Чашка з блішками

💫 Завдяки "Діти кісти й крові" згадала, з чого почалась моя персонажка і, власне, сама історія.Кілька років тому до мене одна за одною потрапили кілька YA книжок з ну дууууже схожим сетінгом - хтось когось захопив N років тому, головний персонаж/ка належить до пригноблених, його/її батьків вбили завойовники і він/вона росте із відчуттям помсти. Згодом виявляється, що головний персонаж/ка має якусь приховану силу, що здатна змінити все. Знайомо?Я не кажу, що це погано, але саме тоді мені прийшла в голову думка - а що, як все буде не так? Що, як персонаж буде рости не серед пригноблених, а доволі собі в достатку? Що, як в персонажа не буде взагалі ніякої сили. Навіть навпаки - він буде слабшим за всіх?💎 Так і з'явилась Касі. Так, хтось когось захопив N років тому. Так, її батьків вбили, вона сирота і належить до нижчого класу. Але виросла вона серед пишних садів, мармуру та фонтанів. І не тому що вона особлива - просто їй банально повезло. Вона не мріє про помсту - для мотивації її треба ще добряче підштовхнути. Вона найслабша з усіх, в неї немає жодної прихованої сили чи рідкісного вміння. Вона не діва в біді й не нащадок когось там. Немає пророцтв чи давніх легенд про месію. Нічого. Просто собі звичайна дівчина в певних обставинах 🤷🙄 Чи цікаво це? Ну, мені було цікаво спостерігати за її трансформацією і накидувати перешкод, аби змусити її діяти. Можливо, вийшло менше драматизму чи ось цієї епічності. Проте дуже хочеться вірити, що, навіть не маючи суперсили чи жахливої особистої драми, можна стати персонажем доволі цікавої історії і трохи перевернути світ 💗Які вам згадуються нешаблонні персонажі? У мене з останніх - це Ярві з "Пів короля" Аберкромбі ☺️

🤩 Отже, коментарі бет і як їх "готувати"Найскладніше мені було зрозуміти, з якої сторони до них підійти. Як затятий control freak, я вирішила випрацювати певну систему чи порядок дій, згідно якому буду діяти.У мене є три основні джерела коментарів до кожного з семи розділів:💫 коментарі в гугл документах💫 заповнені анкети💫 чати в телеграміВ першу чергу, починаю з коментарів у гугл документах, так як часто вони виражають емоцію, стосуються редакційних моментів або конкретного речення/сцени.Після цього я уважно аналізую всі-всі відповіді в анкеті та чатах і виписую на аркуш всі моменти/сцени/нюанси, на які варто звернути увагу чи виправити. Структурую їх по певних категоріях:💎 конкретні "ляпи" (персонаж поїхав з міста на місяць, але раптово з'являється раніше) - таке виправляю відразу.💎суб'єктивні думки бет (щось сподобалось чи не сподобалось, було не зрозуміло, бісило) - тут також класифікую. Якщо кілька бет сказали про одне й те ж саме - це точно треба правити. Якщо це едина думка - я все одно уважно передивляюсь цей момент і вирішую, що з ним робити на свій розсуд. Беру до уваги більшість.💎питання (якийсь момент був не зрозумілим, часто по тексту відповідь має бути далі) - залишаю їх в повітрі, але слідкую, аби далі воно було закрито.💎глобальні моменти, які залишаю на самий кінець (якась лінія загубилась, щось недорозкрилось, зміна назв/імен, тощо) - з ними працюю в останню чергу вже по всьому рукопису.І ось так пропрацьовую окремо кожен розділ 🤷Не кажу, що цей метод універсальний, але мені точно допомогло зняти фрустрацію і побороти "о-боже-що-ж-тепер-робити" паніку🙄А як у вас?#процес

📺 "Залишенці" (The Holdovers, 2023)Принесла вам фільм. По-перше, він чудовий.Я дуже давно не дивилась таких чудових фільмів.Смішний і легкий, проте в той самий час щемкий, глибокий та наповнений сенсів. Без суттєвих емоційних гірок, проте такий, що викликає емоції та залишає приємний післясмак. Мені тут сподобалось все - шикарно пропрацьовані персонажі, розумні й кмітливі діалоги, богічні операторська робота, музика та гра акторів. Що ми маємо?💫 Буркотливий, прискіпливий і педантичний професор елітного навчального закладу для хлопців Пол Ханем, якого за очі називають "окунем" і все життя якого заключається у викладанні античної історії багатеньким йолопам.💫 П'ятнадцятирічний Ангус, який переживає складну сімейну ситуацію і відчуває себе не просто кинутим - непотрібним.💫 Шеф-кухарка Мері, що переживає втрату єдиного сина у В'єтнамі і по-своєму справляється із цим.Їх поєднує одне Різдво 1970 року, коли вони залишаються в Бартонській академії на довгі два тижні, що змінять їхні життя.Вайби "Запаху жінки" та "Спілки мертвих поетів" гарантовані. Так, він про Різдво, але в таку спеку чи не самий час дивитись щось засніжене?Актори зіграли неймовірно, за що отримали не одну нагороду (Оскар, Бафта, оце все).Тотально рекомендую 💎#подивитись