Леонід Нєвзлін

На тлі чергових заяв Ердогана:Чи може один диктатор переважити іншого — і як змінився баланс на Близькому СходіВійна, розпочата 7 жовтня, падіння режиму Асада у грудні 2024-го та військовий удар Ізраїлю (разом зі США) по іранських об’єктах у червні 2025-го — усе це розчистило поле, на якому Ердоган швидко зайняв висоту.Туреччина — член НАТО із сучасною армією (№ 9 у світі за Global Firepower-2025) — різко змінила тон щодо Ізраїлю: спершу перекрила торгівлю, потім оголосила про закриття неба й портів, а сам Ердоган тиждень у тиждень б’є по темі «геноциду» Гази з найвищих трибун, включно з Генасамблеєю ООН. У сухому залишку — подвійний виграш: послаблення іранської «вісі спротиву» (падіння Дамаска, тяжкі втрати «Хізбалли») підвищує військову вагу Анкари, а жорстка антиизраїльська риторика цементує політичне лідерство Туреччини в мусульманському світі.Далі — геополітична арифметика. Туреччина залишається в НАТО, але тестує «стратегічну автономію»: придивляється до БРІКС+, нарощує торгівлю з Москвою та Пекіном — і фактично претендує стати для союзу «Китай–Росія» головним близькосхідним партнером там, де Іран ослаблений війною та санкціями.Анкара продає світові образ «сильної регіональної держави й адвоката Палестини» — і водночас збирає дивіденди. Якщо коротко: Ердоган вчасно скористався можливістю — і тепер ситуація працює на нього.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Голова зовнішньополітичного відомства ЄС Кая Каллас оприлюднила плани щодо зниження торговельних відносин з Ізраїлем та запровадження санкцій проти міністра національної безпеки Ітамара Бен-Гвіра та міністра фінансів Бецалеля Смотрича.ЄС (який, до речі, є найбільшим торговим партнером Ізраїлю) планує запровадити мита на імпортовані з Ізраїлю товари на суму близько 5,8 млрд євро, а також призупинити виділення близько 20 мільйонів євро на пряму підтримку різних ізраїльських проектів.Паралельно Єврокомісія пропонує ввести санкції проти 10 членів політбюро ХАМАС.Для затвердження цих заходів потрібна кваліфікована більшість голосів урядів ЄС і підтримка 15 із 27 держав-членів, що представляють 65% населення ЄС.Багато країн відкрито закликають до призупинення дії угоди про вільну торгівлю ЄС з Ізраїлем та до інших санкцій. Але такі країни, як Німеччина, Угорщина та Чехія, виступають проти — принаймні наразі.Навіть якщо цього разу пропозиція не збере достатньої кількості голосів, очевидно: ставлення до Ізраїлю в Європі ніколи не було гіршим. Ставлення у країнах регіону після зростання останніх років — також стрімко погіршується.Саме це мав на увазі Нетаніягу, коли казав, що нам доведеться стати «супер-Спартою». Згодом він від своїх слів відмовився, але реальність від цього не змінилася.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Резолюція ООН, дрони над Польщею і мовчання Трампа: що поєднує ці події?Після вторгнення російських дронів у повітряний простір Польщі і Румунії у Європі, і особливо на східному фланзі НАТО, від США чекали різкої реакції. Але Трамп обмежився коротким дописом: «Що там із порушенням повітряного простору Польщі? Починається!». Потім припустив, що це могла бути «помилка». Жодних погроз, жодної прямої критики, жодної жорсткої риторики.Чому таке мовчання? На перший погляд, це можна списати на його минулу передвиборчу кампанію. Трамп намагається закріпити за собою образ миротворця та показати, що не має наміру втягувати Америку у війни в Європі. Але, на мою думку, ключ до розуміння — у нещодавньому голосуванні в ООН: 142 країни підтримали створення палестинської держави, США та Ізраїль опинилися в меншості.І це голосування — не просто дипломатичний епізод, а свого роду ляпас Америці і особисто Трампу, який будував свою зовнішню політику навколо підтримки Ізраїлю.У такій ситуації засуджувати Росію за дрони означає захищати Європу, яка щойно відвернулася від США й висловила підтримку Палестині. Який сигнал це надішле американському виборцю? Що Трамп готовий поступатися країнам, які «зрадили союзника»? Це виглядало б надто схоже на подвійні стандарти — а Трамп цього не допустить.Він чітко окреслив зовнішньополітичну рамку: Ізраїль може бути не ідеальним, але він захищається від терору. А Європа нехай сама розбирається зі своїми проблемами, якщо їй ближчі симпатії до Гази, ніж до союзників.Вчора Трамп вперше за довгий час назвав Росію агресором, але, швидше за все, на цьому все й завершиться. Не варто очікувати допомоги чи нових заяв. Резолюція ООН не змінила курс США. Але Трамп обирає паузу — холоднокровну, демонстративну і, за його логікою, справедливу.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Біньямін Нетаніягу заявив, що у відповідь на глобальну ізоляцію Ізраїлю країна має стати «супер-Спартою».Згідно з опитуванням, проведеним на замовлення радіостанції КАН, ізраїльтяни вже звикають жити по-спартанськи. 42% опитаних зазначили, що за два роки війни в секторі Газа їхній рівень життя знизився, 39% сказали, що він залишився на колишньому рівні, і лише у 9% — покращився. Крім того, ізраїльтяни стали частіше економити: 51% економлять на продуктах, 39% перейшли на дешевшу торговельну мережу чи на продукти іншої марки, 37% намагаються зменшити витрати на електроенергію, воду, мобільний зв’язок тощо, 29% перестали відвідувати культурні заходи, 13% були змушені знайти додаткову роботу.Сам Нетаніягу, якого звинувачують у хабарництві, зокрема, у вигляді сигар і шампанського, навряд чи тягне на спартанського лідера.Своєї провини в тому, що з повноправної частини західного світу і країни, яку дедалі більше визнавали сусіди в регіоні, Ізраїль перетворюється на вигнанця, Нетаніягу, напевне, теж не бачить.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Вчорашня заява Дональда Трампа про нові умови посилення санкцій проти Росії виглядає як спроба виправдати відсутність подальшого санкційного тиску на Москву. Президент США написав у своїй соцмережі, що запровадить нові санкції лише в тому випадку, якщо те саме зроблять усі країни НАТО, а також якщо вони припинять закупівлю російської нафти.Сьогодні The New York Times зазначає, що ця умова майже напевно не буде виконана, і сам Трамп зі своїми радниками це розуміють.«Найбільшими європейськими покупцями російської нафти залишаються дві країни з авторитарними лідерами, якими Трамп захоплюється — Угорщина і Туреччина. Вони вкрай малоймовірно відмовляться від імпорту. Більшість інших європейських країн суттєво скоротили закупівлі російської нафти. Проте деякі досі залежать від російського природного газу, про який Трамп не згадав», — пише видання.Політика, що базується виключно на бізнес-логіці, а не на цінностях вільного світу, веде до поразки демократій. Ще гірше, коли така потужна країна, як США, опиняється у фарватері політичних ідей Орбана чи Ердогана. Це дуже серйозна криза.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Генасамблея ООН ухвалила резолюцію на підтримку створення палестинської держави — 142 країни «за», і лише 10 — проти. США та Ізраїль серед них. Формально документ не зобов’язує до дій, але ефект, як символічний, так і політичний, потужний. Світ дедалі голосніше говорить про «дві держави» — і дедалі частіше без Ізраїлю у фокусі.У тексті — заклик до негайного припинення вогню, створення палестинського перехідного уряду без ХАМАС, його поступового роззброєння, звільнення заручників і реформ під міжнародним контролем. Усе звучить раціонально. Але по суті — це документ, де ХАМАС вже не терористи, а партнери у майбутній державності. Хтось ще донедавна називав це абсурдом, а тепер готовий простягнути руку.Реакція передбачувана: в Ізраїлі резолюцію називають «цирком» і «порожнім жестом», а Нетаніягу — «нагородою за вбивства». США кажуть, що це удар по переговорах. Палестина ж святкує дипломатичну перемогу і вимагає визнання кордонів 1967 року зі столицею у Східному Єрусалимі. Європа робить вигляд, що все це — боротьба за справедливість, але насправді — за спокій на своїх вулицях. Ісламістський тиск у західних столицях стає фактором дипломатії. Все частіше лунають слова «геноцид», все рідше — згадки про ХАМАС. Заклики звільнити заручників звучать не так голосно, як заклики вивести війська з Гази й «зупинити гуманітарну катастрофу».Окремо варто відзначити і голосування України, яка, на жаль, робить помилку. Долі українського та єврейського народів подібні, і віра в те, що євреї колись будуть вдячні за це голосування — наївна.І нарешті — сама ООН. Ця структура дедалі більше схожа на карикатуру на міжнародне право. Голосування 142 країн — на користь документа, який ніхто не зобов’язаний виконувати. Політика в TikTok, дипломатія заради заголовків. І що далі, то більше ООН нагадує Лігу Націй — ту саму, що безсило спостерігала за зростанням нацизму у 30-ті, а потім просто зникла. І з ООН невдовзі станеться те саме.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Замахи на політиків — страшна, але, на жаль, звична частина американського життя. Але те, що сталося з Чарлі Кірком, вибивається з цього ряду. Загинув не сенатор, не генерал, не кандидат у президенти. Загинув чоловік, який змінював майбутнє — не через владу, а через ідеї.Кірк, засновник Turning Point USA, став голосом молодого правого покоління. Він говорив їхньою мовою, надихав без пафосу, робив консерватизм знову живим і зухвалим. Його вплив йшов не від посад, а від реального контакту з аудиторією — від TikTok і кампусів до зустрічей із Трампом. Він не був чиновником. Він був архітектором культури.Я не ідеалізую загиблого, не схвалюю деякі його погляди, методи та висловлювання. Особливо його позицію щодо України і ставлення до Росії. Але його смерть — це не просто трагедія, а удар по проекту цілого покоління. І невипадково після трагедії на перший план вийшов Джей Ді Венс — віцепрезидент, якого Кірк та сини Трампа активно лобіювали. З великою ймовірністю він стане кандидатом у президенти у 2028 році. І тепер на ньому — не лише відповідальність, а й символічне продовження того, що почав Кірк.Про подробиці відомо небагато: снайпер стріляв із даху, а потім стрибнув із нього й зник у найближчому лісопарку. За останніми даними, його вже затримали. Трамп дав короткий, але змістовний коментар: «Кірк був у майбутньому, ми — його спадкоємці». Молодь сумує і знову збирається разом, тому що хтось має нести це знамено далі. Інакше переможуть ті, хто вірить, що кулею можна зупинити ідеї.Підписатися: Леонід Нєвзлін

⚡️Фестиваль відмовився від участі німецького оркестру через ізраїльського диригентаМіністр культури Німеччини Вольфрам Ваймер назвав «ганьбою для Європи» рішення бельгійського Фландрського фестивалю в Генті скасувати виступ Мюнхенського філармонічного оркестру під керівництвом ізраїльського диригента Лахава Шані, повідомляє Deutsche Welle.Організатори фестивалю заявили, що концерт 18 вересня не відбудеться через «неясність позиції» Шані щодо ізраїльського уряду, який веде воєнну кампанію проти ХАМАСу в секторі Газа. У заяві наголошується, що фестиваль «вирішив утриматися від співпраці з партнерами, які не дистанціювалися однозначно від цього режиму», хоча Шані раніше неодноразово висловлювався на підтримку миру.Ваймер звинуватив організаторів у «культурному бойкоті», замаскованому під критику Ізраїлю. З рішенням також не погодилися місто Мюнхен та сам оркестр, які назвали подію «колективним покаранням» ізраїльських митців. За їхніми словами, виключення людей із культурних заходів за походженням чи віросповіданням є «посяганням на фундаментальні європейські та демократичні цінності».Лахав Шані офіційно очолить Мюнхенський філармонічний оркестр у сезоні 2026/27. Він також є музичним керівником Ізраїльської філармонії. У березні 2022 року цей самий оркестр звільнив російського маестро Валерія Гергієва після його відмови засудити вторгнення Росії в Україну.

Сьогодні — 700-й день війни і 700-й день, який заручники проводять у полоні в секторі Газа.Очевидно, до цієї дати терористи ХАМАС опублікували відео з двома живими заручниками — Гаєм Гільбоа-Далалем та Алоном Охелем. На відео, дозволеному до поширення родиною, Гай розповідає про важке становище полонених, про відсутність їжі та води. Він критикує Біньяміна Нетаніягу. За його словами, вісім ізраїльських громадян, які перебувають разом із ним у Газі, можуть загинути у разі наступу на місто.Маніпуляція ХАМАСу? Звісно. Терористи використовують будь-які важелі, щоб вижити.Маніпуляція — але не брехня. Заручникам щодня загрожує смертельна небезпека, але наближення армії лише збільшує ризик у кілька разів. ХАМАС бачить у них розмінну монету. Якщо терористи не зможуть використати заручників у цій ролі — їх уб’ють.Попри це, уряд відмовляється від обмінної угоди. Так, умови, на які погодився ХАМАС, не відповідають «картині перемоги», яку хотів би представити Біньямін Нетаніягу. Так, така угода була б болісною. Але вона повернула б заручників із пекла.ХАМАС тисне на найчутливіше — колективний біль ізраїльтян, які прагнуть повернення наших хлопців. Але ізраїльські політики, схоже, цього болю не відчувають — як не відчувають і докорів сумління.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Ілон Маск публічно вибачився за різкі висловлювання про Дональда Трампа, а президент США відповів, що не ображається й допускає примирення. Для Маска цей крок продиктований необхідністю: значна частина його бізнесу залежить від державних замовлень. Для прагматичного Трампа бізнес-еліта важлива не менше, ніж виборці.За даними з їхнього оточення, сторони обговорили співпрацю в оборонній сфері, зокрема участь компаній Маска у програмах модернізації та виробництва комплексів Patriot. Це підкреслює, що за примиренням стоїть розрахунок: обом вигідно знайти точки дотику. Водночас це не гарантує фундаментальних змін у їхніх стосунках.Сьогодні вони тиснуть один одному руки, але завтра можуть знову обмінятися шпильками. Це не союз, а тимчасовий пакт двох впливових людей, які поки що бачать вигоду у припиненні відкритого конфлікту. Їхні подальші стосунки залишатимуться непередбачуваними, але угода показує, що навіть у політиці та бізнесі прагматизм може переважити особисті розбіжності.Підписатися: Леонід Нєвзлін