one more chapter

📚 Бігали послухати ікону перекладу Ганну Литвиненко про «Катабазис», і це було дуже-дуже круто з кількох причин. 🌟Мені дуже подобається бачити в програмі події з перекладачами, бо щоразу їх усе більшає, і так тішить, що нас помічають частіше. Але дуже також сподобалася взаємодія Ганни і редактора Романа Трифонова, бо видно, як вони обоє щиро люблять ці переклади і як працюють над тим, щоб ми тримали в руках ідеальну книжку. 🌟Особливо дуже сподобалася цитата пана Романа (переказую): Робота редактора — побачити перекладацькі риси, здібності і потенціал і підкреслити їх. 🌟Мені подобається, що тут акцент зміщується не на правки типу «я правлю твої помилки», а «я працюю разом з тобою для покращення твоїх сильних сторін». І тут теж низький уклін редакторам, які мають такий досвід і допомагають перекладачам. Всім бажаю таких редакторів!🌟А ще зачіпали тему критики перекладу й адаптацій, і Ганна згадала, як у «Жовтоликій» закидали за фразу «віскі з камінцями», мовляв, боже, ну як не знати, що це віскі з льодом. Але виявляється, що назва коктейлю така, бо раніше віскі справді охолоджували камінцями, бо лід був недоступний, та й камінці не розріджували напій. Відповідно, віскі великої витримки і зараз можуть пити зі спеціальними камінцями, щоб не розбавляти його. 🌟Нагадує також горезвісне «брати душ», яке багато хто вважає калькою з англійської, ну бо перекладачі ж явно всі інші слова і вирази перекласти змогли, а на take a shower зависли. Колись писала детальніше про це тут. Тож ходіть на події з перекладачами і редакторами, бо це унікальна можливість почути про книжку з уст тих, хто вклав у неї дуже багато зусиль (після авторки, звісно).#omc_translation

Реально, користуватися конкордансом в Граку — одна з найліпших набутих навичок останнім часом. Повна інструкція є тут, але я використовую інструмент суто для двох цілей:1) щоб перевірити, чи вживається якесь словосполучення (просто тут в пошуку)2) згадувати слова, які вилетіли з голови в певному словосполученні (треба обрати, щоб Query type був CQL)Для цього користуюсь переважно трьома атрибутами:🪷lemma — це слово і всі його змінні форми; наприклад, [lemma="голова"] включає в себе слова "голову", "головою", "голові" і так далі🪷 word — це фіксована форма слова, наприклад [word="головою"] ("головою" не може бути в ролі леми)🪷 tag — грубо кажучи, частина мови; наприклад, [tag="adj.*"] або [tag="pron.*"] або [tag="verb.*"] або [tag="noun.*"]а між атрибутами із значеннями ще ставиться отака {1} штука, це означає, що відстань між словами — 1, якщо нам треба знайти не наступне слово, а через 1, тоді, відповідно, ставимо в дужках 2.Наприклад: що ми робимо з подихом? [tag="verb.*"]{1}[word="подих"] = отримаємо речення зі словами "затамувати", "затримати" і так даліСловом, супер зручна штука, обожнюю!Якщо треба якісь ще приклади чи є питання суто по цих кейсах — питайте)

🫳«Залишену» ми обговорювали майже 5 годин, і в кінці я сказала, що не очікувала такого довгого обговорення, а дівчата сказали: «ти шо, нас не знаєш, чи шо?». 🍃 Звісно, ми мали привілей, бо нам на клубі дівчата можуть влаштувати лекції з біохімії і психології, тому у нас може бути своє бачення сюжету й розгадки. ✋ Від себе додам, що я очікувала від «Залишеної» гостросюжетного трилеру в сеттингу зони відчуження (як то й подавали), але особисто я вважаю книжку радше чимось ближче до детектива з елементами трилеру й фолк горору. 🌿Атмосфера Полісся тут справді передана прекрасно: густий ліс, якого спокійно можна вважати окремим персонажем, місцева говірка, крихітний хутір, який поступово повертає собі природа — жителі, які повернулися після відселення, один за одним старіють і помирають, а в хащах зостаються кістяки хат. 🪵Головна героїня Оля шукала підробіток, а знайшла труп у колоді, і мимохіть вплутується у вир місцевих забобонів і загадок. Узагалі ми обговорювали, хто ж тут насправді головний герой, бо Оля доволі інертна — сюжет рухає нею, а без цього чи була б історія? Хтозна, але другорядні персонажі точно прописані яскраво й правдоподібно. 🌿Окремо варто зауважити авторський стиль — ще з першої сторінки розумієш, що Оксана Ковальчук вміє писати описи, які неможливо не уявляти до найменшої деталі. Можливо, подекуди це здавалося зайвим, але любов до атмосфери Полісся дуже відчутна в кожному слові, і тут описи тільки підсилювали картину. 🩻Мені особисто не дуже вистачило чи то містики, чи то горору, але сам вайб того селища, людей в ньому і лісу я відчула на повну, і сторінки горталися дуже швидко. Був ще й імерсивний досвід — зелений зріз лишав сліди на руках, і здавалося, що сам ліс проростає з книжки. Обкладинка теж розкішна й варта окремої похвали. 🪵Загальну оцінку клубу ви бачите, налякати декого книжка змогла (та я все-таки відчула морозець на шкірі хіба від моторошних сільських байок про лесову людину), а моя особиста оцінка — ⭐️3.5. Після клубу (і класних генетичних теорій — так, Айна, я на тебе дивлюся) на ґудрідз зі ще більшою впевненістю заокруглюю оцінку до 4 і досі вважаю, що вона варта уваги, просто з правильною подачею.А чи ви встигли вже прочитати «Залишену»? Як вам?#omc_reviews #omc_thriller #omc_bookclub

📌Перекладачі, assemble once again — 15 квітня стартує новий курс літературного перекладу від Літосвіти!📎Якщо ви читаєте мене давно, то вже знаєте, що я проходила від Літосвіти не один курс з перекладу, а цілих три. А якщо ви вже були на курсах, раджу звернути увагу на цей, бо цього разу в програмі є ще й розмови з перекладачами 👀Що будуть розбирати на курсі:🌟як почати перекладати книжки🌟контрастивна граматика й лексикологія: як обрати гарні відповідники в перекладі й надати йому природного звучання🌟стилістика й соціолінгвістика🌟переклад великої прози 🌟редагування перекладу🌟creative writing для перекладачівІ багато іншого!🥰На курсах Літосвіти я найбільше цінувала не лише набуті знання, а й відчуття спільноти й підтримки. Переклад — професія самотня й виокремлена від колег, але саме на курсі я вперше отримала шанс почути про досвід інших і зрозуміла, що я в цьому не одна. 📌І не можу не згадати чудових лекторів, яких встигла так полюбити на курсах — Катерина й Анатолій Пітики, Ярослава Стріха, Богдан Стасюк, Галина Курило й багато інших. 📍Маю для вас приємний бонус: за моїм промокодом отримуєте знижку 10% на курс! ➡️ Промокод: one more chapter➡️ Термін дії: до 15 квітня включно. Не пропустіть шанс потрапити на курс, бо це справді найкраща (і поки що єдина) моя рекомендація класних курсів для перекладачів. 📎Реєстрація за посиланням.#omc_ad

💢ЩОС вчора викотили цілу купу класних передзамовлень, але, сподіваюся, мене пробачать, якщо я кричатиму найбільше про одне — «Інциденти в нас удома» нарешті на передзамовленні!!!Так довго чекала, коли нарешті зможу сипати на вас постами про цю книжку 🤭✨Фан фект: це вперше на моєму досвіді я запропонувала книжку видавництву, і на неї придбали права! Ми обговорювали горори, які я могла б узяти в роботу, і я запропонувала Малермана, якого читала за кілька місяців до того і залишилася з дуже класними враженнями. А скоро я вже триматиму «Інциденти» в руках у моєму перекладі, ви можете це уявити?Безмежне дякую пані Світлані за те, що вихопила на них права 🥹✨Ще один фан фект: коли я ще тільки читала цю книжку, то вже знайшла там один перекладацький каламбур, над яким просто для розваги ламала голову, і все думала, весело буде комусь перекладати. Хто ж знав 😂Ні на що не натякаю, але купа людей називали цю книжку найстрашнішим прочитаним горором, але й окрім страху там є чому вас здивувати. ➡️ Передзамовляйте книжку тут.

Мені вже їде третя частина "Полоненого принца", а це означає, що настав той прекрасний день — ми збираємо на Ак'єлос ми можемо робити онлайн клуб по трилогії!Минулого року я провела клуб по першій частині, але тоді не стало сил організовувати різні клуби для тих, хто прочитав все, і тих, хто читає українською, поки трилогія виходить. Але тепер я збираю всіх месників 👀Якщо хочете на клуб, прочитайте спершу кілька важливих моментів:✨орієнтовна дата клубу: початок червня. Точну дату узгодимо пізніше.✨формат: онлайн, через гугл міт.✨кількість учасників я не обмежуватиму: якщо набереться більше 10 людей, я робитиму окремі групи, щоб всі бажаючі могли долучитися, і щоб у групах не було забагато людей. Дати на окремі групи так само узгодимо.✨для запису потрібно буде зробити благодійний внесок у розмірі мінімум 200 грн на збір брата письменниці Аліни Дихман, яким я ділилася вище. Внесок потрібно буде зробити одразу при записі. ✨я створю окремий чат, де ми зможемо всі ділитися враженнями про книжку.Якщо ви вже були в мене на клубі, чи не були, чи читали Полоненого принца, чи не читали жодної книжки, записуйтеся — ця трилогія навіки в моєму серці, і якщо ви любите історії з вигадливими політичними інтригами й складними персонажами, вона точно вам зайде.Для запису поставте + у коментарі ⬇️⬇️⬇️

Вчора виставила у тікток кілька прикольчиків з перекладу «Нареченої», які ви, мабуть, і так знаєте, але лайк ваш заберу 👀➡️ Присвята до «Нареченої» нагадав мені, що іноді перекладацькі виклики починаються із першої ж сторінки. Автори люблять ховати у присвяту всякі внутрішні прикольчики чи каламбури, а ти піди розберися, чи то назва якоїсь бесіди друзів, чи ти поза контекстом якогось дуже популярного мему.📍А в «Інцидентах в нас удома» я довго ламала голову над присвятою. Контекст: у книжці якась незрозуміла паранормальна сутність привʼязується до маленької дівчинки, а та називає її Іншою матусею. Дорослі вірять, що ця матуся вигадана. Сама присвята:🌟For Finnegan and ElliottFor, when children, seeing things🌟❓Якщо з першою частиною все ясно, то з другою було важче. Це автор також звертається до Фінеґана й Еліота за те, що їм в дитинстві всяке ввижалося, чи це загалом присвячено всім тим, хто у дитинстві бачив всяку фігню?📍Ще заковика в тому, що сполучник for на початку речення є формальним способом сказати «бо». До прикладу: For when we are miserable, we tend to turn to our closest. He felt uneasy for he knew he has been caught.〰️Можна зауважити, що після for у присвяті стоїть кома, але нею мусить виділятися зворот when (we are) children. Тому тут було два варіанти:Для Фінеґана й ЕліотаБо в дитинстві вам всяке ввижаєтьсяДля Фінеґана й ЕліотаБо в дитинстві нам всяке ввижається⏺Щоб не приписувати Фінеґану й Еліоту зайвих страхів, я вирішила погуглити інтервʼю з автором — а раптом він десь згадує про них. ⏺Виявилося, що на написання книжки Малермана надихнув син його брата, який перед сном казав на добраніч іншій матусі. Я порилася в інстаграмі автора й пошукала тих самих Фінеґана й Еліота, бо раптом то і є той самий брат і його син? Але сказати однозначно було важко (якийсь Еліот Малерман таки був, але чи є в нього син, неясно). ✅ Утім, якщо звернутися до граматичного боку, то друге речення все-таки звучить логічніше саме через оце when children. Тому ми вирішили зупинитися на узагальненому варіанті💌 Звісно, у дуже важливих випадках можна написати автору або його команді й уточнити. Проте тут після довгих роздумів другий варіант здавався набагато логічнішим (і все ж таки це не надто впливає на сприйняття), тому вирішили так. До речі, схожі приколи починаються потім у подяках — а це чоловіче чи жіноче імʼя? А тут якийсь жарт? Але якось крутимося 🥺#omc_translation

📎У Суспільне Медіа вийшло цікавезне інтервʼю з Андрієм Маслюхом, перекладачем книжки «Завіт води» — такої довгоочікуваної новинки Артбукс. ⏺Раджу прочитати всю статтю, але виписала кілька класних цитат:Переклад книжок — це ж безнастанні мандри у часі й просторі. Сьогодні ти, приміром, у Сполучених Штатах епохи Громадянської війни між Північчю і Півднем, завтра — в Сараєві 1914-го, післязавтра — в елліністичному світі понад два тисячоліття тому. Тут не занудьгуєш. ⏺Коли у пана Андрія запитали, які його улюблені переклади, ця цитата мене дуже потішила:Ну й, мабуть, "Лінкольн у бардо" Джорджа Сондерса: з огляду на вельми неординарну форму ця книжка справді ні на що не схожа. Читав колись, що це "смерть для перекладача". Я вижив. ⏺«Завіт води» — це масштабна сімейна історія трьох поколінь християнської родини в Кералі на майже 800 сторінок: вона розгортається від початку ХХ століття аж до 1970-х і починається з весілля дванадцятирічної дівчинки, яка згодом стане матріархинею великої родини. ⏺Можна тільки уявити, як складно працювати над таким текстом, і пан Андрій розповідав про перекладацькі виклики й роботу з ними. Мене особливо зацікавило, як він вирішив питання із вимовою імен і власних назв:Передача власних назв, імен — то був теж ще той виклик. Якраз тоді, коли я працював над цим перекладом, львівська поетка Юля Мусаковська поїхала в Кералу на літературний фестиваль, то я переслав їй список імен, які мене цікавили, а вона попросила когось із місцевих начитати їх на диктофон. Це направду допомогло. ⏺І серед порад для початківців у перекладі є просто незамінна істина:У відповідь на це запитання я незмінно раджу насамперед одне: читати, що більше — то краще. Як на мене, це чи не єдиний спосіб розвивати своє мовне чуття, без якого у перекладачі ліпше не потикатися. Мені дуже подобається, що зараз все частіше роблять інтервʼю з перекладачами, і хочеться бачити такого ще більше 😍Не забудьте прочитати всю статтю, вона того варта.#omc_translation

Вітаю всіх, хто недавно долучився до каналу 👀Перекладачі, не дивуйтеся — я просуваю нашу перекладацьку теку в тіктоці, то звідси такий двіж 🤭Розкажу трішки про себе й цей канал.📎Мене звати Саша, мені 27, живу в Рівному. Працюю перекладачкою в неприбутковій юридичній організації, що спеціалізується в різних видах міжнародного права, а в Україні допомагає розслідувати й переслідувати російські воєнні злочини. Паралельно перекладаю книжки в основному з Віватом і Ще одну сторінку. 📎Вчепилася своїми перекладацькими руками в Алі Гейзелвуд і не відпускаю її, тому всі її книжки після "Гіпотези" і "Кохання в мозку" вже виходили у моєму скромному перекладі. Окрім цього перекладала також першу частину "Беладони" Адалін Ґрейс і "Залізну квітку" Лорі Форест, а скоро на підході мій переклад горору від Джоша Малермана, тому готуйтеся — я продаватиму вам його мов власну книжку.📌у мене є гайд перекладацькими постами, де ви можете почитати всі інформативні пости про переклад📌за хештегом #omc_translation все-все про переклад — від анонсів до прикольчиків📌я веду горорно-трилерний книжковий клуб one more scare, тому якщо це ваші жанри, пильнуйте за анонсами. Маємо ще одне місце на обговорення "Залишеної" Оксани Ковальчук у квітні 👀📌пишу я не лише про переклад, а й все довколакнижкове, тому у закріпленій навігації можна зрозуміти мою систему➡️ Час від часу відповідаю на анонімні запитання про переклад і не тільки. Поставити запитання можна за посиланням, а всі відповіді зберігаю під хештегом #omc_qa💞 А ще до 19:00 сьогодні встигаєте взяти участь в нашому з Натою розіграші новинки Алі Гейзелвуд у моєму перекладі. Читайте умови в пості 🫶

📚 Дивлюся на підсумки інших у блогах, згадую, як сама могла читати по 5-7-10 книжок за місяць, і вже давно думаю — а що сталося?‼️Величезний дисклеймер: мені важливі не цифри, а те, що вони означали, а саме завзяття до читання. У березні я не перекладала, тому до часу тут не причепишся, але, думаю, я набрала на себе багато різних штук, яких ще рік тому не було. Відповідно, із клубами, перекладами і блогом останнім часом читати виходить менше. 🐸Але я зробила для себе ще один висновок: мені треба менше навʼязувати собі обовʼязкового чтива. Я веду два клуби і ще ходжу час від часу на клуби для подружок, що вже означає дві-три обов’язкові книжки на місяць. Разом зі всіма іншими обов’язками я не дуже хочу перетворювати й читання на нього, тому найближчі місяці хочу трішки пригальмувати з клубами, якщо ця книжка не була стовідсотково у моєму списку. За кадром в мене ще «House of Leaves», яку я читала більшу частину березня, але дочитаю тільки цього тижня. 🌟 «Наші дружини на дні морському»: стався повний метч. 🌟 «Памʼять під назвою імперія» символічно дочитала вчора вночі, щоб була свіжа перед клубом Ганки. Мені сподобалася світобудова, політичний устрій і сюжет, але в емоційному плані книжка доволі суха. 🌟«Боги мого краю дуже люблять кров»: писала тут висновки з клубу. Найкращу книжку березня хочу обрати потім, бо «House of Leaves» майже вся була прочитана в березні, тому хочу дочитати її і тоді зробити висновок. Отака я чітерка 🤭