🧐Плани на читання на кінець цього місяця складаються 50/50 з творів на вичитку як бета і легенького читання, бо літо і бо, якщо чесно, я сильно втомилась 😔▫️вичитую новий рукопис Катерини Корнієнко про орка та ельфа і хіхікаю. Залишилося зовсім трошки і вивантажуватиму пані авторці свої враження та моментики, які підмітила 🤭▫️читаю другу частину "Зоресвітла" Ярини Кендзьор (так-так, поки ви читаєте першу, яка щойно з друку, я вже маю другу💅). Читаю прискіпливо, аби і тут дати пані авторці якомога більше харчу для роздумів.▫️на черзі ще один рукопис, за який певно що візьмуся вже цього місяця, як тільки закінчу із якимсь з попередніх▫️хочу дочитати "Клару і сонце" Ішіґуро, бо я почала, потім закинула, а тут сьогодні показали перші кадри з майбутнього фільму – і я знову захотіла її читати 😕▫️"Найкраще «найгірше», що могло статися" Юлії Лаби, бо їду на море на пару днів і мені вона треба там. При чому я маю її підписану фізичну в Києві, але не взяла із собою, бо думала, що приїду на Арсенал і заберу. А ні. Доведеться купувати ще й електронку 🤷Добре хоч, що книжковий клуб цього місяця, власне, по моїй книзі, а її я вже читала. Разів сто насправді.А у вас які плани?
#рецензія на "Промені Аласі" ч.2 — Аліса КоржУроборос🌟🌸Безмежно люблю цю історію іще з першої частини, тому а) одразу кажу, що це #наполеглива_агітація і вона варта вашої уваги;б) попереджаю, що можливі спойлери до першої частини, відгук на яку отут;в) переймаюсь, що мені не вистачить слів, щоб описати, наскільки це чудові книжки, і краще б ви читали їх, а не цей відгук, але спробую.🌸Якщо перша частина здебільшого знайомила нас зі світом, героями та конфліктами, то друга одразу кидає в епіцентр бурі, де ставки ростуть із кожним розділом — політичні інтриги стають жорстокішими, таємниці б'ють під дих, а старий світ буквально розмиває свої межі. Після подій у Торгоніумі Касі та Трей опиняються в ситуації, коли на кону стоїть буквально все, а діяти потрібно негайно і рішуче, тож вони маневрують між соціальними групами, укладають крихкі союзи (зокрема й між собою), об'єднуються з повстанцями і намагаються зрушити старий устрій.🌸Касія як героїня дорослішає просто на очах — уже не просто дівчинка, змушена виживати в несправедливому світі, а жінка, здатна приймати доленосні рішення. Знову ж — однозначна перевага для мене, що події описані від першої особи і всі трансформації Касі ти переживаєш із нею (хоча саме тому іноді й хотілось підійти і силою розплющити їй очі🤭).Так, вона все ще іноді робить дурню, але бере за це відповідальність, балансує між "легко" і "правильно", між власними почуттями і добробутом інших, іноді дуже брудно грає (ооо, цей момент — я просто прифігіла, чесне слово).І все лише тому, що скрізь відчуває себе чужою."Це ж скільки я займаю місця, що мені його ніде нема" 🌸А ще мені сподобалось, що вона дозволяє собі, хоч іноді, бути слабкою і плакати. І вперто відмовляється вибачатись, коли накосячила — my girl😁.Головне, що свій урок з Уною вона засвоїла ще в першій частині.🌸До речі, про Уну — боюсь, що скільки б її не було в тексті, мені б все було мало. Дуже сподобалось, що за її ідеальною зовнішністю — попри всю драматичність долі — ховається добре серце. Обожнюю історії, у яких добре прописана дружба, і ця — саме така. "Насправді він геть не поганий, та якщо ти вирішиш інакше — я буду ненавидіти його разом із тобою"
🌸Ну і до вишневого варення вишеньки на торті — Трей. Не прогадала з першої частини, коли мені здавалось, що його поведінка не така однозначна. Авжеж, у нього своє бачення світу, за яке йому часто прилітає, але навіть через погляд ненадійного оповідача видно його власні мотиви і те, наскільки раніше він усе збагнув.Динаміка їхніх стосунків із Касі — це окремий вид мистецтва. Чи тортур. Іноді мені здавалось, що Аліса написала цей слоубьорн, щоб катувати мене особисто, але всі мої душевні муки були винагороджені, бо ця напруга, конфлікти і хімія — це все🤌🏽🌸Світобудова в цій частині теж масштабувалась — нам показують більше політики та її прихованих механізмів, нові сторони конфлікту і неочевидних союзників, прикрі зради (про певні я здогадувалась, але "ту саму" не очікувала аж ніяк). Є дуже тригерні моменти і демонстрація того, що всі події мають свою ціну, а перемоги не є подарунками долі.🌸Ну і фінал — звів до купи всі логічні кінці (меншого я й не очікувала!), дав пережити весь спектр емоцій, залишив по собі нотку щему і відчуття, що принаймні частина твого серця назавжди зостанеться серед пісків Сифізу.🍒 Міністерство Читацьких Справ 📖
Великий книжковий розіграш! Буде 11 переможців😳Нарешті я зібрала для вас багацько неймовірних призів і запускаю розіграш книжок українських авторок та авторів з автографами! Отже, у моєї мами є притулок для котів, де вже живе понад 200 котанів (частина евакуйована з прифронтових міст) і 8 собак. Щомісяця на них утримання притулку йде понад 60к грн. Тому я організовую збір з доволі амбітною як для мене метою — 30к грн (якщо вдасться зібрати більше — це буде просто чудово ✨). 🧡За донат кратний 100 грн ви зможете виграти одну з наступних книжок: Батьковбивця, Земля молодих, Таємний спадок. Братство, Сонцекрес, Найкраще «найгірше», що могло статися, Грімзнащо, Дея та всі її прокляття. 💚За донат кратний 200 грн ви зможете виграти один з комплектів книжок: Блакить та Мерехт, Хранителі корони та Ціна могутності, Неріздвяна історія та Убивство на поромі. ❤️А за найбільший донат ви отримаєте одразу 3 книжки від Юлії Нагорнюк з її автографами та автографами співавторки.Донатить можна сюди✨Буду дуже вдячна за допомогу та репости🤍 Ну і чим більше донатів, тим більше шансів перемогти✨
🧡 Мій відгук на другу частину дилогії «Промені Аласі» Аліси Корж зараз на межі з "вам треба ця книжка" та "це настільки моя тепла затишна гавань, що ділитись нею не хочу". Але оскільки жадоба є одним зі смертних гріхів, та й до смерті я не готова як мінімум доки не прочитаю все куплене, записуйте книжку в бажанки/підтягуйте ближче в списку tbr і не дякуйте. 📎Це той унікальний кейс, коли книга була ну дуже часто на слуху в моєму оточенні. Один з найкращих дебютів, який довів, що перша книжка — не привід бути поблажливими в оцінюванні. І от друга вривається з "а я можу ще краще", i bet you like it.📎Взагалі, ідеально читати всю дилогію за раз — це цільна історія без таймскіпів, деталізований продуманий світ зі своїми правилами, де від пустельного повітря, насиченого смертельним нейротоксином, країни відділяє захисний купол, а люди діляться на елітних панівних артіїв та бруднонароджених свартіїв.Якщо в першій частині персонажі були в доволі безпечній та зручній ситуації, останні події перекреслюють все і вимагають непростих рішень. До Касі, як головної героїні доєднується Трей, який захоплює етерний час своїм грінфлежним вайбом. Ріст персонажів тут прекрасний — Трей в моїх очах змужнів майже одразу, взяв на себе відповідальність та з непохитним терпінням чекав, поки Касі навчиться жити зі своїми травмами, а оскільки вони ще й вимушені були стати командними гравцями, без іскор в діалогах тут не обійшлось. 🦋Особливе місце в серці займає, звісно ж, Уна — приклад теплої щирої та дорослої дружби, де не обов’язково бути поруч з людиною щосекунди, достатньо факту її існування та віри в те, що є хтось, хто завжди стане тобі опорою.📖 Швидкий темп забезпечує чудова редактура і стиль авторки, тож я насолоджувалася історією сповна: бісилась, коли хтось тупив проявляв характер, злилась на зради та невдачі, загалом — хвилювалась, як за рідних, долала з ними як зовнішні труднощі, так і внутрішні переживання. 💕 Любовна лінія — "slow burn" здорової людини, (королева якого не покидає свій трон), настільки органічно прописана, зважені всі плюси та мінуси, аргументовані переживання та сумніви, зрозуміла мотивація персонажів. Завоювати довіру цих двох — задачка з зірочкою, з якою кожен намагався впоратись по-різному.🐈⬛ Не відходить на задній план і політична лінія. Незважаючи на досить юні роки та недосвідченість персонажів, вони вимушені вирішувати питання, від яких залежить не одне життя. Адже замахнулись на велику ціль, перешкодами до якої стає жорстокий світоустрій, зверхність еліти та оточення, повне зрадників. Соціум готується до змін, на які так давно чекав.Шалені емоційні гойдалки та кращого фіналу і не придумати. *зітхнула з полегшенням, витерла мокрі очі*🍒 Так сумно через те, що останні сторінки пригоди, яку я буквально прожила, завершуються, залишаючи за собою солодкий післясмак вишневого варення і надію на продовження.#Owlsbookwhispers
💁♀️ Нещодавно натрапила на цікавий сюжетний прийом – цугцванг.Загалом, цей термін означає становище у шашках та шахах, у якому будь-який хід гравця веде до погіршення його позиції. В сюжеті – це коли автор(ка) ставить персонажа у ситуацію, в якій буквально не існує правильного вибору, адже будь-який варіант тільки погіршує ситуацію.Це може бути класичний моральний вибір (врятувати брата, врятувати коханого чи бездіяти, що призведе до смерті обох), чи щось більш вигадливе. Наприклад: ▫️ Персонаж може зізнатися в брехні й зруйнувати стосунки/шлюб, або продовжувати брехати й стати співучасником злочину.▫️ Вбивця заганяє детектива в кут, де арешт підозрюваного розкриє таємницю самого детектива.▫️Єдиний шанс врятувати мати – це віддати ворогові артефакт, з якого той здатен зробити ліки, проте потім ворог може використати його, аби знищити ціле місто.🤭 Чому це завжди класно працює для читача? Ми ЛЮБИМО страждання персонажів, бо це щось погане стається із ними, а не з нами. Також це створює класну напругу і додає реалістичності, адже в житті, на жаль, подібне трапляється часто. До того ж це класно розкриває персонажів, бо саме в подібних ситуаціях вони позбавляються масок і показують свій справжній характер.
👚"Імена тих жінок" Оля Фаль, 🧡 УроборосЦе буде дуже рваний відгук, адже я не дочитала, я доридала цю книгу. Клянуся, кожного разу, як сідала читати, мої очі ставали мокрими від сліз. Навіть коли розповідала іншим про неї, я плакала. Тож вимушена була зробити паузу й подихати. Я відчула кожну історію, кожне написане слово, кожнісіньку фразу. Це унікальна книга, бо це реальний болючий живий досвід справжньої прекрасної людини, влучно запакований в слова. На кожній сторінці хотілося клеїти наліпку. Текст сильний, сухий, динамічний, чесний і відвертий. Я обожнюю такі тексти й дуже чекаю, що авторка напише далі, бо, окрім всього, Оля чудова письменниця.Чесно, не знаю, як взагалі можна ставити оцінку подібним книгам. Як можна оцінити чийсь життєвий досвід? Пережити подібне – відсидку в люблінському СІЗО до отримання вироку з дітовбивцями й божевільними – не раджу нікому, 1 з 10. Прочитати цю книгу раджу усім, це ∞∞ (дві безкінечності) з 10. Вам буде боляче, гидко, страшно, щемко, радісно, весело, смішно – цілий спектр емоцій. Лежачи на дивані, я дивом прожила ці вісім з половиною місяців ув'янення разом з авторкою, і в сухому залишку лишилася тільки любов. Бо це історія про жінок, які мають імена💜Колись я думала, що ті, кого спіткають труднощі, потім ніколи не всміхаються. Але це не так. Навпаки.Люди, яким випало, окрім складнощів, іще й трохи погожих днів, проживають їх на максимум. Несамовито. По вінця вбираючи в себе щастя. Випромінюють його.
Для мене ця книга досконала в своїй чесності та є найсильнішим текстом, що я читала за роки (!).Олю, дякую, що поділилася своєю історією🫂#почитати
😐 Особливості мов у дилогії "Промені Аласі"Надихнулася інтерв'ю пана Кідрука й вирішила показати трохи власного задротства. Отже, про мови в дилогії. Суспільство Сифізу поділене на класи, проте ці класи відповідають двом народам – артії, вищі, складаються з прунійців, свартії ж, нижчі, переважно з хардіїв. Одні захопили інших, там ціла історія, та зараз не про це. Існують дві мови – прунійська та хардійська. Попри те, що книга, очевидно, написана українською, я не могла не продумати фонетику й граматику обох мов. Навіщо? Бо люблю це. Хоч я й не філолог, обожнюю вчити мови. На різних рівнях володію англійською, французькою, іспанською, наразі вчу словацьку, вчила турецьку й навіть пару років латину (не питайте, в одній зі шкіл вона була обов'язковим курсом🫠). Власне, дві останні стали основами для мов у дилогії.😉 Прунійська є похідною від латини. Особливості: закінчення -um, -ium, -a, багато звуків "р" та "т". Це виражається в назвах міст (Artium, Torgomium), частково іменах або певними фразами старопрунійською. Вона колюча й тверда, як і зубці на вінці правителя.На прикрашеному рослинними орнаментами фронтоні Академії хитромудрими золоченими літерами старопрунійською виведено єдину відому артіям істину — „Арта марат аз сварта ком арат ве солі марат аз аард“. Вищі над нижчими, як сонце і місяць над землею. В книзі вона передана кирилицею, проте в рукописі це була латиниця.😉 Хардійська має за прототип турецьку, яку я вчила на час редагування першої чернетки і на якій зловила гіперфікс. Особливості: звуки й звукосполучення "кх", "ш", закінчення -em, -im, si, -sı, наголос на останній склад, співзвучні голосні "ia". Специфіка відмінювання та додавання суфіксів для вказівки приналежності.Це вплинуло на імена свартіїв (хардійське ім'я персонажки - Khasi, Кхасі), назви хардійських богів та богинь, лайливі словечки ("Аш", "Шас") ба навіть на назву дилогії. Хардійською це було б Alası khademi (Аласú кхадемі), із наголосом на останній склад. Хардійська шипляча, лоскітлива, напружує під'язикові м'язи (завдяки чому є профілактикою другого підборіддя👆).— Можу зайти? — обережно питаю в Хена. Усе ще не до кінця розумію нашого із Треєм статусу.Хен знизує масивними плечима та зиркає на мене.— Почувайся як удома, дікхо. Евім аз евак*.* Мій дім — твій дім (хард.) Власне, коли кажуть, що світ дилогії доволі продуманий, то десь так воно і є🤷 В майндмапах маю багацько граматично-фонетичних таблиць, але з цього у фінальний результат увійшло приблизно 2-3%.
👹"Катабазис", Ребекка Кван, вид. 🌟 Жорж (переклала Ганна Литвиненко)Ох-ох-ох... мені важко написати відгук на цю книгу, бо а) читалася вона давно, б) як виявилось, не залишила по собі нічого у залишку. Для мене це була типова Кван – що добре, бо я отримала саме те, що очікувала. Книга доволі цікава в процесі, але не викликала ані емоцій, ані прив'язки до персонажів. Сюжетно вона мені слабша за "Вавилон" чи "Жовтолику", більше персонажна. Проте персонажі Кван ніколи не викликали в мене нічого окрім просто цікавості. Не шкодую, що прочитала, але клуб по книзі й обговорення в чаті були цікавіші за саму книгу (за що дякую Ганці та дівчатам💜).Аліса Ло, неслухняна ти дівчинка, спускається у пекло, щоби повернути свого наукового керівника Граймса, померлого за дивних обставин. За нею ув'язується її колега й академічний суперник Пітер Мердок. Кожен з них має власні причини, аби віддати півжиття за цю авантюру. 🤭 Що сподобалося:🔸Система магії. Мені подобається науковий і незвичний підхід Кван до магії. У "Вавилоні" в основі магії була різниця між етимологічними значеннями при перекладі, в "Катабазисі" – це логічні парадокси, що ламають логіку світу, створюючи "лазівку", викривлення. Це цікаво.🔸Персонажі. Я люблю дивних, морально кривеньких персонажів, тому мені сподобалася Аліса. Знаю, багато хто вважає її картонною, мені ж вона відповідала заданій експозиції – жінка-азійка в пропахлому тестостероном академічному середовищі. Пітер також окей, люблю розумах, але він все ж не відповідає моїм критеріям бук бойфренда, тому краш не зловила. Любовна лінія тут присутня (як я дізналася з клубу, Кван взагалі хотіла написати роментезі!), але, будемо чесні, романтика не є сильною стороною авторки.🔸Сарказм й іронізація над академічністю. На початку книга сильно смішна і стьобна, тонко висміює вади академічності, особливо перші пару судів пекла. Взагалі, паралелі про "пекло=академічне життя" смішні. В цьому контексті й оця складна академічна мова сприймається як інструмент іронізації, особливо в діалогах. Жирнючий мінус – це все зникає десь після 1/3 книги 🤷🔸Висвітлення теми сексизму в науці, тема протистояння амбіцій і людяного, хибні кумири тощо.🔸Окремо треба відмітити мову авторки й переклад. Попри все, Кван чудово пише, а Жорж дійсно класно переклали й відредагували.🤦♀️ Що не сподобалося:🔸Неконсистентність. Історія відчувалась мені сируватою та фрагментарною, не цілісною. Ніби намагання поєднати багато всього і швидко. Як потім розказали, Катабазис буквально зібраний зі старих ідей та записів авторки. Сюжет не рівномірний, пекло не продумане (бо спочатку він ніби академічний, потім провалля, де був Граймс, яка роль Ями, як і чому вони обходили купу судів, бо впадло було описувати? фінал просто нівелює дуже багато), класний гумор зникає, якісь події під питанням, а сторінок 40-50 філософствування, повторів та розжовування десь на 80% книги можна було б прибрати без втрати для історії. Десь посередині змінюється мотивація персонажів – і я в неї не повірила + вона нівелює вайб, заданий на початку. Корочеееее, я тут можу довго. Мем про малювання коня найкраще для мене описує цей пункт.🔸Місцями зайва академічність і філософствування. Не бо складно, а бо зайве. Але якщо чоловікам-авторам можна розумнічати в текстах і скидати це на геніальність, то і Кван можна.🔸Абсолютно непотрібні згадки русні.🔸З цікавого – структура історії. Кван буквально починає з входження в пригоду (Аліса й Пітер спускаються в пекло на 5-ій сторінці) й відсунення спонукального інциденту у флешбеки аж десь в середину книги. Але так можна робити, якщо це дійсно щось суттєве. Наприклад, спуск у Пекло. Інакше може не спрацювати.Читати чи ні – вирішуйте самі. Я не пошкодувала, але й розумію прекрасно, чому вона може не зайти. Комусь буде мало душності, комусь задушно. Але для клубів шикарно, бо думки будуть різними, а обговорення – емоційними.#почитати
Промені Аласі Книга 2, Аліса Корж 🌟Мені завжди важко підбирати слова для відгуку на книжку, яка так сильно запала в душу. Але й промовчати про неї не можу, бо «Промені Аласі» — це щось прекрасне. Ця історія занурює в пустельний сетинг так, що ніби чуєш шурхотіння піску під ногами, змушує переживати за персонажів, наче це справжні, дорогі тобі люди, й дарує такі неймовірні емоції. Після яких вірити в краще стає трохи легше, навіть попри буремні часи за вікном.Авторка не залишає часу на розкачування та не вдається до довгого переказу подій минулої частини. З перших сторінок ми зустрічаємо героїв там, де залишили їх наприкінці першої книги, і сюжет починає стрімко розгортатися. Обидві частини надзвичайно насичені подіями: жодного разу не було нудно під час читання, і зовсім не відчувалося провисань.Продовження значно напруженіше, і те, як усе закручується в сюжетному плані, викликає справжній захват: тут і політичні інтриги, і загострення конфлікту між сваріями та артіями. Персонажі постійно постають перед складним вибором, змушені вирішувати питання без правильних варіантів відповіді, а паралельно — боротися із власними страхами, сумнівами та дитячими травмами. Було неймовірно приємно знову зустріти улюблених другорядних героїв і дізнатися, як склалися їхні долі. Щоправда, не обійшлося без болючих сюрпризів від декого: їх можна було передбачити, але від того стає не менш сумно.Дуже імпонує те, як Касі в цій книзі зростає як персонажка. Вона стає впевненішою в собі, готовою брати відповідальність і палко бажає захищати інших. Водночас дівчина не втрачає своєї чарівної, хоч і місцями дратівливої впертості та загалом не губить себе. Вона залишається навдивовижу живою і справжньою, не перетворюючись на стереотипну «головну героїню».Звісно, оминути увагою Трея було б злочином. Він чудово розкривається в цій частині. В кожній сцені де він пристуній він краде кожен шматочок уваги й тобі завжди хочеться ще. У списку моїх улюблених книжкових чоловіків однозначно сталося поповнення, і це одразу потрапляння на найвищі позиції. Я його обожнюю.Також не можу не згадати одну з найпрекрасніших складових цієї книжки, а саме стосунки між цими двома — це щось абсолютно ідеальне. У світі, де всі почали забувати, що таке справжній слоуберн, авторка виходить і каже: «А я вам зараз нагадаю», — і робить це неймовірно майстерно. Діалоги, жарти, флірт і навіть сварки між ними наповнені потужним магнетизмом. Усе розвивається так тягуче й чудово повільно, з правильними акцентами та доречними подіями у відповідний момент. Важкий і подекуди божевільний спільний досвід робить їхні стосунки глибшими, не залишаючи жодних сумнівів у щирості почуттів.Окрема подяка за фінал історії. Я хвилювалася, що він буде іншим, і водночас щиро сподівалася саме на таку розв'язку. Для мене кінцівка абсолютно ідеальна, і ніяк інакше бути просто не могло.Цвіт вишні зобов'язаний квітнути, тому я дуже чекаю на повернення до цього сетингу, надію на яке нам дають в подяках. Тому, Алісонько, великого великого тобі письменницького натхнення. Але в будь-якому разі, після всіх емоцій, що подарувала дилогія, у мене однозначно плюс одна авторка у списку авторів, від яких я готова читати хоч список покупок.#Redfox_прочитане
🐻👻"Оповита тінями" Френсіс Гардінґ, Nebo Publishing, (переклад Родіони Кийки)Здивована, що так мало чула про цю книгу, навіть на гудрідз майже немає відгуків українською. Це темна містична казка про дівчину із певними здібностями, що розгортається на фоні громадянської війни в Англії 16(?) ст. Одиночка, з усіма плюсами і мінусами цього формату. Читалося швидко завдяки гарному перекладу та коротким розділам. А ще – вона красива, ось гляньте.Дванадцятирічна Мироносиця навчилася захищатися від привидів, які ночами, відчайдушно шукаючи притулку, намагалися оселитися в ній. Але одного дня жахлива подія змушує її послабити пильність. І відтоді в дівчинці оселяється привид ведмедя. Він стає для неї єдиним захистом, коли її відправляють жити до заможних і могутніх предків її батька. Насувається громадянська війна, й цим людям потрібні такі, як вона, щоб захистити їхню темну й жахливу сімейну таємницю. Але коли Мироносиця планує втечу та перетинає роздерту війною країну, вона мусить вирішити, що гірше: одержимість чи смерть. Книга була для мене емоційно доволі рівною – я не змогла повністю поринути у персонажку. Знову таки, бо третя особа, яка створює дистанцію, та трохи відсторонений стиль оповіді з розказуванням, а не показуванням. Але насправді це стало плюсом, бо паралельно я читала "Імена тих жінок", що викликали аж забагато емоцій. Тож якщо шукаєте книгу без емоційних гойдалок, проте з цікавим сюжетом – це може бути вона. 👻Мені сподобалась Мироносиця як персонажка – вона рішуча, розумна (як для дівчини, що заледве вміє читати) і сповнена простого бажання вижити. А ще – вона добра, любить тварин і не полишить нужденного в біді, іноді навіть всупереч власним потребам. Їй випала важка доля (багато пригод, друзів і ворогів), та вона стійко зустрічала усі її забаганки. Проте, знову ж, єднання з нею в мене не сталося, хоч і цікаво було за нею спостерігати аж до її 16-річчя.👻Тут немає любовної лінії, взагалі (може, це й заважає книзі стати більш популярною🙄), проте є лінії сестринсько-братерська і дружби. Сподобалося історичне тло, авторка явно використовувала історичні джерела для його опрацювання. Це янґ-адалт, тож, звісно, деякі аспекти війни й тодішнього життя сильно згладжені. В мене були питання щодо механіки життя привидів в її голові (якщо любите історії, де в голові персонажки живуть інші сутності - тут воно є) та їхньої фізіології (як можна поранити привида іншим привидом всередині людини?), але я то просто приймала на віру. Це ж казка 🤷 Загалом, я добре провела із нею час, але історія відчувалась трохи поверхневою, хоч і насиченою подіями. В цілому, як і персонажі. Можливо, мені не вистачило об'єму, аби додати глибини та емоційності. А, можливо, авторка хотіла саме цього – невеличкої темної казочки, яка подарує пригоду. Якщо так – то усе вийшло.Дякую Насті за позичену книжульку, бо сама я б точно її не помітила в повній тиші про неї від Неба👻#почитати
TGLIST.COM.UA
