Telegram statistics channel - @pagan_visnyk

Міф про сходження Інанни в Пекло Інанна, Велика Богиня в шумерській міфології, за однією версією міфу сходить в Пекло до Сестри Ерешкігаль, Володарки Світу Померлих, з метою перейняти Владу над Обителлю Мертвих. Інанна на шляху до Царства Володарки Померлих проходить Сім Дверей, Сторожі Яких поступово знімають вбрання Богині, тож Інанна дістається Палацу Ерешкігаль нагою. Ерешкігаль направляє на Богиню Погляд Смерті і Та застигає. Після довготривалих випробовувань Інанна повертається до Світу Живих шукати Собі заміну в Царстві Мертвих, за указаннями Сімох Суддів Пекла, Ануннаків, та обирає Свого Священного Чоловіка Думузі, Який у Її відсутність не тужив за Богинею, а насолоджувався Владою над Ереном. Після цього Образ Молодого Думузі перетворюється на Помираючого та Воскресаючого Бога, Який пів року проводить в Обителі Мертвих.Цей міф розкриває Величне Таїнство Смерті як природний та необоротний етап Космічного Циклу, після Якого настає воскресіння, що забезпечує Єдність Дихотомії Життя та Смерті. Символізм наготи Інанни в Царстві Ерешкігаль означає безсилля Великої Богині Любові та Родючості запобігти або відмінити Смерть. В Обителі Мертвих володарюють непорушні закони. Цей міф розкриває Глибинний Священний Сенс: після кожного Акту Творіння слідує ритуальна Смерть.ЯВ

Космогонія в шумерській міфологіїШумеро-акадська Першоматір, Змієбогиня Намму, яку ототожнювали з Первинними Водами, породила Бога Неба Ан та Велику Богиню Кі - уособлення Чоловічого та Жіночого початку, Які злилися в Священній Ієрогамії та внаслідок Священного Акта створили Енліля, Бога Повітря.Згодом Небо і Земля розділяються: Ану підіймає Небо вгору, а Енліль забирає Свою Матір, Землю, вниз. Одним з теонімів Бога Вітру є Велика Гора, що набуває особливого сакрального сенсу в процесі Космогонії. Гора відома як ієрофанія сакрального центру - Axis Mundi, що неодмінно призводить до розриву рівней Буття.Золотий Вік або Першочаси шумери ототожнюють з Тільмунон, володарем Якого виступає Енкі, Який спить там зі своєю цнотливою дружиною Нінгірсу. Райське Буття завершується з'їданням Енкі квітів, замість того, щоб визначити їх Долю (задати Космічний Порядок), після чого розгнівана Нінгірсу перестає дивитися на Володаря Тільмуна "поглядом Життя", що призводить до Смерті Енкі та подальшого Його відновлення Богинею. Енкі виступає Першим Померлим, пройшовшим Посмертну Ініціацію через Смерть та подальше Відновлення. Також з'їдання квітів можна осмислювати як Самозабуття Своєї Природа та повернення до Глибин через Ініціацію.Зображення: Велика Матір Намму із зміїною головою ЯВ

3 Найхарактерніші риси Слов'янського Язичництва1. Індоєвропейське походженняТак саме індоєвропейський генезис слов'янської релігії визначає її космологію та осмислення Божественного, структуру пантеону і теоніміку. Ця риса не враховувалася багатьма дослідниками 19-го - поч. 20-го ст., що не дозволяло повноцінно та без редукціонізму пізнати духовну культуру наших Предків. У свою чергу розвиток індоєвропеїстики і феноменології релігії, порівняльний аналіз слов'янської етнорелігійної традиції із германською, римською, балтійською та ін. системами дозволив таким вченим-індоєвропеїстам як О. Гейштор, М. Гімбутас, В. Іванов та В. Топоров досліджувати слов'янське язичництво як повноцінну та багату етнічну релігію.2. АрхаїчністьБалто-слов'янське язичництво зберігає індоєвропейські теоніми та міфологічні комплекси у їх особливо древній формі, що пов'язано як із безпосереднім наслідуванням (навіть на територіальному рівні) архаїчних індоєвропейських культур (зокрема Ямної, яка знаходилася на території України і є витоковою для всієї індоєвропейської експансії). Так слов'яни називають Віщого Бога Смерті Велесом, Громовика Перуном, Небесного Батька Дівом, що успадковує древні імена *Welinas, *Perkwunos і *Dyeus у їх майже незмінній формі.3. Багата джерельна базаДійсно, не враховуючи на відсутність у слов'ян власне слов'янських писань дохристиянського періоду, слов'янський регіон багатий на народну творчість, яка нерідко зберігає архаїчні міфологічні комплекси (часто навіть без нашарувань християнських уявлень, які, втім, неважко виявити). Зафіксовані етнографами 19-го - поч. 20-го ст. народні обрядові дії наслідують язичницькій магіко-ритуальній практиці, а інколи і продовжують її. Тому застосування відповідної наукової методології (а не марксистсько-історичного підходу або редукції) відкриває у народних піснях елементи древнього богослужіння, а у фольклорі - міфологію.ЯВ

У цей день, 11 лютого, східні слов'яни часів двовір'я святкували день християнського святого Власія Севастійського, народні уявлення про якого як про "коров'ячого бога" сформувалася внаслідок змішання у свідомості охрещених слов'ян постаті християнського діяча та міфо-релігійного образу Велеса.На місцях колишніх капищ Велесу нерідко будувалися храми саме Власію. У Ярославлі, наприклад, перша церква, побудована на місці святині Велеса, була присвячена святителю Власію.У "Основах язичницької теології" ми писали:Віщого Бога Смерті, Велеса, слов’яни називали “Скотьїм Богом”, що семантично тотожно санскр. Paśupati (पशुपति – “Володар скота”, “Пастух”) – теоніму Віщого Бога в індуїстській традиції, Шиви. Теонім Paśupati вперше зустрічається в Ріґведі в гімнах до Рудри (теж одне з імен Шиви). У мантрі om mṛgapāṇaye namaḥ Віщого Бога славлять як Того, Хто веде тварин.(...)Скот для індоєвропейців, як для кочових скотарів, мав особливу цінність. Звідси вживання слов’янами слова “скот” та германцями “fehu”, як у значенні власне “худоба”, так і у значенні “багатство”, “достаток”, “цінність”. Тому Віщий Бог Смерті шанувався нашими Предками і як Хранитель та Божественний Даритель Багатств, Скарбів. Ряд рідновірських громад святкують сьогодні Велесів День, не безпідставно (а опираючись на етнографічний матеріал) вважаючи період першої половини лютого пов'язаним із архаїчним культом Рогатого Бога. Ми, адепти Хаософського Монізму, шануємо цей день, а також усі дні нашого життя, кожен з яких жертвуємо Віщому Богу Смерті.Слава Язичницькому Відродженню!Слава Рідним Богам!Віщому Велесу - Слава!ЯВ #Велес

Продовжуємо розповідати про рекомендовану для дослідження язичництва (і релігії в цілому) літературу - скарбницю релігієзнавчого знання.Сьогодні коротко проаналізуємо фундаментальну працю М. Еліаде - "Трактат з історії релігій". Серед тем, які автор досліджує у цьому творі, виділимо особливо глибоко розглянуті питання:- Морфологія священного і полівалентність сакрального досвіду;- Уранічні, акватичні, солярні, лунарні і хтонічні ієрофанії, їх відображення у міфології;- Ієрофанії рослинності та їх зв'язок із календарними магіко-ритуальними комплексами, святами родючості;- Священний простір і час, символіка ієрофаній та їх амбівалентність.Прочитання і глибинне осмислення праці дає змогу усвідомити причини поступового заміщення культу Небесного Батька культом Громовика у індоєвропейських релігіях, зв'язок символіки Світового Дерева та образу Великої Богині, Сакральний Зв'язок Сонця із Інфернальними Ієрофаніями та ін.Одна з тих книг, яка сформувала Світогляд Язичницького Відродження.ЯВ #література

Хетам був відомий міф про викрадення Сонця Богом Глибинних Вод Аруною (теонім має спільний корінь із санскр. "Varuna"), який, ймовірно, споріднений із міфом про Викрадення Сонця Велесом у балто-слов'ян та семантично пов'язаними міфами про Врітру і Рахулу у індоаріїв. Так, згідно з міфом, після сварки Неба, землі та людського роду з Глибинними Водами (можливо, через відсутність жертвопринесень Акватичному Богу і забуття Древньої Мудрості). Тоді Аруна забирає Сонце у Води (=символ Хаосу, Божественного Непроявленного). Тоді Тешуб, Громовик, просить Свого Сина Телепінуса (можливо, образ людства в цілому) повернути Сонце.Телепінус одружується на Донці Аруни, Яка є Божественною Динамічною Енергією та Мудрістю, а Аруна отримує у придане Священні Божественні Жертви.Фотографія: образ Громовика, Який стоїть на бику (бик - поширений символ Уранічних та Метеорологічних Богів, а також символ жертви; пор. семантику символу бика у контексті культу Велеса, Одіна та Мітри), стела з Таль-Амару, 9 ст. до Р.Х.ЯВ #хети

(...) чи був культ змій у скандинавів? Так, центральний культ аристократичної форми германо-скандинавського язичництва це культ Віщого Бога Смерті Вотана, Однією з Іпостасей Якого є Змій. Саме у Змієбожому Образі Вотан Здійснює Ініціаційне Шаманське Заглиблення у Підземелля велетки Гунльод, після Любовного Союзу з Якою Розкриває Божественний Скарб - Мед Поезії, Джерело Священного Натхнення. Одна з поширених форм іконографії Вотана зображує Бога із Двома Зміями.У Змієбожому Лику, Йормунганді (варіант перекладу - "Величний Жезл"), Мідгардсормі ("Змій Мідгарду"), Віщий Бог Смерті Постає як Джерело Космічного Всезнищення - Есхатологічного Акту, Який приводить до Нового Відродження. При цьому Йормунганд - Захисник Світу, Який Обвиває Своїм Божественним Тілом Прекрасний Мідгард. Єдність Творення, Захисту і Руйнації - характерні риси міфо-релігійного образу Змія, як Божественного Джерела Життя та Смерті, у індоєвропейських традиціях. У нашій праці "Основи язичницької теології" ми писали:"Багатьом народам відомий міф про викрадення Змієм безсмертя, даного людині Богами. Але все це лише більш пізні варіанти архаїчного міфу, в якому Змій (і/або морське чудовисько) виступає в ролі Охоронця Священного Джерела або Джерела Безсмертя (Древо Життя, Джерело Молодості, Золоті Яблука). Можливо, основний міф індоєвропейців та пов'язані з ним змієборницькі сюжети є наслідком цієї трансформації образу змія у свідомості адептів. Давньоіндійський Світовий Змій Шеша тримає на Собі землю. У германській традиції Світовим Змієм є Йормунганд (Мідгардсорм – Змій Серединного Світу), образ якого, ймовірно, був саме образом Захисника світу (що не суперечить і есхатологічній долі Йормунганда)."ЯВ

Шаманізм мосоФеномен шаманізму етнічної традиції мосо не має архаїчного коріння, це явище розвивалося на пізніх етапах становлення релігійної системи, згідно з працею М. Еліаде "Шаманізм. Архаїчні техніки екстазу".Мосо шанують засновника шаманізму Dto-mba Shi-lo, постать Якого увійшла в етнічну міфотворчість як переможець демонів, психопомп і спаситель. Після народження із лівого ребра матері першошаман зійшов на Небесний Простір, де отримав від Богів владу виганяти демонів та супроводжувати душі померлих як дар внаслідок проходження ініціації шамана:360 демонів віднесли новонародженого Dto-mba Shi-lo в Центр Світу варити в котлі 3 дні і 3 ночі, після чого він залишився неушкодженим.Саме першошаман проклав шлях душі померлого, тобто він перший пройшовший посмертну посвяту . Під час ритуального погребіння шаман - томба супроводжує померлого до Небесної Обителі Богів через Міст, який охороняють демони (символ переходу до Потойбіччя), та Дев'ять Кіл Пекла з випробовуваннями та перешкодами. Екстатик виступає у ролі психопомпа, він направляє померлого зачитуванням ритуальних текстів та очищає шлях потойбіччя від демонів до Дерева з "ліками від смерті" на Семи золотих горах, після чого мертвий потрапляє в Царство Богів. Здіймання на Небо передбачає ініціаційне сходження в Пекло та подолання випробовувань.ЯВ

Традиційний шаманізм лоло ІІ: зв'язок з іншими культурамиШаманізм лоло зазнав значного впливу багатьох етнічних традицій та нетрадиційної релігії буддизм, що відображається у відповідних символічних аспектах ритуальних таїнств. Наразі можна простежити риси шаманських технік, споріднених з іншими народними віруваннями або трансформованих розвитком етногенезу, що вказує на зв'язок лоло із іншими культурами.1. Погребальні ритуалиШаман-жрець супроводжує померлого молитовними піснеспівами або зачитуванням сакральних ритуальних писань, за допомогою яких шаман описує Шлях Потойбіччям та направляє душу до Обителі Мертвих. Такі ж обряди відомі індонезійським та полінезійських плакальницям у ролі психопомпа та тибетським буддистам: монахи зачитують тексти Bardo thodol - путівник у Світі Померлих.2. Техніка лікування хворих У народів лоло захворювання осмислюється як втеча душі, тому ритуальне лікування полягає у поверненні останньої: шаман співає молитовні пісні, зазиваючи душу повернутися назад з різних місцевостей, де вона блукає (гори, долини, ріки, ліси, поля). Схоже сприйняття хвороби як втрату душі та ритуальні діяння задля її повернення творять карени Бірми (під час неплодючих урожаїв шамани каренів зазивають душу Риса повернутися).3. Назви сакральних атрибутів і теонімиНазви шаманських атрибутів як ніж та барабан мають китайське походження, імена Духів також запозичені з китайської міфопоетики.4. Обряд "дробина із ножів"Джерело древнього обряду витікає з архаїчних шаманських практик лоло, хоча на момент дослідження М. Еліаде шаманізм лоло вже зазнав значного впливу китайської релігії (самі китайці зверталися до жреців лоло задля проведення таїнства). Ритуальний текст написаний мовою народу лоло з використанням китайських теонімів Духів. Цзінпо Верхньої Бірми відома шаманська ініціація сходження драбиною із ножів.ЯВ #шаманізм

Ритуал вознесіння та магічний політ в Древній ІндіїПершочергове місце в ритуалах Древньої Індії займають вознесіння та магічний політ на Небо. Дурохана (durohana) - техніка брахманічного ритуалу переміщення до Обителі Богів для створення Жертвопринесення, дослівно "важкого вознесіння" на Світове Дерево. У Брахманах (текстах) зазначено уранічний характер здійснення Жертв (Шатапатха-брахмана, VIII, 7, 4, 6 та IV, 2, 5, 10):"Жертвопринесення має тільки одну міцну опору, єдине місцеперебування - Небесний Світ", "Жертвопринесення в цілому - це човен, який відправляється на Небо"Для жертвопринесень індійці створювали жертовний посуд (йупа) із Дерева, яке уподібнювали зі Світовим. Йупа ототожнювалась із Axis Mundi (Центральною Віссю) та слугувала сакральним засобом передачі Богам жертви, як відомо з Рігведи. Для здійснення ритуалу брахман ставив драбину перед чашою, піднімався вгору по сходинках (символ духовного вознесіння на Небо) та розкинувши руки як крила птаха, якому жертводатель уподібнюється, щоб досягнути вершини Дерева, просив його направити жертву до Богів (Рігведа, III, 8, 3):"О Древо, хай Жертвоприношення дійде до Богів!" або "О Древо, хай Жертва прямує до Богів!"Йогини, екстатики, аскети досягали магічного польоту завдяки різним технікам, включаючи тапас.ЯВ