На давньогерманських жрецях лежала відповідальність за проведення публічних обрядів, жертвопринесень, посвячення королів та освячення мертвих тіл; ймовірно, жреці також проводили ритуал вінчання, закріплювали клятви та виконували інші священні обов'язки. Про одяг германських жреців, їх відмінні знаки та ієрархію відомо абсолютно нічого; Тацит одного разу згадує (Tac., Germ., XLIII) про «sacerdos muliebri ornatu» [жреця в жіночому вбранні].Жреці безумовно складали самостійний суспільний стан, можливо — з передачою священного обов'язку у спадок; германські жреці були значно менш могутніми та впливовими в порівнянні з галльськими. Можливо, окрім звання sacerdos civitatis, існували й більш високі, і більш низькі ступені жречества. Варто згадати свідчення Іордана про те, що готські жреці називалися pileati [ті, що носять головні убори] на відміну від решти народу, capillati [простоволосі] — під час жертвоприношень голови жреців були покриті шапками. Один із теонімів Вотана - Sîđhöttr, Широкошляпий.ЯВ