ЯВ - Язичницький Вісник

РИТУАЛЬНИЙ ОКРАСДавньогрецьке слово "косметика" має спільний корінь із словом "космос", що наглядно демонструє сприйняття греками нанесення косметики як сакрального діяння, а саме як Космізування Простору. В традиційному суспільстві нанесення ритуального окрасу = косметики в незалежності від суспільної/кастової приналежності (жрець, воїн) завжди передбачало трансгресію, яка означає Ініціацію, а Кожна ініціація є Смертю - перевтілення однієї Проявленої Маски в Іншу (перехід до Іншої Форми Існування).На індоєвропейському просторі, зокрема, у слов'ян, германців, ведичних аріїв та кельтів ритуальний окрас був розповсюдженою практикою. Жерці та воїни наносили окрас або ж певні сакральні символи, розриваючи рівень Буття та перевтілюючись у Духів. Згідно зі свідченнями римських діячів, германці та кельти наносили фарбу на тіло у військових походах, що символізувало доєднання до Демонічного Війська Богів Смерті та Війни. Посвячені у Таїнство в Індії наносять прах з кремаційного вогнища, уособлюючи Мерців.На балто-слов'янскому просторі окрутники вимазували обличчя попелом задля Перевтілення в Руйнівні Хаотичні Сили.Наразі косметика використовується у профанних цілях без осмислення Сакрального Сенсу метафізики Перевтілення. Справедливо розуміти нещадне поширення т.зв. "б'юті-індустрії" та популярність профанної "косметики" як явище Останніх Часів.ЯВ

ДВОВІР'Я У ГЕРМАНЦІВХристиянізація германських народів відбувалася, як і на інших землях, поступово і криваво. Як і слов'яни, германці не розуміли сутності християнства і осмислювали християнські сюжети крізь етнорелігійну образну систему. З часом германське двовір'я посилювалося внаслідок зумисних дій монахів, які таким чином намагалися як навернути язичників у авраамічну систему, так і показати християнство як прихильне до влади конунгів. Представимо приклади змішаних двовірських образів:- Христа називали "конунгом янголів", "вождем монахів" та вважали солярним богом- вважалося, що Христос висів не на хресті, а на Світовому Дереві - "9 днів і ночей" (наслідок змішання християнського сюжету з міфом про Саможертвопринесення Одіна у народній свідомості)- монахи називали Одіна "родичем Христа", напр. племінником діви Марії- портали християнських церков прикрашали зображеннями із традиційної германської міфології (на фото якраз такий приклад - портал церкви прикрашений язичницькою символікою і зображеннями життя міфічного героя Сігурда; музей Kulturhistorisk, Осло)- всередині церков зображали Рідних Богів та Їх символіку (напр. Одіна та Його воронів)- християнське місце посмертних покарань почали називати як Один зі Світів Померлих у скандинавській традиції - Хель, Хельхейм (звідси англ. Hell)ЯВ

СКІФИ І КУЛЬТ ДІОНІСАСкіфи мігрували по далеким просторам Євразії, осмислюючи міфо-релігійні системи місцевого населення крізь свій духовний досвід та категоріальний апарат. Поширений у скіфів шаманізм та споріднені йому екстатичні практики зумовили сприйняття еллінських містерій Діоніса - Бога Натхнення, Іпостасі Аїда. Про культ Діоніса у скіфів на території України відомо з багатих археологічних матеріалів (сотні поліваріантних свідчень, зокр. зображень Бога та Сатирів). Діонісійські таїнства скіфи здійснювали і на території Ірану, суч. Афганістану та на інших землях їх тривалого або тимчасового знаходження.На півночі Індії скіфи, ймовірно, ототожнили Діоніса та Шиву, Натхненного Бога Смерті, здійснивши свій внесок у розвиток північноіндійського Шиваїзму. Про поширення на території Індо-скіфських царств та Кушанської Імперії принесених скіфами Діонісійських містерій свідчать рельєфні зображення адептів у натхненному ритуальному танці із сакральною атрибутикою культу Діоніса.ЯВ #іраноарії

Чорнобог, одне з імен Всемудрого Велеса, у різних формах відоме й у інших язичницьких традиціях: Бога-Руйнівника скандинави називали Суртр, Руйнівний Жахаючий Лик Шиви індуїсти називають Махакала (Великий Чорний), ім'я Бога Смерті у етрусків - Сурі (Чорний).Божественна Чорнота осмислюється на багатьох рівнях: Чорнота Ночі, Ноктюрнальних та Підземних Ієрофаній, зв'язок із Темним Сакральним, чорним шаманством. А також Сама Чорнота Передбуття - Хаосу.Великий середньовічний містик Йоганн Екхарт писав про Божественний Морок, про Чорноту Божественної Безодні як про нашу Сутність. Згідно зі мислителем, шлях духовного розвитку адепта має бути направлений у Самість - у Саму Безодню. Через очищення, подолання хибних уявлень та Розкриття нашої Істинної Природи - Безодні.Для того, щоб наповнити чашу вином необхідно вилити з неї попередній напій - так і людина, Розкриваючи у собі Божественне, має подолати обмеження людського, здійснити Ініціацію.У серці своєму адепт споглядає Серце Чорнобоже.ЯВ #теологія

Образ Великої Богині в германо-скандинавській міфології В германо-скандинавській міфології архаїчний Образ Великої Богині Фрії розділився на 2 Іпостасі - Фрею і Фрігг.Богиня Фрігг належить до Божественного Роду Асів, Її теонім перекладається як "Кохана" - Фрігг є Дружиною Одіна, Віщого Бога Смерті в германо-скандинавській традиції. Велика Богиня є Покровителькою та Захисницею шлюба, народження дітей, домашнього Космічного Простору та сімейного вогнища, а також Фрігг є Божественною Пряхою, Яка володарює над Долею та тче Її Нитками (зокрема, символом Богині є веретено).Теонім Богині Фреї із Роду Ванів означає "Господарка" (походження нім. слово Frau (жінка) та Freitag (п'ятниця - священний день Фреї)), Богиня Фрея є Божественною Дружиною Ода - тотожність із Божественною Парою Фрігг-Одін (ймовірно, до розділення це був єдиний Образ). Фрея є Чаклункою, Богинею Кохання, Смерті та Війни, Вона володарює над Фольквангом - Чертогом у Світі Померлих, куди Валькірії забирають половину полеглих у бою воїнів. Образ Фреї є шаманістичним - Вона вчить Одіна практики сейду, переміщується між Світами колісницею із двома котами-супутниками та зустрічає славних воїнів в Обителі Мертвих, що свідчить про розкриття Богині Чаклунки як Психопомпа.ЯВ

Трійця як НЕхристиянська ідеяВідомо, що християнство виникло як апокаліптична секта юдаїзму на поч. 1-го ст., яка увібрала у себе як ессейських, зороастрійських та мессіанських ідей. Подальша історія поширення цього монотеїстичного вчення є історією численних запозичень та ідейного паразитизму. Починаючи з ап. Павла християнство вбирає у себе гностичну ідею про те, що над нині править Сатана - "Князь світу цього". Надалі християни переймали та перероблювали язичницькі філософські концепції та культи (див. про двовір'я у слов'ян).У сер. III-го ст. у Римі розвивається неоплатонізм - містичне моністичне язичницьке вчення, яке глибинно осмислює філософію Платона, розглядаючи Космічне Буття як Прояв Божественного Духу та захищаючи традиційні язичницькі культи. Божественне неоплатоніки розуміють як Тріаду:1. Єдине - Безодня, Хаос, моністичний Абсолют.2. Ум - Споглядаючий Себе Божественний Дух.3. Світова Душа - Джерело Життя і Руху, Динамічна Енергія Духу.Саме цю систему бере християнство як зразок для формування своєї ідеї "Трійці" "Отець-Син-Святий дух".Розуміння "Бога-Отця" у християнському богослів'ї є наслідком змішання юдейського образу Яхве і неоплатонічного розуміння Єдиного. Такі християнські теологи як Оріген, Василій та Псевдо-Діонісій Ареопагіт використовують неоплатонічні категорії для опису християнської онтології понад 2000 разів. Поширений у християн опис Христа як "Логосу, який містить у собі всі ідеї" є калькою з неоплатонічного опису Уму.До 381 р. християни не мали чіткого розуміння т.зв. "Святого духу". Так догмат про "Трійцю" затверджується внаслідок майже чотирьох століть паразитизму.Фото: ймовірне зображення Плотіна з учнями - цей формат зображень християнство використало для створення іконографії "Христос з учнями"ЯВ #християнство

The understanding of the Germanic pantheon underwent numerous transformations throughout the history of the Germanic tribes. In the archaic era, the God Tyr was revered as the Uranic Patriarch - His mythological image being a legacy of the ancient Indo-European archetype of the Sky-Father. It is likely that in archaic theogonic myths His Father was considered to be Gymir, the Thurs, whose image possesses characteristic uranic traits (possibly the hardness of Gymir’s forehead as an image of the Firmament of Heaven). In later myths, Tyr’s Father is named as Odin - the Chthonic God of Death, the Great Shaman, and the Wild Hunter - which is connected with the uranization of Odin’s mythological image and the reinterpretation of cosmology.It is entirely possible that in ancient Germanic Paganism Thor was regarded as the Son of Tyr, the Sky-Father, rather than of the Infernal God Odin. It is known that the Indo-Europeans understood the Thunder God as a Dynamic Hypostasis, as a Manifestation of the Uranic DeityHH

1 травня - Весняні ДідиУ період від 27 по 2 травня у слов'ян відбувалася ритуальна практика Весняних Дідів - Дня Шанування Предків. Народна обрядовість зберегла архаїчні форми жертвопринесення Пращурам, які здійснювалися у цей День, аж до кінця 19-го ст.Обрядовість Весняних Дідів має подібну структуру до обрядовості Дідів Осінніх:1. Слов'яни прибирали кладовища, баню і дім.2. Родина омивалася у бані, після чого залишала відро з водою та віник для Предків.3. Жертвопринесення здійснювалися на перехрестях, кладовищах та вдома (вдома жертвою була трапеза на столі та їжа, яку залишали біля вікон). Відбувалися жертвопринесення Предкам і Хтонічним Богам, Віщому Велесу і Великій Богині.4. Вдома родина готувала трапезу. Зазвичай це була каша (часто саме кутя), млинці та кисіль.5. Запалювалися свічки, відкривалися вікна або двері і закликалися Предки до трапези: "Святі Діди, приходьте до трапези!" (одна з форм закликань)6. Кожна страва трапези, яку брала людина, спочатку клалася на тарілку для Померлих, а вже тоді для живих.7. Їжа мала були гарячою - пар від неї наші Предки осмислювали жертовно.8. Їжа або столове приладдя, які падали зі столу, не прибиралися - підлога пов'язується із Нижнім Світом.9. Трапезу прибирали вже після Світанку.Слава нашим Предкам!Слава Богам Смерті!Віщому Велесу - Слава!ЯВ

Християнізація слов'янських земель була довготривалим процесом, який супроводжувався військовим спротивом та неприйняттям чужорідного вчення. Внаслідок багатовікового змішання християнських та природних образів у народній свідомості вже охрещеного населення Давньої Русі сформувався феномен двовір'я, який визначив характер народної культури слов'ян аж до початку XX ст.Явище двовір'я на слов'янських землях не є унікальним. Змішання образів традиційної і нетрадиційної релігії відбувалося у кожного регіоні, де нетрадиційні релігії отримували державну підтримку (див. зокрема про язичницькі образи у зороастризмі та буддизмі). При цьому характер такого змішання у слов'ян має свої характерні особливості:1. Збереження елементів міфо-релігійних образів Рідних Богів у народному розумінні християнських святих.Ілію слов'яни шанували як Громовика і приносили християнському діячу у жертву бика. Іконографія Ілії зберігає характерні риси зображення Громовержця (зображення християнського "святого" на вогняній колісниці та ін.)Елементи міфологічного образу Велеса перейшли на образи Миколи, Власія та Сатани - так слов'яни вважали, що у Миколи є хижі вовки, які здатні розірвати того, хто їх побачить уночі (пор. із образом Дикого Полювання Вотана у германській міфології), а Власія називали "коров'ячим богом", що семантично пов'язано із "Скотій Бог" - так сказано про Велеса у "Повісті минулих літ".2. Існування розвиненого культу Предків та Духів місцевості паралельно із християнством.Архаїчне шанування Померлих у слов'ян, щорічні Поминальні Дні - язичницький спадок, який не був подоланий християнською церквою. Безумовно, сучасні східні слов'яни деградували і обряд поминання Предків нині забутий. У "Основах язичницької теології" ми писали:У давні часи пир влаштовували поряд із самою могилою, щоб покійник міг причаститися повноті життєвих сил, що вирують у безпосередній близькості від нього. Поширений на пострадянському просторі “звичай” наїдатися і напиватися на кладовищах, нерідко у супроводі співів попа, є деградованою формою древнього ритуалу культу предків, від якого не залишилося нічого святого (=нічого язичницького; язичницький за походженням ритуал, який нахабно краде авраамічна релігія, неодмінно вироджується). При цьому й досі слов'яни пам'ятають про існування Лісових і Домових Духів, а інколи (нині рідко) і з пошаною ставляться до Хранителів.3. Осмислення Природних Циклів крізь християнський категоріальний апарат і образи.Для охрещених слов'ян бібілійна історія про життя та смерть Ісуса Христа були не дійсно описом діяльності єврейського проповідника, однак описом життя Сонця і Самої ж Природи. Святкування народження Ісуса під час Зимового Сонцестояння, а його "воскресіння" у часи святкування Днів Помираючого і Воскресаючого Бога нерідко зумовлювали розуміння особи Христа як Солярного Бога Родючості. Цей феномен видатний релігієзнавець і традиціоналіст М. Еліаде назвав "космічним християнством"; дет. див. у Еліаде М. - "Аспекти міфу".ЯВ

У часи повномасштабного вторгнення РФ та багатолітньої гібридної війни особливо актуальними постають релігієзнавчі дослідження проблеми свободи совісті у необільшовистській державі-агресорі. Активна участь добровольців-язичників у ЗСУ та глибоко вкорінений зв’язок рідновір’я із російськими опозиційними рухами посилюють важливість піднятої теми. Сьогодні на міжнародній науковій конференції "Дні науки", яку щороку проводить Філософський факультет КНУ жрець Язичницького Відродження Харитонов Д.О. провів доповідь на тему свого дослідження - "Переслідування язичників у Російській Федерації". У праці було:1. Досліджено які конкретно етнорелігійні течії потерпають від переслідування.2. Виявлено найбільш часті форми дискримінації представників етнічних релігій з боку держави.3. Проаналізувано нормативно-правову базу РФ у зв’язку із фактичними формами релігійного переслідування, зокрема у випадку застосування “антиекстремістського” законодавства у бік язичницьких груп.4. Визначено роль РПЦ у формуванні ворожого ставлення до язичників у сучасному російському суспільстві.5. Досліджено ідеологічну основу дискримінації етнічних релігій у РФ.Найближчими днями відправимо відеозапис доповіді. Наше дослідження буде опубліковано у науковому журналі.Надалі ми продовжуватимемо досліджувати цю складну і болісну тему, яка представляє науковій спільноті сучасної України особливості тієї Священної Боротьби, що ведеться українськими і російськими язичниками за життя.Слава Язичницькому Відродженню!Слава Рідним Богам!Віщому Велесу - Вічна Слава!ЯВ