😐 Особливості мов у дилогії "Промені Аласі"Надихнулася інтерв'ю пана Кідрука й вирішила показати трохи власного задротства. Отже, про мови в дилогії. Суспільство Сифізу поділене на класи, проте ці класи відповідають двом народам – артії, вищі, складаються з прунійців, свартії ж, нижчі, переважно з хардіїв. Одні захопили інших, там ціла історія, та зараз не про це. Існують дві мови – прунійська та хардійська. Попри те, що книга, очевидно, написана українською, я не могла не продумати фонетику й граматику обох мов. Навіщо? Бо люблю це. Хоч я й не філолог, обожнюю вчити мови. На різних рівнях володію англійською, французькою, іспанською, наразі вчу словацьку, вчила турецьку й навіть пару років латину (не питайте, в одній зі шкіл вона була обов'язковим курсом🫠). Власне, дві останні стали основами для мов у дилогії.😉 Прунійська є похідною від латини. Особливості: закінчення -um, -ium, -a, багато звуків "р" та "т". Це виражається в назвах міст (Artium, Torgomium), частково іменах або певними фразами старопрунійською. Вона колюча й тверда, як і зубці на вінці правителя.На прикрашеному рослинними орнаментами фронтоні Академії хитромудрими золоченими літерами старопрунійською виведено єдину відому артіям істину — „Арта марат аз сварта ком арат ве солі марат аз аард“. Вищі над нижчими, як сонце і місяць над землею. В книзі вона передана кирилицею, проте в рукописі це була латиниця.😉 Хардійська має за прототип турецьку, яку я вчила на час редагування першої чернетки і на якій зловила гіперфікс. Особливості: звуки й звукосполучення "кх", "ш", закінчення -em, -im, si, -sı, наголос на останній склад, співзвучні голосні "ia". Специфіка відмінювання та додавання суфіксів для вказівки приналежності.Це вплинуло на імена свартіїв (хардійське ім'я персонажки - Khasi, Кхасі), назви хардійських богів та богинь, лайливі словечки ("Аш", "Шас") ба навіть на назву дилогії. Хардійською це було б Alası khademi (Аласú кхадемі), із наголосом на останній склад. Хардійська шипляча, лоскітлива, напружує під'язикові м'язи (завдяки чому є профілактикою другого підборіддя👆).— Можу зайти? — обережно питаю в Хена. Усе ще не до кінця розумію нашого із Треєм статусу.Хен знизує масивними плечима та зиркає на мене.— Почувайся як удома, дікхо. Евім аз евак*.* Мій дім — твій дім (хард.) Власне, коли кажуть, що світ дилогії доволі продуманий, то десь так воно і є🤷 В майндмапах маю багацько граматично-фонетичних таблиць, але з цього у фінальний результат увійшло приблизно 2-3%.
👹"Катабазис", Ребекка Кван, вид. 🌟 Жорж (переклала Ганна Литвиненко)Ох-ох-ох... мені важко написати відгук на цю книгу, бо а) читалася вона давно, б) як виявилось, не залишила по собі нічого у залишку. Для мене це була типова Кван – що добре, бо я отримала саме те, що очікувала. Книга доволі цікава в процесі, але не викликала ані емоцій, ані прив'язки до персонажів. Сюжетно вона мені слабша за "Вавилон" чи "Жовтолику", більше персонажна. Проте персонажі Кван ніколи не викликали в мене нічого окрім просто цікавості. Не шкодую, що прочитала, але клуб по книзі й обговорення в чаті були цікавіші за саму книгу (за що дякую Ганці та дівчатам💜).Аліса Ло, неслухняна ти дівчинка, спускається у пекло, щоби повернути свого наукового керівника Граймса, померлого за дивних обставин. За нею ув'язується її колега й академічний суперник Пітер Мердок. Кожен з них має власні причини, аби віддати півжиття за цю авантюру. 🤭 Що сподобалося:🔸Система магії. Мені подобається науковий і незвичний підхід Кван до магії. У "Вавилоні" в основі магії була різниця між етимологічними значеннями при перекладі, в "Катабазисі" – це логічні парадокси, що ламають логіку світу, створюючи "лазівку", викривлення. Це цікаво.🔸Персонажі. Я люблю дивних, морально кривеньких персонажів, тому мені сподобалася Аліса. Знаю, багато хто вважає її картонною, мені ж вона відповідала заданій експозиції – жінка-азійка в пропахлому тестостероном академічному середовищі. Пітер також окей, люблю розумах, але він все ж не відповідає моїм критеріям бук бойфренда, тому краш не зловила. Любовна лінія тут присутня (як я дізналася з клубу, Кван взагалі хотіла написати роментезі!), але, будемо чесні, романтика не є сильною стороною авторки.🔸Сарказм й іронізація над академічністю. На початку книга сильно смішна і стьобна, тонко висміює вади академічності, особливо перші пару судів пекла. Взагалі, паралелі про "пекло=академічне життя" смішні. В цьому контексті й оця складна академічна мова сприймається як інструмент іронізації, особливо в діалогах. Жирнючий мінус – це все зникає десь після 1/3 книги 🤷🔸Висвітлення теми сексизму в науці, тема протистояння амбіцій і людяного, хибні кумири тощо.🔸Окремо треба відмітити мову авторки й переклад. Попри все, Кван чудово пише, а Жорж дійсно класно переклали й відредагували.🤦♀️ Що не сподобалося:🔸Неконсистентність. Історія відчувалась мені сируватою та фрагментарною, не цілісною. Ніби намагання поєднати багато всього і швидко. Як потім розказали, Катабазис буквально зібраний зі старих ідей та записів авторки. Сюжет не рівномірний, пекло не продумане (бо спочатку він ніби академічний, потім провалля, де був Граймс, яка роль Ями, як і чому вони обходили купу судів, бо впадло було описувати? фінал просто нівелює дуже багато), класний гумор зникає, якісь події під питанням, а сторінок 40-50 філософствування, повторів та розжовування десь на 80% книги можна було б прибрати без втрати для історії. Десь посередині змінюється мотивація персонажів – і я в неї не повірила + вона нівелює вайб, заданий на початку. Корочеееее, я тут можу довго. Мем про малювання коня найкраще для мене описує цей пункт.🔸Місцями зайва академічність і філософствування. Не бо складно, а бо зайве. Але якщо чоловікам-авторам можна розумнічати в текстах і скидати це на геніальність, то і Кван можна.🔸Абсолютно непотрібні згадки русні.🔸З цікавого – структура історії. Кван буквально починає з входження в пригоду (Аліса й Пітер спускаються в пекло на 5-ій сторінці) й відсунення спонукального інциденту у флешбеки аж десь в середину книги. Але так можна робити, якщо це дійсно щось суттєве. Наприклад, спуск у Пекло. Інакше може не спрацювати.Читати чи ні – вирішуйте самі. Я не пошкодувала, але й розумію прекрасно, чому вона може не зайти. Комусь буде мало душності, комусь задушно. Але для клубів шикарно, бо думки будуть різними, а обговорення – емоційними.#почитати
Промені Аласі Книга 2, Аліса Корж 🌟Мені завжди важко підбирати слова для відгуку на книжку, яка так сильно запала в душу. Але й промовчати про неї не можу, бо «Промені Аласі» — це щось прекрасне. Ця історія занурює в пустельний сетинг так, що ніби чуєш шурхотіння піску під ногами, змушує переживати за персонажів, наче це справжні, дорогі тобі люди, й дарує такі неймовірні емоції. Після яких вірити в краще стає трохи легше, навіть попри буремні часи за вікном.Авторка не залишає часу на розкачування та не вдається до довгого переказу подій минулої частини. З перших сторінок ми зустрічаємо героїв там, де залишили їх наприкінці першої книги, і сюжет починає стрімко розгортатися. Обидві частини надзвичайно насичені подіями: жодного разу не було нудно під час читання, і зовсім не відчувалося провисань.Продовження значно напруженіше, і те, як усе закручується в сюжетному плані, викликає справжній захват: тут і політичні інтриги, і загострення конфлікту між сваріями та артіями. Персонажі постійно постають перед складним вибором, змушені вирішувати питання без правильних варіантів відповіді, а паралельно — боротися із власними страхами, сумнівами та дитячими травмами. Було неймовірно приємно знову зустріти улюблених другорядних героїв і дізнатися, як склалися їхні долі. Щоправда, не обійшлося без болючих сюрпризів від декого: їх можна було передбачити, але від того стає не менш сумно.Дуже імпонує те, як Касі в цій книзі зростає як персонажка. Вона стає впевненішою в собі, готовою брати відповідальність і палко бажає захищати інших. Водночас дівчина не втрачає своєї чарівної, хоч і місцями дратівливої впертості та загалом не губить себе. Вона залишається навдивовижу живою і справжньою, не перетворюючись на стереотипну «головну героїню».Звісно, оминути увагою Трея було б злочином. Він чудово розкривається в цій частині. В кожній сцені де він пристуній він краде кожен шматочок уваги й тобі завжди хочеться ще. У списку моїх улюблених книжкових чоловіків однозначно сталося поповнення, і це одразу потрапляння на найвищі позиції. Я його обожнюю.Також не можу не згадати одну з найпрекрасніших складових цієї книжки, а саме стосунки між цими двома — це щось абсолютно ідеальне. У світі, де всі почали забувати, що таке справжній слоуберн, авторка виходить і каже: «А я вам зараз нагадаю», — і робить це неймовірно майстерно. Діалоги, жарти, флірт і навіть сварки між ними наповнені потужним магнетизмом. Усе розвивається так тягуче й чудово повільно, з правильними акцентами та доречними подіями у відповідний момент. Важкий і подекуди божевільний спільний досвід робить їхні стосунки глибшими, не залишаючи жодних сумнівів у щирості почуттів.Окрема подяка за фінал історії. Я хвилювалася, що він буде іншим, і водночас щиро сподівалася саме на таку розв'язку. Для мене кінцівка абсолютно ідеальна, і ніяк інакше бути просто не могло.Цвіт вишні зобов'язаний квітнути, тому я дуже чекаю на повернення до цього сетингу, надію на яке нам дають в подяках. Тому, Алісонько, великого великого тобі письменницького натхнення. Але в будь-якому разі, після всіх емоцій, що подарувала дилогія, у мене однозначно плюс одна авторка у списку авторів, від яких я готова читати хоч список покупок.#Redfox_прочитане
🐻👻"Оповита тінями" Френсіс Гардінґ, Nebo Publishing, (переклад Родіони Кийки)Здивована, що так мало чула про цю книгу, навіть на гудрідз майже немає відгуків українською. Це темна містична казка про дівчину із певними здібностями, що розгортається на фоні громадянської війни в Англії 16(?) ст. Одиночка, з усіма плюсами і мінусами цього формату. Читалося швидко завдяки гарному перекладу та коротким розділам. А ще – вона красива, ось гляньте.Дванадцятирічна Мироносиця навчилася захищатися від привидів, які ночами, відчайдушно шукаючи притулку, намагалися оселитися в ній. Але одного дня жахлива подія змушує її послабити пильність. І відтоді в дівчинці оселяється привид ведмедя. Він стає для неї єдиним захистом, коли її відправляють жити до заможних і могутніх предків її батька. Насувається громадянська війна, й цим людям потрібні такі, як вона, щоб захистити їхню темну й жахливу сімейну таємницю. Але коли Мироносиця планує втечу та перетинає роздерту війною країну, вона мусить вирішити, що гірше: одержимість чи смерть. Книга була для мене емоційно доволі рівною – я не змогла повністю поринути у персонажку. Знову таки, бо третя особа, яка створює дистанцію, та трохи відсторонений стиль оповіді з розказуванням, а не показуванням. Але насправді це стало плюсом, бо паралельно я читала "Імена тих жінок", що викликали аж забагато емоцій. Тож якщо шукаєте книгу без емоційних гойдалок, проте з цікавим сюжетом – це може бути вона. 👻Мені сподобалась Мироносиця як персонажка – вона рішуча, розумна (як для дівчини, що заледве вміє читати) і сповнена простого бажання вижити. А ще – вона добра, любить тварин і не полишить нужденного в біді, іноді навіть всупереч власним потребам. Їй випала важка доля (багато пригод, друзів і ворогів), та вона стійко зустрічала усі її забаганки. Проте, знову ж, єднання з нею в мене не сталося, хоч і цікаво було за нею спостерігати аж до її 16-річчя.👻Тут немає любовної лінії, взагалі (може, це й заважає книзі стати більш популярною🙄), проте є лінії сестринсько-братерська і дружби. Сподобалося історичне тло, авторка явно використовувала історичні джерела для його опрацювання. Це янґ-адалт, тож, звісно, деякі аспекти війни й тодішнього життя сильно згладжені. В мене були питання щодо механіки життя привидів в її голові (якщо любите історії, де в голові персонажки живуть інші сутності - тут воно є) та їхньої фізіології (як можна поранити привида іншим привидом всередині людини?), але я то просто приймала на віру. Це ж казка 🤷 Загалом, я добре провела із нею час, але історія відчувалась трохи поверхневою, хоч і насиченою подіями. В цілому, як і персонажі. Можливо, мені не вистачило об'єму, аби додати глибини та емоційності. А, можливо, авторка хотіла саме цього – невеличкої темної казочки, яка подарує пригоду. Якщо так – то усе вийшло.Дякую Насті за позичену книжульку, бо сама я б точно її не помітила в повній тиші про неї від Неба👻#почитати
😉 Нещодавно з'явилося резонансне інтерв'ю Ольги Токарчук, де вона розмірковує про зміни в індустрії та згадує, що використовує штучний інтелект для певних аспектів роботи над книгою. Опісля розгорівся справжнісінький скандал – авторку звинувачували у тому, що ШІ нібито а) придумує сюжет за неї, б) пише за неї текст. Спойлер – обидва звинувачення не є правдивими.Коли я в коментарях намагалася довести думку, що ШІ є суто інструментом і сам по собі не є злом, на мене накинулися як на вбивцю усього святого. Проте я дійсно вважаю ШІ корисним інструментом для письменництва. Якщо використовувати його з розумом і знати межі – він може зекономити багато часу на, власне, творчість. Ось пару прикладів, як я використовувала ШІ в "Променях":🔸 Як "розумний пошук".Хто читав, той знає, що перед розділами дилогії є легенди. Кожна легенда опосередковано пов'язана зі змістом розділу сенсами чи ідеєю. Наприклад, якщо в розділі відбувається зрада – легенда буде про ціну довіри. Якщо розділ несе в собі ідею, умовно, "стрибнути вище власної голови" – легенда перед ним опосередковано буде нести той самий зміст. Всього легенд 15. Деякі з них приходили легко, над деякими доводилося довго ламати голову. Перший імпульс – пошукати реальні легенди, щоби надихнутися. Гугл на умовний запит "легенда про ціну довіри" видавав дивні результати. Просте перелистування на сайті з легендами народів світу так само вело в нікуди і займало години, бо їх ну дуже багато. Тоді я попросила ШІ серед усіх наявних легенд світу знайти мені ті, які підходили мені по тематиці. Вже з готовим списком я йшла в гугл і шукала конкретні легенди для натхнення. Зекономлені години на рісерчі. 🔸Як інструмент брейнсторму і моделювання.В "Променях" багато політики, особливо в другій частині. Основні моменти політичної лінії я мала ще в першій чернетці, знала політичні сили та іхні ролі. Проте мені хотілося заглибитися трохи далі та врахувати усе. А головне – побачити, що могла упустити. Я пішла до ШІ, коротко описала йому політичну ситуацію в книзі та попросила змоделювати варіанти можливого розрогтання подій для усіх сторін – оптимістичний, реалістичний, песимістичний. Опісля попросила дати історічні події для референса на усі варіанти, які потім окремо досліджувала вже в інших джерелах. Щось з цього дослідження пішло в сюжет, зробивши лінію глибшою.В обох варіантах ШІ дійсно використовувався для книги, проте не більше ніж інструмент пошуку натхнення та економії часу на рісерчі. Засуджувати подібне чи ні – справа кожного, але жоден автор, що поважає себе, не дасть ШІ придумувати сюжет чи писати текст за нього 🤷
👆 Хочу зробити кілька оголошень to whom it may concern і заодно відповісти на часті запитанняПочну із сумного:🔸Мене не буде на Арсеналі🥺Я ледь відійшла від Книжкової Країни і довгої дороги, потім сильно хворіла і зараз просто не маю сил. До того ж кожна така поїздка влітає в копієчку і в плані квитків, і в плані випадіння з роботи, яка приносить мені гроши на життя. Подій на Арсеналі не маю, тож...🔸Наклад першої книги дилогії всьо🤷♀️Онлайн взагалі знайшла тільки тут, офлайн ще десь є по книгарнях (було в Сенсі на Хрещатику, в Книголенді на Олімпійській...). Тепер про хороше:🔸Додрук першої книги буде, орієнтовно на початок липня.Чому так довго? Ми внесли багато дрібних редакторських правок, що призвело до переверстування книги. Додруковуватиме першу друкарня, що друкувала другу книгу.🔸Туру бути🙌Коли перша книга знову стане доступна в книгарнях, плануємо робити тур містами (якими саме – поки не вирішили). Отам вже можна буде позадавати питання, підписати примірники й покричати на авторку щодо останнього розділу дилогії. Але без ляпасів 🙏На осінній Книжковій також планую бути і сподіваюсь, що мене запросять на якусь цікаву подію/дискусію, в ідеалі про янґ едалт.🔸Мерч (стікери, закладинки) має скоро з'явитися на сайті. Як тільки з'явиться – я про це напишу.💜
🤌 Мені дуже подобається концепція "нульової чернетки", яку озвучила Ярина. В першу чергу за те, що вона знімає тривожність "писати якось не так". Перша чернетка звучить як щось завершене, доконане, тому мені (як виявилось, я така не одна) морально важко писати її. Ніби мушу одразу сприймати текст серйозно, а це додає тривоги за результат. Нульова чернетка не забов'язує тебе ні до чого. Можеш писати як завгодно погано, прописувати недолугі сцени, які потім викинуться чи перепишуться, не заморочуватись зі словами, залишати собі 3,000 коментарів чи взагалі пропускати цілі шматки з короткими коментарями, що там має бути. Адже це навіть не чернетка, а чернетка чернетки. Нарис нарису.Для авторів/авторок, які а) перфекціоністи й працюють на результат, б) тривожники, в) більше люблять редагувати, аніж писати "нульова чернетка" є спасінням, адже дозволяє розслабитись і просто собі писати. Головне – дійти до кінця й потім створити з цього, як каже Катя, "паганого тексту", власне, першу чернетку.
Наступного тижня на книжковому клубі обговорюємо "Катабазис" Ребекки Кван. Багато учасниць вже прочитали, тому в чаті вже кілька днів не вщухають дискусії. Щиро вважаю це класною книгою на клуби, бо обсудити є що, а думки точно будуть у спектрі він "фуу" до "вау". Але.Для себе зрозуміла, що і як читачка, і як письменниця маю особливу любов до максимально неідеальних персонажок – тривожних, десь боягузливих, десь трохи делулу через власні ідеали, досвід, погляди тощо. Які роблять величезну кількість помилок, приймають хибні рішення і – що головне – змушені через це страждати. В ідеалі потім робити висновки і зростати. Іноді бачу у відгуках на Промені, що Касі місцями бісить. I know, right? Я свідома того, що вона може творити просто нечувану дурню, я її такою створила. Головне, щоби читачі могли зчитати, чому вона це робить. І вірили. У цьому суть🤌З новим рукописом вирішила піти далі та створити прям максимально не канонічну персонажку, яка дратує навіть мене своєю лінню, брехливістю та обмеженністю поглядів. Але зазвичай таких персонажок життя ой як не щадить, тому й спостерігати за цим доволі цікаво 😆
Я читаю цю книгу з долонею біля рота, бо кожна сторінка змушує відчувати забагато. Ще більше від того, що я знаю авторку – прекрасну, веселу, підтримуючу, яка пригощала мене на Книжковій країні маминим медівником і робила тату-перебивачку пінгвіна на долоні, жартуючи, що набиває наколку. Оля взагалі багато жартує, особливо іронізує над власним досвідом. І від цього ця книга сприймається ще болючіше. Читаю її повільно, бо іноді треба просто подивитися в стіну, посміятися крізь сльози, поплакати. Чи покусати вказівний палець від несправедливості. При цьому авторка не засуджує, не виправдовує і не пояснює. Вона просто розповідає реальну історію однієї українки, що провела дев'ять місяців у польській в'язниці, і жінок, яких вона там зустріла."Кожна жінка тут – історія. Трагедія. Психічний розлад. Сенсація для журналістів. Зламана доля." Оповідь рвана і не послідовна, бо години переплітаються у дні, хвилини плутаються. Як читати особистий щоденник."Нас перевіряють детекторами на наявність зброї, наркотиків чи самоповаги, нічого не знаходять..." "До цього я бачила баобаби лише в Екзюпері й не знала, що зло може притиснути до стіни – і залишиться лише мовчки спосперігати, як воно обвиває горлянку своїм корінням." А тут я розридалась вже не на жарт:"Учора я кілька хвилин зачудовано вдихала свіжість випраної білизни. Тепер у мене є той самий порошок, яким мама користується вдома, і від кожного прання сльози навертаються на очі."
💔
✨ВЕЛИКИЙ ЗБІР-РОЗІГРАШ на НРК для 20-ої бригади оперативного призначення "Любарт"✨👉Книжкова спільнота вміє не тільки холіварити, а й об'єднуватись заради важливих справ 💪 Ріна вчора відкрила амбітний збір на 100К, а я підтримую його не менш амбітною допоміжною банкою на 30К. Наземні роботизовані комплекси – це те, що дозволяє нищити ворога, зберігаючи життя нашим воїнам, тому їх треба багато.Серед донатів, кратних 100 грн, розіграю власну дилогію "Промені Аласі" (що поки що майже ексклюзив, бо першу книгу вже й не знайдеш, а в мене ще одненька є). Отже, правила прості:✨моя ціль – 30 000 грн✨квиток кратний 100 грн. ✨більше сума донату = більше шансів!✨результати – як тільки збереться банка✨відправка вашим коштом по Україні✨якщо донатите не з моно – обов’язково вказуйте контактні дані коментарях до донату😐 Баночка тут: https://send.monobank.ua/jar/3WZaSj6kvnБуду вдячна за донати, підтримку та репости. Якщо також бажаєте відкрити допоміжну баночку – пишіть Ріні. Зберемо на НРК💪💫UPD – до збору долучився канал БоКомусьПисати, авторка якого пропонує ще один лот для другого переможця розіграшу – новеньку "Затруєну Чашу" Беннетта (відправка її коштом)!!!
TGLIST.COM.UA
