Telegram statistics channel - @booksntalks

🗓 На календарі — неділя, а тому в ефірі традиційна рубрика: ❓ #що_читаєте_сьогодні дорогі підписники та підписниці? 🧐 Я "догриз" розповідь Амундсена про підкорення Південного полюсу (чекайте на відгук завтра)🥳 І от зараз беруся за другу частину "Цього химерного світу" Кейма МакДоннелла🤔 Сходження Сенліна поки перетворилося на Перепочинок від Сенліна, бо авторські уявлення про флірт наганяють жах, а непродуманість (чи непрописаність) світобудови викликає роздратування 🔥 А от божевільні пригоди редакції безумної газети "Цей химерний світ" (Манчестер, Великобританія) — це хоча б весело 🙃ℹ️ Якщо коротко, "Цей химерний світ" — таблоїд, що пише про різну паранормальщину. Але при цьому дотримується стандартів журналістики: репортери нічого не вигадують, а просто переказують слова "очевидців"🔥 Яким же виявляється здивування редакції, коли з'ясовується, що магія таки існує!🔥 А далі починається таке... Нуар, трилер і фентезі вкупі!❓А що сьогодні читаєте ви?✏️ Діліться в коментарях фото чи назвами книг!

#прочитане📖 Сельма Лаґерльоф. Морбакка (ВСЛ, 2023)🥰 Книга, яка розминулася з моїми очікуваннями. Але — тим не менше — дуже сподобалася🧐 Поки напишу "пунктирно"🔥 Це історія про минуле, яке стає чужим краєм, коли відходять його свідки. І тепер нащадки можуть розповідати байки про часи темності та дикості. Звісно, вони це робитимуть несвідомо — просто тому, що вірять: сучасність завжди у всьому краща за минуле🔥 Лаґерлеф не згодна з "у всьому". Ось про це її книга💔 Особливо мене вразили декілька історій — про ПТСР шведських солдатів. З одним рідні просять не говорити про війну (яка була 20 років тому), а тому він сучасникам видається моторошно-демонічним. Інший ледь не спився, бо нікому в цивільному житті не був потрібен, але землевласник взяв його... особистим вчителем своїх дітей. І чоловік виявився поважаним учасником громади!❤️‍🩹 Є інша втішна історія— про самодіяльний оркестр ветеранів, які на Різдво дуркують, граючи воєнні марші🥰 Неймовірно тепла та сумна книгаℹ️ На фото — садиба Морбакка

🥳 Невелике поповнення до "полярної" бібліотеки, де вже "поселилися" Терор Сіммонса, Жахіття криги та пітьми Рансмайра, Антарктична експедиція Шеклтона (чудовий віммельбух!), спогади Амундсена, Полярний щоденник Роберта Скотта...🔵 Але одну книгу я пропустив свого часу. В 2018 році в КСД з'явилася:📖 Артур Конан Дойль. Небезпечна робота. Щоденник арктичних пригодЮний (20-річний!) Дойль вирушив в експедицію китобоїв, де виконував обов'язки корабельного лікаря. Оскільки китобої часто плавали і полярних водах, то Дойль долучився до "клубу полярників"🔥 Особливість цієї книги в тому, що вона вперше була опублікована 2012! Так, Дойль помер 1930, а далі 8⃣0⃣ років ніхто й не здогадувався про існування цього щоденника!🤔 Цікаво, що Дойль свій досвід полярника використав як матеріал для кількох оповідань — перших в його доробку. В цьому томі видані й вони!🔥 І ще тут є малюнки Дойля! Окремо напишу про них, бо це і плюс, і мінус українського видання...🤔 От тепер думаю: читати вже, чи дочекатися зими?

#новинки_2025 Сьогодні День скорботи та вшанування пам'яті захисників і захисниць України, добровольців і цивільних людей, які були страчені, закатовані або загинули у полоні28 липня стало цим днем не випадково: в ніч з 28 на 29 липня росіяни в окупованій Оленівці підірвали бараки, де утримували полонених захисників "Азовсталі"Тому не можу не згадати про книгу, яка скоро вийде у видавництві The Ukrainians Media Publishing📖 Оленівка. Злочин. Пам’ять. Поламана системаЦя книга — не лише меморіал загиблим, а й хронологія злочину: що сталося в «бараці 200», — у детальних спогадах азовців, які вціліли і яких повернули в Україну; яка ситуація із розслідуванням; як упродовж XX століття міжнародна спільнота удосконалювала правила ведення війни і як міжнародне гуманітарне право, покликане зробити війну чесною і захистити тих, хто не може чинити спротиву, допускає російські військові злочини проти України й українців. Ось посилання на книгу, бо там є ознайомчий фрагмент та фото кількох розворотів книги

🧐 "Нью-Йорк Таймс" (NYT) — до першої чверті ХХІ століття! — опитали 503 письменників, поетів, авторів нон-фікшену, літературних критиків та інших книголюбів, щоб зібрати 1⃣0⃣0⃣ книг ХХІ століття, які варті уваги🤨 Як соціолог я маю великі питання до вибірки🥳 Як споживач я виявив, що можна відзначити, які книги ви вже прочитали, а які — плануєте, і... "NYT" зробить вам два постери для хизуванняℹ️ Ось посилання на цей інтерактив😡 Мене обурила наявність Світлани Алексієвич в списку. Причому з твором, концепція якого мені найбільш неприємна: Час секонд-хенд про ностальгію за СРСР. В білоруських анотаціях вказували, що це трагічний епос країни, яка зникла з карти світу...❓ Чи книга погана сама по собі? Ні❓ Чи вона погана в 2025? Так! Адже дуже суголосна риториці росіян про те, "яку країну розвалили"⚠️ І ще бентежать дві книги Еліс Манро. Але там довга і прикра історія з авторкою. Втім, до них однозначно необхідні дисклеймери "Що не так з цією авторкою"❓ А вам як список? Що з нього читали? Що плануєте?

#відгук #прочитане #сартр 📖Жан-Поль Сартр. Відстрочення [Шляхи свободи, том 2] (Юніверс, 2008)[Перекладач – Леонід Кононович]➡️ частина 1⃣➡️ частина 2⃣🍁 Втім, з цією групою персонажів є проблеми, але вони порівняно незначні. Врешті-решт, Сартр вводить трьох нових героїв, які і “відтягують” на себе більшість сторінок тексту🍁 Але в романі є персонажі, яких можна описати словом “нелогічні”, бо їхній розвиток зовсім не відповідає тому, що ми дізналися про них в Зрілому віці❗️ Сара раптом виявляється матір’ю-одиначкою (бо її чоловік Гомес воює в Іспанії), причому дитині близько 6 років. В першому романі дитини в неї взагалі не було. Ось пройшло 4 місяці - і в неї шестирічний син. Логіка? Відсутня…❗️ Гомес. Ось цьому персонажу Сартр виділив достатньо місця. Але краще б він цього не робив. Гомес зневажає ідейних друзів, які не поїхали захищати Республіку в Іспанії. “Гріш ціна їхнім цінностям та переконанням!”🟠 І наче хочеться з ним погодитися, але… Гомес розповідає Матьє, що в Іспанії він мав безліч романів (або й просто сексу) з іспанськими дівчатами. І деякі з них були неповнолітніми – віком до 16 років! Але Гомес спокійно пояснює Матьє, що це не проблема, бо війна робить людей дорослими набагато раніше. Якщо ви вагаєтеся, як розуміти ці слова Гомеса, то ось вам біографічний факт: Сартр вступав проти віку згоди, стверджуючи, що це тоталітаризм і диктатура, а любов немає віку. Тому виходить, що Гомес висловлює погляди Сартра. І ще й виправдовує ці погляди війною… ❗️ Борис зазнав радикального перетворення. З вірного учня Матьє він став самостійним чоловіком, який хоче померти, бо життя не має сенсу. Так, чотири місяці тому Борис не міг наважитися вкрасти книгу в букініста і зазирав до рота Матьє. Зараз він бунтар і герой…❗️ Лола ж зникає взагалі (хоча вирине в третьому томі). Хоча в першому томі її відносини з Борисом були центральними для її персонажа. Тепер вона лише тло для “мук” Бориса, який хоче померти❗️ Матьє також змінюється. Тепер з заляканого дрібного буржуа він перетворюється на стоїка, який сидить на пляжі, споглядає людей довкола і тихо сміється собі під ніс. Так, той Матьє, який чотири місяці тому панікував, що його коханка завагітніла – і він не хоче з нею одружуватися, але й не має грошей на аборт. (Думка Марсель його не цікавить). Той Матьє, який злякано гасав Парижем і шукав гроші. І коли від нього йде Марсель – він просто розбитий. Але через чотири місяці він вже осягнув сенс буття та життя. ❗️ Мод та П’єр. А ось ця пара відтінює Матьє. Мод, як виявилося, кохає Матьє. І сподівається, що він піде на війну – і їхній майже роман обірветься без наслідків для неї. (Війна не почнеться, але Сартр забуде про цю проблему: в третьому томі Мод просто ненавидить П’єра, брата Матьє. Що ж сталося з її коханням до Матьє? Сартру байдуже).➡️ продовження

Вчора оголосили лауреатів премії Орвелла, де книга Вікторії Амеліної Looking at Women Looking at War отримала нагороду за політичний нон-фікшнℹ️ Премія існує з 1993 року, в ній зараз 4 категорії: політичний нон-фікшн (political writings), політичний фікшн, журналістика та розповіді про бездомних (reporting homelessness). Остання до 2023 мала назву "Викриваючи соціальні лиха Великобританії"ℹ️ Премія за політичний нон-фікшн — найдавніша (з неї Orwell Prize і починався). За фікшн премію вручають з 2019, за соц. проблематику — з 2015ℹ️ На скріншоті — фіналісти. Серед них книга Епплбом. А загалом тематика очікувана: про західний імперіалізм (Індія та Китай), про США та ріст авторитаризму (2 книги), про Холодну війну (1) та... про росіян (2 книги)🔵 Радію, що премію дали книзі Вікторії Амеліної, а не черговій історії про путінізм чи героїчний Лєніґрад 1941-44🔵 І моторошно розуміти, що Вікторію Амеліну росіяни вбили в 2023, а її книга отримала нагороду в 2025🔵 Сподіваюся, її книгу перекладуть українською

🥳 Сьогодні отримав подарунок від видавництва "Контур"! На мою думку, одне з головних видавництв філософської літератури в Україні. Бо зараз я можу пригадати зараз лише "Темпору" з її видавничою серією. А так після 2010 р. ринок доволі "стиснувся". І ось маємо видавництво виключно філософії!🔥 Найбільше я чекав книги Химерне та моторошне Фішера, бо це тема, яка на стику філософії та соціології. З ухилом в емпіризм сучасна соціологія не піднімає таких питань, на жаль, залишивши їх філософії 🫢 А потім соціологи цитують такі книги🔥 Але Бейкон і його Есеї або поради громадянські і моральні — це дуже амбітно: закриває ряд з трактатів Гоббса та Локка!🤔 Стерте задоволення має бути продовженням традиції Фуко вивчати зв'язок між суспільством та тілом. Історична соціологія тіла, яка почалася в 1934 з Марселя Мосса!🧐 Про Голта і писати складно: лауреат, відома книга, на обкладинці — "кафе екзистенціалістів". Знак, що пора дочитати "французький TBR", який я склав в січні 🙂🔥 Якраз маю читання, поки нема занять!

Сьогодні я побачив два графіки про Трампа та розвиток американської науки🤔 Загалом, ключові ідеї такі:1️⃣ політика Трампа привела до того, що все менше іноземних науковців/науковиць прагнуть потрапити в США2️⃣ в 1930-х політика нацистів мала аналогічний вплив на німецьку науку (що видно з графіка про Нобелівських лауреатів з фізики, яких в Німеччині не було взагалі з 1933 по 1945)🧐 Власне, в історії соціології цей ефект помітили ще в 1980-х: соціологічна теорія "буяла" в Європі (особливо Німеччині до 1930-х), а далі центр "тяжіння" змістився у США. Втім, в 1980-х спостерігався зворотній рух: кількість впливових теоретиків/теоретикинь з Європи, перевищила кількість їхніх колег з Америки. Бо багато теорій 1950-х створені в США людьми, які втікали від Гітлера (Козер, Шюц, Бергер, Лукман, Блау, Адорно, Горкгаймер, Маркузе)🧐 Тому я й пишу тут багато про німців 1920-х, бо це цікава, хоча і втрачена традиція. Як і наша українська, яку спершу "викосили" більшовики, а потім і Друга світова війна

📦 Пакунок 3️⃣🔥 Одна з ключових авторок в дослідженнях зв'язку релігії та націоналізму — Женев'єв Зубжицкі📖 Спокійна революція. Національна ідентичність, релігія та секуляризм в Квебеку🔥 Кумедно, що в оригіналі немає ні спокійної, ні революції — Beheading the Saint, тобто Обезголовлюючи святого... Вочевидь, польські видавці вирішили, що з такою назвою в Польщі книга не продаватиметься🔥 Найвідоміша книга Зубжицкі — Хрести Аушвіцу, в якій вона аналізує польський націоналізм після 1991 року і його стосунки з релігією. Образ книги походить від хрестів, які польські націоналісти встановлювали в другій половині 1990-х біля Аушвіца, намагаючись в такий спосіб "переозначити" колишній нацистський табір смерті в місце пам'яті про поляків, знищених нацистами. Насправді ж Аушвіц є символом Голокосту, а тому таке переозначення викликало дискусії і суперечки в самій Польщі🤔 Ця ж книга Зубжицкі — про Квебек та зв'язок релігії та ідентичності в Америці. Наче й далеко від нас, але не зовсім. Тому ще один must read 🙂