ЯВ - Язичницький Вісник

Релігія пляски ДухівМістичне вчення північноамериканських індіанців являє собою синтез автохтонних вірувань населення з елементарним досвідом християнства: Ініціація через Смерть і Вознесення на Небо до Володаря Життя, від Якого отримували передбачення під час трансу, будучи невразливими до зброї і вогню(шаманські елементи) та проповідування пророком Кінця Часів, коли "всі білі люди будуть змиті Потопом, а всі індіанці вознесуться і повернуться на оновлений земний рай".Незважаючи на те, що засновник секти Джон Слоган виступав проти древньої релігії індіанців, особливо знахарів та шаманів, останні доєднувалися до руху, бо відчували близькість з архаїчною традицією небесних переміщень та містичного досвіду.Основним ритуалом релігійного угрупування було довге споглядання Неба та тривале трясіння рук як пережитки шаманських практик. Жерці та знахарі проходили Ініціацію, перебуваючи в ритуальному танці, після якого отримували орлине перо, здатне ввести неофіта в трансовий стан, завдяки якому він зустрічався і спілкувався з померлими.Релігійна община намагається реактуалізувати первинні зв'язки людини з Небом, божеством та померлими як на початку Часів, шляхом відсікання рідних вірувань та колективного долучання до привілейованого стану шамана.ЯВ

Етапи життя ведичного аріяВідомо про існування у ведичних аріїв, як і в інших арійських (індоєвропейських) народів, зокрема у слов'ян, германців, греків, іранців, трискладової соціальної системи (поділ суспільства на жреців, воїнів і 3-ю функцію), яка освячувала все суспільство. При цьому поділ був не лише на рівні соціальної функції, але й на рівні вікових груп, перебування у яких відповідало етапам духовного розвитку і пізнання Сакрального Знання Предків:1. Брахмачар'я - період учеництва. Молода людина проходила навчання у гуру, вивчала на пам'ять священні арійські тексти та богословські коментарі до них. Вайшії (третя ф-я) починали навчання у 16 р., кшатрії (воїни) у 12 р., а брахмани у 7 р. Навчання тривало до 21 року.2. Гріхастха - життя господаря. У 21 рік арій одружувався і ставав сім'янином, займався своїми професійсними справами, здійснював домашні ритуали. Цей період поділений на два важливі етапи:1) гріхастха зайнятий винятково справами родини і дому;2) після того як в учні пішов перший онук (на 48-49 р. життя) гріхастха займається суспільними справами, управлінням своїм округом, поселенням, бере участь у народних зборах (молоді люди могли брати участь у зборах винятково по запрошенню старших)3. Ванапрастха - період споглядання і тиші. Коли з учеництва повертається старший онук (бл. 65-67 р. життя), ванапрастха разом із дружиною (якщо вона ще жива) усамітнюються у лісових поселеннях (або ж у невеликих будиночках поруч із житлом всієї родини) і готується до смерті, здійснюючи медитативні практики і віддаляючись від світського шуму.4. Саньяса - період мовчазного усамітнення. Цей етап життя виник далеко не відразу ж із розвитком ведичного суспільства. Однак і до нині старець-брахман (і тільки брахман) при смерті своєї дружини може стати саньясіном, взявши обітницю мовчання (довзоляється вголос давати настанови, повчати та славити Богів) та бродяжництва - саньясінин не залишається на одному місці довше трьох днів, мандруючи до кінця своїх днів, і прямуючи до Обителі Бога Смерті.ЯВ

Енкі - Багатомудрий Бог Потойбіччя, Прісних Вод, Вод Хаосу (Володар Первинного Океану Абзу; Енкі, згідно з Еліаде М., - Бог Основ) і заклинань у шумерській міфології.Ім'я "Енкі" трактують як "Володар Низу" або "Господар Землі. "У вавилонській традиції Його теонімом є Еа.Шумери шанували Енкі як Творця людей, скоту та зерна, а також численних ремесл. У багатьох міфах деякі творіння описуються як спільні з Богом-Громовиком Енлілем; пор. балто-слов'янські та урало-алтайські дуалістичні космогонічні міфи, у яких описується світотворення як Креативний Акт Акватично-Інфернального Бога та Громовержця і/або Уранічного Батька (напр. міфи про творення світу Велнясом і Перкунасом у литовців).Фото:Деталь печатки з Адди.Енкі (Еа) зображений з потоками вод та риб.За ним стоїть Усіму, Його Дволикий суккал.У центрі - Сонцебог Уту (Шамаш), з променями, що піднімаються з Його плечей. Він прорубує шлях крізь гори, щоб зійти на світанку.Ліворуч зображена Велика Богиня Інанна (Іштар), з Її плечей здіймається зброя.ЯВ

З приводу таїнств Думузі М. Еліаде у першому томі його "Історії віри та релігійних ідей" пише:"Культ Таммуза був більш-менш повсюдно поширений на Близькому Сході (...) Зрештою Таммуз перетворюється на драматичний і елегійний образ юних богів, що щороку помирають і відроджуються. Шумерський же його прототип був, імовірно, складнішою постаттю. Царі, які його уособлювали й таким чином поділяли його долю, щороку святкували відродження світу. Але щоб відродитися знову, світ має бути знищений; докосмогонічний хаос також передбачав ритуальну смерть царя, його спуск до пекла. Інакше кажучи, дві космічні модальності — життя/смерть, хаос/космос, безпліддя/плідність — становили дві сторони єдиного процесу. Це "таїнство", що зародилося після відкриття землеробства, стає узагальненим принципом пояснення світу, життя й людського буття. Воно виходить за межі драми рослинного життя, оскільки однаковою мірою керує космічними ритмами, долею людини та її стосунками з богами. Міф описує невдалу спробу богині любові й плодючості завоювати царство Ерешкіґаль, тобто скасувати смерть. Звідси й людина, як і деякі з богів, мусить прийняти чергування життя і смерті. Думузі-Таммуз "зникає", щоб знову "постати" через шість місяців. Це чергування — періодична присутність і відсутність бога — несло в собі можливість виникнення "таїнств", присвячених "спасінню" людини та її потойбічній долі. Значущість ролі Думузі-Таммуза, ритуально втілюваної шумерськими царями, полягала в зближенні доль бога і людини. І кожен смертний зрештою отримував надію на такий царський привілей."Зображення: теракотова табличка, датована аморейським періодом (бл. 2000–1600 рр. до Р. Х.), із зображенням Мертвого Бога (ймовірно, Думузі), Який спочиває у саркофазі.ЯВ

Human nature is open to perceiving hierophany through a cosmic orientation that unfolds spatially in both the horizontal and vertical dimensions, united by the symbolism of the Center. Equally crucial to the human perception of the sacred is the awareness of Time as an eternal Divine Manifestation—multilayered, interconnected, and total within the Unity of the Chaos–Cosmos dichotomy. It is hierophany that determines the essence of society and all social phenomena.According to Mircea Eliade, society is the result of the cosmologization of human experience rather than a contract (as in J.-J. Rousseau or T. Hobbes). The legitimacy of authority, the stability of the calendar, social order, stratification, territory, and so forth are sanctified through their very being as manifestations of a sacred archetype. Thus, every member of society sacralizes their ontological position through a reunion with the sacred prototype.Human activity within the Cosmos is a ritual that reveals and actualizes myth—the traditional meaning-generating mechanism—realizing the human being as a participant in the Sacred Acts of the First Ancestors. Hence the interpretation of every revolutionary movement or coup as a means of returning to the mythological primordial state through an eschatological process which, in a secular (=degenerated) society, takes on distorted and openly perverted forms (e.g., the Bolshevik or French revolutions, the 16th-century peasant wars in the German principalities, etc.).Eliade views the ideologies of modernity as “secularized mythological systems” that unconsciously seek to restore the sacred within a desacralized society, thereby generating a range of deviant and terrorist phenomena. For example, communism, through its utopia, offers a new “paradisiacal” time for its followers—a time that is to come after an eschatological world revolution, which constitutes a distortion of the traditional understanding of Time.The desacralization of contemporary society has led to the loss of the Sacred Center, of its axiological system, and of the sacred meaning of life itself. As a result of abandoning their sacred nature, human beings have begun searching for surrogates of the sacred, and the extreme form of this degradation is the consumer society, where, for instance, the body and sexuality—sacred within paganism—become profaned by the modern consumer and perceived solely as a resource or commodity.HH

Трохи відповідей на питання в особисті:Не подскажите что нужно чтобы кумиров делать из дерева? У першу чергу - усвідомлення сакральності цього древнього язичницького мистецтва. Англосаксонські тексти нам донесли, що "Woden worhte weos" - "Вотан сотворив кумири" (англосакс. wēoh, давньосканд. vé - ідол, святилище, священне), що визначає наше розуміння різьби як Дару Віщого Бога Смерті.Стиль різьби, як і сакрального образотворчого мистецтва в цілому, можна назвати релігійним символізмом - способом передачі через відповідну техніку, інструментарій та матеріал конкретний релігійний сенс (напр. борода як символ древності, старості; чотири голови - символ всебачення)Щодо технічних моментів, то виділимо:1. Техніка безпеки2. Заточений інструмент (при цьому самих інструментів може бути не так вже й багато - зазвичай користуємось двома ножами та двома стамесками)Детальніше про сотворення кумирів писали тут і тут. Також рекомендуємо це відео.Яке Ваше ставлення до гадання по рунам і картам Таро? 1. Мантичні практики - частина язичницької традиції, яка належна, у першу чергу, жрецтву. Причини гадання первинно стосувалися винятково (!) сакрального обов'язку (для кожної зі суспільних груп відповідно могло бути: визначення жертви, особливості ведення військових дій, кращого часу для сільськогосподарської діяльності чи її плодів). Поширене на просторах інтернету "гадання на всі випадки життя" не має зв'язку із язичницькою традицією.2. Гадання за допомогою рунічних символів можливе лише при знанні давньоскандинавської/прагерманської/англосаксонської мови (в залежності від футарку) і при сповідуванні германського язичництва.3. Таро - богохульна і НЕ язичницька система, яка виникла на основі гральних карт, поширених серед італійського дворянства 15-го століття. З часом вплив юдейської Каббали популяризував використання цих карт для мантики. Нічого спільного із язичницьким магічним мистецтвом та здоровим глуздом вона не має.ЯВ

У продовження посту вище приведемо конкретні приклади переслідування етнічних релігій з боку правительства РФ:2007–2023 — систематичне знищення марійських священних гаїв (кусото). За даними марійських активістів, за цей час знищено або осквернено понад 300 священних гаїв.2008 — знищено одне з найстаріших рідновірських капищ під Калугою. Капище з ідолами та жертовником спалили невідомі, міліція відмовилася порушувати справу.2010-ті–2020-ті — регулярні випадки встановлення православних хрестів на священних бурятських обо‌ та знищення шаманських святилищ.2010-ті — серія знищень молитовних місць біля священних каменів та на горах у респ. Комі2012 — у Красноярську православні знесли рідновірське капище на острові Татишев. Ідоли були вивезені та частково знищені.2013 — у Калузі на місці капища православні активісти за підтримки поліції знесли всі споруди.2014 — у станиці Полтавська (Краснодарський край) "козаки" та священники РПЦ знесли рідновірське капище та встановили на його місці поклонний хрест.2017 — у Ростовській області знищено капище 2018 — на Телецькому озері знищено алтайське святилище, на його місці встановлено православний хрест.2019 — у Дивногорську знесено капище2020 — у Чемальському районі спиляно священні дерева з чалама (стрічками), встановлено хрести.2020 — знищено капище біля каменя Єрані на річці Коса2023 — православні зруйнували капище общини в Заєльцівському бору.2021 — у Калузькій області спалено капище2024 — штраф у 30 тис. руб. за святкування Масляної у Підмосков'ї2025 — знищення курганів для будівництва кар'єру у Хакасії2025 — численні судові справи відкриті на язичників після заборони т.зв. "сатанинської ідеології"Фото: осквернений антифашистськими виблюдками кумир, на якому начертили напис "ANTIFA" - назву міжнародної ультралівої терористичної групи, фото Астраханської общини рідновірів РодоладЯВ

Переслідування етнічних релігій у РФ має систематичний та легальний (зазвичай на основі ст. 282 і ст. 148 КК РФ, ст. 20.3 і 20.3.2 КоАП РФ) характер, поле його направленості стосується як язичництва відродженого, так і традицій корінних народів. Активна участь язичників у захисті України від російської збройної агресії, відкрита підтримка багатьма російськими язичниками української сторони, а також фундаментальне положення РПЦ у євразійсько-антифашистській ідеології визначили пригнічене положення рідної віри у РФМетоди релігійної дискримінації язичників у РФ мають різні рівні небезпеки для адептів, що не заперечує сам факт постійного контролю спецслужб (зокрема сумнозвісного “Центру Е”) і перманентну небезпеку. Так градація умовно починається із штрафів, продовжується забудовою сакральних місць, а завершується ув’язненнями, примусовим психіатричним лікуванням та вбивствами вірянФото:1 - зруйноване капище в Ногінську, фото з каналу Зайця2 - очільник РПЦ Кирилл виходить з яхти вартістю 600 тис. євроЯВ

Верба у міфологіїОбраз верби у міфологічних традиціях світу полісемантичний. При цьому полярність символічних значень цього дерева може прослідковуватися навіть в одній культурі.Верба може символізувати Світове Дерево і/або Дерево Життя. У європейській народній традиції вербу пов'язували із магічним захистом проти небезпечних чаклунств.У Середні Віки її називали деревом співаків і поетів, оскільки вважалося, що верба здатна дарувати красномовство. Китайська традиція пов'язує з образом цього древа символізм жіночності, весни.У давньогерманській традиції Першу Жінку називають Embla, що означає Верба (інший переклад - Вільха). Її та Ясена (Askr) сотворив Віщий Бог Смерті Одін у Іпостасі Трьох Божественних Братів.Також верба може символізувати печаль, смуток, невігластво. У слов'янській культурі відомий образ "плакучої верби".Відомий зв'язок образу верби із семантикою смерті. Так елліни пов'язували вербу з культом Хтонічних Богинь (напр. з культом Персефони, Кірки та Гекати)ЯВ #священні_дерева

День Претемної Нашої Матері Мари - Богині Смерті та ЖиттяДнесь Велика Богиня являє Свій Холодний Зимовосніжний Лик, вкриваючи Землю білим попелом вод.Білий колір, як і чорний, здавна є символом Смерті. Акватичні ієрофанії, у свою чергу, самою своєю екзистенцією відкривають споглядання Одвічної Безодні, відкривають можливість ритуального занурення у Безначальний Хаос і здійснення Ініціації.Сам теонім "Марена" утворений від індоєвропейського кореня *mor зі семантикою водночас Смерті та Родючості. Суфікс *na (інколи вказують архаїчну форму *nos) вказує на владу.Звідси значення імені Богині Марени - Божественна Володарка Смерті та Життя.На слов'янському просторі відомі також спільнокореневі форми: Morzana, Marzana, Морана, Мара та ін.Пора від Марениного Дня до Зимового Сонцестояння - Особливо Темна. Це час Дикого Полювання, прояву Сил Нижнього Світу, сакральної трансгресії та глибокого споглядання зимового спокою Природи.Усім гідним людям Рідної Віри, усім вірним Темним Богам адептам наше щире побажання зміцнення Сили Духу, Волі, загострення спису розуму та занурення в глибини споглядання, де одвічно зіяє Безодня.Слава Матері Марені!Слава Віщому Богу Смерті!Фото: писаний пензлем @RyzhyiRusich образ Смерті, 2023 р.ЯВ