👄"Поховай наші кості в опівнічній землі" В. Е. Шваб, 🌟 (переклала Ірина Вернигора)Так давно не писала відгуки, що вже трохи навіть забула, як то робиться🤦♀️. Про свої дивні стосунки із пані Шваб я вже розповідала. Якщо коротко – я дуже люблю, як вона пише, але часто не дочитую її книги. Проте цю дочитала, бо читала на клуб Ганки. Також вам варто знати, що існує дві Шваб: пригодницько-епічна Шваб і меланхолійно-повільна Шваб. Це саме друга, тож якщо вам сподобалась історія Адді Ларю – ця схожа.В центрі сюжету маємо трьох вампірок – Марію-Сабіну, Лотті й Алісу. Вся книга є переплетінням оповіді їхнього життя крізь часи, епохи та століття, що веде до одного-єдиного вечора.
Власне, про сюжет все, бо це не сюжетна книга. Вона повільна, в'язка, трохи гіпнотична і заколисуюча. Вона про жінок – різні долі та спільні болі. Вона про розуміння себе та своїх бажань – адже усі персонажки по-своєму усвідомлювали власну орієнтацію. Вона про кохання💔. Різне. Руйнівне, сильне, крізь віки, токсичне, залежне і згубне, але таке красиве. Про жагу і голод, силу і слабкість. Така собі тягуча подорож життям довжиною в кілька століть.Персонажки пропрацьовані чудово, особливо Сабіна. Її ми бачимо найбільше, бо спостерігаємо майже пів тисячоліття її життя – і це така захоплива подорож. Наскільки вона смачна в своїй антагоністичності, уособлення чистої непереборної енергії. Лотті, яка обманює і себе, і читача своєю ненадійністю. Аліса, випадкова учасниця цього шабашу, що зіграє вирішальну роль.Це безмежно красиво. Один з найкрасивіших текстів, що я читала. Вдячна перекладачці за таку філігранну роботу, адже в оригіналі авторка буквально римує речення – і це відчувається в українському варіанті. Особливо сподобалася інтерпретація Шваб вампіризму як певної інакшої ланки розвитку людської особистості.Ця книга не для всіх. Вона дійсно повільна, без екшну чи швидких змін кадрів, але з дуже приємним післясмаком. Якщо хочете готичну плавну історію по типу "Інтерв'ю з вампіром", тільки крізь призму жіночого досвіду – вам воно треба. Стоячи аплодую авторці та бажаю їй многая літ, а нам – її книг💫#почитати
📖 Промені Аласі. Книга 2✍️ Аліса Корж @ouroborosbooks🏷фентезіДля мене друга книга сподобалось ще більше ніж перша книга. Можливо, тому винуватий Трей і його кількість в "ефірі", але нічого не можу з собою зробити"Ти і є мій дім, Касі. Поряд з тобою я вдома."
Ця книга дуже гарно доповнює першу частину і разом становлять прекрасну єдину історію - цілісний світ, який пропрацьований до найменших деталей. Також тут достатньо політичних аспектів: вчинки персонажів логічно мотивовані, а кожна зі сторін має власні інтереси.Дуже гарна і повільна любовна лінія. Взаємодія між головними героями і їхні словесні перепалки - то шось неймовірне. Я була дуже приємно здивована, що тут було значно більше коханнячка в порівнянні із першою книгою. Історія достатньо динамічна - постійно з'являються нові таємниці та подробиці і від того відірватися від читання просто неможливо.Мені дуже сподобалось, що авторка не оминула увагою жодного персонажа, який з'являється в історії. Головні герої тут розкриваються ще глибше, а другорядні персонажі отримують також свою історію. Окреме місце в моєму серденьку займає місце дружби в цій історії. Справжньої, безкорисливої дружбиЯ не хотіла аби ця історія завершувалась. Кінцівка історії ну така вже гарна, що дуже хочеться продовження. І, хто зна, можливо, колись авторка потішить нас✨ Моя оцінка: 10/10#Читацькі_нотатки_відгук
😉Час підбити підсумки по передзамовленням другої книги і якісь рефлексії на тему😉Отже, на першу книгу за 10 місяців було 170-ish передзамовлень. Перередзам на другу книгу тривав рівно 2 місяці та закрився на 302 передзамовленнях. Тобто, майже в два рази більше. Радію результату, тим паче враховуючи, що дехто замовляв одразу усю дилогію. Що ж спрацювало?💫 Банально те, що це друга книга, а перша сподобалась читачам й має доволі високу оцінку. В історії вже є шанувальники, є відгуки й вони позитивні, є ті, хто чекають на неї. Хай вона й не стала "хітом буктоку", але навіть протягом передзамовлення вийшло кілька відгуків і на тг-каналах, і в тіктоці. Більшість ось тільки дійшли в своїх tbr до Променів. Сарафанне радіо працює найкраще, і добре, що продовження вийшло менш ніж через рік. Відгуки свіженькі.💫 Було більше промо і від видавництва, і від мене. Під другу книгу ілюстраторка створила класний візуал і мерч, я намагалась навіть знімати якісь тіктоки (ой вей😩). Але найбільше цікавого контенту було тут і в інсті. Робила такі пости (🔥 помічаю ті, які класно зайшли):🔸🔥 Що всередині (одразу після відкриття передзаму) 🔸🔥🔥 Чим я надихалась? 🔸Вайби книги 🔸🔥🔥Що кажуть читачі про першу книгу? (його робила найдовше. формат класний, бо тегаєш людей, вони репостять. було багато переглядів. але ну дууууже довго то все робити й витягати)🔸🔥Чим пахнуть персонажі дилогії? (цей сподобався, певно через оригінальність)🔸🔥Цікаві факти про другу книгу 🔸🔥🔥Безспойлерні поради для читачів другої книги (оце прям дуже сподобалося людям, класно під кінець робити)🔸Словничок термінів і понять дилогії (більше корисний контент, аніж для промо) На один пост йшло приблизно 3-5 годин (придумати, зібрати усе, зробити красиво в Canva)💫 Вихід у фінал премії "Своя Полиця" стався дуже вчасно.Якось так. Всі сильно старались – і воно дало результат. Друга книга буде кращою за першу, це говорить багато людей. А поки намагаюся не впасти у післякниговиходову емоційну яму (вже feel it's coming), тож піду перечитаю улюблені моменти, поки вони ще тільки мої, а не усіх-усіх.Завтра я з 15:00 на ВДНГ на стенді видавництва😉
Я три тижні не могла написати відгук, бо що ще сказати, якщо це — досконалість?Мені, якщо чесно, було трохи страшно братися за цю книжку. Бо, окрім того, що я завжди вболіваю за українські книжки (особливо дебюти), до того моменту, як я нарешті відкрила «Промені Аласі», я вже встигла познайомитися з Алісою — і вона класна! А це для мене зазвичай не про позитивну упередженість, а навпаки — про легке побоювання: а раптом мені не сподобається?.. Ну, буде трохи незручно, знаєте 😅Як ви вже зрозуміли — цього не сталося взагалі.Історія динамічна, захоплива, з класною світобудовою. Атмосфера пустелі, створіння, які вона приховує… 😍 Паралельно розгортається повстання, бо, звісно ж, у містах панує класова нерівність і повне неприйняття окремих верств населення. І потрібно зовсім небагато іскор, щоб це «полум’я» спалахнуло.Касі — дуже цікава героїня. З недоліками, з рішеннями, на які іноді реагуєш: «Та ну ти що…». Але саме в цьому її справжність. Їй віриш — навіть тоді, коли розумієш, що вона робить неправильно 😄 Вона має непросту долю, свої секрети, але залишається доброю і справедливою, бо навіть складне дитинство не змогло вкрасти її серце.Трей — мій улюбленець із перших сторінок. Обожнюю бед-боїв (особливо тих, які намагаються переконати, що вони бед-бої, але насправді — солодкі булочки всередині) 😅Другорядні персонажі — живі й цілісні. Вони не просто доповнюють історію, а допомагають глибше розкрити головних героїв і водночас мають власні принципи та характер.І окремо — слоуберн. Пані авторка тут справжня майстриня. Я обожнюю цей троп, і «Промені Аласі» — це буквально приклад ідеального слоуберну та хімії між персонажами. Дуже чекаю другу частину, щоб нарешті побачити, коли і як воно там спалахне!Коротше, ви зрозуміли: я готова хвалити цю книжку безкінечно. Я закохалась, я хочу ще, я не зупинюся. І вже хочу наступну частину — читати, читати і ще раз читати (добре, що заберу її вже післязавтра!)Алісо, я знаю, ти це читаєш — сподіваюся, ти вже пишеш щось нове, що ми всі будемо читати після дилогії, бо ти офіційно в списку: «купую все, просто мовчки прикладаю картку, *звук ApplePay*» 😄
Промені Аласі, Аліса Корж 🌟Звичайно, всі знають правило: не май очікувань до книги, бо вони все псують. Але, господи ти боже мій, як же чудово, коли маєш супервисокі очікування, і ВОНИ ВСІ ВИПРАВДОВУЮТЬСЯ😎 У моїй бульбашці я буквально не бачила жодного поганого відгуку на Промені Аласі. Це навіть здавалося дещо підозрілим, але тепер і я доєднуюсь до хору захоплених голосів та клубу почекунів другої частини. Гад блес Уроборос – продовження зовсім скоро.То що ж там такого в тих Променях? — спитаєте ви, а я зараз розповім.⛧°. ⋆༺☾𖤓༻⋆. °⛧Сетинг. Я абсолютно тотал ін лав із сетингом цієї книги. Обожнюю, коли в історії є пустеля (живий доказ того, що всі сезони «Клона», переглянуті з бабцею, не пройшли повз мою особистість😁), а вона тут усюди. Навіть місцева лайка з нею повʼязана. В історії присутні елементи наукової фантастики, і в поєднанні із сетингом, де немає надсучасних технологій чи фантасмагоричних штук, це створює неймовірно крутий вайб.⛧°. ⋆༺☾𖤓༻⋆. °⛧Світоустрій. Кастова система — наше все. Тут є світ ультрабагатих, конвенційно привабливих людей. І, немов відображення в кривому дзеркалі, існує світ звичайних людей, які це красиве життя забезпечують, а натомість отримують ціле нічого.⛧°. ⋆༺☾𖤓༻⋆. °⛧Касі. Май шейла номер два. Вона неймовірно прекрасна. Це сильна головна героїня здорової людини, бо, незважаючи на всі здобутки, вона відчувається дуже живою та зрозумілою. Її легко обожнювати, до цієї дівчинки привʼязуєшся моментально й щиро за неї переживаєш. А вона, зі свого боку, взагалі не робить життя легшим, бо вайб Касі — це чисто «я знайду вихід із будь-якої складної ситуації, питання лише в тому, як я знаходжу туди вхід».⛧°. ⋆༺☾𖤓༻⋆. °⛧Трей — ось це май шейла номер один. Якщо за Кассі я хвилювалася з впевненістю, що вона точно все розрулить, то Трей — це окрема історія. Хоч як би він намагався мене надурити й вдавати бед-боя, я розкусила його з перших сторінок і була на сьомому небі від щастя, коли у фіналі отримала підтвердження своїм думкам. За нього моє серденько краялося найбільше.⛧°. ⋆༺☾𖤓༻⋆. °⛧Мені дуже сподобалося, як прописані персонажі, як вони розкриваються та яка між ними хімія. Окремо відзначу другорядних героїв: вони тут не статичні ляльки на задньому плані, а неймовірно цікаві особистості зі своїми історіями, проблемами й переживаннями. А дехто (не буду тикати пальцем хто) покатав мене на таких емоційних гірках, що просто ууууф. Додатковий плюсик за легенький вайб дарк-академії (зовсім трошки) та ігри на виживання. Обожнюю й ненавиджу цей троп одночасно, але як же добре, коли авторка любить своїх персонажів і вони не мруть, як мухи🤭Що сказати на завершення, окрім того, що мені неймовірно полюбилася ця історія? Якщо ви раптом її ще не читали — виправте це негайно. Звичайно, книга отримує від мене пʼять агресивно чекаючих продовження 🎹🎹🎹🎹🎹лисичок із пʼяти. А пані авторка заробляє пропуск у список тих, у кого я читатиму навіть список покупок 😌#Redfox_прочитане
🤦♀️ У рукописі трапився момент, де персонажка має різко закрити двері, і в мене в голові виринуло слово "затраснула". Я ніби й певна, що воно існує, але і не певна. Через те, що я насильно самоукраїнізована, сумніваюся у всьому, бо я з тими словами як сорока – десь побачила й несу собі (так принесла собі звідкілять з віватівських текстів "сироти поза шкірою", за що потім отримала догану від редакторки).Вирішила перевірити, чи є воно в СУМ – немає. В Горох – немає. Але ж я точно його знаю саме в цьому контексті! Потім нагуглила, що воно дійсно є, але це львівське словечко. Типу "най тя шляк трафить! Я до неї говорю, а вона, смаркуля, затраснула двері перед самим носом". І тут я усе зрозуміла...Я багато років читаю "Зоресвітло" Ярини як бета (зараз на передзамі у Неба), і постійно зустрічаю там нові для мене діалектні слова. І якщо в Ярини воно доречно, бо авторка і персонажки буквально львівянки, то мені воно точно не лізе. Хоча шкода, бо дія в моїй уяві звучить саме як "затраснути двері". Тож якщо в мене в тексті будуть галицизми – це все Ярина.До речі, сьогодні новий рукопис перетнув позначку в 5 тисяч слів💫
💁♀️ Інколи під час написання я розумію, навіщо мені структурно той чи інший епізод, але взагалі не уявляю, що там будеЗнаю, що на початку першого акту в експозиції мені треба показати, що головна персонажка – махрова брехуха. Не розказати, а саме показати, бо це важлива її особливість, яка запускає події. Щоби в потрібний момент це не виглядало out of the blue, я маю ненав'язливо прокинути це раніше в кількох епізодах. До прикладу, в поепізоднику в мене є "сцена Тати з Женею, де Тата бреше". Я не знаю, якою саме вона має бути і про що Тата має брехати, але знаю, що в цьому моменті вона має збрехати. Далі починається "гра у фігурки", де подумки розміщую персонажів у різні сетинги і прикидаю варіанти, як може виглядати сцена, про що вони говорять і що Тата може, власне, збрехати. Паралельно думаю, що ще можна у ній дати – розкрити інших персонажів, показати стосунки, розвернути якусь тему... Виграє комбінація, що виконує найбільше функцій і виглядає найбільш органічно. Ніби пазл стає на місце.Сьогодні врешті завершила другий епізодик "Гомункула". Іде дууууже повільно, але це вже щось 🤞
👄 Дочитала "Поховай наші кості в опівнічній землі" Вікторії Шваб – і трохи під враженням. По-перше, це дуже красивий текст. По-друге, я в захваті від перекладу і наскільки він поважає саму історію (перекладачку я впізнаю по тексту, вона ж перекладала дилогію "Чудовиська Істини" Шваб, й оце "заки" замість "коли" я запам'ятала надовго). Історія тягуча й повільна. Зі мною ледь не стався "ефект Шваб", але я читала на клуб і дочитала. Не шкодую, взагалі, хоч мене й добряче тригернуло під самий кінець.Я завжди рілейтилася зі Шваб, бо люблю її тексти, але потім прочитала в подяках ось це:"Зізнаюся: я забуваю. [...] Мене так страхає масштаб завдання, що, коли вдається пережити творення книги, перенесення з мозку на папір, я починаю подумки все стирати. Переглядаю спогади про цей процес, згладжуючи сліди. Насправді це вкрай незручно. Упевнена: мій мозок так робить, щоб я могла почати все спочатку. На жаль, це також означає, що кожного разу я переконую себе, що я так мучилася вперше і востаннє, а коли закінчую роботу над романом, майже забуваю про цей досвід."
Таааак, Вікторіє! Воно саме так, і Шваб влучно описала це, бо вона, певно, так само, як і я, ПРОЖИВАЄ свої тексти, ВИМУЧУЄ їх. Це відчутно і, можливо, саме тому вони так мені подобаються. І це не про втому чи складність, про інше. Я знаю, є письменники й письменниці, яким писати – суцільний кайф і задоволення, та не мені. Для мене письмо – завжди ніби болісне виривання із себе чогось й одночасно неможливість не зробити цього, навіть якщо опісля залишаєшся спустошеною посудиною. Творчий акт мазохізму. І кожного разу кажеш собі, що тобі це не треба, що це було востаннє. А потім ніби забуваєш і починаєш спочатку.А історія чудова. Про кохання, життя, смерть, помсту, одержимість, провину і біль. І, звісно ж, про хтивих вампірок 👄P.S. нічого не знаю, хто б там що не казав, а обкладинка чудово пасує історії!
Друзі, це збір мого братика - людини, яка стала одним з прообразів Марка у "Сніжному Ізюмі". Людини, яка вивозила сотні людей з Північної Салтівки під обстрілами.Буду вдячна за будь-який донат чи репост ⬇️Вітаю, друзі. Починаю новий збір на 25 аптечок. 10 з них заберу по дуже крутій ціні, 15 - трошки дорожче, але суттєво менше ринкової вартості. Наш постійний постачальник зробив дуже круту знижку, тому треба встигнути їх забрати. 100к, які допоможуть морпіхам Сергія Клочко з клубу Ріттер, розвідникам Паші Спиці з клубу Шарухань, та іншим рольовикам, фехтувальникам мати трошки більше впевненості на полі бою. Дякую! 100к починаються… зараз.Реквізити:Приват: 5169360001419872Моно: 5358380883850003Банка: https://send.monobank.ua/jar/5GyTFLNzpD Tether (USDT TRC20): TEPh3Jy9dEFMQJQpQB1w7mQ2NtsJSfGh7STether (USDT ERC20): 0xa9e23Fd8aa8EDBF39E6a1E33BEF10131e51f99B4Ethereum (ETH): 0xa9e23Fd8aa8EDBF39E6a1E33BEF10131e51f99B4Whitebit codes: yes!SWIFT: USD or EUR (В приват)Paypal:
[email protected]
😒 На днях записала відео про піратство – і цим відкрила портал у пекло. Бо, на жаль, воно залетіло в тіктоці. У коментарі прийшли палкі захисники піратки зі своїми аргументами. Увага, аргументи:👉👉👉 Видавці буквально "не залишили вибору" і самі "провокують" піратів красти, бо не роблять електронки. І не просто електронки, а саме на кіндл, бо, цитата "Я читаю на кіндлі, як думаєте, я танцюватиму з бубном щоб читати легально чи мені простіше зайти в тг?". От вже ці видавці-провокатори, це вони винні у піратстві.Як на мене, це віктімблеймінг чистої води, як і з закороткими спідницями. Основний мій тейк – неможливість отримати те, що ти хочеш, не дорівнює зеленому світлу на крадіжку. Проте горе-захисники настільки певні у власній правді, що не чують аргументів й аж кидаються образами, називаючи моє відео "жалюгідним ниттям автора" і приплітаючи для чогось бібліотеки. Бо, бач, бібліотеки також "пірати" раптом.І мені так цікаво стало проаналізувати цю вперту потребу у виправданні власних гнучких моральних принципів, що я згадала чудову книгу Чалдіні "Психологія впливу", яку читала колись як маркетолог. Там автор дуже доступно розповідає, що чіплятися навіть за хибні упередження, а особливо захищати власний вибір – частина людської природи. Тобто, ці люди вже зробили вибір піратити, і тепер вони будуть мацаками триматися за всі можливі химерні аргументи, аби виправдати його в першу чергу перед собою і довести собі, що їхній вибір – правильний. Бо вони просто НЕ МОЖУТЬ визнати, що не праві.Насправді ми робимо так постійно, і це класно обігрувати у книгах, бо може зробити персонажів більш живими і зрозумілими. Наприклад, моя персонажка частенько цим грішить. В других "Променях" Уна, моя розумна дівчинка, яка завжди бачить більше, вказує на це Касії в одному з моментів, де та займається саме подібним:Уна хихоче, і дзвінкий звук її сміху лине галявиною.— Що? — питаю.— Милуюсь, як ти вперто раціоналізуєш і виправдовуєш власні страхи. Знову.
Книга Чалдіні, до речі, дуже цікава і легально є українською в електронному та паперовому форматах. А піратити погано. Без "але" і "хіба".
TGLIST.COM.UA
