🙊Вже за тиждень в Києві відбудеться "Книжкова країна"Цього разу я на неї не потрапляю, але якщо ви автор/авторка, що хоче видати книгу - це чудова можливість для умовного "аналізу ринку" і нетворкінгу 🌟Минулого року в цей час я тільки закінчувала першу книгу і якраз шукала, куди ж її подавати. Так от, книжкові фестивалі - це шанс буквально познайомитись із видавцями і запітчити їм свою ідею. Часто на стендах чи подіях можна знайти власників видавництв (якщо це невелике видавництво), шеф-редакторів або інших представників, які охоче з вами поспілкуються, от чесно. Для того і є фестивалі.😭 Про що можна говорити із видавцями на фестивалях?🌟 Які видавничі плани і що хочуть бачити у видавничому портфелі🌟 Які жанри/історії наразі шукають🌟 Як і коли краще подаватись🌟 Розказати про свою ідею/історіюЗнаю, наважитись підійти іноді дуже важко, але це того варте! Рік тому я так познайомилась із шеф-редакторкою "Ранку" і навіть отримала від неї візитівку з її особистою поштою для подачі рукопису (ось тут трохи писала про це 🫣)А ще, книжкові фестивалі - це просто весело❤️#виданнякниги
🤡 Як створити класних живих персонажів?Є безліч інструментів для створення персонажів - анкети, формули, схеми. Кажуть, що глибокий персонаж має мати минуле, позитивні і негативні риси, звички, а також таємниці - яку знають багато людей, яку знає певне коло людей, яку не знає ніхто. Має мати брехню, в яку вірить, і мотивації - свідому та підсвідому, по яку навіть не здогадується. Є ще багато чого, що має мати живий персонаж. Але якщо спитати у мене про одну річ, яка допоможе створити такого - так це час. Варто просто дати йому час, аби нашарувати на себе всі ці пласти. Якщо ж порівнювати це з археологією, то аби розкопати всю багатогранність персонажа, треба зняти багато шарів землі, піску, потім кілька разів очистити його спеціальними інструментами, відшліфувати і помити. І все це робиться раундами редагувань, відгуками альф-бет, уявленням персонажа в різних ситуаціях, "відлежуванням" тексту і ще раундами редагувань. Принаймні, у мене так. Мої персонажі в першій чернетці книги страшенно бісячі, пласкі й кальковані, і я дуже рада, що дала їм час проявитись. Бо зараз вони для мене настільки живі, що я ніби списую їх з реальних людей, але навпаки - це вони стали реальними.Але на це потрібен час.#персонажі
🥀Останніми прочитаними книгами були "Темне сходження" Пакат та дві книги про Алекс Стерн - "Дев'ятий дім" та "Біснуватий" Бардуго.І те, і те доволі темне, проте враження різні. Не буду росписувати детальні відгуки (оцінки тут), але поділюсь суб'єктивними висновками, що зробила як читачка і письменниця.✍️Отже, "Темне сходження" Пакат🌟Що мені сподобалось: ідея, правильна структура і форма історії, все як по канону. 🌟Що мені не сподобалось: реалізація і наповнення. Особливо робота з розкриттям персонажів. Я не відчула до них нічого, я не бачила хімії між ними (окрім Вілла і Джеймса десь в кінці), не вірила їхнім діям і мотивації, їхній дружбі чи коханню. Фатум - це класно, але цього мало, аби виправдати дії персонажів. Якось пусто.За тиждень я забула половину імен і, чесно, змушувала себе дочитати. Мені все було дуже швидко і якось комкано. Не певна, що хочу продовжувати цю серію, але чекаю на "Полоненого принца" авторки.✍️ "Дев'ятий дім" і "Біснуватий" Бардуго🌟Що мені сподобалось: персонажі і їхня взаємодія, вайб, пропрацювання світу (оце все про історію, архітектуру, товариства - кайф), детективна складова🌟Що мені не сподобалось: трохи хаотична структура і дивні твісти, особливо в другій книзі, де вони чотири (!) рази роблять одне й те саме, інфодампи і оці промови лиходіїв в кінці, в стилі "сідайте і слухайте" - це дивно. А, ну і переклад місцями просто був дуууже дивний.Але я просто не могла відірватись, була obsessed історією і пробачала їй всі огріхи і мінуси, бо закохалась в персонажів, марила ними, вони прям були поряд зі мною. І це при тому, що 80% книг один з головних персонажів узагалі відсутній, а все одно відчувались блискавки.🌟 Власне, висновки - живі, класні й багатошарові персонажі, що поводяться реалістично, здатні для мене витягти навіть затягнутий сюжет з дірочками й проблемками і змусити пробачити фейли в перекладі. При цьому класна й правильно побудована ідея може не працювати, якщо персонажі не чіпляють. Для мене існують книги, де персонажі - не головне (наприклад, "Вавилон" Кван), але це не той випадок.Це дуже суб'єктивно, але якось так. А що першочергове для вас - сюжет й ідея чи класні персонажі?#почитати
😔 Отже, фінальні розділи.Це виявилось складніше, ніж я очікувала. Тут багато всього несеться, всі гачечки мають закритись, конфлікти - розв'язатись, нерви - напружитись. До того ж я хочу, аби фінал відчувався не крапкою, а новим початком. Для цього треба закласти підґрунтя.З сьомим розділом почала з того, що написала його двосторінковий синопсис, який розбила на сцени й прописала, що хочу додати в кожній з них. Особливо це стосується інформації. В цьому розділі багато політики (політичної напруги, сторін, конфліктів), проте мій виклик - з одного боку, порційно подати все необхідне від першої особи, яка не є безпосередньою учасницею всього-всього, а з іншого - не перевантажити текст політикою, бо історія не зовсім про неї. Чотири дні крутила цей синопсис, паралельно накидуючи в сцени якісь діалоги чи нюанси, а вчора проговорила його з подругою. Пропрацювали макрорівневі структурні фейли і вирішили, що наче непогано і можна починати писати. Власне, це й планую робити на вихідних 👼Насправді я не аж так детально роблю так із кожним розділом, але тут це виглядає виправданими інвестиціями в подальше редагування 💪#процес
😒 Цікава думка спільноти, бо сама я не можу зрозуміти, як до цього ставлюсь.Акторка Міллі Боббі Браун ("Дивні дива", "Діва проти біди") написала свою дебютну книгу, яка скоро вийде в Лабораторії. Ну як написала - її за неї написала гострайтерка. І тут я трохи підвисла від подвійних відчуттів.З одного боку, це цілком нормально - гострайтери на те й існують, аби писати за когось. Це чудовий варіант заробітку для письменника, чому б ні. Звичайні собі ділові відносини.З іншого боку, це дивно - бачити її ім'я на книзі, написаній не нею. Так, вона може бути авторкою ідеї, активно працювати над створенням історії, узгодження і все таке. Але вона її не писала. Я завжди думала про гострайтінг як про написання чиїхось автобіографій чи історій успіху компаній типу Netflix. Але не художньої літератури. Певно, просто не знала про це.З іще якогось боку - все змінюється, тож чому б ні? Ось у неї з'явилась ідея, але писати вона не вміє чи не має часу, тож наймає спеціаліста, який вміє. Міллі Боббі Браун не приховує того факту, що писала не вона, називає це "a very special project" й афішує ім'я гострайтерки (Kathleen McGurl). Але все одно інтуїтивно хочеться бачити ім'я людини, що написала книгу, хоча б як співавтора. Бо якось не правильно це все.Що думаєте - норм чи крінж?
💐Я рідко перечитую книги, але перед "Біснуватим" Бардуго вирішила перечитати "Дев'ятий дім" - і я кайфую.Я читала її дуже давно і віддалено пам'ятаю, що мені не сподобався фінал, в плані чим обернулась вся та детективна історія, але все, що до цього і поза цим - це клас. Я взагалі люблю Бардуго і читала всі її серії - про Аліну (дочитала), Шістку (дочитала), Про Ніколая (почала і кинула, бо нудно), але для мене серія про Алекс - це найкраще у Бардуго. Тут відчувається віддочена роками майстерність авторки + це не фентезі-фентезі, а містично-готично-академічне фентезі, яке я люблю значно більше (привіт, готична юність).Чому я б повчилась у Бардуго?🌟Об'ємні персонажі. У Бардуго всі персонажі доволі класні, але Алекс для мене топ. Вона "сіра", неправильна, антигеройка. Вона груба, неввічлива і темна. Але при цьому ти настільки проникаєшся нею, що капець. У персонажів Бардуго завжди є минуле, характер і об'єм. Вони живі. Це те, чого я не відчула в "Темному спадкоємці".🌟Світ з купою деталей. У фентезі світ є чи не ще одним героєм історії, і в світах Бардуго завжди купа нюансів, які й роблять їх справжніми. Тут маємо Єль, але як же круто вона накинула на нього оцей флер таємних товариств та привидності. Ну я вірю.🌟Закінчувати розділи кліфгенгерами. Це я помітила у неї ще в "Тіні і кістці". Кожен розділ Бардуго закінчує фразою чи подією, яка спонукає тебе тут-таки читати далі. Я і сама стараюсь робити саме так - кожен епізод і розділ закінчувати гачком.🌟Жодного зайвого слова чи деталі. Кожне речення на своєму місці. Навіть якщо це якийсь довгий опис, то він для чогось працює - додає об'єму світу, розкриває персонажа, дає гачок. Це класна робота автора, моя повага. Дуже подобається її стиль письма - прості влучні речення, без пафосу чи графоманії.Смакую як можу, аж не хочеться поспішати.#почитати
👼 Віддала альфам шостий розділ й отримала цілком непогані відгуки (святі люди 🙏)Звісно, місцями треба допрацювати (переписати початок, моментами додати епічності-логічності, додати один епізод для твісту, тощо), але загалом я ним задоволена. Сцена, за яку я сильно-сильно переживала, вийшла добре і несе саме ті смисли, що я й хотіла, конфлікт в кінці обґрунтований, кліфгенгер працює. Я б навіть сказала, що це поки що мій улюблений розділ другої частини. В ньому багато динаміки, багато емоцій (дуже багато!), нарешті стаються кілька подій, до яких і персонажі, і я дуже довго йшли. Трохи пишаюсь собою.Та є одна проблема - я геть не знаю, що буде далі. До кінця книги (і всієї історії) залишилось два розділи, але наразі вони погано пропрацьовані. Я маю фабулу, розумію, що має статись, є якась старезна чернетка - і це все. Я ніколи не вірила, що дійду до цього, тому в усіх ітераціях редагування пропускала фінал з думкою: "Ой, треба до нього ще дожити, ще все сто разів зміниться." І ось я, трясця, в цій точці. Відчуваю розгубленість і фрустрацію.Але якось воно буде. Фінал має бути епічним.#променіаласі #процес
🎧 Спочатку послухала сама, аби впевнитись, що варто наполегливо рекомендувати. І таки варто.Безкоштовний лекційний курс зі структурного редагування від "Ранку" та Юлії Оскольської - це саме те, що необхідно ринку і всім, хто створює історії (письменникам, геймдеву, сценаристам) та оцінює їх (бетам, редакторам, тощо). Я настільки закохалась в лекторку, її підхід і здорове бачення ринку, що після першої ж лекції пішла на платний практикум для авторів. Основні інсайти і тези першої лекції:🟡 створення якісного книжкового продукту - це командна робота, що має базуватись на взаємоповазі та довірі🟡 не варто працювати із засранцями. І не варто мовчати, якщо хтось засранець. Толерування подібного шкодить індустрії🟡 дбати про себе і відпочивати - це база-ґрунт🟡 автори швидко вчаться, і видавництво та редактори мають бути у цьому напряму зацікавлені🟡 рівні редагування: смисли - структура (сюжетні лінії) - епізоди - мовний рівень. Краще розділяти їх, бо це різні процеси (і тут так цікаво, бо я редагую саме так, тут трохи розповідала про це).Структурне редагування - це редагування історії на рівні смислів (про що, чому, кому і навіщо) і рівні структури (чи донесені ці смисли читачеві). І це для мене відкриття, що є видавництва, де є така позиція. Тобто до літредактора текст потрапляє до структурного редактора і допрацьовується спочатку на вищому рівні разом із автором. І це тааак круто! Це про розвиток і якість.Якщо вас зацікавило - ось тут є плейліст із лекціями (було поки дві), а ось тут - група лекторію в фб. Пішла слухати другу лекцію і редагувати свій шостий розділ (який я, до речі, закінчила), бо сам себе він не поредагує 💪#редагування
😔 Якось читала "Ефект Люцифера. Чому хороші люди чинять зло" Філіпа Зімбардо - складну, проте цікаву книгу про природу зла в людині від американського психолога й співавтора Стенфордського в'язничного експерименту (насправді корисна книжка для розуміння складних персонажів і їх мотивів). Так от, в подяках, окрім всіх інших, автор дякує своїм масажистам. Тоді я здивувалась, проте зараз більш ніж розумію. Біль в спині - чи не основний ворог мого письменництва 😭Попри спину, цими вихідними закінчила структурне редагування провального п'ятого розділу. Йому не вистачало цілісності й плавності, тому я:🟡 виписала основні лінії, якими мають зв'язуватись всі епізоди🟡пройшлась окремо по кожному з епізодів і прописала, що де і як треба додати чи прибрати, аби склалась загальна картина🟡протягнула основні лінії через весь розділ і "посклеювала" рвані епізоди між собою думками, діалогами, подіямиБагато що помінялось місцями, дещо переписалось, дещо перенеслось далі, дещо з'явилось з нуля, але загалом стало значно краще. А ще створила файл з номером "6", а в ньому - шматки чернетки, які мають згодом стати шостим розділом. Дуже хотілося б до літа завершити весь рукопис структурно, аби далі працювати тільки на мінорні покращення 🙌🏼#процес
🙊Чому головну героїню дилогії "Промені Аласі" звуть Касія?Насправді, ім'я персонажки прийшло в голову чи не першим, одразу після ідеї самого світу. А надихнула на нього, як не дивно, спеція - касія. Не всі знають, але те, що у нас видають за корицю, частіше за все є саме касією. Вона більш витривала, легша і дешевша у вирощуванні, проте має ірохи інакший зовнішній вигляд, менш виразний аромат і смак. Мені подобається ця підміна - касія, що видає себе за корицю, вбачаю у цьому щось символічне і для персонажки. До того ж спеції асоціюються зі Сходом, а пустельний світ "Променів Аласі" багато в чому подібний.Всі інші імена персонажки - Касі, Кхасі - є похідними і символізують різні її сторони. На це трохи повпливало те, що я й сама маю два імені - дане при народженні й дане при хрещенні. Колись мені сказали, що це дуже круто, адже так складніше навести на мене порчу 💀 Не знаю, що про це думати, але звучить прикольно.А що у вас з іменами ваших чи улюблених персонажів? Чи є якийсь підтекст?#персонажі
TGLIST.COM.UA
