Леонід Нєвзлін

Вчорашня заява Дональда Трампа про нові умови посилення санкцій проти Росії виглядає як спроба виправдати відсутність подальшого санкційного тиску на Москву. Президент США написав у своїй соцмережі, що запровадить нові санкції лише в тому випадку, якщо те саме зроблять усі країни НАТО, а також якщо вони припинять закупівлю російської нафти.Сьогодні The New York Times зазначає, що ця умова майже напевно не буде виконана, і сам Трамп зі своїми радниками це розуміють.«Найбільшими європейськими покупцями російської нафти залишаються дві країни з авторитарними лідерами, якими Трамп захоплюється — Угорщина і Туреччина. Вони вкрай малоймовірно відмовляться від імпорту. Більшість інших європейських країн суттєво скоротили закупівлі російської нафти. Проте деякі досі залежать від російського природного газу, про який Трамп не згадав», — пише видання.Політика, що базується виключно на бізнес-логіці, а не на цінностях вільного світу, веде до поразки демократій. Ще гірше, коли така потужна країна, як США, опиняється у фарватері політичних ідей Орбана чи Ердогана. Це дуже серйозна криза.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Генасамблея ООН ухвалила резолюцію на підтримку створення палестинської держави — 142 країни «за», і лише 10 — проти. США та Ізраїль серед них. Формально документ не зобов’язує до дій, але ефект, як символічний, так і політичний, потужний. Світ дедалі голосніше говорить про «дві держави» — і дедалі частіше без Ізраїлю у фокусі.У тексті — заклик до негайного припинення вогню, створення палестинського перехідного уряду без ХАМАС, його поступового роззброєння, звільнення заручників і реформ під міжнародним контролем. Усе звучить раціонально. Але по суті — це документ, де ХАМАС вже не терористи, а партнери у майбутній державності. Хтось ще донедавна називав це абсурдом, а тепер готовий простягнути руку.Реакція передбачувана: в Ізраїлі резолюцію називають «цирком» і «порожнім жестом», а Нетаніягу — «нагородою за вбивства». США кажуть, що це удар по переговорах. Палестина ж святкує дипломатичну перемогу і вимагає визнання кордонів 1967 року зі столицею у Східному Єрусалимі. Європа робить вигляд, що все це — боротьба за справедливість, але насправді — за спокій на своїх вулицях. Ісламістський тиск у західних столицях стає фактором дипломатії. Все частіше лунають слова «геноцид», все рідше — згадки про ХАМАС. Заклики звільнити заручників звучать не так голосно, як заклики вивести війська з Гази й «зупинити гуманітарну катастрофу».Окремо варто відзначити і голосування України, яка, на жаль, робить помилку. Долі українського та єврейського народів подібні, і віра в те, що євреї колись будуть вдячні за це голосування — наївна.І нарешті — сама ООН. Ця структура дедалі більше схожа на карикатуру на міжнародне право. Голосування 142 країн — на користь документа, який ніхто не зобов’язаний виконувати. Політика в TikTok, дипломатія заради заголовків. І що далі, то більше ООН нагадує Лігу Націй — ту саму, що безсило спостерігала за зростанням нацизму у 30-ті, а потім просто зникла. І з ООН невдовзі станеться те саме.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Замахи на політиків — страшна, але, на жаль, звична частина американського життя. Але те, що сталося з Чарлі Кірком, вибивається з цього ряду. Загинув не сенатор, не генерал, не кандидат у президенти. Загинув чоловік, який змінював майбутнє — не через владу, а через ідеї.Кірк, засновник Turning Point USA, став голосом молодого правого покоління. Він говорив їхньою мовою, надихав без пафосу, робив консерватизм знову живим і зухвалим. Його вплив йшов не від посад, а від реального контакту з аудиторією — від TikTok і кампусів до зустрічей із Трампом. Він не був чиновником. Він був архітектором культури.Я не ідеалізую загиблого, не схвалюю деякі його погляди, методи та висловлювання. Особливо його позицію щодо України і ставлення до Росії. Але його смерть — це не просто трагедія, а удар по проекту цілого покоління. І невипадково після трагедії на перший план вийшов Джей Ді Венс — віцепрезидент, якого Кірк та сини Трампа активно лобіювали. З великою ймовірністю він стане кандидатом у президенти у 2028 році. І тепер на ньому — не лише відповідальність, а й символічне продовження того, що почав Кірк.Про подробиці відомо небагато: снайпер стріляв із даху, а потім стрибнув із нього й зник у найближчому лісопарку. За останніми даними, його вже затримали. Трамп дав короткий, але змістовний коментар: «Кірк був у майбутньому, ми — його спадкоємці». Молодь сумує і знову збирається разом, тому що хтось має нести це знамено далі. Інакше переможуть ті, хто вірить, що кулею можна зупинити ідеї.Підписатися: Леонід Нєвзлін

⚡️Фестиваль відмовився від участі німецького оркестру через ізраїльського диригентаМіністр культури Німеччини Вольфрам Ваймер назвав «ганьбою для Європи» рішення бельгійського Фландрського фестивалю в Генті скасувати виступ Мюнхенського філармонічного оркестру під керівництвом ізраїльського диригента Лахава Шані, повідомляє Deutsche Welle.Організатори фестивалю заявили, що концерт 18 вересня не відбудеться через «неясність позиції» Шані щодо ізраїльського уряду, який веде воєнну кампанію проти ХАМАСу в секторі Газа. У заяві наголошується, що фестиваль «вирішив утриматися від співпраці з партнерами, які не дистанціювалися однозначно від цього режиму», хоча Шані раніше неодноразово висловлювався на підтримку миру.Ваймер звинуватив організаторів у «культурному бойкоті», замаскованому під критику Ізраїлю. З рішенням також не погодилися місто Мюнхен та сам оркестр, які назвали подію «колективним покаранням» ізраїльських митців. За їхніми словами, виключення людей із культурних заходів за походженням чи віросповіданням є «посяганням на фундаментальні європейські та демократичні цінності».Лахав Шані офіційно очолить Мюнхенський філармонічний оркестр у сезоні 2026/27. Він також є музичним керівником Ізраїльської філармонії. У березні 2022 року цей самий оркестр звільнив російського маестро Валерія Гергієва після його відмови засудити вторгнення Росії в Україну.

Сьогодні — 700-й день війни і 700-й день, який заручники проводять у полоні в секторі Газа.Очевидно, до цієї дати терористи ХАМАС опублікували відео з двома живими заручниками — Гаєм Гільбоа-Далалем та Алоном Охелем. На відео, дозволеному до поширення родиною, Гай розповідає про важке становище полонених, про відсутність їжі та води. Він критикує Біньяміна Нетаніягу. За його словами, вісім ізраїльських громадян, які перебувають разом із ним у Газі, можуть загинути у разі наступу на місто.Маніпуляція ХАМАСу? Звісно. Терористи використовують будь-які важелі, щоб вижити.Маніпуляція — але не брехня. Заручникам щодня загрожує смертельна небезпека, але наближення армії лише збільшує ризик у кілька разів. ХАМАС бачить у них розмінну монету. Якщо терористи не зможуть використати заручників у цій ролі — їх уб’ють.Попри це, уряд відмовляється від обмінної угоди. Так, умови, на які погодився ХАМАС, не відповідають «картині перемоги», яку хотів би представити Біньямін Нетаніягу. Так, така угода була б болісною. Але вона повернула б заручників із пекла.ХАМАС тисне на найчутливіше — колективний біль ізраїльтян, які прагнуть повернення наших хлопців. Але ізраїльські політики, схоже, цього болю не відчувають — як не відчувають і докорів сумління.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Ілон Маск публічно вибачився за різкі висловлювання про Дональда Трампа, а президент США відповів, що не ображається й допускає примирення. Для Маска цей крок продиктований необхідністю: значна частина його бізнесу залежить від державних замовлень. Для прагматичного Трампа бізнес-еліта важлива не менше, ніж виборці.За даними з їхнього оточення, сторони обговорили співпрацю в оборонній сфері, зокрема участь компаній Маска у програмах модернізації та виробництва комплексів Patriot. Це підкреслює, що за примиренням стоїть розрахунок: обом вигідно знайти точки дотику. Водночас це не гарантує фундаментальних змін у їхніх стосунках.Сьогодні вони тиснуть один одному руки, але завтра можуть знову обмінятися шпильками. Це не союз, а тимчасовий пакт двох впливових людей, які поки що бачать вигоду у припиненні відкритого конфлікту. Їхні подальші стосунки залишатимуться непередбачуваними, але угода показує, що навіть у політиці та бізнесі прагматизм може переважити особисті розбіжності.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Об’єднані Арабські Емірати попередили Ізраїль, що будь-яка анексія територій Західного берега стане «червоною лінією» та підірве основи «угод Авраама».Заява з’явилася не на порожньому місці: до нещодавно схваленого плану будівництва поселень у зоні Е1 сьогодні додалася пропозиція міністра фінансів Бецалеля Смотрича анексувати 82% Західного берега. Він закликав прем’єр-міністра Біньяміна Нетаніягу «ухвалити історичне рішення та поширити ізраїльський суверенітет на всі відкриті території в Юдеї та Самарії».Безрозсудні дії ізраїльських міністрів-екстремістів перекреслюють десятиліття дипломатичних зусиль. Історичні «угоди Авраама», укладені під час першої каденції Трампа на посаді президента, ризикують бути втоптаними в пісок. А ці угоди мали стати основою нової архітектури безпеки на Близькому Сході, у якій Ізраїль визнається повноправним партнером і союзником поміркованих арабських країн.Міністр фінансів не думає про те, що Ізраїль не може існувати як країна-вигнанець. Що нам потрібно спиратися на підтримку партнерів — у сфері оборони, науки, високих технологій, економіки та торгівлі. Смотрич уже перебуває під санкціями кількох західних країн — і намагається затягнути за собою весь Ізраїль.А прем’єр-міністр йде за ним.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Хвиля визнання палестинської держави з боку європейських країн триває. Про свою готовність оголосила тепер і Бельгія. Крок буде зроблено на Генеральній асамблеї ООН наприкінці вересня, але набуде чинності лише після того, як із сектора Газа повернеться останній заручник.Ізраїлю, як і раніше, нічого цьому протиставити чи запропонувати натомість. Біньямін Нетаніягу погрожує у відповідь анексувати частини Західного берега та збільшити кількість поселень, яка й так останніми роками зростає. Крім того, ухвалено десятиліттями обговорюваний, але відкладений план будівництва в зоні E1, що, за словами ізраїльських міністрів, «поховає» ідею двох держав.Усе це лише ще більше роз'єднає Ізраїль та його союзників. Замість того, щоб бути партнером Європи, Ізраїль під керівництвом Нетаніягу стає для неї проблемою.Чи може Ізраїль дозволити собі втратити підтримку Заходу? Зараз здається, що ми можемо покладатися на США. Але на початку 2029 року Дональд Трамп перестане бути президентом, а ставлення до Ізраїлю як у Демократичній, так і в Республіканській партії змінюється — не на краще. Та й сам Трамп може не раз змінити свою думку, як уже траплялося неодноразово.Але таким є modus operandi Нетаніягу — не загадувати надто далеко наперед, гасити пожежі, які він сам же й створює, а після нього — хоч потоп.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Можлива атака російських засобів радіоелектронної боротьби вивела з ладу системи GPS-навігації в аеропорту болгарського Пловдіва та змусила літак президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн сідати, використовуючи паперові мапи.Три поінформовані джерела повідомили Financial Times, що інцидент розглядається як операція РФ. «Уся зона аеропорту втратила GPS», — сказав один із чиновників. За його словами, літак близько години кружляв над аеропортом, після чого пілот ухвалив рішення посадити його вручну, користуючись аналоговими мапами.Болгарське управління повітряного руху підтвердило інцидент: «З лютого 2022 року спостерігається помітне зростання випадків глушіння, а нещодавно — і підміни сигналів», — йдеться в повідомленні організації.Уряди ЄС попереджають, що атаки на GPS, які приписують Росії, можуть спровокувати авіаційну катастрофу, фактично «осліплюючи» цивільні літаки під час польоту, пише видання.Москва продовжує намагатися залякати ключових союзників України в Європі. Терористи й воєнні злочинці в Кремлі живляться страхом — їхня мета зламати волю не лише українського народу, а й європейських політичних еліт. Такі дії потребують рішучої відповіді.Підписатися: Леонід Нєвзлін

США готові надати «стратегічні можливості» — зокрема засоби розвідки, спостереження й рекогносцировки, управління, а також системи протиповітряної оборони — у межах підтримки розгортання європейських військ в Україні, пише FT.За даними джерел видання, післявоєнна підтримка України включатиме використання американських літаків, логістичних потужностей і наземних радіолокаційних систем для забезпечення та підтримання європейської безпольотної зони й повітряного щита для країни. Втім, є нюанс: американська пропозиція залежить від готовності європейців направити в Україну десятки тисяч військовослужбовців.Цікавим є й план, який розробляють у західних столицях для України. Він передбачає створення демілітаризованої зони, можливо, патрульованої нейтральними миротворцями з третьої країни, узгодженої Україною та Росією. За цією зоною має з’явитися значно більш укріплена лінія оборони, яку захищатимуть українські війська, озброєні та навчені силами НАТО.І лише глибше на території України може бути розміщена очолювана Європою сила стримування, яка виконуватиме роль третьої лінії оборони за підтримки американських ресурсів у тилу. «Однак, навіть попри потенційну підтримку США, і громадськість, і політики в багатьох європейських країнах продовжують відчувати занепокоєння щодо можливого відправлення військ в Україну», — йдеться в публікації.З одного боку, численні взаємні застереження західних союзників Києва викликають побоювання за долю будь-якого плану. З іншого — не можна не відзначити, що раніше абсолютно порожнє словосполучення «гарантії безпеки України» починає набувати бодай якогось змісту. А це не може не тішити.Підписатися: Леонід Нєвзлін