🗽 В мене є правило - про українських авторів та авторок я говорю або добре, або ніяк.Ну бо всі ми в одному човні, я і щиро вірю у взаємну підтримку та обмін досвідом. Саме тому буду писати максимально безособово.Про книгу читала хороші відгуки і, якщо чесно, очікувала більшого. Написано добре (сама мова приємна), але в мене є питання до змісту, не до форми. В центрі вся "не така" персонажка, особлива. Всі персонажі особливі, це нормально. Проблема в тому, що нам говорять одне, а показують інше. 👉Говорять, що вона сором'язлива, замкнута і важко йде на контакт, але має табун ухажерів та друзів, веде себе розкуто та більш ніж розв'язно. 👉Кажуть, що вона розумна та постійно читає книжки, проте вона ніц не знає про світ (бо не цікавилась) і все їй пояснюють чоловіки.👉Кажуть, що вона смілива та роздасть всім якщо що, але її постійно рятують і витирають сльози. 👉Кажуть, що вона добра і поміркована, але вона вічно кричить, істеричить, ображає всіх навколо, якогось хріна б'є посуд і діє нелогічно, від чого всі чоловічі персонажі мліють і із захватом кажуть: "Боже яка вона, я такой спєсівой ще не зустрічав ніколи, вона така особлива." Я мовчу про те, що всі чоловіки тут думають хтивцями і всі хтивці направлені на персонажку, її хочуть всі!Я тут дуже сильно задумалась - наскільки ж мало просто сказати, що персонаж "такий і такий" і наскільки важливо дійсно показати це. Тобто слова та опис персонажа має відображатись в його діях. Певно що це не мій жанр, однозначно (я не очікувала такого фокусу на любовно-хтивій складовій), але виходить так, що навіть на половині книги персонаж в мене й досі не склався саме через ось це неспівпадіння 🤷
📖 В усьому потрібен балансПоки я, окрім роботи, з головою зарилася в курси по аналітиці (excel-таблиці на 100500 рядків, формули, графіки і, неочікувано, "вишка" та SQL) та фінальне редагування рукопису, моральних сил на читання чогось складного просто не залишається 🤷Як тільки в книзі починається натяк на якусь епічність чи драму - я просто закриваю її, бо, ну, не можу. Нема сил. Але читати хочеться. Благо, в мене завжди є запаси. Так мені трапилась "Маленька чорна сукня, маленька біла брехня" Лори Стемплер - і це був ідеальний метч 🤍Книга максимально рівна, проста (ледь не примінивна, в хорошому плані) та передбачувана, і від цього було так добре. Вона як альбом Тейлор Свіфт, сезон "Пліткарки" чи перші серії "Секс і місто" - ось такий вайб. Щось середнє між "Жирний шрифт" та "Щоденники Керрі".⭐️Тут у нас є 17-річна Гарпер, яка потрапляє на стажування до модного журналу в рубрику побачень. Це її мрія! Проте є один нюанс - Гарпер ніколи не була на побаченнях, а її резюме було сповнене "маленької білої брехні". Гарпер їде до Нью-Йорку, де її захоплює вир подій. Однак чи вийде у неї викрутитись з цієї ситуації та при цьому не загубити себе?💫По-перше, кудос Книголаву за нормальний переклад, мій внутрішній редактор відпочивав. 💫По-друге, так, книга примітивна, але логічна. Гарпер робить помилки, веде себе неправильно і нам є за що її засудити, але вона діє логічно. Вона дійсно мислить на свій вік і діє згідно своїм думкам. Дірок не помічено.💫По-третє, - і що найцікавіше! - вона побудована буквально по схемі "шляху героя". Гарпер отримує шанс свого життя і вирішує ним скористатись (поклик до мандрів і вхід у черево кита), на шляху їй зустрічаються вороги, друзі, трікстери, вона приймає багато рішень, більшість з яких виявляються хибними (випробування та спокуси), стикається із наслідками ("смерть" героя та откровення), робить висновки та виправляє ситуацію (трансформація), за що отримує нагороду (в нашому випадку, очевидно, кохання, кар'єра, дружба) і повертається додому переможцем (повернення).Якщо подивитись - так побудовані більшість голівудських мелодраматичних комедій і це прям робоча схема.Книгу оцінюю на 4 з 5 в своєму жанрі "ненапряжних історій на вихідні". P.S.: Якщо ви також думаєте, що Керрі Бредшоу обрала не того - вам сподобається 😏Якщо знаєте ще щось таке приємне і ненапряжне - радьте, бо курси у мене ще два місяці 🫠 #почитати
🗽 Хочу розказати дещо, про що я б радо промовчала і за що мені й досі соромно. Проте минуле не перепишеш - "Промені Аласі" першовочатково були написані не українською. Усвідомлений шлях до "говорити та писати українською", а тим паче "думати українською" пройдений мною за останні три роки. Та й писати я почала "для себе", без думки про видання, тому робила це так, як було "зручно". По роботі частіше писала англійською, тож моя українська була більш розмовна "за потреби" чи для навчання. Точно не рівень художки.Коли зрозуміла, що хочу видатись, рішення було однозначним - перекладати. Це було ... непросто. Спочатку трохи спробувала з перекладачкою, але це виявилось дорого, та й текст став якийсь "не мій", чужий. Тож надалі перекладала самостійно і, власне, переклала.💎 Які речі допомогли мені це зробити?💫 Багато і уважно читати українською. Це перше, що я зробила, аби заповнити прогалини. Я буквально запам'ятовувала фрази, завчала слова, виписувала звороти, аби потім змогти їх відтворити. Читати, читати і читати. Звичайно, читати хороші тексти та переклади.💫 Почати з малого.В першу чергу, я переклала та переписала свої невеличкі оповідання, які потім виклала на Аркуші. Це допомогло побороти перший острах і невпевненність.💫 Сервіси та онлайн-словники.Ох, вони й досі мої найкращі друзі. Найбільше я люблю Deepl (ним перекладала великі об'єми, а потім вже редагувала кожне слово та речення) і Goroh.pp.ua (шикарний сайт-агрегатор словників, із синонімами, словозміною та іншими корисними функціями).💫 Не боятись просити допомоги.Мені дуже пощастило з альфа-читачками, які чудово знають українську. Тому я відразу казала, що це переклад і просила звертати увагу на можливі моменти. Навіть попри те, що кожен розділ я вичитувала мінімум тричі. Найбільшою нагородою були фрази на кшталт: "якби ти не сказала - я б не здогадалась". Дуже мотивувало.Цей шлях непростий, проте необхідний. Був смішний період, коли я ще не могла писати українською, але вже не могла - р*сійською. Тобто, взагалі не могла писати 😆 Але зараз це позаду. Я й досі перевіряю кожне слово і, можливо, пишу повільніше, але я пишу українською і ніколи не хочу повертатись до попереднього досвіду. 🤷Чому я це розповідаю? Бо знаю, що я така не одна. І, певно, є ті, кого зупиняє складність цього процесу. Хай це буде знаком, що все можливо. Якщо у мене, дівчинки з Криму, це вийшло - вийде і у вас 💗#процес
💎 То що ж там з рукописом першої частини "Променів Аласі"?Все ще не можу афішувати назву видавництва до офіційного анонсу 🙊, але цей потяг потроху рухається.Наразі в мене вже є чудова редакторка, з якою ми паралельно проходимося по тексту і редагуємо. Вона дійсно закохана в текст і саму історію (каже, що я талановита, а я така "ой ні-ні, та ти що, та ні", а сама 🫠), тож відчувається максимальна синергія 💫За цей час я:☑️ Проаналізувала всі наявні відгуки бет (методику описувала тут) і внесла ті, що були конкретними "ляпами" чи хиткими моментами🫡☑️ Переписала фінал, знову 🙄☑️ Вирішила купу дрібних, але глобальних моментів, типу "як уніфіковано передавати ту чи іншу мову - латиницею, кирилицею, обома способами", "як правильно змінювати за родами ті чи інші специфічні слова", тощо.Задача на зараз - пройтись по тексту і внести сюжетно важливі моменти, які треба красиво протягнути через весь рукопис (якісь загублені лінії, десь "розвісити рушниці на стіни", десь додати згадок для емоційності розв'язки). То й таке 😙А ще - в мене потроху просочуються думки про другу частину 🙌 Переважно про те, що там варто змінити, звичайно ж 💀#книгабезназви
💫 Завдяки "Діти кісти й крові" згадала, з чого почалась моя персонажка і, власне, сама історія.Кілька років тому до мене одна за одною потрапили кілька YA книжок з ну дууууже схожим сетінгом - хтось когось захопив N років тому, головний персонаж/ка належить до пригноблених, його/її батьків вбили завойовники і він/вона росте із відчуттям помсти. Згодом виявляється, що головний персонаж/ка має якусь приховану силу, що здатна змінити все. Знайомо?Я не кажу, що це погано, але саме тоді мені прийшла в голову думка - а що, як все буде не так? Що, як персонаж буде рости не серед пригноблених, а доволі собі в достатку? Що, як в персонажа не буде взагалі ніякої сили. Навіть навпаки - він буде слабшим за всіх?💎 Так і з'явилась Касі. Так, хтось когось захопив N років тому. Так, її батьків вбили, вона сирота і належить до нижчого класу. Але виросла вона серед пишних садів, мармуру та фонтанів. І не тому що вона особлива - просто їй банально повезло. Вона не мріє про помсту - для мотивації її треба ще добряче підштовхнути. Вона найслабша з усіх, в неї немає жодної прихованої сили чи рідкісного вміння. Вона не діва в біді й не нащадок когось там. Немає пророцтв чи давніх легенд про месію. Нічого. Просто собі звичайна дівчина в певних обставинах 🤷🙄 Чи цікаво це? Ну, мені було цікаво спостерігати за її трансформацією і накидувати перешкод, аби змусити її діяти. Можливо, вийшло менше драматизму чи ось цієї епічності. Проте дуже хочеться вірити, що, навіть не маючи суперсили чи жахливої особистої драми, можна стати персонажем доволі цікавої історії і трохи перевернути світ 💗Які вам згадуються нешаблонні персонажі? У мене з останніх - це Ярві з "Пів короля" Аберкромбі ☺️
🤩 Отже, коментарі бет і як їх "готувати"Найскладніше мені було зрозуміти, з якої сторони до них підійти. Як затятий control freak, я вирішила випрацювати певну систему чи порядок дій, згідно якому буду діяти.У мене є три основні джерела коментарів до кожного з семи розділів:💫 коментарі в гугл документах💫 заповнені анкети💫 чати в телеграміВ першу чергу, починаю з коментарів у гугл документах, так як часто вони виражають емоцію, стосуються редакційних моментів або конкретного речення/сцени.Після цього я уважно аналізую всі-всі відповіді в анкеті та чатах і виписую на аркуш всі моменти/сцени/нюанси, на які варто звернути увагу чи виправити. Структурую їх по певних категоріях:💎 конкретні "ляпи" (персонаж поїхав з міста на місяць, але раптово з'являється раніше) - таке виправляю відразу.💎суб'єктивні думки бет (щось сподобалось чи не сподобалось, було не зрозуміло, бісило) - тут також класифікую. Якщо кілька бет сказали про одне й те ж саме - це точно треба правити. Якщо це едина думка - я все одно уважно передивляюсь цей момент і вирішую, що з ним робити на свій розсуд. Беру до уваги більшість.💎питання (якийсь момент був не зрозумілим, часто по тексту відповідь має бути далі) - залишаю їх в повітрі, але слідкую, аби далі воно було закрито.💎глобальні моменти, які залишаю на самий кінець (якась лінія загубилась, щось недорозкрилось, зміна назв/імен, тощо) - з ними працюю в останню чергу вже по всьому рукопису.І ось так пропрацьовую окремо кожен розділ 🤷Не кажу, що цей метод універсальний, але мені точно допомогло зняти фрустрацію і побороти "о-боже-що-ж-тепер-робити" паніку🙄А як у вас?#процес
📺 "Залишенці" (The Holdovers, 2023)Принесла вам фільм. По-перше, він чудовий.Я дуже давно не дивилась таких чудових фільмів.Смішний і легкий, проте в той самий час щемкий, глибокий та наповнений сенсів. Без суттєвих емоційних гірок, проте такий, що викликає емоції та залишає приємний післясмак. Мені тут сподобалось все - шикарно пропрацьовані персонажі, розумні й кмітливі діалоги, богічні операторська робота, музика та гра акторів. Що ми маємо?💫 Буркотливий, прискіпливий і педантичний професор елітного навчального закладу для хлопців Пол Ханем, якого за очі називають "окунем" і все життя якого заключається у викладанні античної історії багатеньким йолопам.💫 П'ятнадцятирічний Ангус, який переживає складну сімейну ситуацію і відчуває себе не просто кинутим - непотрібним.💫 Шеф-кухарка Мері, що переживає втрату єдиного сина у В'єтнамі і по-своєму справляється із цим.Їх поєднує одне Різдво 1970 року, коли вони залишаються в Бартонській академії на довгі два тижні, що змінять їхні життя.Вайби "Запаху жінки" та "Спілки мертвих поетів" гарантовані. Так, він про Різдво, але в таку спеку чи не самий час дивитись щось засніжене?Актори зіграли неймовірно, за що отримали не одну нагороду (Оскар, Бафта, оце все).Тотально рекомендую 💎#подивитись
TGLIST.COM.UA
