Чашка з блішками | Канал Аліси Корж

🦇"Файні брюнети та інша нечисть" Юлія Нагорнюк, збірка оповідань, Ще одну сторінкуНе даремно саме у цей день я вирішила поділитися своїми враженнями на цю книгу, бо щиро вірю, що гумор тримає нашу кукуху. Принаймні мою точно тримає. Також сьогодні поцілили у склад видавництва Ще одну сторінку, тому ще більше хочеться говорити про їхні книги.Ця збірка складається з шести іронічно-гумористичних оповідань, які по-своєму обігрують звичні нам фентезі-роментезі тропи по типу попаданства, поєднаної богами пари, fake dating тощо. Тут є все: вампіри, демони, лорди фейрі, хрещені фейці, хтонічна хтонь і нав'язливі родичі. Це дуже смішно, класно написано, весело до гикавки, цитатно (такого слова немає, я його придумала; це коли текст хочеться розбирати на цитати), неочікувано гаряче та насправді доволі глибоко. Не секрет, що я фанатка авторки. Та й сказати, що Юля Нагорнюк добре пише – як сказати, що небо блакитне, а трава – зелена. Це й так усі знають. Найбільше мені подобається в текстах пані авторки те, як вона, ніби дорогоцінні камінчики, ховає за гумором і легкістю важливі речі. Я в захваті, наскільки персонажки нарешті різні – скромні, самостійні, відверті та впевнені, неідеальні. А головне – як все це склеюється теплими дружніми стосунками. По-доброму заздрю такій жіночий дружбі, обожнюю її в книгах.Я насміялась, навіть з хворим горлом цитувала оточуючим найсмішніші моменти і мала просто чудовий час. Як подивитись комфортний улюблений ситком під пледом з какао. Тож якщо вам потрібна доза ендорфінів – ця книга є безрецептурними ліками.Так радію, що у всіх нас є Юля Нагорнюк і її історії.P.S. Мій улюблений брюнет – Деметрій, без варіантів.#почитати

Промені Аласі. Книга 2@cupwithfleas & @ouroborosbooks СТО. ШІСТДЕСЯТ. ПʼЯТА. СТОРІНКА...стала для мене першим моментом, від якого сироти по шкірі. Знали б ви, який скачок кортизолу я впіймала вчора ввечері — і як мене попустило вже наступної ж сторінки👍 Другий момент шокованого споглядання в стіну чекав на 395 сторінці:ВІЙНА ПОЧАЛАСЯ РАПТОВО. Певно, так війни й починають ніхто на них не чекає. Обрушуються вночі, у години найб вразливості, поки всі мирно сплять по домівках. Цим вони нагадують нічні жахіття. По суті, війни ними і є, лише наяву. Читати подібне о 3-й ночі в День памʼяті та примирення — дуже символічний досвід. Для українців — як ні для кого іншогоЯкщо перша книга більше зосереджувалася на світобудові та проблемах Кас, то друга для мене — насамперед про щемкі стосунки, вибори та друзів. Хоча політичних інтриг тут теж хоч греблю гати)) Я очікувала чогось подібного від любовної лінії й не розчарувалась: милоти набралась, "скла" й переляку зловила, але ну смакота жМені подобається, як пані Аліса розповідає про вибір. Як тривожниці зі стажем, мені дуже важливо бачити, що герої вагаються. Помиляються. Переживають цей досвід. Бути сильною — це і справді досвід, який потребує рішучості. Окрема дяка автоці за гайд з прочитання! Усі AM-моменти зустріла вночі, що додало плюс сто до атмосфери. Тепер цей альбом асоціюватиметься не лише з довгими нічними переїздами, але й з цією невгамовною парочкою. До речі, гадаю, Касі сподобалася б пісня The Visitor від Sienna Spiro 🎶А міти на початку кожного розділу — це просто окремий вид мистецтва! Святі піски, спакуйте мені їх окремо, над деякими я ледве не пустила сльозу❤️

😉 "Земля молодих" Катерина Шильпп, 🧡 УроборосЯ довго збирала слова, аби написати відгук на цю книгу, бо це завжди важко, коли стільки емоцій. Так, я довго чекала на неї. Так, очікування в мене були вище дахів київських хмарочосів. І так – я особисто знаю авторку, бо ми колеги по видавництву, і Катя дійсно as cool as it seems. Ця книга схожа на так багато усього, і при цьому лишається на 100% унікальною. Принаймні я подібного ще не читала, тим паче в сучукрліті.Студентка-антропологиня Фейт Гелен має усе – світле майбутнє в науці, красивого й по вуха закоханого у неї нареченого, який розділяє її захоплення антропологією і є директором музею, скору дату весілля. Лишилося тільки закінчити практику, для чого вона і приїздить на острів Мен. Знайомиться з колегами майбутнього чоловіка, бере участь у археологічному відкритті століття. Мрії здійснюються. Проте дивні речі трапляються, люди здаються не тими, ким вони є, борвій грюкає по шибках, а питань більше ніж відповідей. Може, бо Фейт не питає? Та правда все одно випливає, і за відповідяти їй доведеться спуститися у Тір на Ноґ – місце, якого не може і не має бути. ✨Книга поділена на три частини, і кожна з них для мене мала свій особливий темп і вайб: 🔸Перша частина плавна й глевка, заколисує, затягує у готичну атмосферу тривожності та загадок. Відчуваєш себе комашкою, що потрапила до павутиння. В цілому, як і сама персонажка. Ця тяглість розбивається у мить падіння до "кролячої нори", а далі...🔸Друга частина. Тут треба бігти, бігти й не озиратись, тому мені вона нагадувала динамічну гру на консолі. Безліч локацій та персонажів, квести, загадки та головоломки. Темп зашкалює, тільки встигай перегортати сторінки. При цьому тобі місцями гидко, місцями смішно, десь навіть крінжово, але постійно тривожно. І тут ми зустрічаємо Ката😉🔸Третя частина фіналить книгу, дає відповіді на усі незакриті запитання, а також ставить трикрапку, ніби натякаючи, що історія живе собі далі.Це дійсно мітологійно-горорне фентезі з елементами трилеру, бо загадок багато, пазлик складається поступово, а в кінці читач отримує цілісну картинку і такий – ваааааа😱. Окремо хочу сказати про мову твору – ну яка вона красива й метафорична! Я не люблю надмірну курчавість тексту, проте все вирішує доречність. Катя точно знала, де це треба додати для створення образності й атмосфери, а де прикрутити, аби зберегти динаміку 🤌💮 Персонажі саме такі, які треба. Фейт не мій типаж героїнь, особливо на початку, проте свою роль вона виконала майстерно, а символізм маски зіграв на ура. Кат... ну тут без слів. Найбільше мене зачепив Лоґан, у різних аспектах. Неймовірно прописаний персонаж, від якого в мене досі мурахи. Словом, я не вважаю, що тут немає антагоніста, а там вже вам вирішувати."Земля молодих" – це книга, сповнена сенсів між рядків. Про вибори і залежності, помсту і відплату, а головне – про любов. До себе, до інших, до життя. При цьому вона динамічна і насичена подіями. Так, мені б хотілося більше місця й часу для зміни Фейт, а також зародження та розвитку любовної лінії (я людина слоубьорну, що тут сказати), але тоді це була б геть інша історія. Потужний дебют з довгим післясмаком, про який я вже багатьом покричала в особисті (навіть самий авторці), і моя щира радість, що ця книга побачила світ. А ще вона красива, та це ви й так знаєте 😙 #почитати

🐍"Батьковбивця" Олена Кузьміна, 🌟Ох, зізнаюсь: було трохи страшно братися за цю книгу. Як і завжди, коли беру книгу авторів/авторок, що знаю особисто і які сильно подобаються мені як люди. Є острах, що книга може не зайти, а брехати я не вмію, а людина ж точно спитає, і як тоді бути, образиться ж, а я хочу дружити... Ну, ви зрозуміли. Знаю що це дурня, бо сама б точно не образилась на подібне, але people pleaser в мені тривожиться. Слава книжковим богам, мої страхи не справдилися. Бо мені, трясця, сподобалось.Жителі Фрейри впевнені у власній цивілізаційній вищості в порівнянні із сусідами. Вони культурніші, розвиненіші, а головне – порядніші за тінерійців. Принаймні так думають Емріс та Маріт, принц і принцеса Фрейри, що виросли в бульбашці цих упереджень. Проте вервечка подій, що трапляться із ними, зіб'є з їх величностей рожеві окуляри та оголить болючу правду – не такі вже фрейрці й порядні, а світ – значно складніший, ніж їм здавалось. 🏰 СетингУнікальна мапа, кілька країн, кожна зі своїми економічно-культурними особливостями. Ба більше – вони знаходиться на різних щаблях технічного розвитку завдяки різним підходам до магії. Між країнами є дипломатичні відносини, є історичні обумовленності та взаємозв'язки. Світ виглядає цілісним і продуманим, жодного разу я не зачепилась і цілком побачила й зрозуміла його будову. А тепер увага – книжка тоненька і капець динамічна. Тут немає інфодампів, складних пояснень чи навіть довгої експозиції (які я, до речі, зазвичай люблю), а отже усе вищезазначене вплітається авторкою між рядків: у діалогах, думках, подіях та екшні. Це, скажу я вам, складно і потребує кропіткої роботи, яка тут виконана майстерно.👸🤴 ПерсонажіЕмріс та Маріт є головними героями історії, але взагалі не герої. Вони геть не пристосовані до подібного життя, місцями приторможені, десь істеричні та тривожні, постійно втрапляють у халепи та отримують по голові (чи іншим частинам тіла🤭). Джул прикольний, але поц. Моєю любов'ю стала Сааді, але і вона тю-тю. Ви зрозуміли – такі от герої. Проте я цілком їм повірила й місцями співпереживала. Окремим персонажем є Глуш – оце прям сильно зацікавило. Кажуть, треба дочекатися султана у другій частині. Ну що ж, дочекаємось☺️🤭 ГуморТут знайомство з авторкою зіграло мені на руку, бо я буквально ЧУЛА Оленку в репліках, жартах та каламбурах. Авторка попереджала, що гумор специфічний, але мені сильно зайшло, я гиготіла з недолугостей Емріса, наївності Маріт та матюкливості Джула шо дурна.🏃‍♀️ ТемпНесеться, і несеться з перших сторінок. Так несеться, що навіть після фіналу ніби продовжує нестись за інерцією. Ця частина дійсно сприймається як зачин, що має одразу ж перетікати у продовження. Деякі моменти були для мене "щооооооо?", особливо плоттвісти під кінець, але треба дивитися на загальну картину, тож чекаю на другу. Це не повільна меланхолійна історія, а пригодницьке фентезі, яке ізі екранізував би нетфлікс.🏳️‍🌈 РепрезентаціяОкремо хочеться зазначити вдалу репрезентацію бісексуальності, яка мало представлена на ринку. Любовний (чи любовний він?🤔) трикутник виглядає свіжо та цікаво, а шлях Емріса крізь упередження до власних істинних бажань прописаний реалістично. Знаю, що авторка навіть брала рідера чутливості, аби дійсно зробити все правильно.Загалом це класнючий представних сучукрліту, а саме пригодницько-політично-саркастичного фентезі, якось так я його визначила. Писала авторці в особисті, що, на мою думку, вона знайшла своє, тож треба не зупинятись. Радію тому, наскільки гомін про цю книгу несеться так само стрімко, як і події в ній, і чекаю на продовження цього прекрасного безуму💫#почитати

👄"Поховай наші кості в опівнічній землі" В. Е. Шваб, 🌟 (переклала Ірина Вернигора)Так давно не писала відгуки, що вже трохи навіть забула, як то робиться🤦‍♀️. Про свої дивні стосунки із пані Шваб я вже розповідала. Якщо коротко – я дуже люблю, як вона пише, але часто не дочитую її книги. Проте цю дочитала, бо читала на клуб Ганки. Також вам варто знати, що існує дві Шваб: пригодницько-епічна Шваб і меланхолійно-повільна Шваб. Це саме друга, тож якщо вам сподобалась історія Адді Ларю – ця схожа.В центрі сюжету маємо трьох вампірок – Марію-Сабіну, Лотті й Алісу. Вся книга є переплетінням оповіді їхнього життя крізь часи, епохи та століття, що веде до одного-єдиного вечора. Власне, про сюжет все, бо це не сюжетна книга. Вона повільна, в'язка, трохи гіпнотична і заколисуюча. Вона про жінок – різні долі та спільні болі. Вона про розуміння себе та своїх бажань – адже усі персонажки по-своєму усвідомлювали власну орієнтацію. Вона про кохання💔. Різне. Руйнівне, сильне, крізь віки, токсичне, залежне і згубне, але таке красиве. Про жагу і голод, силу і слабкість. Така собі тягуча подорож життям довжиною в кілька століть.Персонажки пропрацьовані чудово, особливо Сабіна. Її ми бачимо найбільше, бо спостерігаємо майже пів тисячоліття її життя – і це така захоплива подорож. Наскільки вона смачна в своїй антагоністичності, уособлення чистої непереборної енергії. Лотті, яка обманює і себе, і читача своєю ненадійністю. Аліса, випадкова учасниця цього шабашу, що зіграє вирішальну роль.Це безмежно красиво. Один з найкрасивіших текстів, що я читала. Вдячна перекладачці за таку філігранну роботу, адже в оригіналі авторка буквально римує речення – і це відчувається в українському варіанті. Особливо сподобалася інтерпретація Шваб вампіризму як певної інакшої ланки розвитку людської особистості.Ця книга не для всіх. Вона дійсно повільна, без екшну чи швидких змін кадрів, але з дуже приємним післясмаком. Якщо хочете готичну плавну історію по типу "Інтерв'ю з вампіром", тільки крізь призму жіночого досвіду – вам воно треба. Стоячи аплодую авторці та бажаю їй многая літ, а нам – її книг💫#почитати

📖 Промені Аласі. Книга 2✍️ Аліса Корж @ouroborosbooks🏷фентезіДля мене друга книга сподобалось ще більше ніж перша книга. Можливо, тому винуватий Трей і його кількість в "ефірі", але нічого не можу з собою зробити"Ти і є мій дім, Касі. Поряд з тобою я вдома." Ця книга дуже гарно доповнює першу частину і разом становлять прекрасну єдину історію - цілісний світ, який пропрацьований до найменших деталей. Також тут достатньо політичних аспектів: вчинки персонажів логічно мотивовані, а кожна зі сторін має власні інтереси.Дуже гарна і повільна любовна лінія. Взаємодія між головними героями і їхні словесні перепалки - то шось неймовірне. Я була дуже приємно здивована, що тут було значно більше коханнячка в порівнянні із першою книгою. Історія достатньо динамічна - постійно з'являються нові таємниці та подробиці і від того відірватися від читання просто неможливо.Мені дуже сподобалось, що авторка не оминула увагою жодного персонажа, який з'являється в історії. Головні герої тут розкриваються ще глибше, а другорядні персонажі отримують також свою історію. Окреме місце в моєму серденьку займає місце дружби в цій історії. Справжньої, безкорисливої дружбиЯ не хотіла аби ця історія завершувалась. Кінцівка історії ну така вже гарна, що дуже хочеться продовження. І, хто зна, можливо, колись авторка потішить нас✨ Моя оцінка: 10/10#Читацькі_нотатки_відгук

😉Час підбити підсумки по передзамовленням другої книги і якісь рефлексії на тему😉Отже, на першу книгу за 10 місяців було 170-ish передзамовлень. Перередзам на другу книгу тривав рівно 2 місяці та закрився на 302 передзамовленнях. Тобто, майже в два рази більше. Радію результату, тим паче враховуючи, що дехто замовляв одразу усю дилогію. Що ж спрацювало?💫 Банально те, що це друга книга, а перша сподобалась читачам й має доволі високу оцінку. В історії вже є шанувальники, є відгуки й вони позитивні, є ті, хто чекають на неї. Хай вона й не стала "хітом буктоку", але навіть протягом передзамовлення вийшло кілька відгуків і на тг-каналах, і в тіктоці. Більшість ось тільки дійшли в своїх tbr до Променів. Сарафанне радіо працює найкраще, і добре, що продовження вийшло менш ніж через рік. Відгуки свіженькі.💫 Було більше промо і від видавництва, і від мене. Під другу книгу ілюстраторка створила класний візуал і мерч, я намагалась навіть знімати якісь тіктоки (ой вей😩). Але найбільше цікавого контенту було тут і в інсті. Робила такі пости (🔥 помічаю ті, які класно зайшли):🔸🔥 Що всередині (одразу після відкриття передзаму) 🔸🔥🔥 Чим я надихалась? 🔸Вайби книги 🔸🔥🔥Що кажуть читачі про першу книгу? (його робила найдовше. формат класний, бо тегаєш людей, вони репостять. було багато переглядів. але ну дууууже довго то все робити й витягати)🔸🔥Чим пахнуть персонажі дилогії? (цей сподобався, певно через оригінальність)🔸🔥Цікаві факти про другу книгу 🔸🔥🔥Безспойлерні поради для читачів другої книги (оце прям дуже сподобалося людям, класно під кінець робити)🔸Словничок термінів і понять дилогії (більше корисний контент, аніж для промо) На один пост йшло приблизно 3-5 годин (придумати, зібрати усе, зробити красиво в Canva)💫 Вихід у фінал премії "Своя Полиця" стався дуже вчасно.Якось так. Всі сильно старались – і воно дало результат. Друга книга буде кращою за першу, це говорить багато людей. А поки намагаюся не впасти у післякниговиходову емоційну яму (вже feel it's coming), тож піду перечитаю улюблені моменти, поки вони ще тільки мої, а не усіх-усіх.Завтра я з 15:00 на ВДНГ на стенді видавництва😉

Я три тижні не могла написати відгук, бо що ще сказати, якщо це — досконалість?Мені, якщо чесно, було трохи страшно братися за цю книжку. Бо, окрім того, що я завжди вболіваю за українські книжки (особливо дебюти), до того моменту, як я нарешті відкрила «Промені Аласі», я вже встигла познайомитися з Алісою — і вона класна! А це для мене зазвичай не про позитивну упередженість, а навпаки — про легке побоювання: а раптом мені не сподобається?.. Ну, буде трохи незручно, знаєте 😅Як ви вже зрозуміли — цього не сталося взагалі.Історія динамічна, захоплива, з класною світобудовою. Атмосфера пустелі, створіння, які вона приховує… 😍 Паралельно розгортається повстання, бо, звісно ж, у містах панує класова нерівність і повне неприйняття окремих верств населення. І потрібно зовсім небагато іскор, щоб це «полум’я» спалахнуло.Касі — дуже цікава героїня. З недоліками, з рішеннями, на які іноді реагуєш: «Та ну ти що…». Але саме в цьому її справжність. Їй віриш — навіть тоді, коли розумієш, що вона робить неправильно 😄 Вона має непросту долю, свої секрети, але залишається доброю і справедливою, бо навіть складне дитинство не змогло вкрасти її серце.Трей — мій улюбленець із перших сторінок. Обожнюю бед-боїв (особливо тих, які намагаються переконати, що вони бед-бої, але насправді — солодкі булочки всередині) 😅Другорядні персонажі — живі й цілісні. Вони не просто доповнюють історію, а допомагають глибше розкрити головних героїв і водночас мають власні принципи та характер.І окремо — слоуберн. Пані авторка тут справжня майстриня. Я обожнюю цей троп, і «Промені Аласі» — це буквально приклад ідеального слоуберну та хімії між персонажами. Дуже чекаю другу частину, щоб нарешті побачити, коли і як воно там спалахне!Коротше, ви зрозуміли: я готова хвалити цю книжку безкінечно. Я закохалась, я хочу ще, я не зупинюся. І вже хочу наступну частину — читати, читати і ще раз читати (добре, що заберу її вже післязавтра!)Алісо, я знаю, ти це читаєш — сподіваюся, ти вже пишеш щось нове, що ми всі будемо читати після дилогії, бо ти офіційно в списку: «купую все, просто мовчки прикладаю картку, *звук ApplePay*» 😄

Промені Аласі, Аліса Корж 🌟Звичайно, всі знають правило: не май очікувань до книги, бо вони все псують. Але, господи ти боже мій, як же чудово, коли маєш супервисокі очікування, і ВОНИ ВСІ ВИПРАВДОВУЮТЬСЯ😎 У моїй бульбашці я буквально не бачила жодного поганого відгуку на Промені Аласі. Це навіть здавалося дещо підозрілим, але тепер і я доєднуюсь до хору захоплених голосів та клубу почекунів другої частини. Гад блес Уроборос – продовження зовсім скоро.То що ж там такого в тих Променях? — спитаєте ви, а я зараз розповім.⛧°. ⋆༺☾𖤓༻⋆. °⛧Сетинг. Я абсолютно тотал ін лав із сетингом цієї книги. Обожнюю, коли в історії є пустеля (живий доказ того, що всі сезони «Клона», переглянуті з бабцею, не пройшли повз мою особистість😁), а вона тут усюди. Навіть місцева лайка з нею повʼязана. В історії присутні елементи наукової фантастики, і в поєднанні із сетингом, де немає надсучасних технологій чи фантасмагоричних штук, це створює неймовірно крутий вайб.⛧°. ⋆༺☾𖤓༻⋆. °⛧Світоустрій. Кастова система — наше все. Тут є світ ультрабагатих, конвенційно привабливих людей. І, немов відображення в кривому дзеркалі, існує світ звичайних людей, які це красиве життя забезпечують, а натомість отримують ціле нічого.⛧°. ⋆༺☾𖤓༻⋆. °⛧Касі. Май шейла номер два. Вона неймовірно прекрасна. Це сильна головна героїня здорової людини, бо, незважаючи на всі здобутки, вона відчувається дуже живою та зрозумілою. Її легко обожнювати, до цієї дівчинки привʼязуєшся моментально й щиро за неї переживаєш. А вона, зі свого боку, взагалі не робить життя легшим, бо вайб Касі — це чисто «я знайду вихід із будь-якої складної ситуації, питання лише в тому, як я знаходжу туди вхід».⛧°. ⋆༺☾𖤓༻⋆. °⛧Трей — ось це май шейла номер один. Якщо за Кассі я хвилювалася з впевненістю, що вона точно все розрулить, то Трей — це окрема історія. Хоч як би він намагався мене надурити й вдавати бед-боя, я розкусила його з перших сторінок і була на сьомому небі від щастя, коли у фіналі отримала підтвердження своїм думкам. За нього моє серденько краялося найбільше.⛧°. ⋆༺☾𖤓༻⋆. °⛧Мені дуже сподобалося, як прописані персонажі, як вони розкриваються та яка між ними хімія. Окремо відзначу другорядних героїв: вони тут не статичні ляльки на задньому плані, а неймовірно цікаві особистості зі своїми історіями, проблемами й переживаннями. А дехто (не буду тикати пальцем хто) покатав мене на таких емоційних гірках, що просто ууууф. Додатковий плюсик за легенький вайб дарк-академії (зовсім трошки) та ігри на виживання. Обожнюю й ненавиджу цей троп одночасно, але як же добре, коли авторка любить своїх персонажів і вони не мруть, як мухи🤭Що сказати на завершення, окрім того, що мені неймовірно полюбилася ця історія? Якщо ви раптом її ще не читали — виправте це негайно. Звичайно, книга отримує від мене пʼять агресивно чекаючих продовження 🎹🎹🎹🎹🎹лисичок із пʼяти. А пані авторка заробляє пропуск у список тих, у кого я читатиму навіть список покупок 😌#Redfox_прочитане

🤦‍♀️ У рукописі трапився момент, де персонажка має різко закрити двері, і в мене в голові виринуло слово "затраснула". Я ніби й певна, що воно існує, але і не певна. Через те, що я насильно самоукраїнізована, сумніваюся у всьому, бо я з тими словами як сорока – десь побачила й несу собі (так принесла собі звідкілять з віватівських текстів "сироти поза шкірою", за що потім отримала догану від редакторки).Вирішила перевірити, чи є воно в СУМ – немає. В Горох – немає. Але ж я точно його знаю саме в цьому контексті! Потім нагуглила, що воно дійсно є, але це львівське словечко. Типу "най тя шляк трафить! Я до неї говорю, а вона, смаркуля, затраснула двері перед самим носом". І тут я усе зрозуміла...Я багато років читаю "Зоресвітло" Ярини як бета (зараз на передзамі у Неба), і постійно зустрічаю там нові для мене діалектні слова. І якщо в Ярини воно доречно, бо авторка і персонажки буквально львівянки, то мені воно точно не лізе. Хоча шкода, бо дія в моїй уяві звучить саме як "затраснути двері". Тож якщо в мене в тексті будуть галицизми – це все Ярина.До речі, сьогодні новий рукопис перетнув позначку в 5 тисяч слів💫