Українське радіо повідомляє, що зараз у Києві близько нуля градусів, іншого разу – близько нуля градуса або близько нуля. Мимоволі задумаєшся: а як правильно визначити цю температуру?Відомо, що числівник нуль (цифрове позначення – 0) означає відсутність величини. Виражаючи кількісне значення, він поєднується з іменниками вимірювальної семантики у формі родового відмінка множини, так само як числівники від п’яти до двадцяти і тридцять:• п’ять копійок і нуль копійок• десять градусів і нуль градусівПодібно до цих числівників він передає і приблизне кількісне значення, зокрема й значення температури, за допомогою прийменника близько:• близько десяти градусів• близько нуля градусівТому вживання близько нуля градуса неправильне, оскільки тут вжито не родовий відмінок множини, а родовий однини.Двоє інших визначень температури:• близько нуля градусів• близько нуляГраматично правильні. Але в першому випадку числівник нуль, що означає відсутність величини, поєднаний з іменником градус у формі множини, що дехто сприймає як значеннєву несумісність.Щоб уникнути цього непорозуміння, рекомендуємо вживати форму:близько нуляПриклади:• Зараз у Києві близько нуля• Уранці в Києві було близько нуля• Увечері в Києві буде близько нуляЯкщо ж числівник нуль замінити цифрою 0, то після неї потрібно ставити знак градуса °C і писати так:• Зараз у Києві близько 0°C• Уранці в Києві було близько 0°C• Увечері в Києві буде близько 0°CОтже, нульову температуру правильно визначати так:• Зараз у Києві близько нуля (близько 0°C)• Зараз у Києві близько нуля градусів#Вікторина Розумій & Кажи. Підписуйсяシ!
Мова персонажів — це та гавань, яку майже цілковито захопив суржик. Але на це вторгнення є ліки. Треба вміти передавати суржик чистою українською мовою. Павло Загребельний так відтворює мову російськомовного офіцера:• “Сту́кнемо ще одну́ пляше́нцію по її кругле́нькому задо́чку”.Фразу, написану українською мовою, читач зрозуміє, як мову росіянина. Слово пляше́нція засвічено, бо саме воно у цій фразі наводить читача на думку, що висловлене сказано по-російськи, проте воно не є запозиченим від росіян.У творі про сучасний український бомонд, інший автор наводить мову героя так:“Я винува́тий пе́ред не́ю че́рез цю скаже́ну тьо́лку”.Тьолкою російський жаргон зве дівчину або молодицю.Чи ж у нашій мові нема на це слово відповідника?В одеському блатному жаргоні, що виник на терені України, таке слово є: чуда́чка або чудо́ха.Переклад тёлки, як тели́ці, не відтворить мови персонажа, бо в українсько-одеському жаргоні тьо́лці відповідає чудо́ха. Підставмо це слово у текст автора:• “Я винува́тий пе́ред не́ю че́рез цю скаже́ну чудо́ху”.Така заміна передає і зміст, і стиль мови персонажа. Але різниця в тім, що ця заміна є українським словом, а авторів оригінал з його «тьолкою» — данина всемогутньому суржику, яка навіює читачам думку, що українська мова не може самостійно зображати світ без неодмінної участи російської.Мова, що шукає допомоги від іншої мови, мова меншоварта і неперспективна. Якщо знаєте ще українські відповідники до слова «тьолка», то пишіть у коментарі 👇#Вікторина Розумій & Кажи. Підписуйсяシ!
Зменшувально-пестливі форми жіночих імен!Галина — Галинка, Галка, ГаляГанна — Ганнуся, Ганя, Галя, ГалюткаЯна — Януся, ЯсочкаМаша — Маруся, Марічка, Марійка, МасяАліна — Аля, Алічка, АлькаВарвара — Варя, Варка, Варуся, ВарочкаДіана — Діанка, ДіанонькаАліса — АлісонькаОрина — Ориська, Оринка, ОриняНастя — Настуся.Наташа — Ната, Наталка, НаталяДаша — Дара, Даруся, Дарця, ДаруняКатя — Катруся, Катря, Катеринка, Катрусенька, КасяСвєта — Світланонька, Світланочка, Світланка, Світка, а ще Лануся чи ЛанаТанюша — Тася, Тацуня, ТетяночкаОлена — Оленка, Олеся, ОленочкаСоня — Софа, Софійка.Єва — Євка, Євуня (або просто Єва)Соломія — СоломійкаВіка — Віта, Вітуся, Вітонька (або залишаємо Віка)Поліна — Поля, Поленька, ПолюсяВероніка — Ніка.Ліза — без змінІра — Іруся, Іринка.Ксюша — Ксеня, Ксюта.Оксана — Осканка, ОксюткаЗлата — Златка, ЗлатонькаМирослава — Мирося, МиросенькаСаша — Леся, Лесечка. Лариса — Ларисонька, ЛарисяОльга — Оля, Олька, Олюся, ОлюточкаЛюдмила — Людка, Люда, Людмилка, ЛюсяХристина — Христя, ХристинкаЮлія — Юля, Юлася, ЮлькаКароліна — Каролінка, ЛінаНадія — Надя, Надька.Маргарита — Рита, Ритуся.Марина — Марися, Мариця, Марися.Віра — Вірка, Віронька.Цей список я уклав, спираючись на словник Грінченка, Уманця і Спілки, а також на працю Л. Г. Скрипник та Н. П. Дзятківської «Власні імена людей» (2005).Але це лише частина! Якщо знаєте ще пестливі варіанти чи бачите, що я пропустив якесь ім’я пишіть у коментарях.#Длязагальногорозвитку Розумій & Кажи. Підписуйсяシ!
Провадження — пренезграбний юридичний термін, уживаний у державних законах і юридичних текстах, і повторюваний у тисячах копій на шпальтах ЗМІ.Що таке провадження?Чи можна це взяте окремо слово зрозуміти?Це дитя бездумного мавпування має заступати в юридичних текстах слово судочинство. Чому? Все почалось із москви.росіяни слово судопроизводство, скоротили до форми производство. Скорочення цього слова росіянами цілком виправдано: судопроизводство має аж шість складів. Тому, втявши два перші, юристи послуговуються в юридичних текстах словом производство (чотири склади), розуміючи під цим словом термін судопроизводство: “дело поступило в производство”, тобто “у судопроизводство”.Українське мовознавство після погрому українства у 30-х рр. ХХ ст. не здобулось на розумну українізацію слова производство в наших юридичних текстах, переклавши його, як провадження.Чи потрібна була така мудра українізація?Авжеж ні, слову судопроизводство відповідає наше чотирискладове слово — судочинство! Наше питоме і нам не треба це слово заміняти карикатурною формою провадження!От як ужива це карикатурне слово генеральний прокурор України минулих часів:“Упізнання осіб було проведено… через місяць після прийняття справи до провадження.”Це те, що українською мовою треба сказати:“Упізнання осіб проведено… за місяць після прийняття справи до судочинства”.Зворот прийняти справу до судочинства — це теж копія імперського стилю. Автор цих рядків спростив би цю канцелярщину до форми почати судочинство справи. Та це навряд чи задовольнить мавпувальників. Їм треба, щоб повторювався око-в-око імперський стиль.Словотворчість а-ля провадження насичує сучасні тексти по саму зав’язку.#Вікторина Розумій & Кажи. Підписуйсяシ!
Слово «видаляти» у його сучасному значенні є суржиком.Ну ж бо погляньмо як його вживали класики: • Мене хотять видалити зі Львова, як чоловіка без заняття. (І. Франко) • Швайцарска рада союзна ухвалила видалити з краю нїмецкого комисаря полиції Вольґемута і приказала арештувати кравця Люца. (Газета за 1889 р. https://zbruc.eu/node/21917) • Управитель дому пропонує як-небудь на цей вечір видалити пана Штора й пані Штор із дому. (В. Винниченко)Осьдечки «видалити» вживається у значенні виводити когось звідкись, усунути, вилучити з приміщення, зали, але у значенні видалити щось фізичне, як-от: зуб, плями і таке ін. це слово ніколи не вживалося у старих словниках та джерелах.Та й поготів самого слова «видаляти» ви там мало де знайдете, воно майже не фіксується.Згодом, у часи активного «зближення братніх мов», слово набуло невластивих йому значень — як калька з російського удалять. Але для кожного з цих випадків українська мова має точні відповідники: • видалити пляму — виводити / вивести пляму; • видалити зуб — вирвати зуб; • видалити камінь з зубів знімати / зняти зубний камінь; • видалити жовчний міхур (пухлину, апендикс) — вирізати жовчний міхур (пухлину, апендикс). • видаляти файли — знищувати / знищити, вилучити файли.#Вікторина Розумій & Кажи. Підписуйсяシ!
Про слово-паразит «прям»Чомусь про це слово говорять украй рідко. У мовознавчих блогах я взагалі не бачив дописів на цю тему, тож нехай я буду першим (або одним з перших якщо хтось про це писав вже), хто розбере цю проблему докладніше.Отже, «прям» це підсилювальна частка, яку в українській мові легко замінити нашими питомими словами.Найчастіше «прям» замінює частка — аж:• Я аж не знаю — замість прям не знаю.• Я аж розгубився — замість я прям розгубився.• Хлопці аж зробили все!• Голодних аж достобіса — замість прям достобіса.• Аж так — замість прям так.Іноді краще підійде геть:• Я геть не знаю — замість прям не знаю.• Таки геть корисне — замість прям корисне.А ще доречно вжити просто:• Я просто розгубився.Або таки чи такий:• Ну він таки силач — замість прям силач.Або зовсім:• Не зовсім таки визначна подія — замість не прям таки визначна подія.Або надто:• Не надто потрібна річ — замість не прям потрібна річ.У багатьох випадках слово «прям» можна просто викинути і сенс не зміниться:• Ну прям не знаю навіть → Гадки не маю.• Таке прям корисне → Таке доволі корисне або дійсно корисне.• Не так вже прям потрібно → Не так воно й потрібно.• Це прям те, що я хотів → Це саме те, що я хотів.#Позбуваємосьсуржику Розумій & Кажи. Підписуйсяシ!
Дієслово «матися»: коли доречне, а коли ні„У нашому магазині мається великий вибір зимового одягу“, — читаємо в оголошенні.„Такі явища маються ще в нашому побуті, але з ними йде рішуча боротьба“, — читаємо в часописі.„Усі скарги, що малися в нас, ми висловили“, — чуємо з уст промовця.У всіх цих фразах дієслово «матися» виступає недоречно — його треба замінити іншими словами. Чому?Це дієслово є в українській мові, наприклад:• „Поборовся б і я, може, якби малось сили“ (Т. Шевченко);• „Якби так малось, як не мається, так що б то було!“ (М. Номис).Хоч дієслово матися і функціонує в сучасній українській мові, його галузь вживання не така й широка. У тих прикладах яких я навів вище це слово було змавповане з російського «иметься».У таких випадках треба вдаватися до дієслова бути:„У нашому магазині (чи крамниці) є великий вибір зимового одягу“.У деяких текстах може прислужитися дієслово траплятися: „Такі явища трапляються ще в нашому побуті“.А інколи — дієслово мати:„Усі скарги, що ми мали, ми висловили“або:„Усі скарги, що в нас були, ми висловили“.Коли ж уживаємо «матися»? А вживаємо його у таких висловах:• матися на обачності (бачності)„Не забудь, що я тобі сказав, і майся на бачності“ (І. Франко)• матися на увазі / матися на думці „Малось на думці вже закінчити косовицю, та пішли дощі“Крім того, це дієслово буває синонімом до слів:почуватися, жити„Стара тим часом розпитувала про нього, як він собі мається“ (Марко Вовчок)„Здоров, Воле, пане свату! Ой як ся маєш, як живеш?“ (І. Котляревський)передбачатися, намірятися„По обіді малося плоскінь брати“ (А. Головко)„Скоро вже й весілля малось бути“ (Б. Грінченко)#Вікторина Розумій & Кажи. Підписуйсяシ!
Дехто вважає, що слова «справа» й «діло» — тотожні, тому, мовляв, байдуже, якого з них ужити; декому так сподобалося слово справа, що викинув з ужитку слово «діло»:• «Він знається на своїй справі»,• «Він — майстер своєї справи».Справді, бувають випадки, коли ці два слова — тотожні, наприклад, можна сказати:• «Я прийшов до вас у такій справі»• «Я прийшов до вас із таким ділом»• «Я покінчив у комунвідділі з своєю справою (зі своїм ділом)».Але в перших двох фразах треба було сказати:• «знається на своєму ділі»,• «майстер свого діла».Бо під словом «справа» розуміють сукупність планів і намірів здійснити чи виконати щось:• «За добру справу варто добре постояти» (прислів’я);• «він робить справу величезної державної ваги…» (Григорій Тютюнник).Під словом «діло» звичайно розуміємо якусь роботу, працю:• «Діло в неї наче горіло в руках» (І. Нечуй-Левицький);• «Діла незабутні дідів наших» (Т. Шевченко).Візьмімо ще таку фразу з нашої преси:• «Святослав Ольгович був на престолі лише два тижні. А ось Святослав Всеволодович — це вже інша справа. Його княжіння тривало 14 років».Тут теж слово «справа» стоїть не до ладу, бо йдеться не про сукупність якихось планів чи намірів, а про тривалість перебування на престолі двох князів, отож, треба було написати:• «А ось Святослав Всеволодович — це вже інша річ…»Негаразд надруковано в одному тексті:• «Справа в тім, що так виконувати роботу не можна», — бо тут слід було висловитись так:• «Річ у тім, що так…»тут механічно перекладено російське «дело в том что» калькою «справа в тому що».Слово «річ», як відповідник до російського «дело», ми часто бачимо в нашій класиці:• «Давня ця річ: мабуть, літ сорок тому буде». — О. Кониський;в фольклорі:• «Лицарська річ — у бої полягти». — Приповідка;в сучасній українській оригінальній і перекладній літературі.Відповідно до російських висловів «В чем дело?», «Дело в том, что…» по-українському треба казати:• «У чому річ?»,• «Річ у тім, (тому), що…»,а не• «В чому справа?»,• «Справа в тім, що…».#ВікторинаРозумій & Кажи. Підписуйсяシ!
Слово «холостий» взагалі не з нашої мовної стихії. Це легко простежується звичним пошуком у старих словниках або тим як вживали це слово у літературі.У лексикографічних джерелах бачимо показову річ як питомо українське «холостий» не фіксується. У словнику Кримського та Єфремова воно подане лише в одному значенні — «пустий горіх» і можна сказати холостий горіх. Поза цим уживанням слово фактично не засвідчене ані у літературі, ані інших словниках.Натомість я пропоную спражні питомі українські відповідники до цього навʼязаного слова:Набій в якому немає пороху називається сліпий набій або набій без кулі, але втім краще вживати першу назву.Відповідно замість стріляти холостими — стріляти сліпими / стріляти набоями без куль.Щодо значення «нежонатий, неодружений», то й тут «холостий» не належить до питомої лексики.Але не бачу сенсу про це писати, бо в нас на цю тему ще торік виходив допис про холостяка, холостого https://t.me/kazutarozymi/4123 раджу перечитати.#Вікторина Розумій & Кажи. Підписуйсяシ!
У нашій мові широко вживається іменник „правило“:• „Засвоївши якесь граматичне правило, він придумував до нього цілий диктант“ (О. Донченко)• „Додержуйтесь правил вуличного руху“• „Чотири правила арифметики“За схожість до російського вислову «как правило» в нас дуже вподобали канцеляристи вислів „як правило“, запозичений з інших мов і насамперед із російської: „Усі будиночки були двоповерхові, розраховані, як правило, на дві сім’ї“.А тим часом наша мова має свої оригінальні відповідники, про які часто забувають: • як звичайно — „На есмінці, як звичайно, в цей час панувала тиша“ (М. Трублаїні)• як водиться — „Раз ласуни, як водиться у них, поснідать добре захотіли“ (Л. Глібов)• як заведено — „У кіно, як заведено в нас, ходимо ми, дівчата, всі разом“ (з живих уст)• зазвичай — „Окуляри, однак, надівав тільки в гімназії, хоч зазвичай носив їх із собою повсякчас“ (Ю. Покальчук)• здебільшого — „Бува й таке. Здебільшого від марнославства й гонору“ (В. Шевчук)#Вікторина Розумій & Кажи. Підписуйсяシ!
TGLIST.COM.UA
