Управління культури Бориспільської міської ради

💔 З невимовним болем і сумом повідомляємо, що у бою за Україну, її свободу, цілісність та незалежність, залишаючись вірним військовій присязі загинув наш відважний захисник, справжній патріот, солдат, старший водій-електрик відділення взводу радіорозвідки розвідувальної роти 45-річний Андрій НЕЧИПОРУК 🇺🇦 🕯🕯 Церемонія прощання з Героєм відбудеться 24 квітня 2026 року о 10:00 у Свято-Миколаївському храмі. А опісля – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища. ❗️ Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас! 🇺🇦 Андрій Володимирович Нечипорук народився 11 червня 1980 року у м. Київ в родині інженерів. Батько – інженер фізик-ядерник, а мати – інженер-програміст.Після закінчення школи №86 м. Києва (нині ліцей №86 «Консул» Печерського району м.Києва) продовжив здобувати освіту у Київському інституті інвестиційного менеджменту. Добрий, доброзичливий життєлюб, чуйний, з чудовим почуттям гумору та самоіронії, був «душею компанії» й ніколи нікому не відмовляв у допомозі. По життю захоплювався автомобілями, вивчав їхні технічні особливості, тому впродовж тривалого часу працював на станції технічного обслуговування, яку відкрив разом з друзями та де ремонтував автомобілі й для військових. Він постійно професійно зростав, тож став справжнім майстром своєї справи, автомеханіком з великої літери.🇺🇦 Коли прийшов час стати на захист України, у листопаді 2025 року приєднався до лав Збройних Сил України. Навчання, бойове злагодження, пекельні землі Донеччині і перший бойовий вихід, який став й останнім…🕯 14 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання на Донеччині життя нашого Героя обірвалося... У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України... 🇺🇦 🕯Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину! 🇺🇦 🕯

💔 Неможливо підібрати слова, аби виразити той біль, який точить серце кожного з нас, адже обірвалося життя нашого Героя-земляка, справжнього патріота, випускника Бориспільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №5 (нині Бориспільський ліцей імені Костянтина Могилка), учасника бойових дій 52-річного Сергія КНОРОЗА 🇺🇦 🕯🕯 Церемонія прощання з Героєм відбудеться 23 квітня 2026 року об 11:00 у Свято-Миколаївському храмі. А опісля – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища (м. Бориспіль). ❗ Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас! 🇺🇦 Сергій Миколайович Кнороз народився 29 січня 1974 року у Борисполі.Після закінчення Бориспільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №5 (нині Бориспільський ліцей імені Костянтина Могилка) здобув професійно-технічну освіту й розпочав свою трудову діяльність, проходив строкову військову службу. Впродовж тривалого часу працював на Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», згодом професійно займався роботами з утеплення багатоповерхових будинків (промисловий альпінізм).Добрий, відповідальний, життєрадісний, мав багато друзів. По життю мав стриманий характер, «все тримав в собі», – згадують рідні. Дуже любив свою маленьку донечку, якій дарував безмежну любов та огортав турботою… І поки родина чекала на її народження, з трепетом та ніжністю обрав їй ім’я… 🇺🇦 Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії на територію України Сергій відразу пішов до військкомату та вже у березні 2022 року добровільно приєднався до лав Збройних Сил України. Спочатку Чернігівщина, а згодом – збивав ворожі «шахеди» та ракети на Сумщині. Був відданим своїй країні та надійним побратимом для тих, з ким пліч-о-пліч захищали українське небо.💔 Втім життя внесло свої корективи: тяжка хвороба рідної людини і необхідний цілодобовий догляд за нею змусив нашого захисника взяти відстрочку. Та думками він завжди залишався там, де його хлопці…🕯 20 квітня 2026 року життя нашого захисника обірвалося…У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України... 🇺🇦 🕯Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину! 🇺🇦 🕯

Шановна громадо! 💔З невимовним болем і сумом повідомляємо, що у бою за Україну, її свободу, цілісність та незалежність, залишаючись вірним військовій присязі загинув наш земляк, відважний захисник, справжній патріот, випускник Бориспільської загальноосвітньої школи №1 імені Ю. Головатого (нині Бориспільський ліцей імені Ю. Головатого), солдат, стрілець-помічник гранатометника аеромобільного відділення аеромобільного взводу аеромобільної роти аеромобільного батальйону 42-річний Олександр БАЙДАЦЬКИЙ 🇺🇦 🕯🕯 Церемонія прощання з Героєм відбудеться 22 квітня 2026 року о 10:00 у Свято-Миколаївському храмі. А опісля – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища. ❗ Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас! 🇺🇦 Олександр Анатолійович Байдацький народився 2 березня 1982 року у м. Бориспіль. У пошуках знань вперше переступив поріг Бориспільської загальноосвітньої школи №4 (нині Бориспільський ліцей «Перспектива» імені Володимира Мономаха), а от останній дзвонив пролунав для нашого захисника вже на шкільному подвір’ї Бориспільської загальноосвітньої школи №1 імені Ю. Головатого (нині Бориспільський ліцей імені Ю. Головатого).🇺🇦 Після закінчення школи відразу розпочав свою трудову діяльність. Працював він віддано та відповідально. Рідні згадують, що ніколи не відмовляв колегам вийти на заміну, і щоб нікого не підвести – їхав на роботу навіть з температурою.У вільний від роботи часу полюбляв дивитися футбол, активно займався спортом, не втрачав можливості з’їздити на риболовлю.Добрий, спокійний, небагатослівний, втім це йому ніяк не заважало легко комунікувати з людьми. У Олександра було багато знайомих та друзів, для яких він був надійною підтримкою та опорою. «Найкращий!..», – промовляє згорьована мати.🇺🇦 Коли у квітні 2024 року на роботу прийшла повістка, пішов до військкомату та приєднався до лав захисників України. Після проходження навчання та бойового злагодження разом з побратимами вирушив на Луганщину.Рідні згадують, що під час навчання Олександр часто телефонував додому, щоб вони не хвилювалися. Знаходив потрібні слова підтримки: «Все добре…».🕯 27 червня 2024 року під час виконання бойового завдання на Луганщині життя нашого Героя обірвалося... Це був його другий вихід на позицію, який став останнім…Таке довге очікування й болючий статус «безвісти зниклий»... І сьогодні Олександр повернувся до рідного дому... на щиті 💔У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України... 🇺🇦🕯Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину! 🇺🇦🕯

Шановна громадо!💔З невимовним болем і сумом повідомляємо, що у бою за Україну, її свободу, цілісність та незалежність, залишаючись вірним військовій присязі на Донеччині загинув наш відважний захисник, молодший лейтенант, командир взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем 45-річний Ренат Воробйов 🇺🇦 🕯🕯 Церемонія прощання з Героєм та поховання відбудеться 20 квітня 2026 року об 11:00 на Алеї Героїв Рогозівського кладовища. 🇺🇦 Ренат Миколайович Воробйов народився 7 травня 1979 року. Наш захисник був ерудованою людиною, мав декілька вищих освіт: магістр (право), магістр (економіка), магістр (промислове цивільне будівництво).Впродовж тривалого часу проживав у Слов’янську Донецької області, втім коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії на територію вільної незалежної України родина виїхала з міста, а Ренат добровільно пішов до військкомату та вже у березні 2022 року приєднався до лав Збройних Сил України. Бо ж завжди був патріотом своєї країни та вважав за обов’язок стати на захист рідного краю, на землі якого посягають російські окупанти. 🇺🇦 За період військової служби зарекомендував себе з позитивної сторони, навіть на передовій постійно підвищував особисті професійні знання, наполегливий, комунікабельний, товариський – до нього прислухалися, з ним радилися, йому довіряли. Завжди підтримував високий моральний дух у взводі, де був командиром.🕯 28 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині життя нашого захисника обірвалося…У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України... 🇺🇦 🕯Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину! 🇺🇦 🕯

Шановна громадо! 💔З невимовним болем і сумом повідомляємо, що обірвалося життя справжнього патріота, нашого відважного земляка-захисника, випускника Рогозівської загальноосвітньої школи (нині Рогозівський ліцей), учасника бойових дій в зоні АТО/ООС (2015-2016), солдата, маскувальника маскувального відділення маскувального взводу інженерно-саперної роти 41-річного Сергія Лук'яненка із села Рогозів 🇺🇦 🕯🕯 Церемонія прощання відбудеться 20 квітня 2026 року о 12:15 біля будинку захисника, а опісля – відспівування у храмі та поховання на сільському кладовищі с. Рогозів. ❗ Громадо! Траурний кортеж з тілом загиблого Героя востаннє проїде його рідною вулицею. Тож всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас! 🇺🇦 Сергій Миколайович Лук'яненко народився 24 січня 1985 року у селі Зубковичі Олевського району Житомирської області. Після закінчення Рогозівської загальноосвітньої школи (нині Рогозівський ліцей) продовжив здобувати освіту у навчальному пункті Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Київській області, де освоїв професію машиніста насосних установок пожежно-рятувального транспортного засобу. Впродовж тривалого часу працював водієм навантажувача у Державній пожежно-рятувальній частині в місті Бровари. 🇺🇦 Добрий, щирий, відповідальний, працьовитий, завжди готовий підставити своє плече підтримки кожному, хто цього потребував – таким запам'ятають Сергія рідні, близькі, односельці. Професію ж обрав відповідну - рятувати та допомагати, адже не міг інакше і вбачав у цьому своє покликання. Захоплювався автомобілями та мотоциклами, полюбляв вивчати їхні технічні особливості і вміло їх ремонтував. 🇺🇦 А ще Сергій був справжнім патріотом, тож коли росія переступила кордони незалежної України без вагань вирушив до зони АТО/ООС (2015-2016), де разом з побратимами з 79 бригади десантно-штурмового батальйону «Фенікс» мужньо давав відсіч окупантам. 🇺🇦 Не зміг залишатися осторонь й коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, тому у грудні 2023 року приєднався до лав Збройних Сил України. Був нагороджений пам’ятним знаком 57-ої окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка «За оборону Вовчанська». 🕯 31 березня 2026 року на Харківщині життя нашого захисника обірвалося... У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України... 🇺🇦 🕯Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину! 🇺🇦 🕯

💔 Шановна громадо!З невимовним болем і сумом повідомляємо, що у бою за Україну, її свободу, цілісність та незалежність, залишаючись вірним військовій присязі на Донеччині загинув наш земляк, відважний захисник, справжній патріот, випускник Бориспільської загальноосвітньої школи №4 (нині Бориспільський ліцей "Перспектива" імені Володимира Мономаха), солдат, гранатометник 37-річний Олександр Жук 🇺🇦🕯🕯 Церемонія прощання з Героєм відбудеться 17 квітня 2026 року о 10:00 у Свято-Миколаївському храмі. А опісля - поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища. ❗ Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас! 🇺🇦 Олександр Васильович Жук народився 17 липня 1986 року у м. Бориспіль в багатодітній родині, де у любові та злагоді зростали троє синів. Олександр був наймолодший...Після закінчення Бориспільської загальноосвітньої школи 4 (нині Бориспільський ліцей "Перспектива" імені Володимира Мономаха) вступив до Ржищівського будівельного технікуму. Впродовж тривалого часу був відданий обраній професії, працюючи на будівництві.У 18 років зустрів своє кохання - п'янкі почуття та безмежна любов, про які пишуть у книгах. Згодом створили власну родину, у якій народилися двоє чудових хлопчиків. Дружина згадує, що Олександр понад усе в житті любив синів, а вони - його.Добрий, світлий, чуйний, життєлюб, відповідальний, працьовитий.Надзвичайний оптиміст по життю, вмів жити радіючи та з посмішкою на обличчі, незважаючи на будь-які життєві труднощі й випробування. Мав багато друзів, до яких завжди приходив на допомогу й підставляв плече підтримки.Обожнював тварин, особливо котиків, про яких піклувався вдома, на вулицях рідного міста, а згодом - огортав турботою й на передовій. Кажуть, що тварини відчувають добрих людей...Захоплювався й акваріумістикою, доглядав за великим акваріумом вдома.🇺🇦 Коли розпочалось повномасштабне вторгнення росії на територію вільної, незалежної України Олександр не міг залишитися осторонь і першого ж дня, 24 лютого 2022 року, добровільно пішов до військкомату та приєднався до лав Збройних Сил України. Дружина згадує, що це було його добре зважене рішення, адже коли про повномасштабну війну тільки говорили - він відразу сказав, що піде захищати свою родину. Так і сталось. Добровільно, самовіддано, мужньо - справжній патріот. "Я пишаюсь ним. Він зробив вибір Героя!" - розповідає згорьована дружина. Спочатку разом з побратимами виганяли окупантів з Харківщини, а згодом - пекельні бої за українську Донеччину.Навіть там, у проміжках між страшними обстрілами та бойовими завданнями, Олександр завжди знаходив час та можливість, щоб вийти на зв'язок з найріднішими, надсилав відео, де не втрачав можливості сказати, як він їх любить... Попри труднощі та жахи війни Олександр ніколи не жалівся, хоча важко сприймав втрати побратимів...Коли з першого бойового завдання на Донеччині не всі побратими повернулися, біль важким каменем ятрив серце, але мужньо тримався: "Це війна - так буває!.."🕯 8 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині життя нашого Героя обірвалося...Таке довге очікування й болючий статус "безвісти зниклий..." Сьогодні ж Олександр повернувся до рідного дому... на щиті.💔У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України... 🇺🇦 🕯Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину! 🇺🇦 🕯Виконавчий комітет Бориспільської міської ради

💔 Неможливо підібрати слова, аби виразити той біль, який точить серце кожного з нас, адже обірвалося життя нашого Героя-земляка, справжнього патріота, випускника Бориспільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №7 (нині Бориспільський ліцей «Альта») та ДПТНЗ «Бориспільський професійний ліцей» (нині ЗП(ПТ)О «Бориспільський професійний коледж»), учасника бойових дій в зоні АТО/ООС, солдата, колишнього солдата резерву запасної роти 37-річного Олександра ПУЗІЯ.🕯 Церемонія прощання з Героєм відбудеться 2 квітня 2026 року о 10:00 у Свято-Миколаївському храмі. А опісля – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища (м. Бориспіль). ❗️ Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас! 🇺🇦 Олександр Сергійович Пузій народився 3 лютого 1989 року у Борисполі.Після закінчення Бориспільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №7 (нині Бориспільський ліцей «Альта») вступив до ДПТНЗ «Бориспільський професійний ліцей» (нині ЗП(ПТ)О «Бориспільський професійний коледж»), де опанував професії слюсаря-електрогазозварювальника та водія. Впродовж тривалого часу працював на станціях технічного обслуговування (СТО), де цінували його знання та вміння.Добрий, скромний, часом небагатослівний, але був завжди надійною підтримкою та опорою для своїх рідних та друзів, яких у нього було багато. Він ніколи не міг пройти повз, якщо хтось потребував допомоги. Мама з ніжністю згадує, як одного разу Олександр приніс додому цуценя, адже воно так жалісно скавчало... Попри те, що вдома було вже двоє собак.🇺🇦 У 2015 році був призваний на військову службу та відправлений у зону АТО/ООС, де допомогав стримувати ворога.🇺🇦 Не залишився осторонь й коли розпочалось повномасштабне вторгнення росії на територію вільної, незалежної України. Мама згадує, що тиждень Олександр ходив до військкомату, а їй говорив, що йде у магазин. І зізнався лише тоді, коли йому вдалося - у березні 2022 року добровільно приєднався до лав захисників України.Разом з побратимами брав участь у бойових діях на Сумщині, а згодом й на пекельних землях української Донеччини, де у червні 2024 року отримав тяжке поранення...І з того часу розпочалась особиста боротьба за життя... Він мужньо переніс численні операції, з надією чекав травня, на коли була запланована надважлива операція, з оптимізмом планував плани на майбутнє... Та їм вже не судилося здійснитися...💔🕯 30 березня 2026 року життя нашого захисника обірвалося…У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України... 🇺🇦 🕯Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину! 🇺🇦 🕯

Сьогодні в Центрі культури і мистецтв пройшов «День сили». 💛💙Шість історій жінок - кожна з них унікальна, але всі вони об’єднані однією невидимою ниткою: війною, втратою, болем і нескінченною відвагою. Вони розповідали про страх, сум, відчай, про ночі, коли серце рвалося від туги, і водночас про силу, яка допомагає вистояти, любити, боротися і вірити. Силу, що народжується там, де, здається, надії майже не залишилося…Поруч із запрошеними по-особливому значуще порожнє місце з надписом:«На цьому місці міг би сидіти син, брат, чоловік… Пам’ятаємо.»Це порожнє крісло - не просто символ втрати. Це пам’ять про тих, кого немає з нами, але хто продовжує жити у наших серцях, наших спогадах, у кожному подиху.Сьогодні ми відчули силу жінок і водночас - силу народу: неймовірну стійкість, яка не руйнується під тиском і навалою, внутрішній стержень, що тримає, береже пам’ять і дарує віру. Кожна розказана історія формує цілісне розуміння нашої боротьби й засвідчує глибину любові до України.🌻💛💙Бо наша сила - у пам’яті, у любові, у стійкості. І ця сила робить нас непереможними.Нас об’єднав один біль. Безмежна віра.Надія, що не згасає.Ми пройдемо цей шлях і вистоїмо разом.

💔 У бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, загинув наш відважний захисник, учасник бойових дій в зоні АТО/ООС, старший солдат, кулеметник стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону 38-річний Ігор ГУСЄВ.🕯 Церемонія прощання з Героєм відбудеться 26 березня 2026 року о 10:00 у Свято-Миколаївському храмі. А опісля – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища (м. Бориспіль). ❗ Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас! 🇺🇦 Ігор Володимирович Гусєв народився 19 липня 1987 року у місті Часів Яр Донецької області. Там промайнули його дитинство і юність, які важко назвати легкими. Бо ж так склалось життя, що досить у юному віці потрапив у інтернат зі спортивним спрямуванням. Попри виклики долі й життєві випробування, Ігор не втратив віри у добро й зберіг у своєму серці любов, яку дарував всім оточуючим. Мав чудове почуття гумору, піклувався про тварин, особливо обожнював собак. У вільний час полюбляв грати на гітарі та в’язати.Ніколи не цурався роботи, працював завжди вміло та відповідально. Певний період свого життя проживав та працював у Борисполі.🇺🇦 Коли росія злочинно переступила кордони України у 2014 році Ігор добровільно приєднався до лав захисників та став на захист рідної землі. Підписав контракт і у 2019 році, бо ж хотів допомогти спинити, а згодом – зовсім вигнати ворога. 🇺🇦 Не залишився осторонь й під час повномасштабного вторгнення. Коли надійшло сповіщення з’явитися до ТЦК – добровільно пішов і у листопаді 2025 року у складі Збройних Сил України вирушив на Сумщину.🕯 10 березня 2026 року під час виконання бойового завдання на Сумщині життя нашого захисника обірвалося…У скорботі схиляємо голови, вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України... 🇺🇦🕯

💔 І знову невимовно важка, непоправна втрата спіткала нашу громаду…🇺🇦 🕯 У бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, загинув наш відважний захисник, справжній патріот, випускник Бориспільської загальноосвітньої школи №6 (нині Бориспільський ліцей «Лідер») та ДПТНЗ «Бориспільський професійний ліцей», учасник бойових дій в зоні АТО/ООС (2014 р.), ветеран війни, молодший сержант, водій стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 50-річний Сергій ФЕСЮК.🕯 Церемонія прощання з Героєм відбудеться 19 березня 2026 року об 11:00 у Свято-Миколаївському храмі. А опісля – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища (м. Бориспіль). ❗️ Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас! 🇺🇦 Сергій Костянтинович Фесюк народився 05 серпня 1974 року у м. Бориспіль Київської області.Після закінчення Бориспільської загальноосвітньої школи №6 (нині Бориспільський ліцей «Лідер») вступив ДПТНЗ «Бориспільський професійний ліцей», де опанував професії слюсаря та водія. Проходив строкову військову службу, а згодом розпочав трудову діяльність у лавах спецпідрозділу міліції громадської безпеки «Беркут» та вже у 35-річному віці залишив службу, вийшовши на пенсію. Втім й у цивільному житті знаходив собі підробітки, бо ж не міг довго залишатися без роботи.Добрий, відповідальний, щедрий, дуже чесний та з загостреним почуттям справедливості. Обожнював тварин, у вільний час полюбляв їздити на риболовлю та збирати гриби.🇺🇦 Коли росія вперше злочинно переступила кордони нашої країни у 2014 році Сергій прийняв виважене рішення та добровільно вирушив на схід, де вже точилися важкі бої. Так і сказав рідним: «Я буду захищати Україну».🇺🇦 Не вагався Сергій й у 2022 році, коли росія розпочала повномасштабне вторгнення на територію вільної, незалежної України. Спочатку добровільно записався до територіальної оборони рідного міста, а згодом приєднався до легендарної 72-ої ОМБр ім. Чорних Запорожців.Під час виконання одного з бойових завдань отримав поранення, але швидко повернувся до своїх хлопців. Згодом був поранений вдруге – декілька операцій, довготривале лікування та складна реабілітація…Коли ж надійшов запит, що пора повертатися – незважаючи на те, що ще не повністю відновився, вирушив на Харківщину, а згодом – пекельний Покровський напрямок…🕯 12 березня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині життя нашого захисника обірвалося…У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України... 🇺🇦 🕯Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину! 🇺🇦 🕯