Telegram statistics channel - @pagan_visnyk

Творча активність, натхненна переживанням священного, оновлює традиційну міфологічну систему. Роль цілителів, шаманів і старійшин у релігійному житті архаїчних суспільств добре відома. Усі ці люди так чи інакше проникли в таємниці екстатичного досвіду. Відносини між традиційними схемами та індивідуальними новаторськими їх переосмисленнями не залишаються незмінними: під впливом сильної релігійної особистості традиційна канва зазнає змін. Залишається відкритим питання інтерпретації релігійного досвіду, що зумовлене індивідуальним сприйняттям сакрального.В архаїчних суспільствах, як і скрізь, культура створюється і відновлюється завдяки творчому досвіду кількох індивідів. Але оскільки архаїчна культура організується навколо міфів, які постійно переосмислюються і поглиблюються спеціалістами в галузі сакрального, суспільство в цілому орієнтується на цінності, відкриті і передані такими індивідами. У цьому сенсі міф допомагає людині подолати межі своїх можливостей і спонукає її піднятися «до рівня великих».ЯВ

Міф сам по собі не є ні добрим, ні злим, моральні оцінки неприпустимі по відношенню до нього. Функція міфу — демонструвати зразки і, таким чином, надавати сенс (священний сенс!) світу і людському існуванню. Саме завдяки міфу поняття реальності, цінності, трансцендентності поступово виявляють свою суть. Розповідаючи, як світ був створений, міфи відкривають, як і чому були створені ті чи інші речі і за яких обставин. Походження світу, космогонія, стає частиною антропогонії, вплітаючись як у колективну священну історію (походження того чи іншого народу/племені/раси, професійної групи чи таємного окультного товариства) чи у священну історію походження особистості. Генеалогія, яка коріниться у Божественному, освячує людське буття і космологію, даруючи усвідомлення себе у світі як, водночас Божественної Сутності, здатної ритуально творити і руйнувати (тим самим долучаючись до Божественних космогонічних та есхатологічних актів), так і частини Божественної біокосмічної Єдності, явленої у Природі.ЯВ #теологія

Приклади мистецтва побудови рунічних заклинанань можна знайти в давньоскандинавській літературі. У «Сазі про Еґіля» розповідається наступне. Одного разу на бенкеті Еґілю піднесли ріг, наповнений бродом. Еґіль, підозрюючи, що його можуть отруїти, вирізав на розі руни та пофарбував їх власною кров'ю. До броди справді була додана отрута, і ріг розлетівся на шматки в руках у Еґіля. А одного разу в своїх мандрах Еґіль зустрів батьків дівчини, яка давно і тяжко хворіла. Знаючи, що Еґіль володіє магією, батьки попросили його вилікувати дівчину. Еґіль погодився і, увійшовши до дому, виявив у ліжку дівчини риб'ячу кістку з рунічним написом, яку, за словами батьків, вирізав місцевий еріль, щоб знищити хворобу. Еґіль розібрав руни, і виявилося, що комбінація була підібрана неправильно, в результаті чого дівчина не тільки не одужала, але й захворіла ще важче. Тоді Еґіль знищив старий напис і вирізав новий. Незабаром дівчина одужала.Фото: Еґіль син Скаллаґріма (мініатюра з ісландського рукопису XVII століття)ЯВ

Менш відомим за "капище" є термін "гонтина", який, за деякими свідченнями, використовувався для позначення критої культової будівлі, тоді як "капище" для святилища під відкритим небом. В свою чергу слово "капище" інколи виводять зі слова "копоть" ("сажа"), що передбачає закрите приміщення (таку версію приводив і А. Ґейштор). Тому з поняттям "гонтина" залишаються певні суперечки.На думку Миколи Карамзіна, назва гонтина, використовувалася ще за часів венедів. Також він виводить слово гонтина від слова "ґонт", назви традиційного слов'янського дерев'яного матеріалу для покриття будівель. Польський історик Владислав Копалинський висловлював думку (Władysław Kopaliński: Słownik mitów i tradycji kultury), що термін «гонтина» є неологізмом, штучним словом, створеним близько 1860го року Броніславом Трентовським, помилково відтвореним додатком до слова «гонт» з німецьких хронік 12 століттяФото: Реконструкція гонтини полабських слов’ян у Німеччині на території городища Радонім – Грос Раден (Groß-Raden)ЯВ

Набагато важчою для шамана є спочатку горизонтальна, а потім вертикальна подорож. Спочатку шаман верхи на коні перетинає пустелі та степи, заїжджає на Залізну Гору і після ще одного переходу верхи опиняється біля входу в Потойбіччя. Спускаючись, він бачить море, перетинає його по містку товщиною в людське волосся, минає місце, де катують грішників, і верхи на коні під'їжджає до палацу Ерлік-Хана, в який йому вдається проникнути, незважаючи на опір сторожових собак і грізного воротаря. Зустріч з Царем мертвих складається з ряду епізодів, одночасно страшних і гротескних. Шаман дарує Ерліку численні приношення і, на завершення, п'янкі напої. Бог хмеліє, добрішає, благословляє гостя, обіцяє йому достаток і хороший приплід худоби. Шаман радісно повертається на землю, тепер сидячи верхи не на коні, а на гусі. Він протирає очі, ніби тільки що прокинувся. Оточуючі запитують: "Як поїздка? Все вдалося?" Шаман відповідає: "Поїздка була чудовою, приймали на славу!"Фото: монгольский шаман, 1910 р.ЯВ #шаманізм

Спираючись на зарубки, шаман у трансі поступово добирається до дев'ятого неба (яке символізує дев'ята зарубка), а то й до дванадцятого і навіть вище, якщо шаман справді могутній. Досягнувши межі, до якої простягається його могутність, він зупиняється і закликає Громовика Бай Ульгена:Ти, Ульген, створив усіх людей...Ти, Ульген, подарував нам – усім нам – табуни!Не дай біді подолати нас!Дай нам сили боротися зі Злом!Сховай нас від Кормоса – злого духа!Не віддавай нас у його руки...Не гнівайся на мене за мої гріхи!текст з Eliade, M. (1985). The history of religious ideas: Vol. III, From Muhammad to the Age of the ReformsШаман дізнається від Бай Ульгена, що жертва прийнята, отримує передбачення про погоду і про майбутній урожай. Цей епізод знаменує собою кульмінаційну точку "екстазу": знесилений шаман падає на землю. Деякий час потому він протирає очі, ніби пробуджуючись від глибокого сну, і вітає всіх присутніх, немов після довгої розлукифото: алтайська шаманка з бубном, поч. 20-го ст.ЯВ #шаманізм

Вотан, повідомляє нам Сноррі, знав і використовував шаманську техніку, звану сейдр: завдяки їй він міг передбачати майбутнє, смерть, нещастя або хворобу. Але, додає Сноррі, це чаклунство викликало таку «огиду», що люди зверталися до нього не «без сорому»: сейдр частіше був справою гюдхьер («жриць» або «богинь»). Джерела говорять про чаклунів (сейдмен) і чаклунок (сейдконур), і відомо, що Одін навчився сейдру від Богині Фрейї.Локі, будучи антибожественної природи, звинувачує Вотана у використанні цього вида магічного мистецтва, не маючи здатності відчути святість Божественного Екстазу. Не розумів святості сейдру і християнин Сноррі.Один із найкращих описів сейдкони або спакони дає «Сага про Ейріка Рудого»: у розпорядженні спакони дуже багатий ритуальний одяг — блакитна накидка, прикраси, шапка з чорного ягняти з вставками з білої кішки. Вона також носить жезл і під час сеансу сідає на досить високий настил на подушці з курячих пір'їв. Сейдкона (або вьольва, спакона) мандрує, відкриваючи людям майбутнє і передбачаючи погоду, врожай тощо. При ній знаходяться п'ятнадцять дівчат і стільки ж юнаків, які співають хором. Музика відіграє важливу роль у підготовці екстазу. Під час трансу душа сейдкони покидає тіло і блукає в просторі.ЯВ #шаманізм