Господь і дитя

В садочку бавилось дитя,А поруч Бог за ним дивився,Воно спитало про життя:«Це Ти зробив, щоб я родився?»«Це Я, – сказав тихенько Бог, –Дитина – кращий витвір Мій,Коли живеш ти без тривог,Коли ще чистий помисл твій».«Господь, таке ще запитання, –Творця спитала та дитина. Твоє найбільше здивування? А Бог сказав: «То є Людина. Як ви дорослими стаєте,Грошей, щоб більше заробити,То все здоров'я віддаєте,Бо хочете багато жити. Але як часом хто хворіє,Здоров'я зовсім занепало,Грошей тоді вже не жаліє,В ту мить і значать вони мало. Піклуєтесь ви про майбутнє,В думках завжди воно у вас,У мріях й помислах присутнє,А як же сьогодення час? Людина так життя будує,Що вічну силу віднайшла,А помираючи шкодуєТак, ніби зовсім не жила. Як виростеш, дитино, знай,Життя цінують дуже рідко,Люби його і пам'ятай,Твій час минає дуже швидко. Живи сьогоднішнім ти днем,Вчорашнього уже немає. І завтрашніх нема проблем,Про «завтра» ще ніхто не знає.«Сьогодні» – це найкращий день,Що маєш ти у цюю мить. Танцюй, радій, співай пісень,І спробуй ти щасливо жить». Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі