Книжкові історії 🏳️‍🌈

Енн Лістер сьогодні називають першою модерною лесбійкою, а її постать здобула широку популярність завдяки сучасному серіалу «Джентльмен Джек». Та мало хто знає, що її ім’я було забуте на понад століття і повернулося в історію лише завдяки наполегливості іншої жінки.У 1834 році Лістер та її кохана, землевласниця Енн Вокер, здійснили те, що самі вважали своїм одруженням: разом прийняли причастя в церкві Святої Трійці в Йорку. Обидві також внесли одна одну до своїх заповітів, щоб забезпечити партнерці довічне право проживання у своїх маєтках. Та після раптової смерті Енн Лістер від лихоманки в Грузії у 1840 році це не змогло їх захистити.Родичі обох жінок, зацікавлені в успадкуванні майна, оголосили Вокер «несповна розуму», силоміць вивезли її з маєтку Шибден-Голл і помістили до притулку в Йорку.Наприкінці XIX століття Джон Лістер, родич Енн, знайшов і розшифрував її щоденники. Проте сапфічний зміст записів настільки його шокував, що він сховав їх за стіновою панеллю в маєтку. А історик Артур Баррелл, який допомагав розшифровувати код, узагалі радив спалити цей «непристойний документ».Протягом XX століття ті дослідники, які мали доступ до щоденників, часто применшували їхнє значення. Так, у 1950-х роках М. Е. Кендалл називав записи про молодих жінок «поверхневими», а в 1960-х роках Філліс Рамсден вважав їх «нестерпно нудними» та позбавленими історичної цінності.Спадщина Лістер залишалася в забутті до кінця 1980-х років, доки дослідниця Гелена Вітбред не опублікувала повну транскрипцію щоденників. Саме вона відкрила шлях новому поколінню дослідниць, готових відкрито говорити про життя, кохання та досвід лесбійки, яку історія так довго намагалася приховати.5 липня відбудеться моя нова лекція «Як історія стирала сапфічних жінок» — приходьте 🌈

Що я можу вам сказати — якби я прочитала цю книжку у 15/16 років, то пішла б вчитися на історикиню 👩🏻‍🎓 Але на жаль цей текст трапився мені лише зараз, і я вже не можу зареєструватися на іспити в цьому році… «Дочка часу» — це детективний роман 1951 року, входить до серії про інспектора Алана Ґранта, і розповідає про розслідування сучасним поліцейським нібито скоєних злочинів короля Англії Річарда III. #прочиталаНазва відсилає до старого афоризму «істина — донька часу». Це детектив про злочин п'ятсотрічної давності, який розслідується винятково за документами, що їх приносять головному герою у лікарню друзі та молодий американський дослідник. Це настільки захопливе і легке чтиво, наскільки й інтелектуально підковане! Головний герой не виходить із палати, а всі дослідження проводить виключно читаючи різні книги та архівні свідчення! А ще дискутує сам з собою і свариться з давно померлими істориками! Мрія ботанів (моя)!!!Книга загалом наробила галасу свого часу й відновила інтерес до постаті Річарда III. Авторка ввела тут поняття Tonypandy — термін на позначення історичної брехні, що повторюється так часто, що стає «загальновідомою істиною». І я не можу перестати думати про те, як багато існує історичнох брехні, у яку ми віримо, і як складно її розпізнати, і ще важче спростувати! У моєму випадку, «Дочка часу» стала тією книгою, після якої хочеться прочитати ще 20 подібних! Тому оцінка ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️— це найменше, що я можу зробити!

Випадково, незаплановано ковтнула цю крихітку й отримала неабияке задоволення!«Удача любить мертвих» #прочитала #лгбткнижки⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️Прекрасний ретро детектив у традиціях Агати Крісті, ще й з влучною згадкою авторки в сюжеті!Персонажки чудово прописані, кожна зі своїм характером і вайбом!Феміністичний, звісно ж! Другорядні персонажки або ерудовані та успішні, або стикаються з насильством та несправедливістю, але знаходять сили втекти чи боротися.Цікаве питання книжки: на що здатні піти жінки, щоб вирватися з системи, яка їх підпорядковує?Атмосфера Нью-Йорку після другої світової, з усіма соціальними викликами для жінок та ЛГБТ+ людей того часу. Деякі сюжетні лінії — 💔Тут також є містична складова, бо вбивство відбувається після спіритичного сеансу! Медіумка, послання з того світу — і детективка, яка в усе це не вірить ні на секунду, але змушена розбиратися, як все це пов’язано і навіщо.Щодо самого розслідування, то я більше стежила за тим, як вони дошукуються правди без усіх наших сучасних технологій, ніж за тим, хто справді є злочинцем. Тому фінальні повороти сюжету мене потішили і здивували!Раджу 💅🏼

Роментезі, хокейні ромкоми, готичні трилери й навіть українська класика — передзамовлення РМ, про які вам точно треба знати! «Підземелля і Драма» — козі-ромком про D&D і фейк-дейтінг для гіків. До 15 червня за 320 грн.Гостросюжетне й трилери«Історія диких місцин» — атмосферна загадка про зниклих людей і дивну лісову спільноту. До 18 червня за 400 грн.«Тепер ми живемо тут» — будинок зі своїм минулим і шлюб, що тріщить по швах. До 18 червня за 400 грн.«Хранителька таємниці» — родинна таємниця, на дві часові лінії, війна, останній шанс дізнатися правду. До 29 липня за 400 грн.«Любі дівчатка» — три названі сестри, будинок дитинства і людські останки, знайдені під ним, а ще чудова й моторошна таємниця. До 29 липня за 360 грн. ↳ комплекти: трилерні новинки — 1050 грн; гостросюжетні передзамовлення — 1050 грн.Роментезі та фентезі (до 25 червня)↳ є комплект усіх трьох — 1688 грн.«Шарлатова завіса» — темне романтезі з вампірами й мисливицею, від авторки серії «Змії й голубки». «Турнір Королеви Сонця» — випробування, король Фейрі, від ворогів до коханців і чимало спайсу. «Двір цей жорстокий і чарівний» — фейрі, брехня, королівський двір і знов та сама солодка ненависть, що тане. Романтика «Шрами минулого» — заключна частина «Школа Всіх Святих», щемка й красива історія з тропом від друзів до закоханих поганий хлопець із подвійним дном. До 29 червня за 400 грн. «Помилка» — друга частина «Поза кампусом»: хокей, кампус, хімія. До 13 липня за 400 грн. ↳ комплекти: «Школа Всіх Святих» — 1500 грн; «Поза кампусом» — 600 грн; чотири хокейні романи Кеннеді — 1200 грн.Українське«Майстер корабля» — морський модерністський роман 1920-х: кіно, Одеса, любовний трикутний. До 15 червня за 320 грн. «Чапля осінь жде завзято» — сучукрліт про серійного вбивцю в маленькому містечку, і жінка-детективка. До 29 липня за 360 грн. ↳ комплект 13–16 серії «Відомі та незвідані» — 1538 грн.Що зацікавило — краще закинути в кошик зараз, поки −20% і тираж ще не розібрали. Передзамовлення на те й передзамовлення😌#інтеграція

Серед 25 000 книжок, спалених у Берліні 10 травня 1933 року, були твори Альфреда Керра — відомого єврейського есеїста і критика, редактора театральної сторінки ліберальної газети Berliner Tageblatt. Він довго і відкрито критикував нацистів. #історіякнижокАльфред був батьком Джудіт Керр, дитячої письменниці та ілюстраторки, чиї книги стали світовою класикою літератури. У січні 1933 року друг поліцейський зателефонував Альфреду і попередив, що нацисти збираються конфіскувати його паспорт. Хворий на грип, він негайно зібрав валізу і втік до Праги. Через кілька тижнів, напередодні виборів 5 березня, дев'ятирічна Джудіт, її мама і брат Міхаель сіли на потяг до Швейцарії. На кордоні Джудіт мало не видала сім'ю під час перевірки паспортів — пізніше вона зізнавалась, що просто «не боялась достатньо». Вранці після виборів, коли нацисти прийшли до їхнього берлінського будинку о восьмій ранку, щоб забрати паспорти, родина вже була в Цюріху. Багато років по тому Джудіт Керр описала свій досвід у книзі «Як Гітлер украв рожевого кролика».Дорослою Джудіт розповідала, що її батьки ретельно приховували від дітей реальний масштаб небезпеки — і до появи телебачення та інтернету це дозволяло зберігати певну дитячу невинність навіть серед жахливих подій. Тому і в книзі вона зберегла цей дитячий погляд, в якому загроза відчувається крізь дрібниці. Завдяки книзі діти зустрічаються з темою нацизму, біженства і втрати — не через страх і жах, а через дитячу перспективу, де поруч є любов, гумор і родина.На жаль, для нас дуже актуальна ця книга зараз 💔

Почала слухати «Мертву віту»! Заінтригували прекрасні і майже (або дуже) бридкі описи того, як функціонує тіло дівчини, яка щомісяця вмирає 👀 А ще зачепило, що авторка хотіла показати через книжку, що так буває, коли іноді з нами щось трапляється без нашого відому й без розуміння, чому саме так. 🐍 Це містичний трилер, тому тут може багато чого відбуватися, все заплутано, є якісь надзвичайні сили та окультні ритуали. Поки що цікаво і прям захоплює!О! Ще знайшла класну відповідь авторки, як зʼявилася ідея: «Перша ідея Віти з’явилася в момент, коли я максимально переживала за своє життя, як і багато хто з нас. Це був березень 2022 року. Ми виїхали з Бучі, перебували в умовно безпечному місті, але не розуміли, що буде завтра. Ніхто не міг відповісти на це питання. Так із кошмарного сну й пригніченого стану народилася Віта. Вона, як і я тоді, не знала, що на неї чекає, чому це відбувається, що з цим робити й чи хоче вона взагалі щось робити. Бо мені хотілося просто бути — і щоб мене ніхто не чіпав».

Приїхало дві прекрасні книжечки від першого квір-видавництва «Інша.Book» 🌈 Для тих, хто знає, як складно і водночас необхідно мати право бути собою. ✨Гендерквір — графічні мемуари Маї Кобабе про шлях від підліткових років у дослідженні своєї гендерної ідентичності й сексуальності до усвідомлення себе як людини поза гендером. «Я не хочу бути дівчинкою. Я не хочу бути хлопчиком. Я просто хочу бути собою».Ідея книги зʼявилася як спроба пояснити власній родині, що означає бути небінарною та асексуальною людиною. Але з часом комікс став корисним і зворушливим путівником з гендерної ідентичності. Кому і чому варто читати: 👑Тим, хто шукає себе. 👑 Батькам і близьким. Книга допомагає зрозуміти, що переживають небінарні та інші квір люди. ✨Мистецтво ділиться особистим — збірка автобіографічних замальовок про кохання, тривогу, бажання бути поміченим, одинокі ночі та незручні думки. «У 2015 році я почав малювати комікси — щоб витягнути думки, які не давали мені спати, з голови в блокнот… Виявляється, думки, які ми зазвичай тримаємо при собі, насправді багатьом впізнавані. У книзі зібрано комікси про майже десять років, чимало коханців і чимало незнайомців».❤️Найбільш особисті думки є найбільш схожими у кожного з нас. Кому і чому варто читати👑Тим, хто малює або веде щоденник. 👑Тим, хто часто «занадто багато думає». 👑Для всіх, хто веде блог чи соцмережі.Незабаром чекайте відгуки на обидві книжечки! А зараз ще можна їх купити комплектом на сайті видавництва і в подарунок буде безкоштовна доставка!

Щось цікаве вийде: психологічний трилер про домашнє насильство, соціальну нерівність і жіночу дружбу #фемліт«Жінка, що тоне» від авторки трилеру «Ідеальна родина».Авторку зачепило те, як непропорційно жінки постраждали від пандемії: бізнес жінок закривався частіше, рівень домашнього насильства різко зріс, а тривога і депресія серед жінок сягнули рекордних показників. Вона хотіла показати двох жінок, які втратили себе різними шляхами — і розповісти про їхню стійкість. Анотація: Лі Ґаллівер, успішна рестораторка, і подумати не могла, що колись опиниться на вулиці, та під час пандемії вона влазить у борги, і зрештою їй доводиться тікати з рідного міста без грошей і без будь-яких перспектив. У Сієтлі вона змушена жити у власній машині та працювати в дешевій їдальні, а ночувати приїздить у тиху лісопаркову зону на березі затоки. Одного дня Лі стає свідком спроби самогубства й імпульсивно рятує незнайому жінку. Гейзел Лаваль ділиться з Лі своєю трагедією: вона у шлюбі з садистом, вона — бранка у власній домівці. Гейзел швидко стає для Лі єдиною подругою в цьому новому житті, аж одного разу звертається до неї з приголомшливим проханням: допомогти їй зникнути. Лі готова погодитися, от тільки невдовзі розуміє, що все не зовсім так, як здавалося на поверхні… Зацікавило, хочу прочитати! Зараз на передзамовленні, вийде наприкінці червня.

Головний герой — хлопець-бібліотекар, а ідея книжки зародилася з іншої персонажки — дівчина, живе у вежі над містом і насилає кошмари на сплячих містян. Це я про перевидання фентезі «Мрійник Стрендж» від Лайні ТейлорЖанр: фентезі-наукова фантастика-романтика з елементами готичного жаху з лірично-казковою прозою, темними підтекстами і чуттєвою романтикою.Лазло Стрендж — сирота і молодший бібліотекар, з п'яти років одержимий легендарним загубленим містом "Плач". Коли з'являється шанс вирушити туди разом із загоном воїнів на чолі з героєм на прізвисько Боговбивця, він мусить наважитися — або назавжди попрощатися зі своєю мрією. Що сталося в місті двісті років тому? І хто та синьошкіра богиня, яка з'являється у його снах? Ключова тема роману для авторки — як люди збирають свої уламки після травми. І про те, чи можна подолати ненависть, що передається з покоління в покоління. Окрім цього авторка свідомо уникала антагоністів, яких треба просто вбити, — натомість показала пошкоджених людей, які самі потребують порятунку.П.С. на днях прочитала перші сторінки книжки у книгарні, і закохалася 😍

Срачів багато не буває? Таша на зв’язку 😎Ліля мені повідомила, що на лоні блогерів-читачів-авторів палає синім вогнем скандал. І так, як я люблю вдалі порівняння, то най буде: горить і жевріє, як забутий на пательні сніданок. Моя думка що до того всього почнеться здалеку. «Я люблю чорний колір» — сказати про це буде ок.«Мені не подобається фіолетовий колір» — сказати про це буде ок.«Чорний колір люблять виключно ті, хто має високий інтелект, розвинену фантазію і емоційно збагачений» — було б вкрай дивно, недоречно.«Фіолетовий колір — це ригачка пінгвіна» —  доречно сказати, можливо, якщо ти ведеш стендап.«Всі, хто люблять фіолетовий колір — дно» — казати неприйнятно.Щось там в супер геройських сагах було ще про силу і відповідальність. Так от про це. Ми несемо відповідальність за все, що робимо і говоримо, така вже особливість дорослого життя. Якщо твоє слово когось нищить — ти несеш за це відповідальність. Цю відповідальність несуть і ті, хто до твого нищівного слівця приносить і свої гостренькі додатки. Ще одна метафора: один удар чинить шкоду, тисяча ударів можуть вбити. Можна сказати: «але з цих тисячі ударів мій був тільки один, я не вбивця». Добре, ти — співучасник вбивства. Коли ти знаєш, що з високою ймовірністю за твоїм першим ударом буде ще 999, бо твої слова і дії мають таку вагу — ти організатор вбивства.Звісно, це метафора, трохи гіперболізована, а може і ні.Люди, на мій погляд, — дивовижні тим, що емоції і почуття складають левову частку нашого життя. Тобто це не щось відокремлене, як от мої кросівки для бігу, які стоять і чекають своєї миті. Розумієте? Тому ми маємо це памʼятати не тільки про себе, але і про інших.Щось дуже довгий лонгрід виходить, мені вже і самій нудно стає. На останок: коли до нас підходили читачі й казали хороші слова про те, як наш блог їх підтримує не тільки інформаційно, а й морально, це було для нас найкращим визнанням. Не цифри/статистика/гроші, а саме те, що існування нашого блогу комусь робить добре — для нас є мірилом успіху.Резюмую: автори/ки не зобовʼязані писати те, що буде вам подобатись. Вони  пишуть, бо це подобається їм. Якщо прочитав їх твір це сподобалось і вам, значить стався метч, і це круто. Саме на цих метчах книговидавництво колись і стало таким популярним. Не сподобалось вам, сподобається комусь іншому. Блогери несуть відповідальність за свої слова і дії: за слова і дії читачів під постами блогерів/ок несуть відповідальність ті, хто пише ці слова. На цьому все, йду складати Lego, а ви пишіть в коментарях, що думаєте ❤️