Наступного тижня на книжковому клубі обговорюємо "Катабазис" Ребекки Кван. Багато учасниць вже прочитали, тому в чаті вже кілька днів не вщухають дискусії. Щиро вважаю це класною книгою на клуби, бо обсудити є що, а думки точно будуть у спектрі він "фуу" до "вау". Але.Для себе зрозуміла, що і як читачка, і як письменниця маю особливу любов до максимально неідеальних персонажок – тривожних, десь боягузливих, десь трохи делулу через власні ідеали, досвід, погляди тощо. Які роблять величезну кількість помилок, приймають хибні рішення і – що головне – змушені через це страждати. В ідеалі потім робити висновки і зростати. Іноді бачу у відгуках на Промені, що Касі місцями бісить. I know, right? Я свідома того, що вона може творити просто нечувану дурню, я її такою створила. Головне, щоби читачі могли зчитати, чому вона це робить. І вірили. У цьому суть🤌З новим рукописом вирішила піти далі та створити прям максимально не канонічну персонажку, яка дратує навіть мене своєю лінню, брехливістю та обмеженністю поглядів. Але зазвичай таких персонажок життя ой як не щадить, тому й спостерігати за цим доволі цікаво 😆