сходила на Буремний перевал і готова відкрити портал у пекло - мені зовсім не сподобалося))для протоколу - книгу не читала, інші екранізації не бачила, а тому дивилася з чистого неупередженого листаотже, що в нас дано:Гіткліфф - сирота (до речі, малого грає Оуен Купер, малий з "Adolescence"!), якого містер Ерншо приводить до свого маєтку і починає ростити разом із своєю донькою Кетрінміж дітьми виникає дуже сильний емоційний звʼязок, який тягнеться рокамиале соціальна нерівність та борги батька змушують Кетрін вийти заміж за заможного Едгара Лінтона, хоча вона зізнається служниці, що кохає Гіткліффаображений і принижений, Гіткліф зникає, а повертається багатим і одержимим помстою________я дивилася фільм в кінотеатрі англійською з португальськими субтитрами, і страждати почала як тільки почула, що то британська)) це не до мінусів картини, але напрягатися довелося знатно)далі перші хвилин 20 чи 30, коли Кетрін та Гіткліфф малі, я відверто кайфувала від дітей-акторів, вони прям обидва якісь неймовірні, особливо дівчинка з її очами та посмішкою (в такі рідкі моменти аня хоче дітей))але потім, коли персонажі виросли, все почало потроху розвалюватисяякий це час? яка епоха? яке середовище? по стилістиці перша частина відповідає 18-19 століттю - маєток, угіддя, служниці, коні, карети... але коли Кетрін переїжджає до чоловіка, в історію вриваються якісь супер сучасні наряди, ЧЕРВОНІ СОНЦЕЗАХИСНІ ОКУЛЯРИ, стрази, якісь дивні американські казкові пейзажі, і я взагалі не розумію де знаходжусякостюми та кадри (особливо вайдшоти) дійсно неймовірно гарні - всі ці сукні, що розлітаються, компліментарні кольори, деталі, але відчуття, що всі так вклалися в естетичну частину, що забили на глибину та драму, настільки все це перетягує ковдру на себезараз ви мене пристрелите, але хімії я не побачила. і елорді взагалі мені не краш, і емпатії до нього я не відчула 🥲більше того, він був досить норм чоловіком, пішов заробляти гроші, повернувся через 5ть років до жінки яку кохає, в них там почуття якісь, стосунки таємні починаютьсяі коли вона каже сорі, все ж таки ні, не можу, він перетворюється на якусь хвору людину, яка творить хуйню з сестрою чоловіка Кетріні якщо сцена під кодовою назвою "мені продовжувати?" дійсно класна, то те, що він витворяє далі, мені дуже дивно, і не тому що я маю щось проти поламаних особистостей чи травм в драматургії, а тому что ці його здвиги почали вилазити для мене нізвідки. я не побачила ніяких передумов і ніяких дзвоників, які б розвинулися в те, що ми отримали на екраніну і що мене, певно, найбільше вибісило, це музика. в нас жорстка, досить темна драма про поламане, нездорове кохання, а грає щось типу тейлор свіфтя люблю тейлор і не маю нічого проти неї, питання суто доречності, але якщо це була спроба контрапункту, то вона провалиласякороче, задоволення я отримала тільки завдяки неймовірно гарній Марго Робі та стоп кадрам з дивовижно художньою композицією - оператору можна подаватися на оскар)а вам як? ставте єдинорожку, хто в захваті, і гарбуза, якщо вам також не зайшло)