beyond reanity

так, ну я проковтнула третю частину за 2 дні, і - класика - було б дуже добре стерти цю історію з памʼяті і прочитати знову 😭😭😭те що я в любові, в захваті, в екстазі ви вже знаєте, отут були відгуки на першу частину - "Одного разу розбите серце" і другу "Балада про недовго і нещасливо" 🌷АЛЕ!сьогодні поговоримо про те, чого мені не вистачило - емоційно та інформаційноне знаю як у вас, але в моєму серці історії закарбовуються на все життя тільки одним способом - через катарсис. а катарсис в книжковому випадку це коли тебе вивертає навиворіт риданнями і болем за героїв та шлях, який їм доводиться проходити (мазохізм 🤝)наприклад - Сковані. Ті, що співають у терні. фанфік по BTS Кьюріосіті (здається, таких істерик в житті в мене ще не було). трилогія Бартімеуса. трилогія Темні матеріїв мене є безліч серій, які я люблю - Четверте крило, Акотар, Божествені супротивники, Чудовиська істини і так далі, але через те, що я недостатньо страждала під час читання, через якийсь час сюжети та привʼязаності просто вивітрюються і залишається "ну так, мені дуже зайшло, але нічо не памʼятаю"))інакше кажучи, якщо ви попросите пересказати сюжет АКОТАРу, я згадаю лише загальні речі і декілька деталей, які закарбувалися картинками 🥲і ось у "Проклятті справжнього кохання" було стільки задатків для скла, для того, щоб розбити читачам серце, а потім зібрати і ніжно вилікувати, треба було лише докрутити вже існуючі події і опустити персонажів на самісіньке дно, щоб врешті підняти у космосі чомусь авторка зглянуласячомусь пожаліла свою аудиторіюі мені шкода))і фінал другої частини був набагато сильнішим, ніж всі випробовування третьоїодин з прикладів, обережно спойлер:коли Евеліна із втраченою памʼяттю знаходить у Джекса свого листа, в якому розказує собі ж про всі його злодіяння та застерігає довіряти, по драматургії був би логічним виток у "все пропало", тобто ситуація повинна була б значно ускладнитися і погіршитисянатомість, принцеса навпаки все згадує і впевнена в своєму коханні як ніколи)з іншого боку, я вже писала, що ця трилогія - казка для дорослих. і, можливо, вона просто витримала жанр та формат, щоб світ залишався магічним та добрим, а не бензопилою під ребраале енівей, це було прекрасно - в любові, в захваті, в екстазі, і я все ж таки сподіваюся надовго зберегти Євангеліну та Джекса на поличках своєї внутрішньої бібліотеки душіз сюжетних незакритих питань залишилось декілька, на всяк випадок також ховаю:🌷 як Джекс став таланом? як взагалі стають таланами? я була впевнена, що через дерево душ, але виходить що ні🌷 лінія Лали та її коханого дракона, що там трапилося? це була така сильна мотивація відкрити арку, що Лала аж двічі прокляла Євангеліну, але нам не розказали, що пішло не так - окрім припущень, що можливо памʼять про перше кохання виявилася не відповідним реальним почуттям🌷 Джекс безсмертний, а Євангеліна ні. як вони це вирішать?????🌷 ну і яблука :) цікаво в чому була ідея, але в цілому фінальна недосказаність мені підходить, було б гірше, якби про них нічого не сказали взагалі)Прокляття справжнього кохання - 10/10 🩷видавництво Vivatі боже дай мені наступну книгу якусь також супер класну, я тільки-но почала згадувати що таке читати взахльоб!

іспанська була моєю першою іноземною мовоюі поки в школі англійською викладали одне слово на тиждень, а подруга фанатіла від Rebelde Way, я вчила дивну нікому не потрібну абракадабру на курсах в 12-14 років просто так, бо мені подобалося, ну і якось легко йшлоа в 25 довелося вивчити англійську, бо отримала роботу з дистрибуцією контенту на америку, і тут типу або ти прикидаєшся що знаєш London is the capital of Great Britain, або досвіданіяну і я прикинулася - працюю в улюбленій компанії майже 8 років, а вони й досі не відають, що з англійською в мене біда 😁але ж буремне життя не проведеші зустріла анічка в свої 30 чилійця, рідна мова якого іспанська і стала іспанська мовою кохання, мовою експресії і всіх отих дивних популярних і не дуже пісень, від яких у людей (навіть нейтівів!) вʼянуть вухаале ніщо не стане на заваді танців під https://open.spotify.com/track/0vnzk4L0JyMODSqLp3pHwo?si=_GJG1BfRRBWfcrc5qi9fVg…о третій ночіі, певно, соромно зізнаватися, що Danzar Kuduro зайняв перше місце у моєму спотіфай врап 2025але якщо чеснотак похуйбо Її джерело енергії захоплює мої сенсориНіхто не може її контролювати, коли вона танцює, запаленаУ ній є та іскра, що спалює транзисториІ вона п’є еліксир, який запускає її мотори 💅💅💅#reanity_особисте

what does it mean to be alive? «Останнє кохання на Землі» (Perfect Sense) - драматичний фільм Девіда Маккензі, в головних ролях Єва Ґрін та Юен Мак-Ґрегор, 2011 рік, Британіяотже, що в нас дано:Шеф-кухар Майкл та епідеміолог Сьюзен зустрічаються в найгірший для людства час загадкової епідемії - коли одне за одним починають зникати одне почуття за іншим_______якщо вам було сумно - подивіться кіно, і стане ще сумніше, так працює Zentropa Production (привіт, фон Трієр 🫶)почитала критику - кажуть, фільм провалився в прокаті, і можу допустити через що:зазвичай фільми-катастрофи (а як це назвати інакше?) мають дуже потужний феєричний фінал, ну ось як наприклад затонув Титанік, і всі померлиабо Меланхолія - після неї я взагалі не могла декілька годин розмовлятипроблема артхаузу в його динамічності, точніше, її відсутностіЄва Ґрін як завжди неперевершена (вона мені, до речі, дуже нагадує депресивну версію Енн Гетевей), Юен Мак-Ґрегор чудово вписався в роль, знято гарно (як же я люблю ручну камеру!), ставки ніби підіймаються (відчуття втрачаються), але таке враження, що фільм закінчується до моменту катарсисуя очікувала, що буду ревіти в кінці як белуга, але мене не довели, просто стало невимовно сумно через те наскільки змінюється життя всього людства без біологічних данностей. ми тут страждаємо через якісь людські проблеми, але справжнє пекло починається, коли в тебе забирають змогу відчувати світ через звичні "прийомники тіла"терміново хочеться дивитися на дерева, торкатися квітів, пити улюблену каву, їсти тортики та обійматисядуже багато обійматисяі відчуватиі переживати не через те, що відчуваєш забагато, а за те, що можеш цього більше не відчуватиале виплакатися все ж таки не вистачило)а ще тут в саундреках усюди Макс Ріхтер, але я б сказала, що це скоріше екранізація його музики - якщо сприймати цей фільм так, то може навіть сподобатися :)#reanity_дивимось

я додивилася останню серію і скажу вам, що в останньому сезоні ідеально все! навіть підстаркуватий Бенедикт 😁історія попелюшки мене ніяк не розчарувала, нагадую свою улюблену фразу "яка різниця скільки разів їсти торт, якщо він улюблений" 🙂 тому, dearest gentle readers, заносьте мені якісні диснеївські адаптації, влізуть всі)) ну і пройдуся трошки по тому, що прям супер зайшло:🌸 СОФІ! ну яка ж вона гарна і як майстерно передала весь спектр персонажа через акторську гру на тоненькому) і харизма просто кайф, обожнюю, коли дивишся на людину і вона тобі прям ПОДОБАЄТЬСЯ - і мімікою, і рухами, і голосом, і внутрішнім наповненням🌸 Франческа для мене відкрилася з зовсім іншої сторони і, окрім того, що вона красуня, так ще й розвиток їй дали який крутий та обʼємний🌸 Пенелопа! от наскільки мене дратував її сезон, аж прям нудило, настільки вона якась приємна та гарна (бляха, та вони всі гарні!!!) в своїй новій ролі місіс Бріджертон 🌸 Вайолет - тут навіть нічого казати не треба) обожнюю її і дай мені боже сил та грошей в цьому віці (58 років!) виглядати так неперевершено і гаряче🌸 як і королева в її 55!!! нагадую, що я фанатка сезону "Королева Шарлотта", і тепер все повʼязане з нею в мене проходить через серце ❤️‍🩹 на сьомій та восьмій серії плакала на кожному їхньому діалозі з Леді Денбері 😭🌸 антагоністки - вогонь! Елоїза - любов! навіть мала трошки противна Гіацинт все одно дуже влучно лягла у весь цей хаос, як і Грегорі - сподіваюсь, актор виросте гарним, бо є питаннячка)))🌸 дуже зайшло як багато екранного часу дали другорядним персонажам-прислузі, особливо домоуправляючим родини Бріджертонів та Фезерінгтонів. а служниця без руки як персонажка то взагалі окреме вау, якась чарівна прикраса серіалу)🌸 ну і наостанок - нова фрейліна королеви, а також кузена Джона, а також містер Андерсон, а також Пруденс, а також поява ЕНТОНІ ТА КЕЙТ - мені не було про що мріяти більше))короче, ставлю історію Бенедікта та Софі на одну поличку з другим сезоном і радію, що мені в цьому житті зайшло хоча б щось, окрім from enemies to lovers 😁але серце віддаю Шарлотті - не думаю, що щось здатне посунути це кохання та біль з мого внутрішнього пʼєдесталу 💔#reanity_дивимось

ви вже певно знаєте, що вночі було інтервʼю з Сарою Дж. Маас, де вона анонсувала вихід нового АКОТАРУ… точніше, двох! 😱а декілька годин тому зʼявився пост в інстаграмі: Я б хотіла мати слова, щоб висловити, наскільки я вдячна - справді, глибоко, безмежно вдячна - за можливість поділитися з вами цією новиною. 💙💗Уже за кілька коротких місяців ACOTAR 6 і 7 будуть вашими!!!Я знаю, як довго ви чекали. Я знаю, як багато ці персонажі для вас значать. І я також знаю, що ці історії заслуговують на більше, ніж швидкість і дедлайни. Вони заслуговують на мою найкращу роботу. Вони заслуговують на правильний момент.Коли цей момент настав, те, що, як я думала, буде однією книгою… дуже швидко стало чимось іншим 😭Історія просто продовжувала розростатися, і я більше не могла чекати, щоб поділитися хоча б частиною з вас!!ДЯКУЮ за ваше терпіння! ДЯКУЮ за вашу пристрасть! ДЯКУЮ за те, що ніколи не дозволяєте цьому світу згаснути!!! 🌙✨Для мене велика честь, що ви завжди приймали Прітіан як свій власний світ. Я щиро сподіваюся, що для вас це відчуватиметься як повернення додому - так само, як для мене. 💖🎶💖27.10.202612.01.2027 так що можна вже готуватися згадувати сюжети попередніх 5ти частин :)і, здається, всього в серії буде +4 книги, тобто сумарно 9)

If you want the ultimate, you gotta be willing to pay the ultimate price.It's not tragic to die doing what you love. я та дивна людина, яка думала, що подивилася про серфінг майже все - Riding giants, Surf's Up, Soul surfer, серіал про гігантські хвилі в Назаре 100 foot wave (і навіть написала Макнамарі), але виявилося, що пройшла повз супер мейнстрімовий фільм "На гребені хвилі" (Point break) 1991 рокувиправляюся!отже, що в нас дано:у Лос-Анджелесі банда зухвалих грабіжників у масках екс-президентів США вже три роки чистить банки, і ніхто не знає хто це та звідкиодного дня у ФБР влаштовується молодий відмінник Джонні Юта, який майже з порогу отримує в напарники ветерана кримінального відділу з крейзі ідеєю, що грабіжники банків - серфериі для того, щоб перевірити цю теорію, Джонні доводиться вписатися в серферську тусовку______так, ще раз підкреслю, що фільм не нішевий, тому серфінг тут показано приблизно так само, як я б знімала кіно про футбол, знаючи лише що 22 людини знаходиться на полі та бігає за мʼячем 😁тому дивитися треба не на спорт, а на молодих Кіану Рівза в ролі агента ФБР та Патріка Суейзі в ролі Боді - ватажка серферів) вони супер кайфовий акторський дует в цій історії, і якщо казати про хімію взаємовідносин не тільки в романтичному контексті, то це класний прикладще з цікавого - фільм зняла жінка! Кетрін Біґелоу, яка була одружена з Джеймсом Камероном з 1989 по 1991 рік, отакоїсерфінгом вона ніколи не займалася - я перевірила, - тому питання чому Джонні через 2 тижні тренувань витворяє те, що я не роблю після двох років життя в Португалії в мене відпадає)) в цілому, класна екшн історія про дружбу та обовʼязок, і як важко обирати те, що треба, коли на кону стоять людські стосунки. і хоча остання сцена біля океану (коли отой шторм прийшов раз в 50 років) мені не сподобалася своїм занадто патетичним діалогом та зверхньою акторською грою, сам фінал - топ, арки персонажів закрилися як і треба у хорошому справедливому кіно для широкого глядача, бо цей самий сюжет авторською режисерською рукою можна було б реалізувати набагато жорсткіше :)ps fun fact - слово «fuck» лунає під час фільму 105 разів. виходить, fun fuckt 😁

progress vs regress останні два місяці в мене період, який сильно випробовує терпіння, бо серфінгу в житті більше, ніж будь-коли, а катаюся я при цьому просто жахливо друг подивився на мене вчора і сказав, що в мене стійка зараз гірша, ніж півтора роки тому - ось настільки все погано 😁але я сіла покопатися-подумати в який момент все поламалося, і прийшла до насправді логічних висновків:🌊 в якийсь момент я почала ставати сміливішою і ходити в складніші умови. спочатку було страшно до усрачки, мова йшла не про те щоб хвилі ловити, а про виживання просто сидячи на лайнапі (якщо догребла)🌊 потім мене задовбало виживати, і я почала плавати туди-сюди в пошуках правильного позиціонування, щоб хоча б зігрітися, бо взимку в океані супер холодно. ви б бачили мої перелякані очі, коли випадково спіймала свій перший оверхед! це хвиля, вище за людину зростом (добре, що я невисока))))🌊 а коли через деякий час стався другий оверхед, третій... я подумала, що всьо, нарешті, ось він новий рівень, і тепер весь океан мені по коліно. як результат - по коліно виявилося навіть забагато, бо мозок почав думати, що це ізі катка, можна навіть не грести, щас борд мене сам покатаєну а борд сказав іди в сраку, і я просто перестала ловити будь що🌊 потім стався серф кемп в Марокко (найкраща подорож в моєму житті, сіріуслі), і там я серйозно була налаштована левел апнутися, бо камон, дві сесії в день, комфортні умови, супер довгі хвилі - треба бути інвалідом, щоб не прокачатисячи варто казати, що за тиждень серфінгу я спіймала десь 6-7 хороших хвиль? 😁 🌊 далі я повернулася і одразу спробувала вигуляти в океані свою улюблену коротку дошку, яка мені ще не по рівню. тобто в період, коли анічка "втратила всі навички", вона йде в воду з екстрім серф бордом ✌️жіноча логіка непереможна)🌊 ну і в результаті маємо що маємо - очікуючи від себе лінійного прогресу вгору, я регресую, бо попередній рівень здається занадто легким, новий - занадто складним, океан не пробачає зверхності, дошка - недопрацюванняа я не пробачаю собі кожну пропущену хвилю 🙃єдине, що тішить, це факт синусоїдальності будь-яких процесів - я вже була "на дні серферських скіллів", і знаю, що це не назавждиа ще знаю, що якщо продовжувати систематично щось робити - прогрес неминучийтому продовжую вірити в свою теорію про 10к годині лізти в океан о 7 ранку, коли за вікном темно та злива - дискомфорт це невелика ціна за ейфорію, навіть якщо зараз вона стається рідше 💙ps користуючись нагодою, покажу вам трошки фотографій з серф тріпу - якщо ви колись думали поїхати - збирайте валізи, не пошкодуєте)#reanity_surfing

сходила на Буремний перевал і готова відкрити портал у пекло - мені зовсім не сподобалося))для протоколу - книгу не читала, інші екранізації не бачила, а тому дивилася з чистого неупередженого листаотже, що в нас дано:Гіткліфф - сирота (до речі, малого грає Оуен Купер, малий з "Adolescence"!), якого містер Ерншо приводить до свого маєтку і починає ростити разом із своєю донькою Кетрінміж дітьми виникає дуже сильний емоційний звʼязок, який тягнеться рокамиале соціальна нерівність та борги батька змушують Кетрін вийти заміж за заможного Едгара Лінтона, хоча вона зізнається служниці, що кохає Гіткліффаображений і принижений, Гіткліф зникає, а повертається багатим і одержимим помстою________я дивилася фільм в кінотеатрі англійською з португальськими субтитрами, і страждати почала як тільки почула, що то британська)) це не до мінусів картини, але напрягатися довелося знатно)далі перші хвилин 20 чи 30, коли Кетрін та Гіткліфф малі, я відверто кайфувала від дітей-акторів, вони прям обидва якісь неймовірні, особливо дівчинка з її очами та посмішкою (в такі рідкі моменти аня хоче дітей))але потім, коли персонажі виросли, все почало потроху розвалюватисяякий це час? яка епоха? яке середовище? по стилістиці перша частина відповідає 18-19 століттю - маєток, угіддя, служниці, коні, карети... але коли Кетрін переїжджає до чоловіка, в історію вриваються якісь супер сучасні наряди, ЧЕРВОНІ СОНЦЕЗАХИСНІ ОКУЛЯРИ, стрази, якісь дивні американські казкові пейзажі, і я взагалі не розумію де знаходжусякостюми та кадри (особливо вайдшоти) дійсно неймовірно гарні - всі ці сукні, що розлітаються, компліментарні кольори, деталі, але відчуття, що всі так вклалися в естетичну частину, що забили на глибину та драму, настільки все це перетягує ковдру на себезараз ви мене пристрелите, але хімії я не побачила. і елорді взагалі мені не краш, і емпатії до нього я не відчула 🥲більше того, він був досить норм чоловіком, пішов заробляти гроші, повернувся через 5ть років до жінки яку кохає, в них там почуття якісь, стосунки таємні починаютьсяі коли вона каже сорі, все ж таки ні, не можу, він перетворюється на якусь хвору людину, яка творить хуйню з сестрою чоловіка Кетріні якщо сцена під кодовою назвою "мені продовжувати?" дійсно класна, то те, що він витворяє далі, мені дуже дивно, і не тому що я маю щось проти поламаних особистостей чи травм в драматургії, а тому что ці його здвиги почали вилазити для мене нізвідки. я не побачила ніяких передумов і ніяких дзвоників, які б розвинулися в те, що ми отримали на екраніну і що мене, певно, найбільше вибісило, це музика. в нас жорстка, досить темна драма про поламане, нездорове кохання, а грає щось типу тейлор свіфтя люблю тейлор і не маю нічого проти неї, питання суто доречності, але якщо це була спроба контрапункту, то вона провалиласякороче, задоволення я отримала тільки завдяки неймовірно гарній Марго Робі та стоп кадрам з дивовижно художньою композицією - оператору можна подаватися на оскар)а вам як? ставте єдинорожку, хто в захваті, і гарбуза, якщо вам також не зайшло)

мені тут нещодавно нагадали про супер імбовий мультик мого дитинства, і я така бліін треба передивитися бо колись вдома була касета яку я задивилася до дір - я навіть 25+ років потому памʼятаю деякі кадри! отже, що в нас дано:на острові живе колонія мурах яка все літо організовано запасає їжу на холодну пору рокуот тільки спочатку вони її збирають для зарозумілої саранчі, яка приходить як бидло відібрати весь врожай, а вже потім для себеФліп - типовий мураха невдаха. в нього купа інноваційних ідей, які нікому нафіг не потрібні, але останньою краплею стає момент, коли він випадково відправляє всі зібрані для саранчі харчі в озероі принцеса колонії відправляє його на пошуки інших комах, які б допомогли зібрати мурахам нову данину, бо якщо узурпатори повернуться і не отримають своє, все пропало___________якщо чесно, я була супер здивована побачити рік релізу 1998, бо анімація просто топ - а ви рідко почуєте це від мене стосовно піксарівських мультиків)) але вони зробити тут таких прикольних персонажів, що милота аж до сміху) а якщо дивитися в оригіналі, то ще кайфовіше почути голоси - як гусінь смішно розмовляє з французьким акцентом або як тараторять тарабарською жуки-близнюки) певно в дубляжі повторили щось схоже, але завжди класно почути першочергову реалізаціюі ще, якщо будете дивитися, зверніть увагу на дотепно продумані деталі інтерʼєрів - наприклад, глядацькі місця у цирку жуків це пластиковий контейнер для льоду і упаковка з-під печива, арена - ремінь, а "гітара" саранчі - пивна відкривашка)) ну і головне для тих, хто в темі: давай уявимо, що це насіння 🙂ps я не знаю яка правильна назва мультика, бо в оригіналі це Bug's life, у вікіпедії це Життя мурах, а на постері Пригоди Фліка, тому вбивайте в пошук все підряд))

я знайшла свою римську імперію 🩷 думала яку книгу взяти в серф кемп «на всяк випадок» - прочитала за 3 дні і з таким кайфом, ніби сама потрапила у казку отже, що в нас дано: Євангеліна Фокс вірить в магію, справжню любов та «жили довго і щасливо». вона вже зустріла кохання своєї мрії - Люка, але за день до того, як оголосити всім про їхні стосунки, дівчина дізнається про заручини Люка з її зведеною сестрою МарісольЄвангеліна не вірить, що коханий зрадив її, та вважає, що його зачарували, а тому звертається по допомогу до міфічного талана Принца Сердець, щоб врятувати та повернути своє омріяне «назавжди разом» проте не дарма легенди кажуть, що угоди з міфічними істотами ніколи не закінчуються нічим добрим ____я знову експериментувала з улюбленою рулеткою «купи книгу наосліп не читаючи опис», і відчуття ніби виграла в лотерею)) історія просто неймовірна 🥹 по перше, вона дуже гарна 🩷описи місць, де відбуваються події - крамнички, палаци, сукні, тканини, дерева, вулиці, їжа, лор - уява настільки добре працює що ти реально ніби у фантастичній казці для дорослих, я б дуже воліла опинитися в цьому світі і побачити таку красу на власні очі (мені це було гарніше навіть за АКОТАР)по друге, в цій історії взагалі нема нічого 18+, вона настільки романтична, ніжна та дівоча, настільки пронизана дуже близьким мені «принцесним коханням» та мріями про звʼязок на все життя, що я просто танула на кожній сторінці, і ніякий пристрасний секс для цього не був потрібен 🙂 по третє, я не можу розвидіти і перестати прокручувати цю думку:«Вона переконувала себе, що чинить так через кохання. Але це було не зовсім правдою. Її вибір не ґрунтувався на любові, вона йшла на компроміс із совістю, тому що жадала кохання. Хлопець не був її слабкістю, нею було кохання. Навіть не саме почуття, а уявлення про нього» по четверте - я просто в захваті від того, що між героями, яких ти мрієш побачити разом, відбувається що завгодно, тільки не шаблонне кохання. це серія - трилогія, а я навіть й гадки не маю, чи будуть вони разом 🙃 ну типу як повинні, але оце магнітне тяжіння + супер класні діалоги зі шпильками + неоднозначна ієрархія + абсолютна відсутність будь якого бруду мене просто перетворюють на одне велике безкінечне маршмеллоу я так мріяла дочитати і подивитися арти в пінтересті, але виявилося, що ніякі ілюстрації не йдуть в порівняння з тими образами, які намалювала моя голова 😌тому починаю другу книгу і продовжую свою чарівну подорож 🥰 і о боже як же я люблю, коли історії викликають так багато тепла та любові)Одного разу розбите серце - 1000/10ps для тих, хто в темі - тепер яблука це мої улюблені фрукти))