Японія в деталях🇯🇵🇺🇦

За останнім дослідженням Japan Foundation 2024 року тут було 1498 людей, які вивчали японську в зафіксованих установах (я наголошу саме зафіксованих установах, а не у приватних викладачів чи школах), 93 викладачі та 14 установ. Причому 946 учнів (приблизно 63%) припадали на вищу освіту.Тобто ми досі дуже добре бачимо модель, якою керуються японські фонди: університет вирощує японіста який буде проводити дослідження в межах інституції. Але не всі японісти можуть залишитись в дослідницьких центрах. Тоді де всі ці люди через 10 років?Скільки випускників японістики реально працюють із Японією? Скільки пішли в IT, маркетинг чи інші сфери, бо японська не давала нормальної професійної перспективи? Скільки продовжують займатися Японією, але вже поза університетами? Скільки створили власні школи, медіа, бізнеси, книжки, переклади чи культурні проєкти?І тут у мене виникає трохи незручне питання до всієї системи японської «мʼякої сили».Можливо, Японія дуже добре навчилася вирощувати чінічіха 知日派, але досі не дуже добре навчилася помічати їх після того, як вони стають незалежними? Бо якщо ми вимірюємо Japanese Studies університетами, професорами, грантами й конференціями, то людина, яка залишила академію, статистично майже зникає. Але якщо ця сама людина створила українське медіа про Японію на тисячі читачів, можливо, вона стала для японської публічної дипломатії навіть важливішою, ніж була в університеті.До речі на одному з заходів, організованих посольством Японії в Україні я говорив із японцями – представниками посольства, і вони дуже здивувались дізнавшись, що існують інстаграм і телеграм канали на тисячі підписників, які ведуть професійні японісти. Коли побачили мій канал Японія в Деталях та сторінку Київської школи сходознавства мене навіть здивовано запитали: ого, аж так багато людей цікавиться Японією і дуже вузькими темами? Мене цей момент здивував, адже я думав що в посольстві точно моніторять медійний простір і плюс-мінус знають, що цікавого пишуть про Японію на широку аудиторію. І що так, є тисячі, десятки тисяч людей, яким цікавий культурний та освітній продукт про Японію. Тому для тих, хто зараз тільки починає свою карʼєру в японістиці у мене є декілька настанов: 1) Стабільну, але не дуже фінансово вигідну карʼєру можна побудувати на дослідницькій діяльності. Так, будуть іноді відрядження, комунікація з японцями, тусовка, але реальних фінансових здобутків тут не буде. 2) Створювати власні проєкти та організації, але тоді розраховувати на себе і свої сили, бо ви випадете з грантової допомоги. 3) Завдяки освіті емігрувати в Японію і далі продовжувати свій шлях вже там.4) Перекваліфіковуватись, і використовувати знання та навчички більше для кругозору та натхнення, аніж на практиці. Тобто не думати про карʼєру як про одну професійну рейку: «вступив на японістику, закінчив, став японістом». Насправді після університету починається найскладніша частина: вам доведеться самим вирішити, де монетизувати цю компетентність. Це може бути академія, переклад, бізнес, дипломатія, освіта, медіа, видавництво, власний культурний чи дослідницький центр або переїзд до Японії. І проблема, яку я тут бачу, не в тому, що цих шляхів немає, а в тому, що ти сам маєш створювати цей шлях, і не факт, що зусилля одразу окупляться і чи окупляться взагалі. Тому у мене є запитання до колег та екс-колег японістів: якщо ви колись серйозно вчили японську або японістику – де ви зараз?Залишилися у сфері? Пішли з неї? Використовуєте японську в іншій професії? Були на MEXT чи обміні й після повернення не знайшли, куди застосувати цей досвід? Або навпаки побудували навколо Японії нормальну кар’єру?

А ви знали, що офіційного списку канджі для міжнародного екзамену з японської мови Норьокушікен 🇯🇵JLPT N5, N3 чи навіть N1… не існує?Точніше, він існував раніше, коли рівнів було 4 і вони позначались як 級У старого Норьоку існував 出題基準（しゅつだいきじゅん） офіційний стандарт із лексикою, граматикою та канджі, на які можна було орієнтуватися під час підготовки.Але у 2010 році JLPT повністю переробили: замість старих 1–4級 з’явилися сучасні N1–N5.І разом із реформою організатори перестали публікувати фіксовані списки канджі, слів та граматики.Так, ті самі таблиці:N5 ~100 канджіN4 ~300N3 ~650N2 ~1000N1 ~2000+‼️не є офіційними списками JLPT‼️Причину вони пояснюють доволі логічно👇Вивчити японську ≠ вивчити список.JLPT має перевіряти не тільки те, чи знаєте ви окреме слово або канджі, а чи можете зрозуміти їх у контексті й використати мовні знання для комунікації.Тому сьогодні немає офіційного документа:«Ось ці 650 канджі – це N3. На 651-й можете не дивитися».А звідки тоді беруться всі ці «100 канджі N5» і «650 канджі N3»?Це орієнтовні списки видавництв, шкіл і авторів навчальних матеріалів, складені на основі старого JLPT, сучасних завдань і частотності японської.Тому два підручники для N3 цілком можуть дати вам трохи різні набори канджі, де всі вони відносно правильні. Найсмішніше, що самі творці JLPT визнає: старі 出題基準 усе ще можуть бути корисними під час навчання, типу Ми прибрали список, бо японська – це не список. P.s. Але якщо дуже хочете список… старий список теж норм» Я вам ще додам що і офіційного списку граматики теж не існує, вчи всю мову в комплексі. Тому якщо хочете успішно скласти тест - готуйтесь, розуміючи цю інформацію. У мене відкриті групи для підготовки до 能力試験N2N3N4N5Пишіть для реєстрації @NateRSher Також якщо у вас провисає якийсь один із аспектів: читання, аудіювання, лексика, граматика, канджі - це теж можемо пропрацювати в груповому або індивідуальному порядку.

Причина проста: йшла війна, Японія була ворожою державою, поїхати туди американській дослідниці було неможливо. Тому її робота стала прикладом методу culture at a distance - «культура на відстані».Рут працювала не як класичний етнограф «поїхав - пожив - описав», а як аналітик, яка читала доступні тексти, дивилася фільми, аналізувала пропаганду, газети, документи, а також брала інтерв’ю в японських емігрантів, японців у США та військовополонених. І все це робила в часи без інтернету, нормального телебачення, з таким-сяким радіо вручну… Через це книга дуже цікава, але небезпечна як джерело, бо не є чистим поглядом на Японію зсередини, це, скоріше, американська спроба зрозуміти Японію в умовах війни. Але для мене особисто вона - енциклопедичний приклад серйозної блискучої аналітики. Хоча у книзі «Хризантема і меч» є сильні інсайти, проте і багато узагальнень: ніби «японці такі-то», «західна культура така-то», «Японія - культура сорому, Захід - культура провини». Саме це розрізнення стало дуже відомим, але сьогодні його часто вважають надто спрощеним (я з цим частково погоджуюсь)Та попри критику, книжка мала величезний вплив, бо формувала американське уявлення про Японію під час окупації, а японський переклад став надзвичайно популярним у самій Японії - понад 2,3 млн проданих примірників згадуються в дослідженнях про її тиражі. Уявіть собі якби книга про українців, що написана японцем, який жодного разу не був в Україні, розліталась як гарячі київські перепічки? Так, Рут Бенедикт ніколи не була в Японії, але написала одну з найвідоміших книжок про японську культуру саме «на відстані». Я особисто бачу її як не як остаточну правду про японців, а як історично важливий текст: як США під час війни намагалися «розшифрувати» Японію.А ви читали «Хризантему і меч»?Чи можна, на вашу думку, зрозуміти іншу культуру, жодного разу не побувавши в ній?

Чи можна захворіти лише через те, що чоловік постійно вдома?Японці відомі як народ, який любить давати назви найрізноманітнішим явищам повсякденного життя. Але чи знали ви, що назву отримало навіть явище, коли «через те, що чоловік починає проводити вдома більше часу, у дружини погіршується здоров’я»?Називається воно 夫源病（ふげんびょう, фуґенбьо） «хвороба, джерелом якої є чоловік»😂Його запропонував лікар Ішіґура Фумінобу у 2011 році для опису стану, коли поведінка або постійна присутність чоловіка спричиняє у дружини стрес, безсоння, головний біль, серцебиття та інші симптоми.Особливо часто про 夫源病 говорять у контексті виходу чоловіка на пенсію. Традиційна модель «чоловік на роботі, дружина вдома» означала, що подружжя десятиліттями проводило значну частину дня окремо. А після пенсії раптом опинялося разом 24/7 і накопичені конфлікти ставали помітнішими.Звідси й інший японський вислів 濡れ落ち葉（ぬれおちば, нуре-очіба） «мокре опале листя». Так жартома називають пенсіонера без власних друзів і захоплень, який усюди ходить за дружиною, наче мокрий листок, що прилип до землі.Існує й поняття 熟年離婚（じゅくねんりこん, джюкунен рікон） - «розлучення в зрілому віці». У Японії такі розлучення становлять близько п’ятої частини всіх випадків: багаторічне невдоволення може проявитися саме після виходу на пенсію.Тож 夫源病 не буквально «алергія на чоловіка».Це дуже по-японськи, коли після десятиліть окремих життєвих ритмів подружжю доводиться фактично заново вчитися жити разом.Люблю Японію і японську мову за те, що буквально до кожного явища є слова та фразочки 😊І так як скоро у нас йде реєстрація на Норьоку JLPT Відкриваю набір у групи підготовки: JLPT N3JLPT N2 JLPT N4 І якщо є бажаючі складати N5 теж пишіть @NaterSher Набір на індивідуальні та групові заняття з японської триває постійно

Що цікавого прочитати про Японію із науково-популярного? 📕 100 мільйонів арігато — Сергій КорсунськийКнига колишнього посла України в Японії про життя і роботу в Країні вранішнього сонця. Жива розповідь про японське суспільство зсередини — не з туристичних путівників.📕 Коротка історія Японії — Леслі ДаунерСтислий огляд ключових епох Японії — від перших поселень до ХХІ століття. Гарний старт для тих, хто хоче зрозуміти, як постала сучасна Японія.📕 Самурай без меча — Кітамі МасаоКнига про Тойотомі Хідейоші — селянина, який у XVI столітті об’єднав Японію без володіння мечем, а завдяки розуму й переговорам. Його біографія перетворена на посібник із лідерства.📕 Ґанбаре! Майстерклас із вмирання — Катажина БоніРепортаж польської журналістки про Японію після цунамі 2011 року і катастрофи на «Фукушімі». Книга про горе, гідність і силу культури, що не дозволяє зламатися.📕 Сніг у срібній чашці — Тетяна Бондарчук Збірка коротких нарисів про Японію від філологині, яка жила там і пізнавала культуру через мову. Світле читання для тих, хто хоче доторкнутися до японського світовідчуття.📕 Хризантема і меч — Рут БенедиктКласичне дослідження американської антропологині про парадоксальне поєднання витонченості й войовничості в японській культурі. Один із найвпливовіших текстів про японський характер.

Сьогодні на занятті з ученицею розбирали поняття 丈夫, бо вона чула його раніше тільки у фразі 大丈夫　дайджьобу, яке зазвичай кажуть коли хочуть промовити «я в порядку» , або «все окей» 大丈夫 буквально означало «великий чоловік» в китайській мові大 (dai/ō) - «великий, могутній». Піктограма людини з розставленими руками як щось велике, обширне.丈 (jō) - спочатку зображення руки, що тримає палицю-мірило. Звідси значення зріст, постава та шанобливе звертання до зрілого чоловіка.夫 (fu/bu) - «чоловік, муж». Піктограма дорослого чоловіка з гребінцем-шпилькою у волоссі (знак повноліття в давньому Китаї).У класичній китайській 大丈夫 - це «справжній муж», герой, людина сильного характеру, це значення живе й досі.В японській запозичення пішло своїм шляхом: спочатку це був теж «видатний муж, надійна людина», але потім 丈夫 (jōbu) окремо стало означати «міцний, надійний, тривкий» (про речі та здоров’я);大丈夫 з підсилювальним 大 = «дуже міцний, абсолютно надійний» → «надійно, безпечно» → «нема проблем» → сучасне «все ок».Отакий еволюційний шлях сенсів: «великий муж» → «надійний» → «міцний» → «безпечний» → «нормально».Цікавий парадокс: коли японець падає й каже 大丈夫, він буквально промовляє «я великий мужній герой»Але іноді це слово може означати «ні»… або «так»От на касі питають вас: Пакет давати? А ви такі: дайджьобу. І це може означати і так, і ні одночасно. Часто в навʼязливому телефонному маркетингу якщо вам сказали на пропозицію «дайджьобу», то вам ввічливо відмовили. Зараз у мене звільнилось пару місць для індивідуальних та парних занять з японської мови, тому хто хотів вивчати - це знак @NateRSher

Промова 何作っても海外に出して何が燃えても、うちのコンテンツのことは守り抜くっていう姿勢を見せることかなって思っていて、 外に出す時にはカルチャーライズとか翻訳とか色々やるけど、その人たちが海外で日本のそこに合わせたものを見て、日本って面白いやんけって日本を見に来たら、なんだこれはけしからんみたいな、そういう海外がしらしら散ってしまったことによって攻撃を受けた時に、やかましい、これが日本じゃっていうのを組として旗揚をして対応するから、もう好きにやってっていう、なんだろう、腹のくくりっていうのは必要なのかなと思っています。Я думаю, важливо показувати позицію: що б ми не створювали і як би не виводили це за кордон, навіть якщо щось там викликає скандали, ми все одно будемо до кінця захищати свій контент.Коли ми виходимо на зовнішній ринок, ми, звісно, робимо локалізацію - адаптуємо культуру, перекладаємо і так далі. Але якщо люди за кордоном, побачивши адаптовану під них версію, зацікавляться Японією, приїдуть і скажуть: «Що це таке? Це ж неприйнятно», - і почнуть атакувати через різницю сприйняття, то в такому разі треба чітко відповісти: «Замовкніть, це і є Японія», - і як індустрія виступити єдиним фронтом, взяти на себе відповідальність і сказати: «Робіть, як вважаєте за потрібне». Мені здається, така внутрішня рішучість дуже важлива.Як вам така позиція?

До свята Хінамацурі у японців є чудова пісня, мелодія і слова якої буквально стали символом свята. Хоча написана вона відносно недавно - у 30х роках минулого століття (це не традиційна давня пісня, якщо що). Автором тексту був Сато Хачіро, а музику написав Кавамура Коуйо.​​​​​​​​​​​​​​​​Це 嬉しいひな祭りурешіі хінамацурі «Радісне Хінамацурі»На уроках японської мови ми розбирали її текст і я вирішив, що вам буде цікаво, адже кожен рядок описує персонажів та їх історії на хінадана (полиці з ляльками). Тож, поїхали👇あかりをつけましょ　ぼんぼりにお花をあげましょ　桃の花五人ばやしの　笛太鼓今日はたのしい　ひなまつりЗапалімо ліхтарики-бонборі,Поставмо квіти - цвіт персика.П’ятеро музикантів із флейтою й барабаном -Сьогодні радісне свято ляльок!お内裏様(だいりさま)と　おひな様二人ならんで　すまし顔お嫁にいらした　姉様によく似た官女の　白い顔Одайрі-сама та Охіна-самаСидять поруч із гідним виразом обличчя.На старшу сестричку, що пішла заміж,Так схожа білолиця фрейліна.金のびょうぶに　うつる灯(ひ)をかすかにゆする　春の風すこし白酒　めされたかあかいお顔の　右大臣Вогник, що відбивається в золотій ширмі,Ледь колише весняний вітер.Чи не пригубив трохи білого саке?Червонолиций Правий міністр.着物をきかえて　帯しめて今日はわたしも　はれ姿春のやよいの　このよき日なによりうれしい　ひなまつりПереодягнуся в кімоно, зав’яжу пояс -Сьогодні й я у святковому вбранні.У цей чудовий день весняного яйої (третій місяць року)Найрадісніше на світі - свято ляльок!Якщо звернути увагу не лише на зміст, а й на образи та терміни, що зустрічаються в пісні, розуміння свята Хінамацурі стане набагато глибшим.Тому пропоную розглянути кожен куплет 🌸У першому куплеті змальовано класичну картину Хінамацурі: запалюють бонборі й прикрашають персиковим цвітом. Бонборі - це ліхтарик на довгій ніжці, навколо свічки обгорнутий японським папером або шовком. За однією з версій, назва «бонборі» походить від слова «хонорі» (ледь помітно), бо дійсно він дає м’яке, ніжне світло. Квіти персика символізують захист від злих духів і довголіття, тому ідеально підходять для свята. П’ятеро музикантів (ґонін-баяші) - це ансамбль із барабанщика, флейтиста, гравця на цудзумі та співака, які додають святу ще більше настрою. Куплет передає радісне передчуття що свято ось-ось почнеться!У другому куплеті Імператорська пара принцеса й принц (або імператор та імператриця) сидять поруч із гідним, стриманим виразом обличчя, а одна з трьох фрейлін (санін-канджьо) нагадує обличчям старшу сестру, що вийшла заміж, бо у неї такий самий білий колір шкіри. Щодо деталей 2-го куплету немає однозначного тлумачення, але за однією з версій, автор тексту Сато Хачіро описав тут свою рідну старшу сестру.Далі співається про відблиск вогню на золотій ширмі ледь тремтить від подиху весняного вітру. Правий міністр (Удайджін) вже червонолиций, ніби підвипив трохи саке. Така собі весела весняна іронія. До речі, у добу Хейан Правий міністр був третім за рангом після Великого канцлера і Лівого міністра, і керував державними справами. Зазвичай він обіймає відповідальну посаду, але під час Хінамацурі навіть він відпочиває й розважається.Перші три куплети описували ляльок, а у 4-му увага переходить на головну героїню свята - дівчинку. Третє березня особливий день для неї. Переодягтися в кімоно, зав’язати пояс-обі, надіти святковий наряд є приводом неймовірно радіти. Хінамацурі свято побажань здоров’я та благополуччя, але й можливість вбратися в гарне кімоно - одна з найприємніших його частин.Знизу на пісню, яку можна прослухати і вже знати, про що вона 🌸А ще у Київській школі сходознавства скоро почнеться весняний набір у групи японської мови для дітей, підлітків та дорослих! За деталями пишіть @NateRSher Посилання на пісню "ひな祭り" https://share.google/9vtPtWnJ9WDGXFb1E

Символічні кольори свята: білий, рожевий, і жовтий. Хоча в хіші мочі присутні ще й зелений з червоним. Кожен колір символізує елемент сезону: білий - сніг, зелений - молоде листя, рожевий - квіти, жовтий - місяць, а червоний - сонце. Інше трактування говорить про те, що чотири кольори: білий, рожевий, зелений та жовтий, відповідно, символізують чотири сезони - зиму, весну, літо та осінь. Головними ляльками на святі є хлопець і дівчина - отокобіна 男 雛 та мебіна 女 雛. Іноді їх ще називають о-Дайрі-сама お 内 裏 さ ま - Імператор і о-хіна-сама お 雛 さ ま - Імператриця.Решта ляльок теж має свою ієрархію:На другому ярусі розміщують три ляльки придворних дам 三人 官 女 Сан-нін канджьо, які тримають приналежності для розливання саке. Дівчата справа і зліва - неодружені, та тримають чайник і черпачок для саке. Та, що посередині і тримає чарочку - вже одружена, бо не має брів. Раніше в Японії одружені жінки збривали брови після церемонії.На третьому ярусі розташовуються п'ять ляльок-музикантів 五 人 囃 し ґо-нін баяші, що грають старовинну японську музику 雅 楽 гагаку. В руках кожен музикант тримає або флейту, або барабан, за винятком одного - співака, який тримає віяло. На четвертому ярусі розташовують дві фігурки міністрів: правий міністр　右大臣 удайджін та лівий міністр 左大臣　садайджін. Один з них старший, інший - молодий. На інших ярусах виставляють фігурки сановників, охоронців, слуг. На шостому і сьомому ярусі розміщують іграшкові меблі, інструменти, шкатулки і тому подібні вироби. Вважається, це весільний посаг нареченої.Отже, свято дівчаток нам ніби розповідає про те, що кожна дівчинка колись стане нареченою і переживе важливий для себе день - весілля, та стане дорослою частиною суспільства.Хоча зараз із % незаміжніх жінок, неодружених чоловіків та бездітних дорослих Японія виривається у лідери, все ж традиції залишаються традиціями.

Тепер про сам ритуал. Хіторі-дзумо проводиться у святилищі Ооямадзумі(大山祇神社) на острові Омішіма, префектура Ехіме. Це святилище присвячене Ооямадзумі-но камі — богу гір, моря і війни, старшому братові самої богині сонця Аматерасу. Століттями самураї здійснювали сюди паломництва перед битвами, а після перемог жертвували обладунки та зброю. Сьогодні тут зберігається найбільша в Японії колекція самурайської зброї, величезний відсоток якої - національні скарби.Обряд проводиться двічі на рік як частина аграрних фестивалів: під час Отауемацурі/Отауесай (御田植祭 свято посадки рису) на початку літа та Нукіхосай (抜穂祭 - свято збору врожаю) восени.Суть поєдинку: борець на ім’я Ічірікідзан (一力山) виходить на ринг і бореться з невидимим суперником - духом рису (稲の精霊, іне-но сейрей). Три раунди, і результат завжди однаковий: дух перемагає 2:1. У першому раунді дух безумовно перемагає. У другому борець відчайдушно здобуває перемогу. Але в третьому дух проводить серію прийомів і відправляє борця в політ.Чому людина мусить програти? Тому що перемога духу рису - це запорука багатого врожаю. Поразка борця - не приниження, а акт смирення перед силами, які дають людям їжу та життя. Це одна з найглибших ідей японської культури: людина не може і не повинна перемагати природу.Після молитви за врожай через Хіторі-дзумо відбувається власне садіння рису. Шістнадцять учениць початкових класів стають саотоме: у волоссі вони носять прикраси-ноші, а одягнені в червоно-білі кімоно. Посадивши кілька рядків, вони завершують роботу й виходять з поля. Потім миють ноги, змиваючи бруд.У 1984 році хіторі-дзумо припинилося, бо не стало наступника (про проблему наступництва я вже писав у минулому дописі і повертатимусь до цього знову). Обряд мовчав п’ятнадцять років. Та у 1999 році місцевий працівник міської адміністрації Кан Садаюкі зголосився стати новим борцем. Він вивчав рухи за старими відеозаписами, тренувався з живими партнерами, а потім відточував техніку соло.Під час першого виступу його знімало NHK для національного ефіру, і він ненароком пообіцяв на камеру: «Принаймні до 75 років». Його попередник виступав до цього самого віку. У 2023 році, коли свято відбулося вперше після чотирирічної перерви через пандемію, Кан зізнався, що тіло трохи «задерев’яніло»: «Зазвичай я підлітаю на 10 сантиметрів вище, але цього разу стрибка не вистачило, і я перекинувся через голову».На питання, що він хоче передати через цей обряд, Кан відповів: «Коли це показують по телевізору, діти, які виїхали з острова, телефонують старим і кажуть: Бачили вас! Тому цей обряд - це послання: Омішіма ще повний сил».Якщо ви цікавитесь Японією, країнами Сходу, їх мистецтвом, філософією, культурою, то підписуйтесь, тут буде цікаво✨Дізнатись більше про Японію можна на курсі «Побутова японська філософія» від Київської школи сходознавства А також на заняттях з японської мови. Пишіть @NateRSherВідео з ритуалом хіторідзумоhttps://youtu.be/gY9cSb4LAZY?si=xU7iHDeuiBHtcFlH