one more chapter

К. Бродбент «Змія і крила ночі»⭐️ 2/5🌙 1/5❤️ 2/5🌶️ 2/5Хтось на ґудрідз написав «booktok, you’re on your last warning», і я дуже це відчула. 💙Почну, мабуть, із найголовнішого: я нічого не відчула, читаючи цю книжку. Мені важливо законектитися з персонажами, і жоден сюжет мені не переважить відсутність емоцій. Можливо, років так чотири тому мені було б цікаво, але відтоді я прочитала набагато більше фентезі, які справді взяли за душу.💚Власне сюжет тут для мене був абсолютно незахопливий. За бажанням багато де можна було б вчепитися до логіки (дивні правила турніру, магія, яка просто собі існує, карикатурна ворожнеча між вампірськими кланами), але у мене не було бажання аж надто колупатися у світобудові. Суть в тому, що цей світ мене абсолютно не зацікавив. 🩶Річ тут навіть не в оригінальності, а в тому, що мене втомила ця формула фентезі: героїня сліпо вірить установам свого світу ➡️ігнорує очевидні червоні прапорці ➡️нас намагаються здивувати неймовірним сюжетним поворотом, що її світ / народ / країна насправді зла. Been there, done that. 💜Як на книжку про смертельний турнір сам турнір був дуже нудний. Його структура, що відповідала різним етапам з життя богині, була цікава, але сам екшен був описаний абияк. Загалом у книжці нам дуже багато розказують, а не показують. Час між випробуваннями просто перемотується, і багато де було витрачено потенціал для класних сцен. 💜Головна героїня не зачепила ніяк і взагалі нічим не відрізнялася від інших героїнь популярних роментезі. Я вже заплющила очі на те, яка вона з самого початку вправна й сильна, бо це обумовлено сюжетом, але я мало відчула оце «нікчемна людина серед сильних вампірів». Їй доволі легко вдавалося проходити випробування й виживати серед вампірів попри всі оці закиди, яка вона безпомічна і як хоче сили. Це можна списати на (увага, спойлер!) те, що вона напіввампірка, але я дуже сумніваюся, що проблема в цьому, бо її постійно в останній момент рятувала якась випадковість.❣️Романтична лінія була вже цікавіша (хоча хімія проявилася може в двох сценах), і мені сподобалося, як усе обернулося для них в кінці. Люблю я такі вимушені шлюби, що ви мені зробите. Хтось на ґудрідз писав, що Сара Маас вчинила воєнний злочин (пряма цитата), створивши Різенда, бо він усюди. З цим я погоджуюся — характером вони з Рейном однаковісінькі, але що в цьому аж такого поганого? За Різенда вже не скажу, але Рейн цілком собі грінфлежний. 💙Кінець був як вишенька на торті, бо неймовірні сюжетні повороти було дуже легко передбачити. Проте я бачу в цій книжці потенціал просто повеселити когось сюжетом на кілька вечорів, але мені потрібно щось більше. Зате було що на клубі обговорити, хоч його і перервав шахед…#omc_reviews #omc_fantasy

☎️У мене на телефоні стоїть аж чотири читацькі трекери, бо в кожному мені потрібна якась окрема функція — десь відгуки і спільнота, десь був трекер, десь прикольна статистика. Але з радістю хочу розповісти вам про Новелі —український додаток, де купа зручного функціоналу для читання обʼєднана в одному інтерфейсі 📚📖 Читацькі досвіди різні: хтось любить трекати прочитане з таймером, а комусь досить записувати сторінки. Комусь потрібно мати змогу додати у трекер перечитування книжок, а хтось хоче мати власні кастомізовані полички.Все це і більше вже доступно у Новелі:🟣віджет на робочий екран смартфона, щоб активне читання було поруч;🟣трекінг як із таймером, і просто сторінками / відсотками (особливо зручно для мене, бо таймер наганяє тривогу)🟣історія перечитувань книги, бо «прочитано» не завжди означає «один раз»;🟣конструктор власної теми додатка;🟣візуальні полички з налаштуванням фону й кольору;🟣wishlist, який не губиться між скрінами, нотатками й “колись куплю”;🟣соціальні функції: можна ділитися прогресом, дивитися полички підписників, їхні вішлисти, відгуки й книжкову активність;🟣надзвичайно милий дракончик 🥺💜 Новелі — це не просто «додала книжку — поставила галочку».Це простір для всього читацького процесу: від першої сторінки до повторного читання, від особистої полиці до книжкових друзів.Уже можете додати мене в друзі: alexblackЗавантажити Новелі можна ось тут: 📱 Android🍎 iOS✨тгк Новелі: @novely_app#omc_ad

🪦 Після Залаштунків: 9 книжок про дивні просторикоридори, які не закінчуються, будинки, що не сходяться з власним планом, і простори, де реальність поводиться неправильно. зібрала книжки для тих, кому після Залаштунків захотілося ще liminal horror.🌀 House of Leaves — Mark Z. Danielewskiвже класичний горрор про молоду родину, яка переїжджає в будинок і виявляє, що всередині він більший, ніж зовні. поступово за звичайними кімнатами відкривається лабіринт, який важко пояснити.🌀 We Used to Live Here — Marcus Kliewerсапфічна пара купує старий будинок для ремонту, коли до них приходить незнайомий чоловік із родиною й каже, що колись тут жив та просить впустити. після цього будинок і люди в ньому починають поводитися дедалі дивніше. в серпні, до речі, наш горрорний клуб one more scare бере цю книгу на обговоренні. всі питання — до Саші.🌀 The Employees — Olga Ravnна космічному кораблі працівники дають свідчення про свою роботу після того, як на борт потрапляють об’єкти з іншої планети🌀 You Should Have Left — Daniel Kehlmannсценарист приїздить із дружиною та донькою до віддаленого будинку, щоб попрацювати над новим текстом. невдовзі він помічає, що з будинком щось не так: кімнати, час і відстані не збігаються.🌀 There Is No Antimemetics Division — qntmпрацівники секретної організації досліджують небезпечні явища, які неможливо запам’ятати. щоразу, коли вони стикаються з такими об’єктами, пам’ять стає ненадійним інструментом в розслідуванні.🌀 Strange Houses — Uketsuоповідач отримує план будинку з дивним плануванням і просить архітектора пояснити його. розбір кімнат і прихованих просторів поступово приводить до темної історії, пов’язаної з цим місцем.🌀 The Hollow Places — T. Kingfisherжінка переїжджає працювати до маленького музею свого дядька й знаходить у стіні прохід. за ним виявляється інший світ, з якого не так просто повернутися.🌀 I’m Thinking of Ending Things — Iain Reidдівчина їде з хлопцем знайомитися з його батьками, хоча вже думає про розрив. дорогою і під час візиту вона усвідомлює, що її спогади суперечать одне одному.🌀 Midnight Timetable — Bora Chungпрацівниця інституту виходить на нічні зміни й стикається з дивними історіями, пов’язаними з будівлею, колегами та об’єктами всередині. окремі випадки поступово складаються в ширшу картину цього місця.#добірка

Прийшла розказати вам про прикрість — сходили ми на «Обсесію», а мені не зайшло 😪❣️Так, у мене були великі очікування до цього фільму не так через відгуки, а саме через його ідею. Якщо коротко і без спойлерів (хоча тут нема що спойлерити): чувак загадує бажання, щоб його понад усе покохала дівчина, а далі починається всяка кріповщина. ❣️Я очікувала, що це буде психологічний напружений горор, а це вийшло попсове кіно, щоб кілька разів здригнутися від гучних звуків. Мені здавалося, що з таку ідею можна дуже класно розкрити й зобразити через купу маленьких епізодів, а вийшло так в лоба, що я б іще подумала, ніби глядачів не поважають. 💜Я знаю, як ідеально це описати: я хотіла вайбів Перл, яка кричить «Why are you leaving me if I didn’t do anything wrong?», і взагалі чогось схожого на всю цю сцену. 🩷Горор досягався купою дешевих кліше: ой, вона стоїть в темному кутку, ой, вона зафігачила собі чимось гострим по голові, ой, кіт (за це я готова просто рвати й драти, дістали вже з тварин знущатися). Було стільки потенціалу для сцен, які справді б налякали оцим відчуттям, ніби нічого дивного, але щось тут не те. Але тривожні події нам до рота закидали не по ложечці, а цілими черпаками. 🩵Я не фанатка, коли тобі страшно, бо ти очікуєш гучного звуку, чи коли на тебе хтось вискочить. Але навіть без цього страшні моменти були доволі очевидні, особливо (потенційно?) найстрашніший момент фільму, за мілісекунду до якого я повернулася до пана Романа і сказала «зараз буде». Найбільше за фільм я злякалася, коли на телефон несподівано прийшло сповіщення. 💚Мені здається, було б набагато страшніше, якби поведінка Ніккі хоча б половину фільму тиснула на нас психологічно, щоб певний час ми вірили, що таке можливо і в реальності. Але натомість нас одразу кидають у вир одного кліше за другим, і напруга досягається тільки тим, що ти знаєш — зараз шось бахне і крикне. Це й трохи згубило потенціал головної акторки Інде Наваретте — її обличчя пів фільму ховали в тіні, щоб додати кріповості, а якраз-то мімікою можна було дуже багато чого досягнути.💜Але були хороші моменти: коли вони займаються сексом, а її обличчя геть камʼяне, і вона тільки стогне. The real horror — коли твій мужик навіть не бачить, що з тобою. Ну і коли справжня Ніккі говорила з ним уві сні. Тепер я сумна і дуже хочу почитати щось подібне, але краще. Рекомендації, anyone?#omc_horror #omc_movies

✍Я вже не раз рекомендувала в себе курси Літосвіти, але саме цей перекладацький курс проходить тільки вдруге й підійде як новачкам, так і перекладачам з досвідом 👀💚Чим курс «Літературний переклад 2.0» відрізняється від інших?🌟На цьому курсі весь фокус на практику. Досвідчені перекладачі вибирають уривки на переклад, а тоді ви розбираєте їх разом — на кожен уривок відведено по три воркшопи. ❕Усього 9 воркшопів❕18 годин практичних занять❕4 професійні лектори: Катерина й Анатолій Пітики (мої улюблені зірки Літосвіти), Тетяна Непипенко і Галина Курило. 🌟Я проходила цей курс минулого року і вважаю, що його буде дуже корисно пройти як тим, хто тільки починає в цій сфері, так і тим, хто вже має за плечима перекладені книжки. 🌟Лектори підбирають цікаві уривки з багатьма перекладацькими ребусами, і досвід, який можна тут здобути, справді незамінний. 🌟Фактично це відбувається так: професійні перекладачі беруть всіх учасників за ручку й проводять через кожне речення, але при цьому ніхто не навʼязує вам один правильний варіант. Саме на цьому курсі я так чітко побачила, скільки є чудових і унікальних способів перекласти одне речення. 🌟Великий бонус: ви слухаєте не лише лекторів, а й колег. Кожен має шанс прочитати свій уривок перекладу й порівняти його з іншими. 🌟Навіть якщо думка про те, що вам доведеться читати ваш переклад вголос, жахливо вас лякає, ви можете просто перекласти, прийти й послухати. Але я дуже заохочую брати активну участь, бо курс був неймовірно цікавий. «Літературний переклад 2.0» стартує 15 червня. ➡️ Зареєструватися можна тут: https://litosvita.com/translation-advanced/І наостанок маю для вас приємний бонус — за моїм промокодом у вас буде знижка 10%!➡️ Промокод: one more chapter➡️ Дійсний до 15.06 включно. #omc_ad #omc_translation

💃Інтрига знята, "Mate" летить на передзамовлення під назвою "Обранка", а я вам розповім, чому так.🌟Почати тут слід із далеких часів (2024 року), коли я перекладала "Наречену" і зіткнулася з терміном mate. Я не читала омегаверс і раніше бачила цей термін у тегах до фанфіків або у ДШІТ, але мені було одразу зрозуміло, що мейти Алі Гейзелвуд трохи відрізняються від мейтів Сарочки Маас чи подібних фентезі.🌟Гадаю, ми всі знаємо, що Алі Гейзелвуд — науковиця, і це яскраво проявляється навіть у паранормальному романі "Наречена" і його сиквелі. Вовки й Вампіри там виступають не як фентезійні істоти, а як біологічний вид. Їхня поява зумовлена мутацією генів, і на їхніх біологічних особливостях часто наголошують (температура тіла, колір крові, біологічні ритми). 🌟Тому я не вважала тут доречним перекладати mate як суджена, адже ми говоримо не про того, хто судився тобі долею, богами, зірками й святим духом. У Вовків біологія і фізіологія заточені під їхніх мейтів (у другій частині ми особливо це бачимо). Авжеж, у мейтів Сарочки Маас теж була фізична реакція, але знову ж таки: Алі Гейзелвуд виносить на перший план саме біологію. Тому від терміну "суджена" я відмовилася.🌟Термін партнерка якось сам заскочив у голову, бо я хотіла зосередитися саме на біологічному партнерстві і сумісності. Пара теж здавалося нормальним варіантом, але мені більше сподобалася означеність партнерів — іменник чіткіше лягає на позначення однієї людини. До того ж сюжет про Мізері крутиться довкола того факту, що вона наречена. Сюжет про Серену крутиться довкола того факту, що вона партнерка Альфи. Тому я хотіла лишити конкретизовану під Серену "Партнерку", хоча одразу написала у файлі, що відкрита до обговорення. 🌟Коли команда видавництва запитала, які ще є варіанти, мене нарешті осяяла геніальна думка — піти на ґудрідз і подивитися, як перекладали назву в іноземних виданнях. Це поширений і класний лайфхак, бо він допомагає глянути на назву з трохи іншого боку.🌟Дисклеймер: я шукала переклад іншомовних назв за допомогою напрочуд вигадливого і складного способу (діпл і словники). Ясно, що я не зможу осягнути всіх нюансів назви, не знаючи мови, але маючи базу в кількох романських і германських мовах, я таки можу побачити, звідки ноги ростуть.🌟Здебільшого у назвах переважали різні варіації слова "партнерка". Ще була "Альфа", що мені особисто не імпонує, бо це зміщує фокус із Серени на Коена, а оповідь ведеться все-таки від неї. Аж тут я побачила прекрасну румунську назву "Aleasa", яка перекладається як "Обрана", і над головою спалахнула лампочка, на фоні заспівав божественний хор... коротше, я зрозуміла — це воно.🌟По-перше, це вже змінює не зовсім звучну "Партнерку" на фентезійнішу "Обрану". По-друге, це класно обігрує кілька нюансів у книзі, і один з них я заховаю під спойлер — відкривайте на власний страх і ризик, бо мій вибір назви, сюрпрайз-сюрпрайз, таки обґрунтований сюжетом. Отже, Серена буквально обрана біологією як партнерка Коена, що ми знаємо ще з "Нареченої". Але також у книзі є лінія з культом, для якого Серена з певних причин теж обрана. Отак у нас виходить ще невеличка великодка на сюжет, і водночас зберігається особливість статусу Серени як партнерки Альфи Північно-західної зграї.🌟Мій переможний варіант був "Обраниця", але книжка з такою назвою вже є, тому, щоб не плутатися, команда видавництва зупинила вибір на "Обранці". А коли на каналі видавництва неочікувано з'явилося голосування за назву, "Обранка" чесно перемогла.🌟Звісно, не всім сподобається ця назва, так само як не всім сподобалася б "Партнерка", "Суджена", "Пара", "Альфа" й інші сто варіацій. Але в цьому й полягає краса нашого світу: скільки людей, стільки й думок і різних бачень, і я як перекладачка притримуюся тут класної цитати, яку колись почула на курсі Літосвіти: мій переклад — не долар, щоб всім подобатися, і хтось стовідсотково не погодиться з певним перекладацьким рішенням. Для мене головне, щоб я могла чітко обґрунтувати свій вибір, тож з цією книжкою я своєю роботою задоволена.🌟Ого, яка вийшла прелюдія! Передзамовляйте "Обранку" за посиланням.

🎧Прийшла вам похвалитися: я дослухала свою першу аудіокнижку!Підгледівши успіхи Ані з аудіокнижками, я вирішила нарешті спробувати й собі, і за її порадою встановила собі Nextory. Найбільше мені сподобалося те, що я можу буквально йти по вулиці і… читати. Так, це не те саме, що читати книжку очима, але в нас з паном Романом вже була про це дискусія. Для мене це просто читання в іншому форматі. Що цікаво, горор в аудіоформаті сприймається кріповіше — якось я вирішила послухати книжку на ніч і вимкнула її, почитавши про чиїсь пальці під дверима закинутого будинку. Головна героїня Джессі бере слово молодшого братика Пола на слабо і каже йому сходити в закинутий будинок на їхній вулиці, про який ходять всякі моторошні історії. Він бере з собою друзів, але з трьох хлопчиків повертаються тільки двоє: в одного відгризена половина руки, і вони доказують, що Пола зʼїв будинок. Джессі починає збирати історії про будинок МакІнтайрів і намагається розібратися, то взагалі будівля, чи щось інше. Самій книжці ставлю 4/5 — не зовсім стандартна історія про кріповий будинок, шикарні візуальні образи, але сюжет був доволі спокійний. На початку це скидалося більше на якісь страшилки біля багаття, що дуже додавало вайбу в аудіо. Я своїм досвідом задоволена і хочу тепер спробувати послухати ще щось, тому, мабуть, продовжу підписку. Якщо вибрати Швецію (можливо, з якимись іншими країнами теж), за 18 євро можна слухати безлімітну кількість книжок на місяць, але є й дешевші й доступніші варіанти. Я так бачу, що коли слухати книжки активно, це дуже окупляється. Тепер ще ціль послухати щось на Абук 👀#omc_horror

Маєте досвід у перекладі з китайської, корейської чи японської мови? Видавництво Vivat оголошує Open Call для перекладачів та перекладачок — шукаємо нових партнерів для роботи над книжками, які вже здобули любов читачів по всьому світу.Ми шукаємо досвідчених фахівців і вмотивованих початківців, які працюють з азійськими мовами та хочуть перекладати різножанрову літературу. Цінуємо вашу майстерність і готові запропонувати гідні умови співпраці:✅ Оплата частинами — за домовленістю✅ Усі податкові зобов'язання з гонорару бере на себе видавництво✅ Знижки на книжки, участь у промо та доступ до новинок першими✅ Гнучкий підхід до термінів, але з повагою до дедлайнів✅ Відкриті до діалогу і з повагою ставимося до кожного перекладачаЦе шанс працювати з текстами, які вже мають своїх шанувальників, і стати містком між ними та українськими читачами. Заявки приймаємо до 30 червня. Відповідаємо по мірі обробки заявок — просимо бути терплячими і чекати на відповідь.Долучайтеся → https://forms.gle/S4GNdCUKYEzPZD7y5Книжки на картинці — лише для прикладу. На ці проєкти ми не шукаємо перекладачів.

🪦 Сходили на такий довгоочікуваний фільм «Backrooms: Залаштунки», і це було шикарно. 🌟Якщо ви не знаєте історію цього фільму, я дуже раджу почитати мій пост, бо без того ви можете вийти з кінотеатру з думкою «шо за херню я тільки шо подивилася». Не кажу, що цей фільм неможливо зрозуміти без того, але знаючи, звідки ноги ростуть, можна зловити справжній кайф. 🌟Якщо коротко: усе почалося з простої фотки коридорів з жовтими стінами, яка гуляла інтернетом, потім переросло у цілу кріпіпасту й субкультуру довкола вигаданого нескінченного простору, який називається Залаштунки, тоді ютубер Кейн Парсонс зняв короткометражку, а тепер став режисером фільму. У 20 років, на секундочку!🌟У фільмі просто шикарний візуал, який з точністю відтворює оцю естетику liminal spaces і різні кріпові картинки з пінтереста. Також присутній невіддільний елемент лору Залаштунків — found footage, або цілі сцени, зняті персонажами на камеру, що дуже підсилює атмосферу. The real horror — те, як мене захитувало від таких сцен, бо мені важко дивитися таку зйомку на великому екрані. Але які ж вайби!🌟Найбільше мені сподобалося те, що можна вважати невеликим спойлером, тому якщо взагалі нічого не хочете знати, не дочитуйте цей абзац. У фільмі не пояснюється нічого — Залаштунки просто собі існують і будуть існувати, ми не знаємо, звідки вони взялися, що це взагалі таке і що з тим робити. І суть тут не лише у страху невідомого — вся суть таких просторів у тому, що вони існують самі по собі, їх неможливо пояснити. Потужні вайби House of Leaves. 🌟Окремі оплески фільму за те, що там не було дурних скримерів. Найбільше я злякалася хіба тріску статики на початку. Але дуже орнула з того, як під час сеансу із зали вийшли бабуся з внуком, і вже не поверталися#omc_horror

Нарешті сходила на «Макбета» від театру Франка, і я під диким враженням. Тебе так майстерно занурюють в напружену й подекуди моторошну атмосферу, що я досі почуваюся так, ніби я уві сні. Класно було б, якби люди в залі за мною ще не кашляли і не жували соплі цілу виставуНадзвичайно сподобалася сама постановка і три софіти (?) замість відьом. Від того, як вони рухалися, «дивилися» на акторів і зал геть мурахи йшли, здавалося, що вони живі. Ну й звук як завжди на вищому рівні. Я б рекомендувала йти лише прочитавши перед тим оригінал, бо це швидше переосмислення пʼєси. Про це дуже цікаво написано на сайті театру, а я нижче наведу уривок:Цифрова реальність  - глобальна. Тут нема де сховатися, неможливо уникнути агресивного бомбардування інформаційними повідомленнями приватного життя людини.  Цифрове суспільство опинилося у суцільному символічному просторі -   безперервному і всеосяжному.  Далеко не кожен хто сюди потрапляє має запобіжники проти маніпуляцій і згубних впливів атак гібридної війни - може відрізнити справжній факт від фейку, сформувати неупереджене ставлення до тих чи інших подій.  Натомість маніпуляцій тут вдосталь.  Саме тому бородаті шекспірівськи відьми-віщунки, що пророкують Макбету сходження на престол у нас  деперсоніфікуються та набувають  ознак всевидячих роботизованих сутностей.   Ці сутності  подібно до “Ока Саурона” безперервно присутні в реальності героїв та наділені необмеженою владою, впливають на вчинки та формують їх світогляд. Коротше кажучи, дуже й дуже рекомендую і капець як хочу сходити ще. Сподіваюся, така можливість ще випаде 🥲