Telegram statistics channel - @booksanuta

останній місяць я прямо-таки випала із блогуякось все в житті неслося і я нічого не встигала, а якщо встигала - то не було сил на щось, тому перепрошую за це і обіцяю виправитисяцьогоріч без стандартних підсумків і топів, бо справді відчуваю себе трішки побитою передноворічними, грудневими справамипросто покажу вам три книги, які найбільше запамʼяталися із прочитаного цьогоріч (принаймні, це те, що я згадала тільки що, стоячи біля полиць) - вони прямо в серці і памʼятатиму/повертатимуся до них в майбутньомутакож, буквально дві години як мені закінчили міні-перестановку в кімнаті і тепер я маю дві книжкові полиці - УРА, книги не стоятимуть на все можливих поверхнях (але розпихувала наспіх, бо треба готувати вечерю і прикрашати саму себе)я щиро сподіваюся, що ваш настрій та сили в більшому приливі, ніж мої! я щиро дякую вам за те, що ви зі мною - ви неймовірні! також дякую всім неймовірними комунікаційницям та видавництвам, з якими ми налагодили та закріпили нашу співпрацю - ви втішали мене книжечками та хвайностями, коли в мене не було настрою!втішена мати всіх вас🩷з Прийдешнім! і до зустрічі в новому 2026!най все погане залишиться в 2025

📖 «Летиція Кур’ята та та всі її вигадані коханці, яким вона збрехала про свого батька» Віра Курико видавництво: Лабораторія, 5/5🧡Це було щось дуже близьке, дивне, але щемливе.Я не розуміла книгу перші розділи два, поки не похопила одну хвилю з написаним, і це стало переломним моментом усвідомлення важливості цієї історії та болі, яку заклала авторка в неї. Але про все по порядку.В центрі сюжету у нас Летиція, і її щире вміння вигадувати історії про свого батька. Настільки майстерно, що не повірити неможливо. І вона готова повідати вам сім майже правдивих казок: полковника з XVII століття, привида минулого, пічника, лісника, качки на селищному ставку і героя сучасної війни... Та зрештою — хто ж він? І чи існує насправді?І ось саме після другої казки паз лики почали складатися – Летиція рефлексує. Проживає власний біль так, як вміє. Вигадками, пошуками правди, щирістю та униканням головної теми. І це по-дивному мені відгукнулося. Щось було в історії Летиції таке рідне та болюче, що прочитала я цю книгу за вечір, але дібралася написати відгук лише два тижні потому.Химерно, дивно, але захопливо та справді близько. Ця книга відчувається на рівні чогось глибинного в душі. Вона прямо моя на сто відсотків, і це болісно. Ще більше болісно розуміти, що в наш час вона також відгукнеться багатьом. А чому – потрібно лише прочитати. Справді, варто брати цю історію і нічого не знати.Маленька Летиція боялася вовків та краю світу. Уявляла собі, що коли дійде до кінця села, то оступиться і впаде у провалля. Так і буде, кричала бабця. А там за краєм, там такі демони з пекучими язиками, вони тебе розірвуть, грізно волала вола, а Летиція від того нестямно плакала. Баба зрештою виявилася правою й умерла. За селом лежав білоруський кордон, а збоку – російський. І нічим іншим, ніж як чорним проваллям, ці два м’ясця не були. — Вельми романтично, — зауважив Князь.— Якщо матимеш час, знайди мене в наступному після наступного. Перше наступне я вже пообіцяла. Найбільше у світі я боялася, що мій батько мене ніколи не любив. Але він любив. Як вже він умів. Найбільше у світі я боялася, що я не люблю свого батька. Але я любила. Як я уміла. Раджу.#дегустація

🥳 Ну шош, остання книжкова барахолка цьогоріч на каналі. Отож, купуйте та перепродавайте книжечки☺️У коментарях під цим дописом ви можете:➡️ продати➡️ обміняти➡️ подарувати 🙂 ПРАВИЛА:🤎повідомлення має містити в собі всю інформацію відразу (пошук чи продаж; варіанти доставки / місто можливого самовивізу; сума, стан примірника, потрібні уточнення, фото пошкоджень, якщо такі є);🤎 акт продажу-купівлі відбувається в особистих повідомленнях і власниця каналу не несе відповідальності за ваші домовленості; 🤎 якщо натрапили на шахрая, то закидуйте дані карти / акаунт / тощо в коментарі, аби інші знали та не напоролися;🤎 барахолка діє лише у вказану суботу, в інші дні все буде видалятися.🙂ЗАБОРОНЕНО:➖русня і все дотичне до неї, особливо книги російською;➖повторювати своє оголошення декілька разів на день, а також видаляти і постити знову, коли в ньому щось змінилося — є функція "редагування";➖розводити конфлікти та срачі, учасники можуть отримати попередження/бан.👋 Порада: ставте ціни, які будуть вигіднішими за Рідіт чи Арфу, і тоді все точно продасться.❤️ Натхнення в пошуках та продажі!

📚 мені тут приїхав різдвяний подарунок від левенят😭❤️їхній новий настінний календар 2026 з ілюстраціями із дитячих книжечок, який вже мамулік в мене віджала, ахаха - він їй дууууже сподобався!я взагалі не похопила, що мені мається приїхати від Видавництва Старого Лева, коли побачила сповіщення, але здогадалася відразу, коли побачила, якої форми посилку мені йдуть видавати. сказати чесно, я була в захваті! ще в більшому захваті я була, коли побачила, яку концепцію має цьогорічний календар - я гортала сторінки і мене просто вернуло в часи роботи в книгарні, коли я щиро полюбила дитячку за їхні ілюстрації🥹 я без приміток впізнавала деякі книги і це було так... тепло та ностальгічно✨коротше, я в захваті, моя мамця, яка щороку обирає собі новий календар, також!а ще тут була вкладена неймовірної краси листівка та колядка від пані Мар'яни - просто вау🦋 немає слів, аби описати мої почуття, які я відчувала читаючи його - просто самі ознайомтеся на останньому кадрі!я вже подякувала Марічці, цій шикарній дівчині, за цей приємний сюрприз, і окремо дякую левенятам за нашу співпрацю цього року, я так їх люблю, вам словами не передати🫂

🌄 «Арка Карпат» Богдан Ославський видавництво: Видавництво Старого Лева, 4/5💕Бо гори – це не лише краєвиди. Я дивна людина: мене лякає сама думка про похід з ночівлею в дику природу, але в той же момент, я не можу перестати зачитуватися такими тревелогами та мріяти: «блін, але ж все ж таки було б добре…» Можливо, на те впливає, що я просто люблю ходити: багато, повільно, швидко, в поле, в ліс, зранку, ввечері, вдень, в дощ чи жахливу спеку. Просто люблю ходити. І, звісно, мене приваблює лише одна думка про те, щоб колись пройтися горами, видертися на вершину і сказати: «я це зробила» (але без ночівлі – мене це лякає).Ця тоненька книга – повний шлях пана Богдана з підготовки та проходження першої української експедиції «Арка Карпат». Вона починається з самої ідеї і того, як вона прийшла в голову, та продовжується реалізацією, пошуків спонсорів, підтримки та запуску сайту. Великий пласт приділений самій експедиції і шляху з Румунії аж до самої Словаччини, і тому, які пригоди, люди та краєвиди зустрічались. А ще думки та переосмислення, що здобув автор. Досі я говорив, що експедиція – це можливість подумати. Виявилося, навпаки. Це можливість не думати. Прости йти, дивитися, слухати. Прокидаєшся ранці й чуєш, що почали співати пташки. Дивишся, є роса чи нема. Відчуваєш, холодний чи теплий світанок. Потім готуєш їсти. Дивишся на карті, куди б сьогодні хотів дійти. Скільки кілометрів, який це буде перепад висот. Де можна обідати. Де набрати води. Збираєшся і йдеш. Це так добре. Найкраща медитація, яку я мав у житті. Але треба сказати, що інших ніколи й не мав. Може, варто спробувати? Цю книгу важко назвати медитацією, як то було з подібною «Сама», але вона про любов до себе та своїх бажань. І це дуже цінно, бо особисто я помітила для себе те, що автор, незважаючи на все, все ж пішов за своїм серцем, бажанням знайти сенс. А це багато вартує.Раджу.Добра річ.#дегустація

🧚‍♀️«Яра» Маруся Щербинавидавництво: Видавництво Старого Лева, 5/5🧡Боже, яка класна книжка для підлітків, яка показує, що життя не закінчується. Особливо, коли війна забрала не тільки твій дім, а і потроху з’їдає із середини тебе.Я не планувала її читати. Мені просто принесла мама і сказала: «мені сподобалось, і я її прочитала за вечір – ти взагалі можеш за годину». А мама мені зараз рідко щось радить, тому відмовитися від її рекомендації — не могла. В центрі сюжету маємо Ярину, сімнадцятирічну дівчинку, яка разом із сім’єю виїхала із окупованої Нової Каховки, аби мати спокійніше життя під українським стягом. Вона спустошена, загублена та закрита. Нове місто, відсутність друзів, натягнуті стосунки з мамою та батько, який пішов на війну. Вона ненавидить те, що відбувається, але відчуває безсилля перед реальністю. І ось ця книжка про те, що все потроху все рівно налагодиться – головне, відпустити себе і почати приймати цю реальність хоча б мінімально.🌺 Це була спокійна, але в той же час злегка напружена історія, яка розвивалася поволі, але так чітко та показово, що мабуть краще б оце наше буденне життя і не передаси. Відлюдкуватість, яка поволі змінювалася спробами впустити щось нове. Хвилювання за батька на війні та бабусю в окупації, смуток та злість, що нічого не зробиш. Але в той же момент спроба жити та відволікатися: робота, що дорівнює улюбленому ділу, молодша сестричка, яка не дає нудьгувати, та кохання, більш доросле, але щире та уважне, яке показує підтримку та зрілість.Не знаю, це справді дуже простецька, але в той же момент важлива книга, що може виступити підтримуючою для підлітка. Була б у мене дитина – я б їй обов’язково дала прочитати. Тому, якщо шукали щось на подарунок на 12-15 років, — це буде супер. Та і мені, двадцятитрирічній дитині було цікаво прочитати. В певному сенсі, легко. Поринути в світ, де немає гостро-соціальних проблем та сплетінь, а сіра буденність, яка є у нас з вами зараз.Раджу!#дегустація

аби прибрати посмак попереднього поста, покажу вам краще книжечки, які, як я сподіваюся, врятують мене від неприємних емоцій! приїхали новинки від Лабораторії🥹❤️"Летиція Кур'ята та всі її вигадані коханці, яким вона збрехала про свого батька" Віра Курико - нашумівша книжка, про яку я не знаю нічого, але бажання ознайомитися з нею, маючи лише чистий лист для емоцій, росте з кожним позитивним відгуком (які тільки мені і зустрічаються!)❤️"Всі ми приречені" Аманда Фуді., Ч. Л. Герман - це друга частина, заключна, фентезійної, підліткової дилогії "Всі ми злодії". до слова, першу книгу я прочитала буквально за день в червні і настільки мені сподобалося, що я моніторила сайт, як маніячка, а коли нарешті побачила, що вона в наявності - пішла просити її у Лабораторії (треба ж хоч якось своїм блогом користуватися, ахаха). взагалі, кажуть, що це симбіоз "Голодних ігор" і магії, де є ритуали та камінці - і, о боже, - це прекрасно. це дуже захопливо. раджу прочитати мій відгук на першу частину, аби я не спойлерила вам тут анотацією другої (і собі теж, бо я ніц не знаю)!❤️"Ви говорите про мого сина" Філіпп Бессон - вже третя книжка в перекладном арсеналі Лабораторії, і третя на моїх полицях. автор для мене доволі неоднозначний, бо одна його книжка мені дуже зайшла, а друга - залишила неоднозначні враження, тому сподіваюся, що ця історія нарешті дасть мені зрозуміти, які у нас стосунки з автором (сподіваюся, все ж подружимося!). ця історія - це болючий гостросоціальний роман про втрату, недоліки шкільної системи і безсилля дорослих перед однією з найгірших хвороб сучасності. І водночас це потужний маніфест проти повсякденного насилля і байдужості, а також проти безсилля системи, що знову й знову виявляється нездатною захистити найвразливіших, тому хочеться вірити, що це буде щемливо і до мурах💔і додаю відгуки на "Припини ці вигадки" та "За відсутності чоловіків"😌а ви щось чекали з цього? можливо, вже прочитали - як ваші враження?☺️

у мене тут нова порція книжечок від Видавництва Старого Лева🥹❤️перше, мені приїхала «Арка Карпат» Богдана Ославського, на яку я поклала око після читання «Сама» Олени Бондаренко - люблю гори, люблю досвід експедицій і люблю людей, що цим живуть. є в них якийсь шарм та меланхолія, жага життя. певна, що це буде дуже цікаве та легке чтиво🧡друге, бачила декілька класних відгуків на "Словник загублених слів" Піп Вільямс - і тут я не зможу добре і коротко передати анотацію, тому ось тримайте: Есме народилася у світі слів. Сирота з невтомною жагою до знань, вона зростає в так званому Скрипторії — місці, де її батько разом із командою відданих лексикографів укладає перший в історії Оксфордський словник англійської мови. Її дитячий простір — під сортувальним столом, де вона непомітна, тиха, майже невидима. Одного дня з нього падає аркуш з написаним словом bondmaid, невільниця. Есме підбирає його й ховає в стару дерев’яну валізку, що належить її подрузі Ліззі — служниці у великому домі. Відтоді вона починає збирати й інші слова — ті, що були загублені, відкинуті або проігноровані. Слова, яким не знайшлося місця в словнику чоловіків. Саме вони допомагають їй глибше зрозуміти світ навколо. З роками Есме усвідомлює: не всі слова мають однакову вагу. Досвід жінок — часто непочутий, а мова, що його описує, — легко стирає­ться з пам’яті. Тож, присвятивши своє життя роботі над Оксфордським словником, Есме потай створює інший — Словник загублених слів. ну диво, правда ж?🥹третя книга - це доволі нашумівший "Кінотеатр "Космос" Влад Нед. це історія про життя з чистого листа в місті дитинства, про переосмислення певних речей і себе самого, про пошуки свого місця, коли старе втратило фарби, а нове лише будується. мені здається, це буде дуже легка, але життєствердна книжка про важливе, але простими словами, через призму звичайних буденних ситуацій, що змусять кожного із нас пізнати себе💐ну і остання - "Вільний у полоні" Анна Грувер. це книга-діалог з Ігорем Козловським, який провів у полоні так званої «ДНР» близько двох років. він історик, релігієзнавець, філософ сучасності, науковець, поет, який не втратив віри та зумів зберегти гідність та внутрішню волю в таких умовах, тому я певна, що це буде доволі відверта розмова про важливе. важка, але важлива книга в наш час.я дуже втішена новим книжечкам і просто молюсь, що зможу повернути колишній темп читання, але ця робота і це доросле життя... бр...а ще я зла на погоду: на вулиці сіро - і ніц нормального світла, а дома просто ніц світла, щоб гарно вам все відфотографувати😭в будь-якому разі, діліться враженнями, якщо щось читали👇🏼

вчора, на день народження Катрі (хто не привітав - а ну швидко то робити! спонсорка контенту вашої постійної рубрики #дегустаторськаподружаня хоче почути всі ваші шикарні та оригінальні привітання!) ми їздили в Гальштат - містечко, яке занесе до міжнародної спадщини ЮНЕСКО!перше, в дорозі ми провели чотири години в одну сторону, але вони майже не відчувалися, бо я просто заворожено споглядала краєвиди крізь вікно потяга: Альпи і озера, що зійшли з реклами Мілки та Декатилену! (я бачила Каммерзее - найбільше озеро в Австрії, і там таааакі високі гори🥹)друге, незважаючи на те, що Гальштат дуже маленький, він дуже мальовничий - ти йдеш і хочеш фотографувати просто все! досі не вірю, що бачила все це на свої очі😭третє, там дуже свіже повітря: як і через гори, так і через озеро. до речі, аби дібратися на іншу сторону, до самого селища, потрібно плисти на паромі сім хвилин і це дуже захопливо! не знаю, я, в цілому, навіть толком в Карпатах не була, тому побачити такі гори на свої власні очі - це дуже сильно мене вразило і словами не передати як!особливих активностей в селищі немає, лише прогулянка та краєвиди (можна покататися на човні по озеру за окрему плату, але ми вирішили гроші не тратити). багато ресторанчиків на будь-який смак і доволі адекватну ціну + хвайний ларьок з солодощами (шоколадний круасан, якщо що, брати не варто, а ось трубочки з кремом - топ!). до слова, це найкрасивіший мій перекус в житті!додаткові фото закину в коментарі, і зараз біжу зараз разом з Катрьою (хто не вітав - вітати!), збиратися в Віденський театр на «Привид опери»🥹

🥰в Лабораторії нові передзамовлення і три з них в жанрі біографії/мемуари/псевдобіографії, а ви знаєте, що мене хлібом не корми, дай про чиєсь життя почитати!- «Кетрін, принцеса Уельська» Роберт Джобсон- я не фанатка королівської родини, але сам факт того, що Кетрін є «принцесою з народу», своєрідною «золушкою» зацікавлює;- «До безпечних берегів» Воллес Стеґнер - це неспішний роман про красу звичайного життя і ті невловні миті, коли найважливіші історії народжуються в тиші між словами. про дві сімʼї, що стали один одному домом;- «Найкоротша історія Японії» Леслі Даунер - я не маю мрії відвідати Японію, бо в якомусь сенсі маю страх перед нею, але я не можу заперечувати свій захват та захоплення цією країною з тисячолітньою історією (жарти про Перл-Гарбор вітаються, але в очах може потемніти)-«Любити Емі» Дженіз Вайнгауз - одна із улюблених співачок евер, з дуже тяжкою долею, тому ознайомитися з її біографію буду дуже втішена! взагалі, в захопленні, що її переклали;- «Подвійне життя» Ален Клод Зульцер - роман про останні роки життя братів Гонкурів і подвійне життя їхньої економки на тлі розкоші й злиднів Парижа часів Наполеона ІІІ- «Мадонна. Бунтарське життя» Мері Габріел - я не фанатка Мадонни, але заперечувати її вклад в поп-музику на зломі тисячоліть не можу. вона прожила та живе насичене життя, і я вважаю, що буде дуже цікаво заглянути в закулісся буття цієї поп-дівиа ви собі щось придивилися?)