Леонід Нєвзлін

Кілька днів тому рада Форуму вільної Росії зробила заяву щодо ситуації в Курській області, в якій йдеться: “Ми сприймаємо ЗСУ як наших природних союзників у боротьбі з путінською тиранією. У цьому наша принципова відмінність від інших угруповань російської політичної еміграції, які досі мають недостатньо чітку позицію щодо цієї війни. Ми закликаємо їх схаменутися і почати надавати дієву підтримку тим, хто зараз зі зброєю в руках протистоїть путінській агресії: ЗСУ та російським добровольцям”.Коментуючи цю заяву, мій друг політолог Олександр Морозов розвинув цей тезис і висловився щодо необхідності “підтримувати всі ті сили, які ведуть справу до політичного, військового та економічного краху РФ – доти, доки в самій Росії не з'являться якісь сили, які скажуть "Ніколи більше!”.Сашко, дякую. На жаль, такі розумні та інтелігентні росіяни, як ти, скоріше рідкісне виключення, яке підтверджує право українців, ізраїльтян та інших народів, які постраждали від терористичних нападів тоталітарних режимів Путіна і Хаменеї, вважати росіян і їхніх політичних лідерів як при владі, так і в опозиції своїми ворогами.Росіяни вбивають українських дітей і дорослих, катують полонених, ґвалтують жінок і дітей, а не тільки «Путін і його банда». Росіяни допомагають Ірану вбивати наших єврейських, друзських, арабських і бедуїнських ізраїльських дітей і дорослих. Це відбувається в наших країнах, з нашими народами, тут і зараз.Російські імперці, незалежно від їхніх політичних переконань, заслуговують на ненависть. Ми знаємо, що більшість із них – брехуни та лицеміри, а деякі – агенти АП РФ та ФСБ РФ. Ми знаємо багатьох з них поіменно. Ми знаємо, що для багатьох із них гроші і влада – головна мета їхньої «політичної» діяльності. А ми – живемо у справжніх війнах.Допоки сучасні російські «політики» не зрозуміють того, про що їм кажуть небайдужі люди, або допоки не з'являться інші російські політичні лідери, вільні від гена російської імперської «самості», не буде жодних перспектив у вашої «прекрасної Росії майбутнього». Залишиться територія мафії з атомною бомбою.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Інформація The New York Times про можливі поставки російських систем ППО Ірану особливо цікава на тлі квітневих подій. А саме відповіді Ізраїлю на спробу завдання удару Іраном з використанням безпрецедентної кількості ракет і безпілотників, яка була відбита силами міжнародної коаліції.Ізраїль тоді атакував системи іранської ППО, які прикривають один із ключових ядерних об'єктів режиму аятол у Натанзі. При цьому сам ядерний об'єкт атаки не зазнав. Аналітики називали цю атаку сигналом для Тегерана, що Ізраїль може подолати іранську оборону і завдати ударів по найчутливіших місцях. Тоді ескалація припинилася.Ймовірно, зараз Шойгу привіз до Ірану варіанти вирішення саме цієї проблеми. Росія може обіцяти аятолі Хаменеї захист найціннішого досягнення його кривавого режиму - можливості створення ядерної бомби. Захисту потребують і енергетичні об'єкти, а також глибоководний порт, які забезпечують економіку Ірану. У світових ЗМІ з'являлася інформація, що РФ вже поставила до Ірану системи радіоелектронної боротьби і навіть ракети “Іскандер”.Нескінченно анонсуючи “відплату Ізраїлю”, у Тегерані, швидше за все, зважують ризики ескалації та регіональної війни для себе. І ці ризики великі - у разі масштабної атаки Ізраїль не виявлятиме зайву делікатність.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Погоджуюся з Олександром Нєвзоровим та його поглядом на вчорашню прес-конференцію звільнених по обміну російських політв'язнів. Можу лише його доповнити, як ізраїльтянин та друг України, про яку ці, безперечно, одні з найбільш гідних молодих опозиціонерів практично не говорять. Хоча, без керівництва України та його дипломатичних зусиль, переговорний трек щодо усіх обмінів був би набагато складнішим.Надто очевидно нове покоління російських політиків заперечує колективну відповідальність режиму РФ та росіян. На мій погляд, це помилковий погляд, тому що будь-який злочинний режим, який довго зберігає свою владу, спирається на міцну соціальну базу. Ця соціальна база дозволяє і схвалює його злочини спочатку всередині країни, а потім - ззовні. Тому жорсткі санкції потрібні не лише проти Путіна та його олігархів, а й проти всієї держави та її громадян. Без руйнування соціальної бази путінізму його неможливо перемогти. І платитимуть за війну проти України не лише Путін та його спільники, а вся країна. Як платили усі переможені агресори.Звільнені з в'язниць політв'язні, безперечно, самі є жертвами злочинного режиму. Вони провели частину кращого часу свого життя в ув'язненні, у тому числі за антивоєнну позицію і довго не мали доступу до об'єктивної інформації. На жаль, вони не дивляться на РФ з точки зору жертви її агресії – України. Вони не бачать, якою загрозою стала Росія та союзний їй Іран для Ізраїлю. Сподіваюся, поки не бачать і зможуть усвідомити всю наївність та помилковість свого підходу.Крім того, користуюсь нагодою вітаю мого друга, блискучого публіциста Олександра Нєвзорова з днем ​​народження! Точно знаю, що, хоч би яким був його публічний образ, у нього є серце і воно на правильному місці. До 120-ти!Підписатися: Леонід Нєвзлін

Неможливо не радіти за визволення політичних в'язнів. Вчора багато хто плакав від радості. Неможливо не відчувати ненависть і гірке безсилля через визволення путінських убивць. Така ціна була заплачена вчора за життя та свободу чесних та сміливих людей, у тому числі мого друга та сина мого друга Володі Кара-Мурзи. Ми в Ізраїлі добре знаємо, що таке обміни терористів та вбивць на життя наших заручників.Кадри та почуття дуже сильні, вітаю звільнених в'язнів совісті та їхніх рідних та близьких з кінцем страшного та болісного періоду. Розум водночас закликає звернутися до звільнених борців з кривавим путінським режимом: дуже сподіваюся, що набутий вами досвід і розуміння стане прикладом іншим не опинитися в таборах, а боротися з режимом на волі, там, де є для цього умови та можливості.Можна боротися на боці ЗСУ зі зброєю в руках, як це роблять російські добровольці. І знову не втомлююся повторювати – всі сили мають бути кинуті на допомогу Україні. Це єдиний шанс для тих, хто готовий виборювати майбутнє своєї Росії. Можна вести корисну діяльність із західних демократичних країн, допомагаючи тим же політзекам, яких у катівнях Путіна залишилася ще величезна кількість, у тому числі українцям.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Біньямін Нетаніягу вирушив до Вашингтона, де він виступить перед конгресом США, зустрінеться з президентом Джо Байденом, віце-президентом Камалою Харріс і, можливо, Дональдом Трампом.Перед вильотом він сказав журналістам, що збирається подякувати Байдену за все, що він зробив для Ізраїлю, і наголосити на важливості двопартійної підтримки Ізраїлю. Доносити позицію Ізраїлю з високих трибун – це добре; підтримувати відносини з президентом та іншими високопосадовцями США – важливо; домагатися підтримки всього політичного спектру – безперечно, гідне завдання.Але не залишає відчуття, що для Бібі це насамперед PR-акція. Він стане закордонним лідером, який найбільше виступав перед конгресом – чотири рази. Той факт, що його таки приймуть у Білому домі, хоча чотири роки президент Байден йому в цьому відмовляв, Нетаніягу теж додасть до списку своїх символічних перемог. Залишається сподіватися, що ця поїздка допоможе Нетаніягу забезпечити безпеку ізраїльтян, повернення заручників, знищення ХАМАСу та успішне завершення війни. А інакше – краще б він займався справами вдома.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Колонка колишнього прем'єра Великобританії для Daily Mail, яку багато хто називає "мирним планом Бориса Джонсона", викликала серйозний резонанс. Особливо на тлі відмови Джо Байдена балотуватись у президенти.Трамп, судячи з усього, зміг переконати Джонсона в реалістичності своїх підходів. Принаймні екс-прем'єр прямо стверджує, що Трамп зможе “закінчити це на правильних умовах для України та Заходу”. Не візьмуся коментувати правильність озвучених пропозицій щодо кордонів та статусу російської мови. Але в цьому тексті є одна здорова думка, яка зводиться до інкорпорації Збройних сил України в структуру загальноєвропейської безпеки.Джонсон пише про те, що 70 тисяч американських військових у Європі можуть бути замінені українськими солдатами, що дозволить Трампу заощадити американські гроші, повернути війська додому та стимулювати європейців робити більше для своєї безпеки. Можливо, не варто сприймати цю ініціативу буквально та вітати вихід американських солдатів з європейського континенту. Війська США є важливим фактором стримування.Але сам підхід, запропонований Джонсоном – єдино вірний. Європа має самостійно гарантувати свою безпеку та не залежати від наростання ізоляційних настроїв у США. Зробити вона це може лише активно залучаючи своїх найближчих природних союзників, які мають конкретний бойовий досвід протистояння агресії Росії, Ірану та всієї “вісі зла” – Україну та Ізраїль. Які, у свою чергу, мають технології, можливості, військові кадри і найбільш боєздатні війська в географічній доступності.Підписатися: Леонід Нєвзлін

The Wall Street Journal: Розвідувальні агентства США попереджають, що Росія може почати озброювати хуситів у Ємені передовими протикорабельними ракетами у відповідь на підтримку адміністрацією Байдена українських ударів по Росії з використанням американської зброї. Ця інформація з'явилася після того, як командувач збройних сил США на Близькому Сході генерал Ерік Курила повідомив міністру оборони США Ллойду Остіну, що військові операції в регіоні не справляються із запобіганням атакам хуситів на кораблі в Червоному морі, і запропонував ширший, можливо, політичний підхід. Вражає, як США здаються без бою практично за будь-якого виклику та тиску. Готові називати терористів «політичними силами», знімати санкції, аби не кривдили.Видання пише, що Білий Дім веде конфіденційні переговори, щоб не допустити поставок ракет із Москви підтримуваним Іраном і, вочевидь, Росією хуситів, які атакують судна в Червоному морі вже вісім місяців. Сьогодні загроза кооперації Кремля з хуситами стала ще очевиднішою, коли безпілотник хуситів вдарив по Тель-Авіву, вбивши одну людину та поранивши ще кількох.Для протидії загрозі хуситів Центральному командуванню армії США було доручено підготувати ширший перелік можливих цілей у Ємені. Але без повноцінної регіональної стратегії стримування, що ґрунтується на силі, готовності її застосувати, а також на безумовній підтримці регіональних союзників, в успіх такої операції віриться важко. У здатність американців бути гарантом безпеки не вірять арабські союзники, не кажучи про Ізраїль, якому США фактично обмежили постачавки озброєнь прямо під час війни через електоральні, передвиборні міркування, незважаючи на гостру необхідність відновлення арсеналів. Надія на те, що правила гри зміняться, коли і якщо Дональд Трамп стане президентом, є, проте його стиль — непередбачуваність, тому ці надії можуть швидко випаруватися.Джерело: Черговий по Ізраїлю

Сьогодні французи відзначають своє головне національне свято, а разом з ними і весь світ звично дякує революціонерам XVIII століття за те, що вони подарували західній цивілізації. Що вони нам подарували?Республіку, демократію та конституцію? Але це вже зробили незадовго до них американці та й до американців Захід мав цілком зрозумілі уявлення про демократію. Революцію як таку? Але й у цьому їх випередили американці, а до них англійці та голландці. Експорт революції за допомогою війн? Революційний терор? Мабуть, за таке дякувати не варто. Але в одному французькі революціонери виявилися першопрохідцями, і Захід раз і назавжди засвоїв це їхнє відкриття: принциповий і безкомпромісний поділ на правих і лівих (саме так розподілилися місця поміркованих і радикальних депутатів Національних зборів відносно трибуни оратора). З того часу й дотепер не тільки та чи інша політична сила, а й будь-яке публічне висловлювання негайно піддається точній класифікації та зараховується до правих чи лівих разом з його автором. У ХХІ столітті ми, щоправда, встигли трохи заплутатися. Генеральний секретар ЦК Комуністичної партії Китаю Сі Цзіньпін, який при цьому проводить ринкові реформи – правий чи лівий? Як антисемітизм, який завжди був винятковою прерогативою правих, став сьогодні прапором лівих? Чому робітники та бідняки в США голосують за республіканців (правих), а не за лівих, які, за ідеєю, мають представляти їхні права?Але незважаючи на плутанину, подарований нам французькими революціонерами XVIII століття дороговказ з кожним днем стає всеохопнішим. Будь-яка ляпнута правими дурість неминуче змушує всіх навколо схилятися вліво. Ще одна ліва модна ненависть неминуче підвищує підтримку правих. Мало кому вдається в такій ситуації зберегти розсудливість і людяність, але центр у революційній схемі і не передбачений, усім належить бути або лівими, або правими. Це пряма дорога до загальної війни.Підписатися: Леонід Нєвзлін