книжкова дегустаторка🍷📚

🖼мені тут приїхали дві класні новиночки від Stretovych🥹🤌🏻📖«Відьма короля» Кейт Фостер - про цю авторку і її книги я чула ще в школі, тому, коли Ліля мені її запропонувала, щось в мені кляцнуло! коли ознайомилася з анотацією, аби нагадати собі, звідки саме я чула це ім'я, то зрозуміла, що це дуже цікава зав'язка та сеттинг (а ще я люблю відьм і епоху "полювання на відьом"), тому тут було відразу зрозуміло, що воно мені потрібно! 1589 рік. Анна Данська заручається з королем Шотландії Яковом VI — це королівський союз, покликаний назавжди обʼєднати дві країни. Але спочатку принцесі належить пройти випробувальний термін: один рік шлюбу, який покаже, чи гідна вона стати королевою Шотландії. Анна готова виконати свій обовʼязок перед країною та стати ідеальною нареченою. Аж поки не зустрічає лорда Генрі… Поруч із нею — Кірстен Соренсон, її вірна покоївка. Вона, як ніхто, дбає про те, щоб королівський шлюб склався успішно — від усього серця дбає про потреби Анни чи має на це власні таємні мотиви? Тим часом у Норт-Бервіку Джура мріє про нове життя. Вона практикує цілющі заклинання, яких її навчила мати, а коли розуміє, що під дахом господаря вона в небезпеці, тікає до Единбурга. Уже незабаром їй належить опинитися в епіцентрі полювання на відьом — лихоманка, що охопила не лише столицю, а й королівський двір… Чи зможуть Анна, Кірстен і Джура врятувати Шотландію та себе? 📖«Викрадена цариця» Фіона Девіс - я завжди фанатіла від серіалу «Мисливці за реліквіями» + мене в цілому, захоплює тема археології, тому побачивши анотацію, я зрозуміла: воно мені потрібно! ви тільки послухайте: Єгипет, 1936 рік: юна Шарлотта Крос, студентка-археологиня, під час експедиції до Долини Царів дивом знаходить стародавню прикрасу — усех, — не підозрюючи, що попереду катастрофа, яка змінить усе її життя. Нью-Йорк, 1978 рік: вісімнадцятирічній Енні Дженкінс випадає можливість працювати на знамениту редакторку Vogue та ікону моди Діану Вріланд. Вона саме організовує бал Met Gala — найвідомішу модну подію в Нью-Йорку за участю світових зірок, що проводиться в музеї Metropolitan і відома як «вечірка року». Шарлотту, тепер уже заступницю куратора відділу єгипетського мистецтва музею, вечірка не надто цікавить. Її єдина пристрасть — доля Хаторкаре, забутої жінки-фараона, знехтуваної більшістю єгиптологів. Та все змінює ґала-вечір, коли зникає найцінніший артефакт. І, здається, прокидається легендарне прокляття Хаторкаре. Енні й Шарлотта мусять обʼєднатися, аби розшукати викрадений артефакт. А ще вирушити туди, куди Шарлотта заприсяглася не повертатися, — до Єгипту. Саме там належить зустрітися з демонами минулого, теперішнім злочином і тим, що загрожує майбутньому. 🥽щось приглянулось? можливо, щось читали? діліться думками!

також мені приїхали новинки від Лабораторії🫶➖"Любця" Наталія Оздемір - до мене прийшла Катеринка із Лабораторії і така: "Анют, ця книжка схожа на "Там, де заходить сонце", і все - більше мені ніц не потрібно було казати. я відразу захотіла, щоб вона була в мене, бо я люблю такі легкі, меланхолійні книги по сімейні стосунки, які викликають сльози трепету, ніжності та заледве уловимої печалі. Життя семидесятирічної Софії вже давно втратило барви. І здавалося, що цей ранок нічим не відрізнятиметься від решти: кава в надбитому горнятку, чергова серія телевізійного детективу, папіроса і киця Анфіса, яка зайняла всі теплі місця у квартирі. Аж доки у двері не постукали. На порозі стояла незнайома жінка і маленька дівчинка Любця, яку Софія бачила лише на фотографіях. Дівчинка, яку мама відправила до неї в ніч, коли колони російської техніки рушили на Херсон. І саме так жінка, яка вже давно перестала вірити в майбутнє, раптово отримала непросте завдання: зберегти дитину. А маленька, розгублена Любця, мусила подорослішати і триматися лише за мамину обіцянку «Ми по тебе скоро приїдемо!». Але попри те, що війна підступно змінює маршрути і дотриматися найщиріших обіцянок буває зовсім не просто, Любця знаходить нових друзів, розбиває улюблений бабцин сервіз, і вірить в диво. певна, що це буде просто💔➖"Подвійне життя" Алан Клод Зульцер - це історичний роман-біографія, до яких я маю слабкість. ви могли чути про "Гонкурівську премію", яку присуджують авторам прозових творів, так ось це історія про братів, які заповіли її створили. але, в першу чергу, тут про їхнє насичене життя, про перипетії, спілкування з французькою інтелігенцією, а ще тут через призму погляду життя їхньої економки. Едмон і Жуль де Гонкури – нерозлучні брати, які ділили не лише дім і творчість, а й найінтимніші моменти існування: думки, роботу, коханку. Вдвох ходили на зустрічі з Флобером, Емілем Золя. А потім безжальна хвороба прийшла за одним із них, і світ ідеалізованої співтворчості похитнувся. Водночас роман занурює нас у приховане життя їхньої економки Рози – жінки, яка в тіні братів переживає екзистенційні драми, безнадійно закохується не в того чоловіка, вагітніє, потайки народжує дитину, стає п'яницею, краде у роботодавців, а ті цього не помічають. Аж доки вона не помирає... ➖"Бірнамський ліс" Елінор Каттон - твір від авторки-володарки Букерівської премії за книгу "Світила". зовсім не знаю завёязки, лише те, що це сатиричний трилер, де дві ворогуючі сторони повинні обёєднатися заради іншого ворога, але ви тримайте анотацію: Зсув загородив Коровайський перевал, що знаходиться на Південному острові Нової Зеландії, відрізавши від світу містечко Торндайк і значну частину його ферми. Ця екологічна катастрофа дає можливість «Бірнамському лісу», нерегульованому партизанському (часом навіть злочинному!) садівничому колективу, що висаджує культури там, де ніхто не помітить, нарешті стати більш-менш платоспроможними. Та ділянкою також цікавиться американський мільярдер Роберт Лемуан, який розповідає Мірі Бантінг, засновниці «Бірнамського лісу», що на цій території він планує побудувати бункер на випадок імовірного кінця світу. Попри те, що вони стоять по різні боки барикад, їм загрожують спільні вороги. Але чи готові вони довіритися одне одному, якщо їхні ідеали та ідеології діаметрально протилежні? щось читали з цього?блін, мені все таке цікаве і все хочу читати, але вже яку книжку не вільзму - все стопориться на тридцятій сторінці :(

тиждень був божевільним, але мені підняли настрій новими книжечками (коли я то всьо читати буду? я завжди тримала к-сть непрочитаних книг в районі тридцяти, а тепер їх більше 50! - це вже показник того, що наш книжковий ринок розрісся до величезних масштабів?) перше, мені приїхали дві неймовірні новинки від Видавництва Старого Лева🥹🧚‍♀️ "Хороше життя" Віржіні Ґрімальді - про неї я розповідала ось тут. у мене дуже великі очікування, що ця лавандова цукерочка мене витягне з мого нечитуна і ви більше мене не побачите, бо я почну зачитуватися книгами, як раніше!🤌 це історія про двох сестер, що мають тиждень, аби наново пізнати одна одну. вони дуже різні: і в поглядах, і зовнішньо, але все ж рідні. після смерті бабусі їм прийдеться знову почати говорити та наганяти втрачене - звучить вже з присмаком скла. люблю французьку літературу (а ще перша книга авторки була однією із найкращих прочитаних мною в 2025 році - відгук на "Аромат щастя найсильніший під час дощу" тут)🧚‍♀️ "Дарунок" Сесилія Ахерн - книга вже справді культової сучасної письменниці як завжди про життя. я не читала анотацію, бо мені порадили цього не робити, але вставлю вам сюди таку ремарку:про взаємини між людьми, про цінність найближчих, про переосмислення часу і його незворотності... зрештою, ми самі обираємо, хто і що є для нас найважливішим... певна, що це буде чудове чтиво (якщо читали, бо, будьласка, без спойлерів - мені прямо дуже сильно порадили їм запобігти)а ви щось читали з цього? що порадите взяти в першу чергу🥹

що ж, я готова опозорити на весь інтернет книгу, яка загнала мене в нечитун, з якого я ніяк не виберусь😭«Книга Еміля» Ілларіона Павлюка відразу мала завищені очікування, але тут проблема навіть не в цьому, а хитромудрості сюжета. точніше надто багато всього, що виснажує та перевантажує мізки. в якийсь момент я зловила себе на думці, що не розумію, що твориться. і це не той класний ефект: "блін, ніхєра не понімаю, але це так цікаво!". ні, це емоція: "да боже, блядь, я вже не можу". і, напевне, це стало моєю помилкою, бо я до останнього намагалась просунутися по сюжету. застопорилася на 300 з хвостиком сторінці (до речі, говорили з подругою щодо її досвіду читання цієї книги, то вона також сказала, що почала ловити нечитун десь приблизно на цій сторінці і тому відклала - я ж себе добила👍)в будь-якому випадку, зараз жодна книга ніяк не проб'є моєї оборони і апатії до читання, я просто чомусь морально знищена, і кожна спроба читати - це двадцать сторінок і нудьга. тому, може ви порадите щось класне, що мене витягне з цього болота, бо я вже не можу - біля двох місяців нічого не читається толком😭

знаєте, від чого я пищала вчора?🦊мені приїхала третя частина циклу "Хроніки червоних лисиць" Валерії В. Растет — "Вогняна лисиця"🥹до слова, перші дві я проковтнула на початку минулого квітня за три дні (зважаючи, що об'єм у них по 500+ сторінок), і це було неймовірне чтиво, від якого я не могла відірватися🤌🏼(відгуки - тут, раджу вам почитати мої оди та дифірамби, аби зрозуміти, що воно вам справді треба)цього разу видавництво знову запропонувало мені продовження, а хто я така, щоб відмовляти собі у задоволенні, хахдо книжки мені вклали оверлей дуже цікавої сцени (боже, невже вони стануть парой!), і листівку з дуже комфортним моментом — я вже хочу скоріше то прочитати!також пані Валерія підписала примірник і залишила важливі слова - тому моя колекція підписаних книг зростає🥹я дуже агресивно раджу вам цю історію, і тихенько кажу, що на сайті зараз на першу частину "Поклик" та на другу "Засліплення" — знижки, їх обидві можна взяти всього за 550 грн (ДВІ! там одна книга так коштує) — тому не втрачайте можливість і швиденько беріть цю хвайність собі в запасичесно кажу: не пошкодуєте!🤌

🍳«Смак» Стенлі Туччівидавництво: Artbooks❤️Це справжній смак життя. Я неймовірно втішена, що першою книгою, яку я прочитала (точніше, дочитала) в новому році стала саме ця. Вона така натхненна, щира та смачна своїми описами блюд, історій та людьми, які тут згадуються.Це своєрідні мемуари + кулінарна книга (саме тих рецептів, що впливали в певних ситуаціях в житті актора), Стенлі Туччі, який подає свій життєвий шлях через призму їжі та ролі, яку вона займає в його бутті. Тут ви не зустрінете звичайних спогадів, що, де, коли і як він робив. Натомість тут є ресторани, в які він ходив на побачення зі своїми дружинами, тут є родинні зібрання з сімейними рецептами, тут є коктейлі, які супроводжували зустрічі з друзями. Кожна історія приправлена смаком як і життя, так і страви.Це було дуже цікаво і легко читати. Крім того від описаного хотілося їсти та виділялася слина, бо актор дуже смачно та насичено описує та передає смаки, відчуття, настрій і те, що робить той чи інший продукт з рецепторами. Тому не раджу братися до книги без якогось смаколика.Насправді, мені нічого сказати, як такого. Це просто було тепло, щиро та смачно. Хотілося розтягувати задоволення та насолоджуватися читанням. Незважаючи на те, що Стенлі оповідає і важкі моменти зі свого життя – наприклад, як смерть дружини від раку, його рак – це все рівно не викликає гіркоти в роті. Він подає це так спокійно та надихаюче, з розумінням того, що в нього залишається його улюблена річ – їжа, яка береже спогади та створює нові. І це дуже цінно, що людина змогла знайти певне заземлення життя в такій речі. Просто раджу. Це дуже класні мемуари, що відволікають та розслабляють.#дегустація2026

до речі, якщо ви не бачили, то Апріорі видасть ще одну книжку Хосе Карлоса Сомоси, автора "Печери ідей", яка трішки зірвала мені мізки при читанні (відгук тут)💀 "Дама номер 13" - це також історично-інтелектуальний детектив, який своєю анотацією знову обіцяє ввести нас в ступор при читанні.ось тільки прочитайте:Молодому викладачеві словесності Соломону Рульфо та повії Рейчал щоночі сняться однакові сни: незнайомий дім, потрійне вбивство й жіночі благання про допомогу.Намагаючись зрозуміти природу цих моторошних видінь, вони випадково опиняються в загадковому домі, де їм відкривається заборонена для пересічних людей таємниця. Світом поезії правлять дванадцять муз — дванадцять впливових дам, здатних перетворювати слова митців на могутню зброю, що змінює світ. Хто ці жінки, знання про яких може коштувати життя? І хто насправді ховається за іменем «дами номер тринадцять»? Відповіді на ці питання героям доведеться шукати там, де краса слова межує зі смертельною небезпекою — помстою дам за порушення їхнього інкогніто. звучить дуже цікаво, тому, маючи приємні враження від першої книги, обов'язково читатиму, бо автор справді трішки мені мізки почухав під час читання, а я люблю таке, ахахаз мінусів: на гудрідсі оцінка 3,72 (переважає чотири зірочки) і всього 1600 з хвостиком оцінок, в цілому, тому є підстави для хвилювання, але хочу в новому році прибирати звичку мати упередження щодо книги

🎄 те відчуття, коли каву мені надіслали ще перед Новим роком, але дібралась розповісти про свої враження я зібралася лиш сьогоднія зараз майже не читаю, якось немає часу, а коли є час - немає бажання (ох цей любий нечитун - щиро сподіваюсь, що у вас справи краще в цьому плані), але заварити каву та взяти смаколик до книги - приємна традиція, така собі своєрідна база, і неважливо, що ця кава та смаколик випиваються і з'їдаються, поки хтось втикає в телефон, а не в книгу (я знаю, що ви також цим грішите)☕️25 Coffee Roasters підготували цілу новорічну лінійку кави та чаю, які прямо чудово бодрять та доповнюють настрій (особисто я тілько і попиваю каву зранку, аби прийти в себе і прийняти той факт, що вже 2026, мать вашу, рік (я в шоці)у мене новорічний кавовий бленд Filter Claus, який має приємні нотки мандарина та какао (там ще є фініки, а я щось не розпробувала), а ось шоколадний лікер відчувся, хі, тому щира моя порада - під настрій саме то!а за промокодом дегустаторка10 буде знижечка 10% на всю зернову каву, дрипи та новорічні дегустаційні набори, окрім вже акційних позицій, тому спішіть замовити (заскочити, так би мовити, в останній вагон) і даруйте те, що реально знадобиться зранку після свята - даруйте 25 Coffee Roastershttps://25coffeeroasters.ua/до речі, зацініть чашечку, яку я придбала на віденському різдвяному ярмарку разом із глінтвейном (її можна було повернути за 5 євро, але ми з подругою вирішили взяти на пам'ять)

останній місяць я прямо-таки випала із блогуякось все в житті неслося і я нічого не встигала, а якщо встигала - то не було сил на щось, тому перепрошую за це і обіцяю виправитисяцьогоріч без стандартних підсумків і топів, бо справді відчуваю себе трішки побитою передноворічними, грудневими справамипросто покажу вам три книги, які найбільше запамʼяталися із прочитаного цьогоріч (принаймні, це те, що я згадала тільки що, стоячи біля полиць) - вони прямо в серці і памʼятатиму/повертатимуся до них в майбутньомутакож, буквально дві години як мені закінчили міні-перестановку в кімнаті і тепер я маю дві книжкові полиці - УРА, книги не стоятимуть на все можливих поверхнях (але розпихувала наспіх, бо треба готувати вечерю і прикрашати саму себе)я щиро сподіваюся, що ваш настрій та сили в більшому приливі, ніж мої! я щиро дякую вам за те, що ви зі мною - ви неймовірні! також дякую всім неймовірними комунікаційницям та видавництвам, з якими ми налагодили та закріпили нашу співпрацю - ви втішали мене книжечками та хвайностями, коли в мене не було настрою!втішена мати всіх вас🩷з Прийдешнім! і до зустрічі в новому 2026!най все погане залишиться в 2025

📖 «Летиція Кур’ята та та всі її вигадані коханці, яким вона збрехала про свого батька» Віра Курико видавництво: Лабораторія, 5/5🧡Це було щось дуже близьке, дивне, але щемливе.Я не розуміла книгу перші розділи два, поки не похопила одну хвилю з написаним, і це стало переломним моментом усвідомлення важливості цієї історії та болі, яку заклала авторка в неї. Але про все по порядку.В центрі сюжету у нас Летиція, і її щире вміння вигадувати історії про свого батька. Настільки майстерно, що не повірити неможливо. І вона готова повідати вам сім майже правдивих казок: полковника з XVII століття, привида минулого, пічника, лісника, качки на селищному ставку і героя сучасної війни... Та зрештою — хто ж він? І чи існує насправді?І ось саме після другої казки паз лики почали складатися – Летиція рефлексує. Проживає власний біль так, як вміє. Вигадками, пошуками правди, щирістю та униканням головної теми. І це по-дивному мені відгукнулося. Щось було в історії Летиції таке рідне та болюче, що прочитала я цю книгу за вечір, але дібралася написати відгук лише два тижні потому.Химерно, дивно, але захопливо та справді близько. Ця книга відчувається на рівні чогось глибинного в душі. Вона прямо моя на сто відсотків, і це болісно. Ще більше болісно розуміти, що в наш час вона також відгукнеться багатьом. А чому – потрібно лише прочитати. Справді, варто брати цю історію і нічого не знати.Маленька Летиція боялася вовків та краю світу. Уявляла собі, що коли дійде до кінця села, то оступиться і впаде у провалля. Так і буде, кричала бабця. А там за краєм, там такі демони з пекучими язиками, вони тебе розірвуть, грізно волала вола, а Летиція від того нестямно плакала. Баба зрештою виявилася правою й умерла. За селом лежав білоруський кордон, а збоку – російський. І нічим іншим, ніж як чорним проваллям, ці два м’ясця не були. — Вельми романтично, — зауважив Князь.— Якщо матимеш час, знайди мене в наступному після наступного. Перше наступне я вже пообіцяла. Найбільше у світі я боялася, що мій батько мене ніколи не любив. Але він любив. Як вже він умів. Найбільше у світі я боялася, що я не люблю свого батька. Але я любила. Як я уміла. Раджу.#дегустація