Мова персонажів — це та гавань, яку майже цілковито захопив суржик. Але на це вторгнення є ліки. Треба вміти передавати суржик чистою українською мовою. Павло Загребельний так відтворює мову російськомовного офіцера:• “Сту́кнемо ще одну́ пляше́нцію по її кругле́нькому задо́чку”. Фразу, написану українською мовою, читач зрозуміє, як мову росіянина. Слово пляше́нція засвічено, бо саме воно у цій фразі наводить читача на думку, що висловлене сказано по-російськи, проте воно не є запозиченим від росіян. У творі про сучасний український бомонд, інший автор наводить мову героя так:“Я винува́тий пе́ред не́ю че́рез цю скаже́ну тьо́лку”.Тьолкою російський жаргон зве дівчину або молодицю. Чи ж у нашій мові нема на це слово відповідника? В одеському блатному жаргоні, що виник на терені України, таке слово є: чуда́чка або чудо́ха. Переклад тёлки, як тели́ці, не відтворить мови персонажа, бо в українсько-одеському жаргоні тьо́лці відповідає чудо́ха. Підставмо це слово у текст автора:• “Я винува́тий пе́ред не́ю че́рез цю скаже́ну чудо́ху”. Така заміна передає і зміст, і стиль мови персонажа. Але різниця в тім, що ця заміна є українським словом, а авторів оригінал з його «тьолкою» — данина всемогутньому суржику, яка навіює читачам думку, що українська мова не може самостійно зображати світ без неодмінної участи російської. Мова, що шукає допомоги від іншої мови, мова меншоварта і неперспективна. Якщо знаєте ще українські відповідники до слова «тьолка», то пишіть у коментарі 👇 #Вікторина Розумій & Кажи. Підписуйсяシ!