Тепер про сам ритуал. Хіторі-дзумо проводиться у святилищі Ооямадзумі(大山祇神社) на острові Омішіма, префектура Ехіме. Це святилище присвячене Ооямадзумі-но камі — богу гір, моря і війни, старшому братові самої богині сонця Аматерасу. Століттями самураї здійснювали сюди паломництва перед битвами, а після перемог жертвували обладунки та зброю. Сьогодні тут зберігається найбільша в Японії колекція самурайської зброї, величезний відсоток якої - національні скарби. Обряд проводиться двічі на рік як частина аграрних фестивалів: під час Отауемацурі/Отауесай (御田植祭 свято посадки рису) на початку літа та Нукіхосай (抜穂祭 - свято збору врожаю) восени. Суть поєдинку: борець на ім’я Ічірікідзан (一力山) виходить на ринг і бореться з невидимим суперником - духом рису (稲の精霊, іне-но сейрей). Три раунди, і результат завжди однаковий: дух перемагає 2:1. У першому раунді дух безумовно перемагає. У другому борець відчайдушно здобуває перемогу. Але в третьому дух проводить серію прийомів і відправляє борця в політ. Чому людина мусить програти? Тому що перемога духу рису - це запорука багатого врожаю. Поразка борця - не приниження, а акт смирення перед силами, які дають людям їжу та життя. Це одна з найглибших ідей японської культури: людина не може і не повинна перемагати природу. Після молитви за врожай через Хіторі-дзумо відбувається власне садіння рису. Шістнадцять учениць початкових класів стають саотоме: у волоссі вони носять прикраси-ноші, а одягнені в червоно-білі кімоно. Посадивши кілька рядків, вони завершують роботу й виходять з поля. Потім миють ноги, змиваючи бруд. У 1984 році хіторі-дзумо припинилося, бо не стало наступника (про проблему наступництва я вже писав у минулому дописі і повертатимусь до цього знову). Обряд мовчав п’ятнадцять років. Та у 1999 році місцевий працівник міської адміністрації Кан Садаюкі зголосився стати новим борцем. Він вивчав рухи за старими відеозаписами, тренувався з живими партнерами, а потім відточував техніку соло. Під час першого виступу його знімало NHK для національного ефіру, і він ненароком пообіцяв на камеру: «Принаймні до 75 років». Його попередник виступав до цього самого віку. У 2023 році, коли свято відбулося вперше після чотирирічної перерви через пандемію, Кан зізнався, що тіло трохи «задерев’яніло»: «Зазвичай я підлітаю на 10 сантиметрів вище, але цього разу стрибка не вистачило, і я перекинувся через голову». На питання, що він хоче передати через цей обряд, Кан відповів: «Коли це показують по телевізору, діти, які виїхали з острова, телефонують старим і кажуть: Бачили вас! Тому цей обряд - це послання: Омішіма ще повний сил». Якщо ви цікавитесь Японією, країнами Сходу, їх мистецтвом, філософією, культурою, то підписуйтесь, тут буде цікаво✨

Дізнатись більше про Японію можна на курсі «Побутова японська філософія» від Київської школи сходознавства А також на заняттях з японської мови. Пишіть @NateRSherВідео з ритуалом хіторідзумоhttps://youtu.be/gY9cSb4LAZY?si=xU7iHDeuiBHtcFlH