Прийшла мені в голову цікава ідея: ми завжди десь в інфополі бачимо книжкові поради від закордонних авторів, але дуже рідко натрапляємо на такі ж списки від наших. Потрібно виправляти!Тому започатковую рубрику #цікавікниги_письменницьке, де буду збирати поради на "що почитати" від наших з вами улюблених українських авторок та авторів. Дописи будуть по понеділках.Перша героїня рубрики — Аліса Корж. Ось-ось має вийти її книга "Промені Аласі", а поки чекаємо, ловіть поради пані Аліси:♥️ "Майже хороші хлопці", Дар'я Чайка — чудова і майстерно написана історія квір-кохання від української авторки і найкраща книга про підліткове кохання з тих, що я читала ever. ♥️ "Таємне місце", Тана Френч — закрита школа-пансіонат для дівчат і жорстоке вбивство. Дуже вайбовий психологічний детектив, такий собі мікс "Таємної історії" Донни Тартт і детективу. Немає українською, а шкода. Тана Френч вся неймовірна.♥️ Серія "Локвуд і Ко", Джонатан Страуд — знаю, що багатьох відлякує занадто дитяча обкладинка. Повірте, це моторошна і цікавезна детективно-містична історія про дружбу, кохання і привидів. Беріть, не пожалкуєте!♥️ Серія "Хроніки хижих міст", Філіп Рів — фільм жахливий, а ось книги прекрасні. Класна підліткова фантастика з елементами постапокаліпсису, і це дійсно хроніки. Має скоро вийти в абабі.♥️ "1984", Джордж Орвелл — я читала багато різного, проте ця книга залишається для мене наймоторошнішою з усіх. І саме тому її має прочитати кожен.Як вам рубрика? Щось читали з цього списку?Особисто я звідси не чула лише про Тану Френч, але тепер буду чекати її українською.🐸 Хроніки Амбер
🗝 Чим ближче час релізу книги, назвімо це так, тим більше мене трусить. Буду чесною - мені страшно. Для мене це новий досвід - ось так публічно відкривати написане мною світу, та ще й просити за це гроші (хай я і буду все зароблене з "Променів" віддавати на благодійність). Страшно отримувати негативні відгуки, особливо коли ти, ну, емоційна людина (щоб не сказати "плаксійка"). А вони будуть, і це нормально. І будуть не тільки конструктивні, а й "це гівно, фу-фу найгірше, що я читав". Я знаю це і морально готуюсь, але від цього не менш страшно. Бо навіть під анонсами книги на деяких каналах вже хтось ставить 👎. Тобто, книги ще немає, а комусь вона вже не подобається 😒Написана книга - історія, персонажі, події в ній, - це особисте. Можна скільки завгодно казати собі, що творець не дорівнює його творінню, але як інакше? Ми вичавлюємо її із себе багато років, ми плачемо над невдачами, радіємо успіхам, живемо нею - і ось вона стає чимось публічним. Таким, що кожен може оцінити і про що може висказатись. І це цілком правильно і допустимо, в цьому і суть. Але це до дрижаків страшно. Підсвідомо хочеться залізти у панцир, сховатись подалі, аби захистити себе, і вилізти, коли все закінчиться, проте так не вийде.Отже, сформувала собі кілька афірмацій і правил, на всяк випадок:✨ Кожен має право на свою думку і я її поважаю.✨ Не сприймати відгуки і негатив особисто. Те, що комусь не сподобалось, не означає, що я лайно і бездарність.✨ Плакати і переживати - це нормально. Але одна хвилина ридань на кожні 10 негативних відгуків, не більше. І не кожен відгук заслуговує пляшки червоного, бо то шлях до алкоголізму.✨ Ні в якому разі не коментувати, не захищати і не намагатись щось пояснити комусь в публічному просторі, якщо тебе не спитали чи не тегнули.✨ Не читати відгуки нетверезою, і тим паче не коментувати. Взагалі, перед будь-якою відповіддю зробити 10 вдихів-видихів.✨ Раз на тиждень робити детокс-дні без соц. мереж і серфінгу реакцій.Знаю, що тут є колеги, які вже це проходили, тож якщо поділитесь своїми хаками, як то пережити - буду grateful 🙏#виданнякниги
Чому бути бетою для автора - це 🤘Особисто я обожнюю бути бетою й отримую від цього чи не більше задоволення, ніж від написання власної історії. Чесно. Я роблю це тільки з вичитаними текстами і фор фрі, бо вважаю, що для автора це дуже корисна практика, з кількох причин:💜Бачити моменти, які у себе не помічаєш. Автор не може бути об'єктивним до свого тексту з двох причин - "сліпота"🫣 (коли текст вже так приївся, що ти не бачиш помилок) і любов ❤️ (ти створив цей текст, а, отже, тобі в ньому все любо і нормально). Навчитись відсторонено дивитись на власний текст - це скіл, який, на мою думку, напрацьовується саме бетарідінгом. Цей досвід помічати проблеми (з ритмом, сюжетні, з персонажами, тощо) потім легше перенести і на власний текст. Перевірено. Ніби починаєш бачити 👀💜Практика пояснення помилок.Тут перегукується із попереднім пунктом, але трохи інакше. Більше про те, що іноді ми відчуваємо, що щось не так, але не можемо це пояснити. Якщо ти бета - ти маєш це пояснити, а іноді й допомогти знайти вихід (!тільки якщо автор не проти). Бети безліч разів допомагали мені виправити якісь моменти, і так само я допомагаю іншим. Потім, коли ти не просто бачиш, а я можеш пояснити, що не так в текстах інших, у себе це також легше робити. Тут важливим є конструктивна критика. Не "розділ херовий, бо нудний", а "не вистачає конфлікту/активних сцен/саспенсу", "ось тут хочеться потягнути інтригу", тощо. Я завжди питаю на початку, наскільки глибоко можна/треба занурюватись в коментування (структурно, мовно, граматично), аби не, кхм, перестаратись і не давати непроханих порад.💜Відпочинок від власного тексту.Не певна, чи це правильно, але мені допомагає. Іноді я так втомлююсь від власного тексту, що не можу ані писати, ані редагувати. Проте можу читати і редагувати інших. Така собі вправа, аби не втрачати форму. Але, можливо, комусь допоможе просто відпочити від текстів взагалі.💜Ком'юніті й обмін досвідом.Це дуже важливий пункт. Письменництво - самотній процес, але легше, коли є фелоу-райтери, яким іноді можна понити. Бо вони розуміють. Вони переживають те саме. Іноді можуть підтримати тебе, іноді підтримуєш ти. І це прекрасно. Також це дозволяє обмінюватись досвідом і розвиватись швидше, адже в кожного є сильні і слабкі сторони.💜Дотичність до чогось прекрасного.Мені завжди подобається думати, що я залишаю часточку себе у творі інших. Навіть якщо ідеї чи поради не були прийняті (а це нормально, автор має право вислухати і не прийняти) - все одно є відчуття долученості. До слова, нещодавно була бетою у Катерини Колесник і мушу сказати, що цього року нас чекає чудове підліткове фентезі, основане на українській міфології (hurrah!). Знаю, що там все набагато цікавіше і маштабніше, ніж Катерина наразі каже, тож тримаю всі пальці за успіх історії і персонажів, що так мені полюбились. Дуже чекаю передзамовлення 🙌🏼#бетарідінг
🤪 Вже кілька днів не можу сісти за редагуванняВерне від власного тексту, нічого не пишеться, слова не формуються в речення. Зате я багато читаю. "Дослідження утоплення" виявилося саме тим, що мені подобається - моторошно, похмуро, містично-загадково і даркакадемічно. І тут є фейрі. Ну, поки що тільки легенди про фейрі, далі не знаю.І, як на диво, останнім часом мені часто трапляються сторінки українських письменниць, що пишуть про фейрі. І не про фейрі класичних, з міфології, а маасівських фейрі - накачаних мужиків з суперилами і, ну, там, іншим🙄. Тобто, переосмислених. І мені чомусь так сумно стало за наших русалок, мавок, перелесників, громовиць, нічниць, упирів й інших, які могли б так круто переосмислитись і стати персонажами сучасного фентезі! Даєш дарк академію з мавками та русалками і роментезі з перелесниками! Мисливці на песиголовців в сучасному Києві!Я взагалі не проти фейрі і за те, щоб кожен писав, що хочеться. Просто подумалось, скільки у нас всього є, що може стати класною базою, навіть без запозичення. Думаю, цього буде ставати все більше і більше з часом🤞
🎠"Пісня відкритого шляху" Артем Чех, Meridian Czernowitz🌟🌟🌟🌟 (4/5)Phew, ну і пригода! Книга мені сподобалась, в першу чергу, завдяки мові автора і відмінній редактурі. Я вже й забула, як це - не чіплятись за текст, а просто читати. Від цієї історії було дійсно складно відірватись.Гнат - український кріпак, якого доля через війну, полон і службу на човні закидує в Америку на порозі громадянської війни. Це такий собі вестерн в стилі Тарантіно чи Коенів, протягом якого герой долає майже всю Америку з однією ціллю - знайти краще життя, здійснити американську мрію. Звісно, цілі змінюються. Звісно, як в будь-якій road story, на його шляху трапляється все - друзі, вороги, хвороби, дивні компаньйони, зрада, скажене кохання. Від цієї історії місцями було дуже смішно, місцями - гидко і жасно, місцями хотілось помитись. Помитись хотілось, насправді, завжди, бо бруд, кров, піт й інші аспекти тогочасного життя переслідували героїв протягом усієї книги, і ти ніби й сам це все відчуваєш. Тут є війна в усій її огиді й безглуздості, проте через те, що це чужа війна, інша війна, далека, мене воно не так тригерило. Підіймаються багато складних питань, але без моралізаторства - свобода, самоідентичність, цінність людського життя.Ця книга точно сподобається тим, хто любить road stories (я!), вестерни і гру Red Dead Redemption, а також ностальгує за історичними романами про вайлд вайлд вест. Єдине, що мені суб'єктивно не дуже сподобалось (проте і не зіпсувало враження про книгу) - так це центричність й певна "особливість" головного героя. Тобто, він сіроморальний, але ніби єдиний все розуміє й адекватний/розумний/занадто ерудований, інші другорядні персонажі всі трохи "з приколами" і викривлені, злегка карикатурні. Щось схоже є у Павлюка в "Я бачу вас цікавить пітьма". Можливо, це спеціально так зроблено, але створювало для мене якийсь ефект місцями нереальності подій. Так само як і деякі діалоги, які не несли сенсу для історії, а просто були або для створення комічності, або для показання гостроязикості головного героя. Але вони мене смішили, тож тут не жаліюсь. Також відчувалось, що автор - чоловік. Це не погано і не добре, просто факт.Загалом, це класна книга. Не хочу і не маю наміру глибоко копати, точно було б цікаво її обговорити із кимось. Скоріше сприймаю це як жанрову забавку, ніж серйозний історичний роман, проте сам факт того, що книга могла не бути дописаною, бо Артем на фронті, додає гостроти її розумінню.Далі взялась за "Дослідження утоплення" Ави Рід. Обіцяють дарк академію, містику і фольклорність. Поки відчуваю, що оповідь хотілося б почати трохи раніше, бо є певна скомканість. Але подивимось🥀#почитати
#структурнередагування Конспект лекції № 7. Інші проблеми автора і структурного редактораПро сам курс писала тут, запис лекції тут. Це остання теоретична лекція. Було багато всякого різного, я винесла тільки те, що дотичне до письма.💜Я-нарація + теперішній час (більш звична молодшому поколінню, вони звиклі до близької дистанції. В такій комбінації все впирається в майстерність автора).🌟Як описати персонажа від "я"?- дзеркало/калюжа/тощо (проте це вже кліше)- очима/в описах інших персонажів (підслухав про себе, в діалогах)- через взаємодію зі світом (вдарився головою об балку - високий)- через дії (зав'язала волосся у хвіст, що лоскоче лопатки - довге волосся)🌟Як зняти перенавантаження?- дати кілька ліній і міксувати їх (можна міксувати часи, нарацію)- перебивати оповідь вставками з іншим часом чи/та оповідачем (в мене цю роль виконують легенди на початку кожного розділу, якраз для того, аби дати читачеві відпочити і зняти теншн (більше писала про це тут). В лекції наводиться приклад з газетними врізками, документами, тощо)❕Про свої інсайти щодо я-нарації писала тут💜Конфлікти- конфлікт не завжди є прямою сваркою між персонажами, його можна створювати різними засобами. Конфлікт може бути внутрішнім, людина й обставини/природа, не чітко прописаним (відсутність активної сварки попри різні погляди також може бути конфліктом)- вони не мають бути в кожній сцені, це буде перенавантаження й істерика. Треба давати більше простору і паузи💜Проблема провисання другого тому- світ росте разом з персонажем - кожна частина має завершену історію із загальним тлом (Гаррі Поттер, Локвуд)- дати на другий том тактичну проблему, підвищувати ставки (Відьмак)🌊 Загальний висновокКурс хороший, хоч і місцями не завжди дотичний саме до письменництва. Точно раджу всім, хто пише, редагує, бетить. Пішла дописувати фінал і робити домашку на практичне заняття.
#структурнередагування Конспект лекції № 6. Структурні проблеми, де їх шукати і як виправити(Про сам курс писала тут, запис лекції тут)💜Чому читачеві буває нудно і як це виправити?🌟нічого не відбувається (зав'язка далеко від початку) 🔜 витягнути інтригу / динаміку / зав'язку на початок (в пролог)🌟пригоди, пригоди, пригоди - і що? (ні до чого не ведуть) 🔜 або об'єднати їх в мету, або розбивати на шматки🌟багато пересказу, звітів, філософствування, мало "картинок" 🔜 додавати "м'яса", картинок, персонажів, подій🌟очікувані ходи, патерни, схеми, тренди 🔜 порушувати тренди, додавати щось нове, обіграти по-новому🌟розказувати про персонажів все одразу 🔜 зробити з цього таємниці по ходу сюжету і розкидати по тексту🌟занадто детально і багато = перевантаження 🔜 розбивати по історії великі шматки інформації🌟замало або забагато динаміки 🔜 чередувати активні та реактивні сцени🌟алегорії, смисли в лоба 🔜 ховати смисли в сюжеті, не тицяти їх в обличчя читачеві💜Гачки інтересу, що утримує цікавість? (але знати міру!)🌟загадка / інтрига / таємниця🌟емоції (добре працюють мелодрами і горори, на них можна вчитись)🌟нове знання (але не інфодампити, а розтягнути по тексту)🌟динаміка, пригоди (але пригоди не працюють без смислів)🌟оригінальність мислення автора, подача, концепт❗️Подієвої канви недостатньо 🔜 потрібні смисли, "що хотів сказати автор?" (це те, що робить книгу не прохідною)❗️Смислів (ідей) не треба багато, має бути одна основна, максимум дві. Другорядні смисли (ідеї) не мають перебивати основні❗️Основний смисл має грати у другому драматургічному повороті, кульмінації і фіналі.💜Структурні проблеми персонажів🌟картонний персонаж 🔜 індивідуалізація персонажа🌟антагоніст переважає = він стає головним персонажем 🔜 змістити акцент на протагоніста🌟команда 🔜 кожен персонаж має мати індивідуальність, особливість🌟сірий натовп 🔜 дати голос персонажу з натовпу🌟не витриманий баланс сюжетних ліній🌟роялі в кущах 🔜 заміняти ситуативними персонажами🌟соціальні процеси і явища через персонажів 🔜 в риси персонажів первної соціальної групи додавати особливості цієї соц. групи чи політ. напрямку тощо🌟складний персонаж не дорівнює мудак🌟ниття, моралі, піддавки, істерики, тощо 🔜 прибираємо🌟викривлена репрезентація жіночого досвіду 🔜 слідкуємо, аби цього не було🌟🌟тест Бекдел - чи є в історії хоча б двоє жінок, які не говорять про чоловіків, а мають між собою інші справи🌟🌟тест Джині Девіс - к-ть жіночих персонажів в історії - половина чи третина❗️ Не знаєте, що робити з персонажами - дайте їм конфлікти.💜Структурні проблеми світу🌟недописанність світу = проблема з сенсами і розумінням 🔜 додати фон в епізодах, пейзажі, локації, інформація сюжетна про світ, передісторії, хроніки, екскурси в минуле, щоденники, листи, епіграфи, вставки, несюжетні елементи, авторські відступи🌟логіка світу = фантприпущення / форматні ознаки і сюжетні ходи 🔜 додати логіку того, як світ росте, базові гравці + додаткові + історії про світ🌊 Загальний висновокБез альф і бет нічого толкового не вийде, як і без хорошого редактора. Смисли мають бути, це стрижень непрохідної історії.
🤪 Про сенси і БорхесаТе, що історія має мати основну думку і центральний сенс і будуватись навноло цього, мені казала ще моя подруга. Після цього я багато думала про сенси власної історії і як все оте різноманіття всього вмістити в одну зрозумілу думку. Мені трохи допоміг у цьому Борхес, що зводив всі сюжети в літературі до чотирьох основних:💜Облога міста — коли місце (місто, фортеця, дім) тримають в облозі, а жителі захищають його. Це історії про витривалість, героїзм або поразку. Приклад: «Троянська війна», «Володар перснів».💜Повернення — герой кудись іде (в подорож, війну, вигнання), а потім повертається, пройшовши купу перешкод та викликів — вже іншим. Приклад: «Одіссея», «Король Лев».💜Пошук — хтось шукає щось важливе: скарб, істину, людину чи себе самого. Приклад: «Індіана Джонс», «Гаррі Поттер».💜"Жертва бога" — герой прагне стати кимось більшим і приносить себе в жертву заради когось чи чогось (світу, загального блага, справедливості). Приклад: Ісус у Біблії, Гаррі Поттер у фіналі.З Борхесом можна сперечатись, проте його класифікація допомогла мені визначитись щодо моєї історії, в чому її сенс. Так, там є і соціальна складова, і "зло заради блага", і ще багато чого, але основне - це пошук головною персонажкою свого місця, відповіді на питання "хто я", "чого я хочу". Взагалі, як на мене, це є основним сюжетом підліткових історій, бо у такому віці це є основним питанням. І не завжди нам вдається відповісти на нього. Тому янґ-адалт такий популярний і серед категорії 30+ - по сюжет цих історій і досі є актуальним.А що у вас по сенсам?#процес
📃 Як створити об'ємне тло для сцениВсе в книзі відбувається десь - діалоги, роздуми, події. Оце "десь" і є те саме тло, яке зробить сцену реалістичною і повною. Що допоможе зробити тло об'ємнішим?🟡 Взаємодія персонажів з тим, що їх оточуєЗамість того, аби описувати стіл, хай персонаж на нього зіпреться, постукає по ньому, пне його в гніві чи ще щось. 🟡Описати оточення через відчуття / емоції персонажаНе казати, що в приміщенні холодно, а описати відчуття холоду: сироти по шкірі, волосся на руках стає дибки, тремтіння в тілі, мимовільне скорочення м'язів, тощо. Так само можна передати моторошну атмосферу - через відчуття персонажа.🟡 Задіяти всі органи чуттяОточення - це не тільки те, що ми бачимо, а й те, що ми чуємо, сприймаємо на запах чи дотик. Опис всіх відчуттів дасть більше об'єму фону. Особливо коли це від першої особи. На картинці приклад з мого тексту. Він не ідеальний, але наглядний. Я стараюсь по можливості задіювати всі відчуття в сценах, якщо це доречно.🟡 ПерспективаЯкісь об'єкти ближче до персонажів, якісь - далі. Щось персонажі можуть бачити, щось - ні.🟡 ОсвітленняВоно завжди є якесь (ну або повністю відсутнє), і не варто про це забувати. Воно впливає на сцену. Наприклад, буде дивно, якщо персонаж описує колір очей співрозмовника в темному підвалі чи щось таке.Не завжди є доречним описувати фон/атмосферу шматком опису чи прямо називати, особливо якщо камера зсередини персонажа. Можна розкидати це по сцені (в діалоги, репліки автора, роздуми), тим самим не перевантажуючи її зайвими описами. До того ж тло може підсилювати чи контрастувати з подіями в сцені, тобто бути ще одним учасником 📖Дісклеймер - я не експерт і не претендую на це звання. Певно, є якісь більш науково-теоретичні статті, я пишу тільки про власний досвід.#процес
🌊 Передивляюся перший сезон Аркейн ('Arcane', Netflix) і вкотре захоплююсь, наскільки ж талановито зроблена історія і як круто особисті драми вплетені в політичну канву.У кожного персонажа й у кожної сторони є своя мораль, логіка і принципи, яким охоче віриш. Сторін багато і кожна дійсно потрібна і відіграє свою роль (мені, наприклад, таке важко будувати). Я мовчу про мальовку, пропрацювання персонажів і усе все 🥰Та є кілька моментів, які я не дуже зрозуміла:1. Сам світ. Тобто, нам натякають, що він сильно більший, і що там була якась передісторія, але я не дуже це зчитала. Проте я ще не бачила другого сезону, тож може там буде дільше.2. Я не дуже повірила, коли маленька Паудер так легко кинулась до Сілко в обійми після сварки з сестрою. Дитина, що виросла в такому світі, вчиться не довіряти так легко, а тут прям секундна довіра.Якщо любите політично-соціальні історії в фентезійному сетінгу - це воно.#подивитись P.S.: Ой, а ще я дописала сильно чорнову чернетку сьомого розділу. Ну то таке.
TGLIST.COM.UA
