Вчора Лондон, Оттава та Канберра офіційно визнали палестинську державу — рідкісна синхронна дія трьох ключових союзників США (ввечері до них приєднався і Лісабон). Формула у всіх одна й та сама: «врятувати рішення про дві держави» й водночас викреслити ХАМАС із будь-якої майбутньої архітектури влади — «жодної ролі в уряді та в безпеці», наголосив Стармер.Ізраїль відповів жорстко: «нагорода за тероризм» — і вже обговорює кроки у відповідь на Західному березі. Це великий дипломатичний вибух, але не вибух реальності на землі. Визнання не робить Палестину членом ООН (там і надалі стоїть американське вето), не змінює контроль ХАМАС у Газі й фактично адресоване зоні, де у світу є бодай якийсь «контрагент» — Палестинській адміністрації на Західному березі.Моя оцінка проста. Для палестинців це майже нічого не змінює — ні в безпеці, ні в управлінні. Єдиний швидкий ефект — подальша ізоляція Ізраїлю та зростання політичної ціни для тих, хто в Єрусалимі відповідає не лише за фронт, а й за образ країни. Європейські столиці таким кроком «купують» підтримку частини свого електорату, але чек може повернутися бумерангом: війни такі жести не зупиняють, а всередині Ізраїлю вони, навпаки, цементують табір прихильників жорсткої лінії. Париж? Макрон сам у 2027-му не балотується — платити доведеться його табору. І так, «визнання прямо зараз» не скасовує базової проблеми: без адресата в Газі та без реального зшивання палестинського управління будь-яке рішення залишиться папірцем. Символ сильний, але до миру він не приведе.Підписатися: Леонід Нєвзлін