Тривають бурхливі обговорення по угоді, яку Україна таки підписала.Всілякі аналітики та політобозревачи вангують щодо йобнем ми по параду чи не йобнем.Всі медіа зірвали голоси, аж охрипли, що поранили Стерненка. Всі такі рішуче налаштовані, особливо десь в коментарях. Тим часом рілі розмова. Вчора, між мною і однією панянкою. - Та ми їх зараз!!.. Та тепер омерика знов за нас!.. Та от хер їм, а не парад, ми яяяяк вдаримо!!.. Та зараз їх економіка яяяяк посиплеться!!.. - Так, було б непогано. Але от прямо зараз хлопці потребують допомоги. Щоденної. Треба чинить їх корчі. Треба колеса на скоряки. Треба генератори та зарядні - кажу я. - Ну так, війна це дорого. - Так, дуже дорого - кажу я. І чомусь розмова перестає бути такою жвавою, як хвилину тому. - Може, є в вас змога трохи задонатити на хлопців - питаю я. - Ви знаєте, Любочка, зараз не можу. Але я ж в вас мило купляю, а ви ж казали, що мінімум 50 відсотків від продажів витрачаєте на ЗСУ…- Тобто рахуємо, що це ваш донат? - посміхаючись, питаю я. - Так, так! До побачення! Дякую вам за вашу роботу!! І втікла. Поклала слухавку. А замовлення так і не зробила. Тобто дуже хотіла, довго обирала, але після нашої розмови так і не сплатила.Це я вам до того, що треба менш піздіти та хоч щось робити. Не словом, а ділом. І тобі дійсно можливе, що палатиме їх йобана красна площа. Допомагайте нашим. Вони єдині, кому це під силу. 4441111062494152