🪦 Сходили на такий довгоочікуваний фільм «Backrooms: Залаштунки», і це було шикарно. 🌟Якщо ви не знаєте історію цього фільму, я дуже раджу почитати мій пост, бо без того ви можете вийти з кінотеатру з думкою «шо за херню я тільки шо подивилася». Не кажу, що цей фільм неможливо зрозуміти без того, але знаючи, звідки ноги ростуть, можна зловити справжній кайф. 🌟Якщо коротко: усе почалося з простої фотки коридорів з жовтими стінами, яка гуляла інтернетом, потім переросло у цілу кріпіпасту й субкультуру довкола вигаданого нескінченного простору, який називається Залаштунки, тоді ютубер Кейн Парсонс зняв короткометражку, а тепер став режисером фільму. У 20 років, на секундочку!🌟У фільмі просто шикарний візуал, який з точністю відтворює оцю естетику liminal spaces і різні кріпові картинки з пінтереста. Також присутній невіддільний елемент лору Залаштунків — found footage, або цілі сцени, зняті персонажами на камеру, що дуже підсилює атмосферу. The real horror — те, як мене захитувало від таких сцен, бо мені важко дивитися таку зйомку на великому екрані. Але які ж вайби!🌟Найбільше мені сподобалося те, що можна вважати невеликим спойлером, тому якщо взагалі нічого не хочете знати, не дочитуйте цей абзац. У фільмі не пояснюється нічого — Залаштунки просто собі існують і будуть існувати, ми не знаємо, звідки вони взялися, що це взагалі таке і що з тим робити. І суть тут не лише у страху невідомого — вся суть таких просторів у тому, що вони існують самі по собі, їх неможливо пояснити. Потужні вайби House of Leaves. 🌟Окремі оплески фільму за те, що там не було дурних скримерів. Найбільше я злякалася хіба тріску статики на початку. Але дуже орнула з того, як під час сеансу із зали вийшли бабуся з внуком, і вже не поверталися#omc_horror