(...) як з язичництвом пов'язаний буддизм?
Буддизм - західна назва для вчення (Дхарми) Сідхартхи Гаутами, індійського кшатрія 5-6 ст. до Р.Х., який також відомий як Шак'ямуні ("Мудрець з роду Шак'їв"), Татхагата ("Той, хто прийшов") і Будда ("Пробуджений"). Ця дхармічна релігія була породжена глибокою духовною кризою індоарійського населення, коли ведична священна метафізика Божественного Жертвопринесення забувалася, а відмова від традиційної етнічної світоглядної системи призводила до появи все нових неортодоксальних течій: джайнізму, адживіки, чарвака-локаяти, ніргрантхи та ін.Буддизм - вчення, яке відмовляється від язичницького осмислення Природи, Життя, Смерті та Жертви як Сакрального Акту, як Теофанії. Будда та його послідовники фокусувалися на системі "чотирьох шляхетних істин", які ставлять у релігійний центр проблему страждання та звільнення від страждань, а не Божественне. Так чотири істини говорять:1. Існує страждання2. Існує причина страждання - бажання3. Існує звільнення від страждання - Нірвана (букв. "Згасання")4. Існує шлях звільнення від страждань - восьмизвенний шлях.Сам буддизм НЕ заперечує і НЕ відкидає традиційні культи Богів, Духів, Предків, однак не сприймає їх як сакральний центр. Тому у буддизм різних течій увійшли індуїстські, китайські, тибетські (зокрема бонські), тюрко-монгольські та ін. культи. У часи завоювань Олександра Македонського, існування греко-бактрійських держав та активного греко-індійського культурного обміну всередині елліністичного світу міфо-релігійні образи грецького язичництва теж входили у буддизм та осмислювалися через відповідний категоріальний апарат (напр. відоме зображення Будди, якого охороняє Геракл, ототожнений з Ваджрапані).Різні течії буддизму по-різному схильні до інкорпорації тих чи інших етнорелігійних метафізичних структур, однак повністю всі буддійські напрями так чи інакше отримали значний вплив язичництва. Навіть найбільш "консервативна" Тхеравада увібрала місцеві культи народів, серед яких поширювалася (напр. культ духів пхі серед тайців чи культ нагів у Шрі-Ланці). Особливо активні добуддійські культи у Махаяні та особливо у Ваджраяні - тантричному буддизмі.Ймовірно, при поширенні буддизму, а не християнства на Русі, збереглися б культи Рідних Богів і у слов'янського населення. Образ Велеса-Чорнобога, можливо, був би справедливо (див. тут і тут) ототожнений із Шивою-Махакалою (у Різних Його Проявах) і/або Ямараджою, а образ Перуна був би пов'язаний з образом Громовика Індри.При цьому буддизм є нетрадиційною і відверто деградованою релігійною системою, яка нездатна осмислювати буття як Онтотеофанію, відчувати Священне у всій різноманітності еманацій, розуміти драматичне розкриття Смерті та Відродження не як сансаричне страждання, а як Божественне Саможертвопринесення-Самопізнання.Фото: бронзовий ідол Шестирукого Махакали, Китай, 19 ст.ЯВ #буддизм
Чи чули Ви і яке Ваше ставлення до забудови на Лисій Горі?
Наявність відкритих і доступних усім бажаючим капищ є скоріше проблемою, а не здобутком сучасного язичництва. Капище, будучи священним місцем, передбачає таїнство, розкриття якого можливе лише для вірних Рідним Богам Їх нащадкам. Подібно до того як святая святих індуїстського чи навіть православного храму, вівтар, доступний для певного обмеженого кола посвячених, що є цілком здоровим ставленням до священного, так і вівтарі капищ мають бути виняткового для одновірців.Капище на Лисій Горі регулярно оскверняється як християнами та атеїстами, так і останніми дегенератами, існування яких обумовлено Останніми Часами, які називають себе "рідно/родо/РАдно-вірами", а насправді лиш заповнюють простори інстаграму фотосесіями з капища.Також Лиса Гора - відверто небезпечне місце для язичників, за яким стежать відверті вороги Святої Віри. Згадаймо недавній випадок затримання хлопця за нанесення рун на території капища.Забудова території новітньої святині, ясна справа, ситуація, що означає збільшення кількості потенційних осквернителів з числа профанів. Однак і без цього Лиса Гора - місце засмічене відвертими безбожниками.А капища краще будувати на своїй землі. І у своїх серцях, перш за все.ЯВ
Боротьба арійських племен із місцевим дравідським населенням Індії, фінальна перемога аріїв у якій знаменувала початок існування Величної Ведійської та пізніше Індуїстської культури, завойовниками сприймалася винятково міфологічно. Расовий характер війни, чуждість не-індоєвропейських традицій та відверта морально-етична деградація цивілізації долини Інд, з якою велися битви, зумовили розуміння дравідів не тільки як ворогів аріїв, але і як ворогів у парадигматичному плані, як ворогів Богів, як богоборців.Що цікаво, донедавна чимало сучасних індійських (=вже, нажаль, не арійських, а змішаних) "суспільних діячів" лівого крила заперечували прихід аріїв, вважаючи теорію арійського вторгнення "расистською". Однак дослідження Гарвардського університету підтвердило походження аріофонних народів з Європи, а не з Південно-Східної Азії, точніше - з України. Тому чисельні "розвінчування" історичних фактів, що здійснювалися індійськими лівими (та їх європейськими колегами), залишилися поза бортом наукової думки.ЯВ
При дослідженні міфологічних систем необхідно пам'ятати про сутність самого ж міфу та міфопоетики.Міф є смислопороджуючим механізмом. Тільки у міфологічному світогляді буття 1. набуває і 2. розкриває свої семантичні модуси. У свою чергу міфопоетика є шляхом пізнання і шифрування сакральних смислів.Священне пізнання (=віднайдення) і шифрування (=приховування) є частиною теології Віщого Бога Смерті - Божественного Дарителя Поезії. При цьому самі ж теоніми Володаря Потойбіччя відображають вище вказану дихотомію, напр. "Hades" - "Невидимий" (="Схований"), "Varuna" - "Покривати" (="Ховати")І ось у міфі сховані глибинні смисли, відкриття яких є наших Духовним Шляхом, Шляхом Духовного Розвитку і Язичницького Відродження.Багаторукість Богів символізує Їх Силу, Вміння, онтологічний рівень яких виходить за межі людського ("надто людського") сприйняття. Багатоокість - Всезнання, Всебачення, Яснобачення. Трон Вотана Хлідск'яльв є символом конкретного ритуального "трону" сейдкон.Міф - таїна. Ритуал - таїнство.ЯВ
Садко - руський билинний герой-гусляр. За гіпотезою вчених-прихильників історичної школи, образ Садка походить від літописного новгородського купця Сотка Ситініча. Однак, ймовірно, образ билинного гусляра є результатом пізньої трансформації індоєвропейського образу міфічного нареченого дочки океану і/або образу шамана (гуслі як шаманський ритуальний музичний інструмент), який спускається у Нижній Світ та стає нареченим Доньки Володаря Потойбіччя.Згідно з новгородськими билинами, Садко є гуслярем, чия гра сподобалася Морському Цареві (Морське Царство символізує Нижній Світ), укладає парі з новгородськими купцями, що виловить рибу із «золотими перами» в Ільмен-озері. За допомогою Морського царя Садко виграє парі і багатіє. Він споряджає торговельні кораблі, але вони зупиняються в морі: гусляр за жеребом мусить спуститися на морське дно (=шаманське сходження).Опинившись у палатах Морського царя, Садко грає для нього, а Цар пускається в танок, від чого море хвилюється, гинуть мореплавці (пор. із танцем Бога-Руйнівника Шиви в індуїстській міфології, яким Бог знищує Світи). За порадою Миколи Угодника або, за іншими версіями билини, старця, який явився Садку, він припиняє гру, обриваючи струни гусел.Морський Цар пропонує Садку одружитися з морською дівою, і гусляр, за порадою Миколи, обирає Чернаву (пор. поширений фольклорний мотив про одруження з водяним). За однією з версій, старець/християнський святий радить Садку "не цілувати" наречену, щоб повернутися у Серединний Світ. Садко засинає після весільного бенкету і прокидається на березі річки Чернава. Одночасно повертаються його кораблі.Картина: І. Репін - "Садко"ЯВ
Символізм ворона у язичницьких традиціях - ч. IIIВорон - ТрікстерУ міфології індіанців-тлінкітів Ворон (Якого вони називають Йель) є Деміургом-Трікстером, Хитромудрим Богом, Який створює Світ. Однак створена Вороном Обитель була темною, тому Він викрав Сонце, Місяць і зорі у дідуся (можливо, тут так зображений Бог Іншого Світу/Попереднього Світу), перед яким Йель був у подобі немовляти-онука.Ворон - Символ ВійниПоява воронів на полі бою, моторошно прекрасний вид птаха, який поїдає людські трупи, зумовила появу чіткого зв'язку між символом ворона та воєнними діями. Вісники Бога Смерті та Війни у германській традиції Вотана - два ворони Хуґін і Мунін. Відомо, що кельтська духовна традиція зберігала пам'ять про Богиню Смерті та Війни Морріган, Яка, згідно з міфами, перетворюється на Ворона і присуджує перемоги у битвах.Перше зображення - Ворон краде Сонце. Автор - Israel ShotridgeДруге зображення - Фрагмент картини 1911 року "Cú Chulainn" Й.К. Леєндекера. Морріган зображена тут в образі Ворона.ЯВ
Згідно з поданим Еліаде М. у праці "Шаманізм" описом одягу шаманів, кожен сибірських екстатик має мати:1) кафтан із металевими бляшками та фігурками, що зображують міфічних тварин;2) маску (у саамських тадібеїв це хустка, якою зав’язують очі, щоб шаман міг проникнути у Світ духів, використовуючи власне внутрішнє світло);3) залізну або мідну пектораль;4) шапку (ймовірно, шапка є одним із основних шаманських атрибутів)У якутів на спині кафтана, посередині, серед бляшок, що символізують «сонце», вирізаний круг; він називається, за Серошевським (Sieroszewski 1902: 320), «дірою сонця» — ойбон-кюнга, але зазвичай вважається, що це зображення Землі з дірою в центрі, через яку шаман проникає у Підземний Світ (див.: Nioradze 1925: fig. 16; Harva 1938: fig. 1). На спині також зображені зростаючий місяць і залізний ланцюг — символи могутності та сили шамана (Mikhailowski 1894—1895: 81). Залізні бляшки, за словами шаманів, служать для захисту від злих духів. Пришиті шматочки хутра символізують пір’я.ЯВ #шаманізм
Tellus Mater ("Земля-Матір") - римський теонім Божественної Землі-ГодувальниціСвято Фордицидії (15 квітня) на честь Теллус було, як вважають, встановлено царем Нумою за вказівкою Бога Фавна, Який з’явився цареві уві сні в священному лісі, де той спав, щоб дізнатися причину неврожаїв (широко відома практика сну у священних місцях). Під час свята жерці окремих курій і понтифік на Капітолії приносили Матері-Землі у жертву тільну корову.У грудні Теллус та Церері присвячувалося свято, коли заради захисту зимових посівів жрець-фламін приносив Богиням жертву, закликаючи дванадцять Богів, Які відповідали за окремі етапи роботи хлібороба. Перед жнивами Богиням приносили в жертву свиню заради спокутування можливих порушень релігійних заборон.Теллус закликали також під час укладання шлюбів. Як Богині Підземного Світу Їй приносили очищувальну жертву від родини, член якої помер; Її, як і духів-манів, закликали, присвячуючи ворогів Хтонічним Богам. Ті, хто складав клятву іменем Юпітера і Теллус, торкалися землі.ЯВ
Спільним для язичницьких релігій багатьох народів є використання теоніму "Матір" або спільнокореневого з ним як імені Богинь. Так, наприклад, у слов'ян широко відомим є образ Матері Сирої Землі. *Demeter*, чиє ім’я включає «мати», можливо, спочатку розумілася як Іпостась Матері-Землі, але в класичні часи Її Материнство, в першу чергу, розуміється у зв’язку з Її Донькою Персефоною, а не зі смертними адептамиДослідник індоєвропейської духовної спадщини М. Л. Уест виділяє у пантеоні ведичних аріїв такі види назв Божественних Жіночих образів:1. Богині Природних явищ, такі як *Pṛthivī* = Земля, *Uṣas* = Світанок, *Rātrī* = Ніч, *Āpaḥ* = Води; річка *Sarasvatī*2. Уособлені абстракції жіночого роду, такі як *Aditi* (Свобода від кайданів), *Vāc* (Мова), *Śraddhā* (Довіра), *Lakṣmī* (Щастя)3. Дружини або Супутниці Богів, названі за їх теонімами за допомогою суфікса, наприклад, *Sūryā*, *Rudrāṇī*, *Varuṇānī*, *Agnāyī*4. Хтонічні та акватичні Духовні Сутності (подібні Німфам) *Apsaras* та *Araṇyānī* — Пані ЛісуЯВ
Світогляд ЯВ - IIОсновними методами богопізнання у язичницькій теології є апофатичний та катафатичний метод, які досліджують відповідні Рівні Еманацій Божественного:Божественна Сутність, Безодня, Хаос - Есенція Бога, Його Внутрішнє Єство. Досліджується апофатично, що зумовлено принциповою неможливістю богопізнання на людському онтологічному рівні та за допомогою людського концептуального мислення. Тотальне богопізнання можливе у Божественному Самопізнанні, коли Об'єкт Пізнання-Ініціації та Суб'єкт тотожні.Богоявлення - Божественні Прояви, у Яких Божественне Себе Розкриває, Пізнаючи Власний Креативний та Руйнівний Потенціал. Досліджуються катафатичним богослів'ям. Самі Теофанії у різних етнорелігійних системах сприймаються по-різному, що відображається у різних тлумаченнях та розуміннях міфологічних комплексів (варто зауважити, що саме переживання Священного відбувається на індивідуальному рівні, що зумовлює пізнання таїн ієрофаній через особистий духовний досвід та природні інтуїції).Ч. IЯВ #теологія
TGLIST.COM.UA
