже у наступному році Зінченко має стати лідером цієї команди. Таким собі Кевіном Де Брейне, з тіні якого постійно намагався вийти в Ман Сіті, але не міг об'єктивно це зробити.Ні, Зінченко не змінить позицію. Зараз в Арсенала дуже соковитий трикутник в центрі поля.Ні, Зінченко не стане більше забивати та віддавати гольові передачі.Але саме Зінченко здатний на те, щоб вести цю команду вперед.P.S. Нагадаю, що Зінченко міг обрати легкий крок у своїй кар'єрі та продовжити грати в Ман Сіті під керівництвом Гвардіоли, і не думати про інше. Але обрав складний шлях, який може втілитися у чергове чемпіонство.І, мабуть, перше "справжнє" для себе самого.