книжкова дегустаторка🍷📚 | Летиція Кур’ята та та всі її вигадані коханці, яким вона збрехала про ...

📖 «Летиція Кур’ята та та всі її вигадані коханці, яким вона збрехала про свого батька» Віра Курико видавництво: Лабораторія, 5/5🧡Це було щось дуже близьке, дивне, але щемливе.Я не розуміла книгу перші розділи два, поки не похопила одну хвилю з написаним, і це стало переломним моментом усвідомлення важливості цієї історії та болі, яку заклала авторка в неї. Але про все по порядку.В центрі сюжету у нас Летиція, і її щире вміння вигадувати історії про свого батька. Настільки майстерно, що не повірити неможливо. І вона готова повідати вам сім майже правдивих казок: полковника з XVII століття, привида минулого, пічника, лісника, качки на селищному ставку і героя сучасної війни... Та зрештою — хто ж він? І чи існує насправді?І ось саме після другої казки паз лики почали складатися – Летиція рефлексує. Проживає власний біль так, як вміє. Вигадками, пошуками правди, щирістю та униканням головної теми. І це по-дивному мені відгукнулося. Щось було в історії Летиції таке рідне та болюче, що прочитала я цю книгу за вечір, але дібралася написати відгук лише два тижні потому.Химерно, дивно, але захопливо та справді близько. Ця книга відчувається на рівні чогось глибинного в душі. Вона прямо моя на сто відсотків, і це болісно. Ще більше болісно розуміти, що в наш час вона також відгукнеться багатьом. А чому – потрібно лише прочитати. Справді, варто брати цю історію і нічого не знати.Маленька Летиція боялася вовків та краю світу. Уявляла собі, що коли дійде до кінця села, то оступиться і впаде у провалля. Так і буде, кричала бабця. А там за краєм, там такі демони з пекучими язиками, вони тебе розірвуть, грізно волала вола, а Летиція від того нестямно плакала. Баба зрештою виявилася правою й умерла. За селом лежав білоруський кордон, а збоку – російський. І нічим іншим, ніж як чорним проваллям, ці два м’ясця не були. — Вельми романтично, — зауважив Князь.— Якщо матимеш час, знайди мене в наступному після наступного. Перше наступне я вже пообіцяла. Найбільше у світі я боялася, що мій батько мене ніколи не любив. Але він любив. Як вже він умів. Найбільше у світі я боялася, що я не люблю свого батька. Але я любила. Як я уміла. Раджу.#дегустація