Літо розпочалось гаряче.З добрих новин, яких нам так бракувало. Але ж ви памʼятаєте, хто я? Вірно, агресивна, депресивна, токсична, неадекватна та що там ще? Йобнута, кароче. Тому в притаманній мені манері я думаю ось про що. А уявіть собі, як щоб уся Служба Божа, а не лише її частина, була б така само ахуєнно обезбашено віддана своєї країні, га?Щоб це не був цепний пес банковой, який кришує, рекетує, віджимає бізнес. Який стежить за журналістами та нищить «неугодних». Уявіть собі, якщо б наші можновладці хочаб на 50% складались би зі справжніх патріотів, а не з підарів в вишиванках. Уявіть собі, якщо б хочаб половина командирів піклувалась про своїх підлеглих, цінували особистий склад та бачили в хлопцях людей, а не статистику втрат. Уявіть собі, якщо б посадили хочаб одного корупціонера, набившего кишені на горі та війні. Посадили по-справжньому, на пожиттєво, з передачею напизженого напряму до ЗСУ. Так, я в курсе, історія не має сослогательного наклонєнія. (Пробачте, не знаю, як це перекласти). Так, я розумію, що шість років тому країна зробила добровільний суїцид та пізно пить боржомі.Але просто уявіть це собі це. Якщо б кілотони грошей не були вкрадені, якщо б влада не була б такою пліснявою. Хуй з ним, нехай би і героями не була. Просто виконувала свої прямі обовʼязки. І уявіть, якими копняками ми б зараз гнали підарів при таких вводних. І уявіть, скільки життів найкращих було б збережено. І уявіть, яка б мотивація була б людей…Але я ж агресивна, токсична, депресивна та просто йобнута. Тому несу тут усіляку хуйню. А операцією Павутина керував безпосередньо бубочка, ага. Єдине, що ми можемо, окрім цих вологих мрій, допомагати нашим хлопцям.Щоденно, без зупину. І може колись в нас буде саме так, як я уявляю.Саме так, як треба бути. Приєднуйтесь до допомоги!4441111062494152
Ну ось і прийшов той момент, коли мені особисто потрібна ваша підтримка та допомога.То, що я перестала писати про наш кібуц «Тихе життя», ніяк не відміняє його існування. І ми правда мовчки справлялись самі. Але не цього разу. Це Кус-Кус і він зараз в клініці. Йому зробили операцію по видаленню зубів і він ще 10 днів буде в стаціонарі, бо потрібні крапельниці та спостереження за його станом. Зубів видрали майже всю верхню щелепу і це тільки перший етап, на нижній будуть видаляти десь через місяц-півтора, бо велике навантаження на цей організм виходить. Борг на сьогодні шалений - 18К. І це не кінец. Окрім Кус-Кусіка ще три кота чекають чергу на обстеження і, можливо, також операції. Отаке, кароч…Всі, хто мене добре знає, бачили, що я жодного разу за роки повномасштабного вторгнення не просила підтримати наш прихисток. Я і зараз не прошу гроше в подарунок.Я прошу - купіть в мене мило! Так ви дійсно допоможете моїм волохатим говнам підлатати здоровʼя та зробите собі корисний та приємний подаруночок. Або не собі, а хорошій людині поряд. Я залишу купу коментарів, там фотки з описом та цінами. А також ось вам мій мильний інстаграм. https://www.instagram.com/formula_ukraine_/profilecard/?igsh=MTVlNWdlc25pemN6bg==Ходить, там красиво та майже немає про війну.Друзі, ми з Кус-Кусом ті іншими дуже розраховуємо на вашу підтримку. Карта для передоплати замовлень 4441111062494152P.S. Будь ласка, не донатьте! Навіть не так)) Всі донати підуть хлопцям. Гроші за замовлення - на лікування котиків)
Знов мені кажуть - пиши. А я знов не знаю, про що. Про «жити життя» хай пишуть пісєчкі, їх вистачає. Про плісняву, яка поглинає всі догмати порядності та закону, хай пишуть ті, хто на цьому добріше розуміється. Може написати про суспільство, яке з повії зробило блогера з мільйонними підписками та нульовим сенсом? Та теж все без мене сказали.Може ще про одну картаву потвору, якій кидають гроші українці, щоб воно ригало та несла хуйню? А може про непопулярне? Про те, що прямо зараз мій друг вже три тижні знаходиться на позиції на нулі? І буде там надалі, бо змінити їх немає ким.А може про те, як знущається з хлопців командування, вимагаючи, щоб хлопці самі собі купляли геть все, мовляв беріть кредит, хай ваші жінки продають квартири і таке інше…Може про те, що в невеличкому, але прифронтовому місті в занюханому кіоску шаурма коштує 240 гривень, а курка гриль- 600, бо там війскові.Може написати про тих, хто на піні з рота верещіть про 100К, які вони «заробляють». Або про тих, які наголошують про військовий збір, мовляв, вони вже донатять. І відʼєбіться від людей, бо самим не вистачає.Це велика частина нашого суспільства, шановні. За моїми спостереженнями - переважна. Яка живе собі своє найкраще життя, відкриває шаурмичні в прифронтових містах, підтримує силіконових хвойд з їх узкоговорящімі щелепами. Та розказує, як вони а втомилась від війни.А тим часом хлопці на такому виснаженні, на такой втомі, на такому останньому нерві…Ті, хто насправді втомився від війни, потребує нашої допомоги щодня. Ті, хто дає змогу жити всім нам, кожного дня віддаючи свої життя. Допомагайте живим, тим, хто боронить. P.S. На тлі всього цього я думаю про те, що мій племінник вже вище за свого брата. І що це вже ніколи не побачить мій брат. Ніколи…Долучайтесь до допомоги. Будь ласка. 4441111062494152
Тривають бурхливі обговорення по угоді, яку Україна таки підписала.Всілякі аналітики та політобозревачи вангують щодо йобнем ми по параду чи не йобнем.Всі медіа зірвали голоси, аж охрипли, що поранили Стерненка. Всі такі рішуче налаштовані, особливо десь в коментарях. Тим часом рілі розмова. Вчора, між мною і однією панянкою. - Та ми їх зараз!!.. Та тепер омерика знов за нас!.. Та от хер їм, а не парад, ми яяяяк вдаримо!!.. Та зараз їх економіка яяяяк посиплеться!!.. - Так, було б непогано. Але от прямо зараз хлопці потребують допомоги. Щоденної. Треба чинить їх корчі. Треба колеса на скоряки. Треба генератори та зарядні - кажу я. - Ну так, війна це дорого. - Так, дуже дорого - кажу я. І чомусь розмова перестає бути такою жвавою, як хвилину тому. - Може, є в вас змога трохи задонатити на хлопців - питаю я. - Ви знаєте, Любочка, зараз не можу. Але я ж в вас мило купляю, а ви ж казали, що мінімум 50 відсотків від продажів витрачаєте на ЗСУ…- Тобто рахуємо, що це ваш донат? - посміхаючись, питаю я. - Так, так! До побачення! Дякую вам за вашу роботу!! І втікла. Поклала слухавку. А замовлення так і не зробила. Тобто дуже хотіла, довго обирала, але після нашої розмови так і не сплатила.Це я вам до того, що треба менш піздіти та хоч щось робити. Не словом, а ділом. І тобі дійсно можливе, що палатиме їх йобана красна площа. Допомагайте нашим. Вони єдині, кому це під силу. 4441111062494152
- Орєхова, невже ти не здатна мовчки віддавати замовлення? Сунула в руки пакетік, махнула гривою та пішла собі. То так важко?! - подруга з мене спочатку реготала та була налаштована перевиховати мене. Зараз вона плюнула за це діло і просто слухає мої історії. Віддаю замовлення. До цього обговорювали, що одне мило для підлітка, якого в силу віку поприщило, для маленької дівчинки та для їх мами. Всі вони повертаються в Харків з Європи, до якої поїхали на початку повномасштабного. Замовляє бабуся, свекруха тієї мами. Зустрічаємось під дощем, стоїмо в арці Госпрома.- Внучку почти не видела. Уехали, она еще была грудная. Внук такой взрослый, басом почти говорит. Выше меня! - щиро радіє бабуся. Доречі, молода, доглянута, сучасна. - Дуже рада за вас!- Но знаете, Любочка, они так настроены… Говорят только по укрАински. Малая вообще русского не знает, старший хамит, говорит я не разумию. Это ж «доця» научила.В усій «доці» погано прихований ядочек. Я глибоко дихаю, підіймаю голову, ловлю краплі дощу.- А що в цьому поганого? - питаю я. - Просто наша семья была в (тут не памʼятаю в скількох) поколениях русскоговорящей. И Харьков тоже говорит на русском. Это исторический факт! - вона це каже мені, не кліпаючи очима. - Угу. А наслідки цього вам подобаються? - я теж дивлюсь Ї в очі. - Ну какие наслидкы? Вон, например, Канада, Щвейцария. Мы же исторически…- Ви знаєте, а я напівузька за народженням. В мене всі по татовій лінії узьки. І все життя я розмовляла виключно каzzапською. А зараз ні. А зараз жалію, що так пізно зрозуміла, що з такими сусідами треба давно не «разумиты». - Но ведь Канада же. И Швейцария…Я глибоко дихаю, дивлюсь на небо. Розумію, що ні до чого ця розмова. Розумію, що цій красивій, доглянутій бабусі мої вангування про те, що з таким її міркуванням її онуки не будуть спілкуватися з нею, навіть проживаючи в одній квартирі, як інʼєкція в протез, бо вона зараз не відчує.Розумію, що розповідати про те, що ані Канада, ані Швейцарія не мають своєї ОКРЕМОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ МОВИ!!! І такого досвіду «братської любові» теж марно. Бо все одно я почую про «історіческі сложілось». Розумію, що доводити те, що в Європах її сімʼя почала розмовляти українською, щоб відокремити себе від узьких та індефікувати, як українців, даремно, бо у декількох поколінь вони розмовляли на узькой тай крапка. Розумію, тому просто віддаю замовлення, прошу переказати вітання «доці» та дітям та йду трохи познімати під дощем. P.S. Підтримуйте збір на потреби наших козаків. Будь ласка. Бо захлинаюсь у запитах. Та хай вас бог милує від таких діалогів)4441111062494152
Ніякого Бога немає.Бо в іншому разі болота вже б захлинулись біблійним потопом.Бо інакше сконали вони всі від всіх смертних гріхів. Бога немає.Тому плюгаве зло у неділю буде стояти з посним лицем та свічкою у церкви під завивання ще одного чорта, кгбиста гундяєва. А вся московицька бидлота буде дивитись на цей шабаш та аж сцяться від скрепності.Бога немає. Тому мразота, яка віддавала наказ вбивати, посвятить свої ковбасу та водку та піде жерти і те і інше. І ніяки небеса його не накриють. Ніякого Бога немає.Бо потвора, яка нажала на «пуск», прийшла потім додому, поцілувало орчиху та орчат, йобнуло водяри та лягло спати. І ніяки вищі сили не зупинили йому серце. Ніякого Бога немає. Інакше не гинули б найкращі. Багато тисяч найкращих. Інакше не панували непотріб та зрадники. Бо якби він був, було б навпаки.Якщо б він був, хіба дивився він, як нищать цілий народ? Немає ніякого Бога. Ні Божої милості, ні Божої кари. Є люди. Люди- боги. Люди- дияволи.Є Добро і є Зло. І единий в Україні Бог - це ЗСУ. Єдиний Бог, який не дасть ні життя ні спокою вбивцям. Тому вірте в них. Допомагайте їм. Хай ваші молитви будуть до них, за них. Все, іншого в нас геть нічого. Приєднуйтесь до допомоги. 4441111062494152
Не планувала сьогодні писати, забагато роботи. Але мене курвить і я по-людськи потребую підтримки притомних. ППП.Пакую мило, фоном гундить тікток. Потрапляє відео розпаковки пасхи за 5К. Сидить собі парнішка та робе обзор на кєксік від ДольчеГабанна. Я підкурюю. Рука тягнеться відкрити коментарі.- Не роби!! Хто небуть, зламайте їй пальці!! Я піду від тебе назавжди!! - репетує остання нервова клітина.- Відкривай, читай уважно. Щось давно в мене не було такого натхнення, аж з неділі. Не вагайся, я вже на низькому старті. Бажаю зробити тобі сплеск ахуєнних розмірів - пищіть у ухах кортизол. Я відкриваю. Там очікуваний піздец. На один коментар нормальної людини, що ці гроші краще задонатили Війску, приходить тридцять отаких.@Svitlana Lana: Марина Клименко такі порадники як ти вже надоїли.Свої гроші людина сама знає як витрачати.Цікаво чи ти багато наперечисляла?@Fluor: ну це справа людини куди витрачати свої гроші, тим паче і так із зп стягують немаленький військовий збір@Александровна: Ну так продайте телефон і своє майно і віддайте ЗСУ.Хто ж проти?@Anuta_Prohor: а ще круче,якщо сама б квартиру продала і кошти на зсу,чого б і ні?почни з себе@Vesna2311: Це порадьте владі😅і заздрю вашому ентузіазму, досі в перемогу вірите.@pbm_850: продай хату, продай почку, продайся сама і віддай всі гроші на дрони!@Александровна: Ну так донать,а не плати за інтернет,квіти і їжу)@Піпідастр: тобі треба, ти і роби, розумні не будуть закидати на цей розводІ так далі. З такими «своїми» які вороги нам треба? Гидко та болісно. Гидко від того, що з цими потворами мені жити в одній країні. Болісно від того, що за їх пусте існування найкращі віддають свої життя.Де беруть надалі сили наші воїни, я не знаю. Висновків не буде. Допоможіть закрити хочаб щось з запитів. Їх зараз в мене забагато. 4441111062494152P.S. Не пишіть, що це все боти. На жаль ніт. Не всі. І я і кожен з вас таких знає особисто.
Сьогодні довго ходили з подругою по скверу, курили, пили каву та пунш. Розмовляли.Колись ми так гуляли з братом. Він зі своїм отвратним еспресо в маленькому стаканчику, я, частіш за все, з пляшкою пива. Спотворена реальність. Я привожу йому каву на кладовище. І чую, що ми все це самі почали. Я дивлюсь за безмежне море прапорів та чую, що хуйло хоче миру, а ми ніт. Я благаю обʼєднатися заради хлопців, а вони обʼєднуються заради рейтингів янелоха.Я не можу закрити термінові запити, а скажені донатять мільони на ядерку. Дуже болісно, разом зі шкірою, доводиться відривати від себе віру у справедливість. Яка виявилась дитячою мрією, власною галюцинацією. Те, що підтримувало всі ці роки. То, що здавалось таким прозорим, таким зрозумілим. Що ворог отримує своє за скоєне, що весь світ добре бачить, де чорне, де біле. Що злочинця неминуче чекає покарання, а жертву - допомога та підтримка. Ну гаразд, хочаб не хейт та засудження. Хотіла написати, що жодної справедливості вже немає по всьому світі, але ні. Вона є. Єдина. Остання. Це Збройні Сили України. І єдина ядерка, яка в нас є - це теж вони. Тому гуртуйтесь саме біля наших.Допомагайте, як в останнє. Як вперше.Як на початку цієї проклятої війни. Вони єдині, хто рятує наші життя. Єдині, хто вартує уваги та подяки. Вони єдині. Все інше - то гниле дно. Приєднуйтесь до допомоги будь ласка. 4441111062494152
Єдине, що зараз хочеться - вирощувати півонії та розводити камерунських кізочок десь у Нової Зеландії, поки й там не дали йобу.Стати на пʼяту та зʼїбатись від цього усього. Але ж куди ти дінешся з підводного човна?Тому працюємо. - Мені так страшно не було у 22му - чую я від багатьох за останні декілька днів. Добре розумію, про що це. Бо в самої стан близький до «всьопропало». Але це не привід скласти ручки. Знаєте, собі це кажу, іншим і вас скажу.Єдині, хто здатен посилити нашу перемовну позицію - це Збройні СилиУкраїни.І це як Отче Наш. Доля перемовин залежить від сили України на полі бою. Крапка. Більше не від кого.Не від гундявого янелоха, не від старих маразматичних гнид, не від плачучих ляльок на самітах. Долю України вирішує народ. Так було у 2014му. Так було у 2022му. Так буде у 2025му. Долю України зараз виборюють наші хлопці. І вони не повинні бути самі по собі у цій боротьбі. Наш обовʼязок - стояти пліч о пліч. Допомагайте їм будь ласка. Кожного дня. Інакше ми з вами заслуговуємо все, що намагаються з нами зробити. 4441111062494152
Я довго дивлюсь на братові чоботи, військові, новісеньки. З завʼязаними один з одним шнурками. Такими великими, що майже не віриться, що в людини може буть така гігантська нога. - Саш, а який в тебе розмір? - 46й. - Я привезу. Я знаю, як важко знайти якісне взуття на таку велику ногу. На таку велику людину. Я перекладаю братові ботинки з коробку. - Пробач мене - пошепки кажу я. Цілую кожен чобіт.Кожного разу, як щось віддаю братове, почуваю себе зрадником. Алогічне, занадто емоційне та егоїстичне відчуття, але як є. А потім, у тому ж баулі, дістаю термос. Маленький термос, на два - три рази. Маленький термос, який пахне ТВОЄЮ кавою.В якому на дні піском часу тримає пам’ять вже суха кавова гуща. В цієї чорної пилі майже все.Твої брудні пʼяти, лилові від шовковиці.Твоя тоненька шия та величезні сяючи очі, коли ми вперше разом приїхали у піонЄрський лагерь. Твоя мрія у другому класі купити лошадь та тримати її на горищі.Твої перемоги та твої поразки. Твій баян, твоє тейквандо, твої омріяні подорожі. Твої здійсненні подорожі.Твої нейздіійсненні мрії. Твої посивіли потилиці.Твоя впертість. Твоя відвага.Твоя посмішка. Твоя кава, яку я купляю кожен раз, коли їду до тебе.Яку я купляю просто так і потім сиджу на лавочці, а раптом ти прийдеш?Твій міцний вонючий еспресо. Твій маленький термос, який пахне тобою. Я його нікому не віддам. Боже, як жити?…
TGLIST.COM.UA
