📚 що ж, #прочитане за жовтень!всього шість книг і одну надкушена - потроху почитую «Випадково Вес Андерсон», бо залпом читати не варто, хочеться розглядати фото і запамʼятовувати місця :) наприклад, я придивилася два у Відні, і попросила Катрю мене туди зводити🥹1) "Пані Арета і цвинтар молодиці" Наталія Кобко - 4/5, класний, антуражний феміністичний детектив на початку ХХ століття з присмаком кави та любові до Львова.2) "Засмага" Хлоя Мішель Говарт - 4,5/5, перше кохання, останні безтурботні літа та час, проведений в школі. буремні дев’яності в Ірландії та "ЛГБТ-революція", яка тягнулася надто довго та з тиском. чуттєво, меланхолійно та щиро.3)"Голос Арчера" Міа Шерідан - 3/5, справжня драма, де є все: від любові до таємних минулого, від темних сімейних секретів до проблем дружби та особистих кордонів. але не чіпляє та переоцінено, як на мене. любителям хтивого - однозначно сюди.4) "Гемінґвей нічого не знає" Артур Дронь - свідчення-рефлексія солдата в трьох актах, що включать в себе двадцять п’ять невеличких есеїв, це саме та правда, яку потрібно доносити світу. це жахлива книжка в найкращому розумінні, яке воно може мати під собою. раджу.5) "Прощавайте, Ґабо і Мерседес. Ґабріель Ґарсія Маркес і Мерседес Барча. Історія кохання у спогадах їхнього сина" - справжня рефлексія про вміння відпускати близьких людей, про вміння жити з розуміння невідворотного і про вміння проговорювати свій біль. ця книга відчувається десь на рівні душі та сімейного зв’язку, і я б радила з нею ознайомитися, якщо ви любите трепетні історії прощання, любите Маркеса та маєте бажання нарешті відпустити біль по втраті когось.6) "Хочу" Джилліан Андерсон - збірка найпотаємніших фантазій жінок з усього світу. це справді хтиво, розкуто та щиро. і це надихає. думати про свої бажання, ставати розкутішою та дослідувати своє тіло. щиро раджу цю книгу всіх дівчатам та жінкам (дивимось на обмеження в +18 років), це маст рід, який допоможе зруйнувати певні рамки не тільки в нашій голові, а й певному відношенні до життя і соціуму.ну, якось так➡️ а у вас що там по прочитанному?)
🥳 Ну шош, вже перша листопадова книжкова барахолка на каналі. Отож, купуйте та перепродавайте книжечки☺️У коментарях під цим дописом ви можете:➡️ продати➡️ обміняти➡️ подарувати 🙂 ПРАВИЛА:🤎повідомлення має містити в собі всю інформацію відразу (пошук чи продаж; варіанти доставки / місто можливого самовивізу; сума, стан примірника, потрібні уточнення, фото пошкоджень, якщо такі є);🤎 акт продажу-купівлі відбувається в особистих повідомленнях і власниця каналу не несе відповідальності за ваші домовленості; 🤎 якщо натрапили на шахрая, то закидуйте дані карти / акаунт / тощо в коментарі, аби інші знали та не напоролися;🤎 барахолка діє лише у вказану суботу, в інші дні все буде видалятися.🙂ЗАБОРОНЕНО:➖русня і все дотичне до неї, особливо книги російською;➖повторювати своє оголошення декілька разів на день, а також видаляти і постити знову, коли в ньому щось змінилося — є функція "редагування";➖розводити конфлікти та срачі, учасники можуть отримати попередження/бан.👋 Порада: ставте ціни, які будуть вигіднішими за Рідіт чи Арфу, і тоді все точно продасться.❤️ Натхнення в пошуках та продажі!
🫶 що ж! ще позавчора забрала свій подарунок в рамках мого клубу таємного книгообміну до Гелловіну, і покажу його вам, аби відволікти від важкої ночі🦖перш за все скажу, що в мене тепер є РУЧКОЗАВР та ПОНЧИКОЗАВР - я не знаю, де моя Чарівниця то відкопала, але це неймовірно і мій виск на відео мабуть оглушив кожну учасницю, що переглядала розпаковкуна цьому я могла б закінчити, бо що ще потрібно Анюті, яка отримала свою порцію динозавриків в колекцію? а ні! мені подарували мою бажанку "Як убити свого боса" Руперта Голмса, лишень послухайте анотацію: Отож, ви вирішили когось убити. Мої вітання. Приготуйтеся до навчання, яке ви ніколи не забудете! У наших студентів є лише два способи вийти звідси: або дипломованим випускником, або вмістом оздобленої урни. Коли Кліфф Айверсон намагається — на жаль, невдало — вбити свого токсичного боса, його майже одразу ж заарештовують. Але потрапляє він не в поліцію, а до таємничої консерваторії. У цьому закладі навчають… убивати. Завдяки таємничому благодійнику Кліфф зможе стати випускником цього закладу. У консерваторії Кліфф знайомиться з іншими студентами: Далсі Моун, відомою акторкою, яка хоче усунути режисера, що руйнує її кар’єру, та Джеммою Ліндлі, яку шантажує її начальниця. Усі троє планують завершити дипломні проєкти — тобто «стерти» свої цілі. відгуки кажуть, що це одна із найсмішніших книг року, і хто я така, аби це не перевірити? особливо, коли це козі... ммм... трилер? а чорт його знає, від того і цікавіше)💐 окрім цього всього, моя Чарівниця вклала мені ще солодощі (на фото немає брауні, бо я його майже відразу схом'ячила), неймовірні закладки та листівки від "Сумна вівця" (І ТУТ ТАКОЖ Є ДИНОЗАВРИ!), маркери для виділення - дай боже колись себе пересилити та почати писати свою думки в книгах - та трішки наліпок з кутиками для книг.я в щирому захваті, справді - це так підняло мені настрій в робочий день (вівторок був дуже важким в плані задачок і моїх помилок), що я побігла відразу вищати в особисті своїй Чарівниці! я вкотре їй дякую✨також ви можете подивитися розпаковки деяких дівчат на їх каналах (деякі додам пізніше, якщо вони все ж виставлять на свої канали):🧡 Лади на каналі "Шалена авторка"🧡Дар'ї на каналі "bookish escapism"
🤎 «Прощавайте, Ґабо і Мерседес. Ґабріель Ґарсія Маркес і Мерседес Барча. Історія кохання у спогадах їхнього сина» Родріґо Ґарсіявидавництво: Лабораторія, 5/5❤️Ця невеличка книга – справжня рефлексія про вміння відпускати близьких людей, про вміння жити з розуміння невідворотного і про вміння проговорювати свій біль. Це спогади сина про останні дні геніального письменника, Нобелівського лауреата Ґабріеля Ґарсія Маркеса. В цьому невеличкому щоденнику Родріґо зобразив весь період, за який намагався прийняти близьке майбутнє та невідворотну смерть батька. Він не пише про нього, як про відому людину, яка залишила не малий слід в світовій літературі. Він зображує постать Ґабріеля, в першу чергу, як свою близьку людину, що вислизає з рук. І це боляче.Читати ці спогади і розуміти, що Родріґо, як учасник подій, нічого не міг змінити та вдіяти – боляче. Читати про пасивність та сухість світу – боляче, бо всім головне ексклюзив новини про відомого письменника. Це було щемливо та щиро. Місцями надто «оголенно» та «інтимно» в розумінні деяких деталей та емоцій, але це справді було потрібно, аби зрозуміти відчай та ситуацію. Ще особливо боляче читати, коли ти мав подібну ситуацію в житті. Справді важко навчитися жити з розумінням, що твоя близька людина вислизає з рук, а ти нічого не можеш вдіяти, і лише надіятися на краще. Тому тут книга максимально тригерна. І вона витягне ті жахливі спогади, якщо вони у вас є і ви ще їх не відрефлексували. Але як можна, в цілому, відрефлексувати смерть когось із батьків?Ця книга відчувається десь на рівні душі та сімейного зв’язку, і я б радила з нею ознайомитися, якщо ви любите трепетні історії прощання, любите Маркеса та маєте бажання нарешті відпустити біль по втраті когось.Нижче тримайте декілька цитат:— З висоти вісімдесяти років справді відкривається дивовижний краєвид. І кінець уже близько— Тобі страшно?— Мені безмежно сумно.
До останніх років, коли пам’ять почала згасати, батько не перечитував своїх книжок, адже боявся, що вони виявляться ганебно недолугими і це паралізує його творчі здібності.
Життя – хоч яке давнє, хоч скільки разів прожите – милосердно непередбачуване.
Відсутність спонукає нас більше любити й пробачати.
Я відверто шкодую, що так мало розпитував про непримітні подробиці їхніх життів, про непримітні подробиці їхніх життів, про найпотаємніші думки, найбільші сподівання і страхи. Можливо, батьки думали те саме про нас, бо хто вповні знає своїх дітей?
#дегустація
🙏«Гемінґвей нічого не знає» Артур Дроньвидавництво: ВСЛ, оцінювання не етичнеЯкби якийсь іноземець попросив би в мене книгу про війну, я б без роздумів протягнула цю. Свідчення-рефлексія солдата в трьох актах, що включать в себе двадцять п’ять невеличких есеїв, це саме та правда, яку потрібно доносити світу. Точніше, показувати з чим нашим людям приходиться стикатися і проживати.Звичайно, я не дуже планував померти, але мусив це сказати йому на випадок найгіршого.
Це жахливо. Це жахлива книжка в найкращому розумінні, яке воно може мати під собою. І її потрібно читати, потрібно радити та мати на своїх полицях. Вона маленька, але за раз її не прочитаєш – особисто у мене було чотири підходи. Пам’ятати усе це – жахливо. Гірше – тільки забути про це.
Давайте, я відразу скажу декілька слів про тригерну для себе тему. Точніше доволі неоднозначну, і я на ній закцентую увагу для інших. Як агностик, я не сильно люблю, коли в книгах підіймається тема віри, бо досі не знаю, як до цього ставитися. А тут однієї із наскрізних ліній є саме релігія та Бог на війні. Я не можу зараз брати слово і якось сперечатися чи не сприймати через це текст. Бо це думки справжньої людини, що пройшла справжнє пекло. Але я зрозумію, чому деякі люди можуть сприйняти це в штики, бо місцями надто явно є тиск того, що Бог існує. Я оце зараз пишу і боюся якось не так сформулювати думку, щоб не було непорозуміння, але якщо що – запрошую до дискусії в коментарі. Тобто я це пишу до того, що я не проти цього в тексті, бо я не можу бути проти – у мене немає права голосу, бо це реальність. Була б художня книжка – могла б ще посперечатися. Просто сам факт, що це місцями тисне і до цього потрібно бути готовим. Але під кінець я взагалі перестала звертати на це увагу і просто переосмислювала написане. Багато, що перегукується з розповідями, які я чую від рідних та знайомих. Багато занурювало в шок та чергову хвилю ненависті до русні. А багато просто змушувало стикати в стінку від самого усвідомлення.Осколки знов пролітали над нами, і в якийсь момент я подумав: мав же можливість піти. Зараз загину, а міг би в цей час вже йти яром. Спершу від цієї думки стало страшніше. Але швидко з’явилася наступна: я тут, бо там вирішив. Ніхто насильно не запихнув мене в цю яму. Я сам сюди прийшов. Зараз загину, але я тут із власної волі. І це усвідомлення дало велике відчуття свободи. Я відчув, що сильніший за той танк. Я переміг його. Навіть якщо він зараз мене вб’є, то не переможе.
У мене не багато досвіду читання есеїстики, як такої. Але це була дуже розмірена, але чітка оповідь, яка наскрізно зачіпала кожен есей. І це, як на мене, заслуговує окремої уваги. Рідко, коли подібна збірка відчувається цілісною. Отож, раджу хоча б придбати на полиці, а коли прийде час читати – ви це відчуєте.#дегустація
мені тут такі класні книжечки від Лабораторії приїхали!🥹🤎"Прощавайте, Ґабо і Мерседес. Ґабріель Ґарсія Маркес і Мерседес Барча. Історія кохання у спогадах їхнього сина" - це короткі мемуари, написані Родріґо Ґарсія за кілька років після смерті його батька у квітні 2014 року. Спогади охоплюють цей останній сумний і важкий період хвороби великого письменника та розповідають про життя родини й медичні обставини, що передували його смерті. ви знаєте, що я обожнюю мемуари, і я обожнюю "Сто років самотности" Маркеса, тому ще з виходу книжки поклала на неї око. вона дуже маленька, прочитається за годину-дві, тому чекатиму потрібного настрою і вільного вечора🥹🤎 "Як вдихнути вільно? Посібник з деколонізації" Маріам Найем - повномасштабна війна відкрила для нас гірку правду: російська агресія — це не лише боротьба за ресурси й території. це прагнення колонізації однієї держави іншою. і ця колоніальна травма продовжує визначати наше сьогодення і впливати на майбутнє. і ця книжечка саме про те, як відділитися нас від цього та зцілитися.дуже важлива книжка. люблю історичний нонфік, тому також не закидаю в довгий ящик
💁♀ «Голос Арчера» Міа Шеріданвидавництво: РМ, 3/5✨Мабуть, я надто зависила очікування, зважаючи на всі дифірамби, що чула в буктоці, буктюбі, та, в цілому, в буксвіті. Це не було погано, але це не було і так неймовірно, як того мені обіцяли відгуки. Але про все по порядку.За зав’язкою маємо Брі Прескотт, які після всіх втрат, що спіткали її в минулому, вирішує втекти в маленьке містечко, де колись відпочивала з батьками. Пожити декілька місяців, відволіктися від сірої буденності. Як висновок: в перший день вона стикається з хлопцем, що допомагає їй в моменті, але нічого не відповідає на її розмову. Вона не розуміє, мимоволі жартує про його мовчання і він тікає. Як потім виявляється, він просто не говорить. Ну, і як ви можете зрозуміти, між ними зародиться не тільки зв’язок, але і намагання пізнати минуле один одного.Давайте так: це не звичайний ромком. Це справжня драма, де є все: від любові до таємних минулого, від темних сімейних секретів до проблем дружби та особистих кордонів. І воно добре збалансовано, чудове поступове занурення, розкриття всіх підводних каменів. Видно, що авторка справді писала з певними сенсами, зберігаючи інтригу.Окремої уваги вартують секс-сцени. От справді, я дуже давно не читала таких добре прописаних нц-моментів. Я, взагалі, не люблю читати подібне, але цього разу я прямо-таки насолоджувалася: всі речі називаються своїми речами, все поступово, з відтінком щирості та правдивості. Просто вау, моя повага.Але я ось пишу відгук, і не знаю, що ще казати. Це було нормально. Я не жалію, що прочитала, але і особливого задоволення не отримала. Просто поставила галочку навпроти розпіаренної книжки з буксвіту. Чи раджу? Та да. Чи не раджу? Ну ви нічого не втратите, якщо не прочитаєте. Для фанатів любовної літератури – це просто мастрід, для інших – проходьте повз.#дегустація
👀Як ваш настрій перед Гелловіном? Присутній спукі-тайм? У мене та, бо на повну в моєму клубі Чарівниць кипить робота над подарунками в тематичному книгообміні. Але зараз не про це!Прийшла розповісти про те, що і вам може цей настрій подарувати. Нова книга від автора горорної збірки «Щось урчить» — Похитона. Про неї я розповідала ось тут. Цього разу автор написав повноцінний роман!✍«Коротке життя Джессі» — пригодницький трилер про хомʼяка на імʼя Джессі, яка потрапляє в аварію та натрапляє на Комуну тварин, покинутих людьми, серед яких має знайти серійного вбивцю. Обіцяють динамічну історію про людей і тварин, про недбалість, безвідповідальність, можливість та неможливість пробачати. Це спроба дослідити відчуття тварини, яку вирішили покинути, і яка має вирішити, що робити далі: помститися чи пробачити.Книжку можна придбати напряму через автора: - телеграм - @pokhiton;- інстаграм - iipokhiton;- або ось тут. В будь-якому разі, знаю, що серед вас є любителі цього жанру, тому не зволікайте – спішіть запастися тематичною книжечкою під Вечір Всіх Мертвих!
🕯«Засмага» Хлоя Мішель Говартвидавництво: Лабораторія, 4,5/5✨Ці відчуття не схоже ні на що інше. Коли я думаю про неї, навіть на секунду, моя кров зупиняє свій потік, тіло заспокоюється, а думки вимикаються. Увесь світ зупиняється, коли я думаю про неї.
Це було чарівно. Спокійно, меланхолійно та щиро. Перше кохання, останні безтурботні літа та час, проведений в школі. Буремні дев’яності в Ірландії та "ЛГБТ-революція", яка тягнулася надто довго та з тиском. Історія-прийняття себе та своєї ідентичності завжди будуть гостро стояти в нашому суспільстві. Багато людей не можуть признатися собі в тому, які вони насправді, через тиск суспільства. І саме це розкриває ця книга. Люсі має звичайне життя, друга-сусіда, що закоханий в неї з дитинства, і з яким її вже давно одружили, а ще заборонене тяжіння до дівчинки-сонця – Сюзанни.Сюзанна – це промінь сонця, ми не можемо дивитися прямо на неї.
Я була трішки розчарована, коли почала читати і зрозуміла, що книга від першого лиця. Для мене такі історії завжди однобокі та пласкі. Ми бачимо світ через призму одного героя, що може виявитися зовсім ненадійним оповідачем. Але тут авторка зіграла в цікаву гру, описуючи дії інших персонажів через уявлення та бачення головної героїні. Тобто, сприймається, як фантазія Люсі, але насправді є реальність.Це було дуже чуттєво. Я давно не ліпила стільки стікерів на цитати, бо вони просто прекрасні. Бо вони захоплювали та змушували мене в моменті підвиснути або проговорити: «вау!», або просто насолодитися красою та милозвучністю.Окремої оди заслуговують порівняння та думки Люсі. Так ніжно, чітко та невловиме передавати перше кохання та внутрішню боротьбу між бажаним та тиском сім’ї, так спокійно розповідати про події – це треба вміти. Можливо, навіть пережити самій (я не досліджувала питання щодо того, чи є авторка дотичною до лгбт-спільноти). Просто сам факт того, як побудована розповідь, що вона грає з моїми сенсорними почуттями, як читачки, - змушує мене стоячи аплодувати. Я давно так не кайфувала і не бігла книгоюДні тягнуться вічно. Із Сюзанною вічність – це лише тривалість найслабшого нового серцебиття, і завжди несподіванка, коли настає кінець.
З мінусів хочу сказати, що сюжет доволі передбачуваний, і він губиться за емоційною складовою історії. Але це і не погано, бо читачі, які будуть братися за цю книгу, знають за чим йдуть.Отож, раджу. Це справді прекрасно.#дегустація
😸«Щоденник мандрівного кота» Хіро Арікава видавництво: Artbooks, 4/5💕Це було добре. Тепло і щемливо. Саме той вид книг, що відчуваються, як терапія, що виверне тобі душу, але точно підведе до важливих усвідомлень в житті.Трішки про зав’язку: це історія, яку оповідає кіт Нану, про свою неочікувану подорож зі своїм господарем Сатору місцями його минулого та людей. І більшого вам знати не потрібно. Розповідь ведеться від лиця кота, і це вже неймовірна потішна перевага.Ця маленька історія дуже чудово вміщує в собі світ таким, яким він є: сірим, легким, важким, щасливим, гірким та з сумом за минулим. Це справжня ода дружбі та людям, в твоєму житті. Не знаю, я так зачитувалася написаним, переймала думки головних героїв і сміялася крізь сльозливу пелену на очах. Якби не ця подорож, я ніколи не побачив би його зблизька. Мій світ — це лише невеличка територія навколо кімнати Сатору. Для кота це нормальна територія, але проти широти світу вона здається мізерною. У світі багато пейзажів, яких котам не доводиться бачити аж до смерті.
Відразу скажу, що зняла бал за те, що пробила кінцівку ще на початку. В принципі, вона очевидна і авторка несильно намагається її сховати. Поступово готує нас до непоправного і жахливого. Через призму котячих думок, через його смішні розповіді та погляди - це відбувається куди легше та простіше. Але все рівно гіркота стоїть в роті, а очі повняться сльозами.Це справді щемлива історія-подорож головного героями місцями та людьми, які сформували його. Вона підштовхує до роздумів того, а якби життя склалося, якщо вибір був би зроблений в іншу сторону, якби обставини трішки зіграли по-іншому? Це настільки важливо та глибоко, і все через легку призму котячого сприйняття. В певному значенні: наївності. І це прекрасно.Не знаю, що ще говорити, окрім як «читайте». Воно того варте. І воно точно віддзеркалює осінню пору.#дегустація
TGLIST.COM.UA
