Telegram statistics channel - @poeziya_ua

Господь і дитяВ садочку бавилось дитя,А поруч Бог за ним дивився,Воно спитало про життя:«Це Ти зробив, щоб я родився?»«Це Я, – сказав тихенько Бог, –Дитина – кращий витвір Мій,Коли живеш ти без тривог,Коли ще чистий помисл твій».«Господь, таке ще запитання, –Творця спитала та дитина.Твоє найбільше здивування?А Бог сказав: «То є Людина.Як ви дорослими стаєте,Грошей, щоб більше заробити,То все здоров'я віддаєте,Бо хочете багато жити.Але як часом хто хворіє,Здоров'я зовсім занепало,Грошей тоді вже не жаліє,В ту мить і значать вони мало.Піклуєтесь ви про майбутнє,В думках завжди воно у вас,У мріях й помислах присутнє,А як же сьогодення час?Людина так життя будує,Що вічну силу віднайшла,А помираючи шкодуєТак, ніби зовсім не жила.Як виростеш, дитино, знай,Життя цінують дуже рідко,Люби його і пам'ятай,Твій час минає дуже швидко.Живи сьогоднішнім ти днем,Вчорашнього уже немає.І завтрашніх нема проблем,Про «завтра» ще ніхто не знає.«Сьогодні» – це найкращий день,Що маєш ти у цюю мить.Танцюй, радій, співай пісень,І спробуй ти щасливо жить».Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі

Сліпий старецьУ дім сліпого мудрецяВ сльозах прийшла якась дівчи́на.Ті сльози бігли без кінця:Була на те своя причина.У розпачі вона була,Як жити далі вже не знала,Втомилася від всього зла,Поради в мудреця благала.«З людьми старалась бути щира,Не раз показувала душу,В любов людську була довіра,За це, мабуть, страждати мушу».Мудрець промовив геть без зла:«Порада ось такого змісту:Ти роздягнися доголаІ голою пройдись по місту».«Не зрозуміла, в чому суть,Чому робити це повинна?Сміє́тесь з мене ви мабуть?» –Сердито мовила дівчи́на.Якби так дійсно довелось…Мене́ ж побачать всі нагою…Тоді й збещестить може хтось,І поглумитись наді мною»І після цього старець встав,Фіранку на вікні поправив,Із шафи дзеркало дістав,І біля дівчини поставив.«Боїшся голою пройтиІ серед люду так з'явитись?Чому ж так легко можеш ти,Душею кожному відкритись?Душа твоя, як дзеркало моє,І кожен зазираючи у душу,Побачить відображення своє,Ось правда, що тобі сказати мушу.Ти чиста і нагадуєш перлину,Як людям злим відкриєшся душею,Не визнають вони таку людину,Спотворять - для них це за межею».«Чому так є і як у світі жити?В собі змінити що мені належить,І що в цій ситуації робити?Чи це від мене не залежить?»Тоді мудрець повів дівчину в сад,Красу прекрасних квітів показати.Вона вдихнула дивний аромат,І старець дав одну із них зірвати.Минула мить і той промовив фразу:«Багато років я про квіти дбаю,Проте їх цвіт не бачив я ні разу,А дивний аромат лиш відчуваю.Поглянь, дитино, на природу,Роби як ці чудові квіти:Показуй тим душевну вроду,Хто може тебе зрозуміти.Не всім краса душі щось значить,Сховай ти душу й зрозумій,Що злий красу не може бачить,Лише потворний образ свій».Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі

ПустеляВ жаркі́й пустелі, край дороги,Криниця давня там стояла,Як дар спасіння й допомоги,Води цілющої давала.І двоє йшли по тій пустелі,Зустрілися біля криниці,А поруч дюни, наче скелі…Спинились скоштувать водиці.Один в лахміття одягнутий,Із куснем хліба у руці,І посох мав в руці зігнутий,Проте з усмішкой на лиці.А інший мандрівник заможнийВів за собою караван,Та погляд мав якийсь порожнійІ на душі порожній стан.І спрагу вдоволь втамували,Від сонця вдвох присіли в тінь,Бо двоє довго мандрували,Хотіли переждать жарінь.Почав багатий говорити,Про свій багатий караван:Казав, що краще в світі жити,Як повний золота карман.«Я маю все: багатства маю,Палац розкішний і рабів,Я маю золота без краю,Худоби тисячу голів.А ти живеш, мабуть, жахливо,В лахміттях ходиш кожен день,Життя проходить нещасливо,І хліб один єси лишень».Бідняк у відповідь промовив,І посміхнувся багачу:Хоч той на нього лихословив,Й пихи́ мав в серці досхочу.«Грошей і дійсно я не маю,Живу у вбогому шатрі,Та я від цього не страждаю,І маю спокій у нутрі.Щасливим роблять мене діти,Я Богу дякую за дім,Мене́ нема за що жаліти,Ти не живеш життям моїм.Не той багач, що все будує,Не той, хто має караван,А той хто мало потребує,Душі щасливий має стан.Карман не страшно, як порожній,Страшніша в серці пустота», –Жебрак промовив подорожній,І усміхнулися уста…Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі

Сила Сила – це відсутність страху,А не кількість мускулів у тілі,Зможеш не звернуть із свого шляху?І дійти поставленої цілі?Сила – це уміння труднощі терпіти,В час, як сили тебе покидають,А як впав – піднятися зуміти,Сильними таких усі вважають.Вміти, щоб не скаржитись на долю,Не скиглити, не бачити мети,Краще у кулак зібрати волю,Просто йти вперед і шлях знайти.Сильний кулаками не махає,Просто демонструючи уміння,Він найслабкіших часто захищаєВ час біди, тривоги і гоніння.І не сміється з немочі слабкого,У цьому світі і таке буває.І сильнішим не стають від того,Дух від цього точно не зростає.Сила - це коли дотримав слова,І обіця́нку виконав узяту,Бо важлива дійсно ця основа,Щоб тримати планку, ту, підняту.Відповідь за слово щоб тримати,Бо вага його, немов каміння,І на вітер слово не кидати –Ось є справжня сила і уміння.Віра в себе – то є справжня сила,Навіть, коли віриш ти один,Віра, лиш твої розправить крила.З нею досягнеш усіх вершин.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі

УспіхЯк хтось вершини досягає,То всі це бачать звідусіль,Та мало тих, хто дійсно знає,Яких потрачено зусиль.Бо успіх не до всіх приходить,Характер любить сильний він,Терплячих й мужніх він знаходить,В яких нема високих стін.А шлях до успіху - терновий,Не кожен може ним іти.Це килим зовсім не зірковий,Який веде всіх до мети.Найперше це тяжка робота,Це труд і тіла, і душі,І часто в серці є скорбота,Як сили часом на межі.Боротись треба із собою,Найтяжчий бій це у життіІз лінню підлою, лихою,Що ворог є твоїй меті.Бувають часто і невдачі,Приходять успіху взамін,Але лиш сильний дасть їм здачі,І зможе встати із колін.А успіх – то не ли́ше гроші,Найперше, це характер твій,Який несе найтяжчі ноші,Щоб ти досяг своїх всіх мрій.Не заздри успіху чужому:Не знаєш шлях, яким він йшов,Бо все його, належить йому,Він сам дорогу ту знайшов.Борись – і мрію ти доб'єшся,І вір у свої сили ти,Якщо ти віриш, не здаєшся,Ти всього зможеш досягти.А успіх, це лише вершина,Яку всі хочуть досягнуть,Проте не легка та стежина,І треба нам це всім збагнуть.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі

Краплинка дощуНа дво́рі дощова погода,І сірість в небі дощова.Людей втомила ця негода,У всіх поникла голова.Сумні на вулиці обличчяМандрують містом в самоті,А дощ наповнив всі узбіччя,Як хмари скинули густі.Скрізь дощові стоять будинки,Яких у місті досхочу.І люд заповнив всі зупинки:Боялись мешканці дощу.А на одній із тих зупинокСердує люд погоді цій,Ведуть неначе поєдинок,Дають дощу словесний бій.Одних ця сірість вже дістала(Панує другий день вона).А в інших гарний настрій вкралаПогода сіра та сумна.Раптово ось – дитячий сміх,Що серед натовпу роздавсяІ привернув увагу всіхБілявий хлопчик, що сміявся.І запитали ту дитину:«Чому дощу радієш ти?»Він бавився у ту хвилину,В долонях краплями води.«Я радий дощику із неба,І сонечку радію я.Як йде сніжок – радіти треба,Так вчила матінка моя.Бо я частина від природи,Казав якось татусь мені.Нема поганої погоди,Не будьте ви такі сумні?»Сьогодні дощ чи навіть злива,А завтра сонце буде гріти,Погода кожен день мінлива,Чому б нам просто не радіти.І стала тиша на зупинці,Як хлопчик ті слова сказав.Він далі грався наодинці,А дощик тихо накрапав.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі

Подорож в минулеМашина часу є у кожного із нас,Це спогади в минуле повертають.А мрії нас ведуть в майбутній час,І ті думки теплом всіх огортають.Ми часто в подорож, в минуле летимо,В минулому бажаємо зостатись…І інколи у ньому живемо,В сьогоднішнє не хочемо вертатись.Ми згадуєм тріумфи перемог,Що сталися в минулому із нами,Як не боялися ніяких засторог,Так ніби світ тримали ми руками.Ми згадуєм приємні лиш місця,Запа́л тих днів так хочемо відчути,Як добре, що працює ще оцяМашина часу, що не дасть забути.Працює ця машина й навпаки:В майбутнє часто нею ми літаєм,І там живуть в майбутньому думки,Ми мрією думки ці називаєм.В майбутньому ми бачим кращий світ.І дуже часто кожному здається:До успіху притягне нас магніт,Життя щасливе в кожного почнеться.Скорботи там, в майбутньому, нема,І мріями живе лише людина.Створила світ людина той сама,Найкраща в світі часу та машина,В минуле щоб вертатися в думках,Живи яскраво, не завадь нікому,Створи свій світ, бо все в твоїх руках,І щоб було що згадувать самому.А для того́, щоб мрії всі збулись,Нам не потрібно мріями лиш жити,Побачив ціль – іди і не спинись,Бо так лиш успіх можна заслужити.Машина часу є у кожного із нас,Польоти там усе ж таки мінливі,Сьогодні – то і є найкращий час,Де можем бути ми усі щасливі.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі

Батьківський урокОдного разу батько й синСвій дім поча́ли будувати.А був у батька син один,Хотів урок він йому дати.І поча́ли вони з основи,Глибоку виривши траншею,Щоб був фундамент для будови,Яку назвуть вони своєю.Нелегко хлопцям було тим,І зупинялись на хвилинку,Лиш небо видно було ним,В короткі миті відпочинку.Коли ж фундамент вже звели,І стіни зводити поча́ли,То більше бачити могли,Бо на фундаменті стояли.Все вище виростав той дім,Вже перший поверх збудували.І двір весь стало видно їм,Як від роботи спочивали.А час ішов, будинок ріс,Вже другий поверх закінчили.Вже видно вулицю і ліс,Вже менше витрачали сили.А як скінчи́ли крити дах,То видно все тоді було:І краєвид весь в кольорах,Побачили усе село,Провулки, вулиці, стежки, І люд увесь, що йшов у справах,Цвітучі барвами садки,Весь світ у неповторних барвах.«Тепер скажи мені, синок,Пройшовши цей нелегкий шлях,Який засвоїв ти урок,Коли уже готовий дах?»Не про будову говорив,Й питав отець у ту хвилину,Він сина мудрості учив,Життя показуючи сину.«Найперше, батьку, – син сказав, –Міцний фундамент – це основа,Це виховання, що ти дав,І що навчив тримати слова.В дитинстві, як ми ще малі,То мало що і помічаєм,Не бачим устрою землі,Багато чого ми не знаєм.Знання і витрачений часПоволі вище піднімають.І світ, що створений для нас,У різних барвах відкривають».«А на кінець, скажу синок,Старайся й ти, новому вчись,І мій цей ба́тьківський урок,Своєму сину дай колись.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі

Сміливість і страхДіти бавились в дворі,Як розпоча́лась сильна злива:Гриміли хмари у горі,Навколо темінь була сива.В домівки дітвора верталась,Як хмара блискавки пускала.В дворі лиш дівчинка зосталась,Й ніко́му цього не сказала.Стурбована, злякавшись, мати(Бо ж доньки вдома ще нема)Пішла у дощ її шукати,Дощем тим злякана сама.А грім той небо розриває,Вогнями блискавка горить…А мати донечку шукає,Сама ж боїться у ту мить.Гроза на небі не кінчалась,Як мати дівчинку знайшла.Дитина бігала та гралась,І радісна така була.Вся змокла, та така щаслива,Кружляла в танці та донька́,Не зупиняла її злива,Страшна гроза й води ріка.І навпаки, до неба очі,Здіймала дівчинка свої,Як поруч блиск той, серед ночіОсвітлював лице її.Здивована спитала мати,«Не страшно, донечко, тобі,Чому додому не пішла ти,Як страх ти бореш у собі?»Щаслива дівчинка танцює:«На небо, мамочко, дивись,Воно мене фотографує,А ти раділа так колись? Відкинь ти страх від серця свого,Побачиш світ, що за межею.І будеш вільною від нього,Разом із мрією своєю».Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі

МолитваУ час тяжких випробувань,Так, ніби носиш ти каміння,Втомившись геть від спотикань,Душі потрібно лиш спасіння.Здається, часом ніби край,Немає сил усе терпіти!У серці віру просто май,Молитва може лиш зігріти.Не жди недільної пори,А просто йди в найближчий храм,Там благодать іде згори,І сам Господь присутній там.Свіча горить біля ікон,Душа в тенетах, як в в'язниці,Бо гріх людей узяв в полон,Ховає наші таємниці.Відкинувши пусті думки,Звернись ти з вірою, до Бога,Він захист люду на віки,Бо в Ньому справжня допомога.Ну а молитва, то є шлях,Від зла, тривог, гріхопадіння.Ми з нею вільні, наче птах,Ми з нею ближче до спасіння.Закривши очі від усіх,Відкрий ти душу перед Богом,Ти Йому розкажи про гріх,Який вчинив перед порогом.Ти промовляй молитву щиру –То найсильніші в світі ліки,Нас приведуть вони до миру,Думки тоді, як чисті ріки.І не тоді лиш чує Бог,Як в Його храм зайшли ми в дверці,Бо це Супутник всіх дорог,У кожного живе Він в серці.В гріху прийшли ми всі у світ,В гріху живем ми дні за днями,Простий забули заповіт,Любов була щоб поміж нами.Як себе в світі віднайти,Коли добра із злом змагання?Усім нам може помогтиМолитва щира й покаяння.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі