Вся хата в списках того, що треба зробити й взяти з собою (я тривожний подорожній), в ноутбуку купа початих перекладів, один з яких треба закінчити до від'їзду, а решту взяти з собою (відійшла, дописала в список: файли на Гугл Диск, на пошту собі, в ТГ в збережені), на плиті варення, яке варю в мамин спосіб — до кипіння, 5 хв, дати вичахнути, повторити, доки не набридне (Марусія унюхала малину й застрибнула на стіл, де зазвичай ставлю її улюблені оладки з малиною — оладок не знайдено, Марусія зависла), але дещо я таки завершила і викреслила зі списку, ура. Наприклад, правки до Толкіна. Це було чудово, цікаво і корисно.Читаю збірку оповідань Ширлі Джексон — здається, єдиний пункт, де збіглися наші смаки зі Стівеном Кінгом. Його я дуже люблю читати, але те, що читає він, на 80 % для мене нецікаво або бісить :) Тільки от я забула, які в неї сумні оповідання. Ну що ж тепер, дочитаю.Завтра останній спокійний день в селі (ну відносно, ну і ттт), потім справи в Києві, а потім ту-ту. Прислали з фіолетових апартаментів, які я забронювала в містечку, де живе дитина, фіолетовий гайд по апартаменту і містечку. Фіолетовим по фіолетовому. Прочитати не змогла, але це дуже мило.Пішла далі трукрайм фігачити, тільки він і заспокоює.
#дочитала "Правдиву історію" Лукіана в чудовому, якщо ви сумнівалися, перекладі Назара Ващишина. Тут, звісно, можна написати дифирамб, рівний за обсягом книзі, але не дозволяє битва з роботою і врожаєм. Тому коротко:Усі три твори в збірці — це сатира і пародія на різні сучасні Лукіану жанри й авторів (спойлер: включно з ним самим), і, мабуть, можна насолодитися ними більше, якщо ці алюзії можеш знайти сам, а не прочитати про них у примітках. Але оскільки примітки є — навіть з такими напівзнаннями, як у мене (чи на чверть знаннями, чи на 10 % — не знаю, як поміряти :)) насолодитися таки доведеться можна.Мені найбільше сподобалася власне "Правдива історія", бо її об'єкти знущань (Геродот і, мабуть, Одіссея?) мені більш-менш знайомі, на відміну від античних філософських творів, які мене судом не засудять читати. Але пародію — з нашим задоволенням. Особливо приємно почитати Лукіана після Плутарха, як palate cleanser від моралізаторства останнього :)Ну і, як я вчора писала, це просто ржака. Кажуть, скоро буде нове видання в "СіС" з якимись додатковими творами, доведеться ж і його купляти, а.Все, назад до срібних копалень.
#статистика місяця хаотичного читання. Дракон на фото демонструє підсумки за пів року (гудрідз пише 80+, але є підозра, що він деякі книжки порахував двічі), а за червень так:Прочитано: 14, з них ще і два комікси.Мова: 8 українською, 6 відповідно англійською.Носії: 6 аудіо, 8 паперових. Щось тут не те, бо я дочитала як мінімум одну книжку в електронці, але то таке.Жанри: 2, як було сказано, комікси, 3 фентезі, 3 трилери, 2 нонфіки, якщо вважати Плутарха нонфіком, 2 просто література, 1 любовний роман ой холера, забула другу Сару Гудмен записать, 2 любовних романа, зараз виправлю цифри вище 😁Країни: 7 США, 1 Україна, 1 Великобританія, аж 3 Польщі, 1 Греція, 1 Франція.Перечитувала: 5.З #ПолиціГаньби— 8, і на цьому закінчується ця ітерація; наступна - в серпні, після повернення.Найкраща книжка місяця — "Вежа Блазнів" Сапковського.Найгірша — The Newlyweds Secret, давно такої лажі не бачила.Підсумки так собі, але літо то є літо. Залишилося витримати два дні екстремальної спеки, один неекстремальної, а тоді вже і похолодає. На сьогодні маю амбітний план відправити людям книжки й купити Марусії молока, поки не жарко. Ну тобто поки жарко, але не пекло :)Уперше за довгий час мені не треба нічого вичитувати, а треба тільки перекладати, чим і займуся.
Попередній пост вийшов з затримкою, бо відправляла великий файл в чаті ТГ, а він тільки по черзі вміє вантажити. Тож я вже відправила козине фентезі й чекаю відповіді по робочих питаннях, а поки що повідомляю, що вчора #дочитала ще і першу книжку з трилогії Дністрового, з якої раніше читала тільки другу — "Пацики".Це, як і більшість Жаданових романів і оповідання, книжки про мій час, але інший світ. Він достатньо відрізняється від мого, щоб мені було цікаво читати, і при цьому ходив досить близько, щоб я його впізнавала й могла оцінити правдивість. Але про всяк уточню — цей світ ще далі, ніж Жадан, тут реальний кримінал і всякі противні речі, тому читайте обережно, якщо для вас це тригер.А правдивість стовідсоткова. І навіть коли героя-оповідача уводить в пафос, цей пафос саме такий, який міг бути в людини його віку, його часу і його ситуації.Буду читати наступні книжки, але не просто зараз. З #ПолиціГаньби залишилися тільки Ходячі, яких я сьогодні закінчу, звісно ж, але нову полицю буду робити після повернення, зараз нема сенсу — за 10 днів я не прочитаю 12 книжок і не потягну їх з собою. Тож читатиму шопопало, залишайтеся на зв'язку, щоб знати, шо саме мені попало 😁
#дочитала "Не забувай писати" Сари Ґудмен Конфіно (нагадую, що українською вона теж є, обкладинка така сама).Це, як я і писала, дуже милий любовний роман чи, мабуть, радше роман дорослішання, в якому є всі традиційні тропи — бунт проти батьків, несподівані друзі, другий шанс тощо, — нема нічого несподіваного, але є також приємний, не дратуючий тон, цікаві декорації (єврейська громада НЙ і Філадельфії ранніх 60-х), не зовсім пласкі персонажі й почуття гумору (не "ой, я лусну!", але ви скоріш за все усміхнетеся, і навіть не раз).Словом, коли ця аудіокнига закінчилася, і Одібл почав мені програвати фрагмент рекомендованої — це виявився інший роман Сари Ґ-К, і я пішла в Kindle Unlimited, пересвідчилася, що вона там є разом з аудіо, і взяла. Цей (Behind Every Good Man) поки що більше схожий на "Неймовірну місис Мейзел", хоча тут якраз не євреї (нібито, я ще не дуже розібралася).Також я прочитала вчора 7 том "Казок", окремо не буду писати про нього, просто підтверджу, що все прекрасно, як завжди, — особливо переклад Ярослави Стріхи. Далі в нас за планом "Водоспад спасіння" О'Коннора — продовження "Зорі морей", яку вважаю однією з найбільше недооцінених книжок легкого жанру. Але тут перекладач інший, продовження рідко бувають гідними перших частин, тощо тощо. Словом, побачимо.
У Римі він спочатку поводився обережно, не квапився займати державні посади, через що ніхто не звертав на нього уваги, до того ж йому нерідко доводилось вислуховувати звичайні й поширені серед римського простолюддя лайливі слова: «грек», «учений».
Вміли ті римляни образити людину.Отже, я #дочитала чи доперечитала перший том Плутарха. Як завжди, дуже сподобалася передмова, зокрема тейк про те, що це не Плутарх писав про найбільш знаменитих римлян і греків, а вони найбільш знамениті тому, що про них писав Плутарх.Сподівалася, що в українському перекладі так звані дотепи Ціцерона й Демосфена будуть дотепнішими, але ні. Судячи з усього, вони просто були не найкращими стендаперами, ну або моє почуття гумору якесь неантичне. (І тут згадалося: на лекції професор показує нам слайд з фронтону храма Медузи (насправді Артеміди) в Керкірі (до речі, навіть не мріяла тоді, що колись побуваю на Корфу — а це була наша остання передвоєнна відпустка), ми починаємо реготати, і професор каже: "Ви смієтеся, тому що ви елліни!". Убийте не пам'ятаю, як він це ув'язав).Також дуже допомагає пам'ятати, що він писав не історичні життєписи, а повчальні — дякую каналу Вправки зі стилю, який дуже своєчасно дав посилання на пост наукового редактора 3 тому Решту томів дочитуватиму після повернення, як і інші продовження серій, а поки що залишилося два комікси - товстий і тонкий, і два романи — товстий і тонкий, і два тижні до від'їзду, плюс купа роботи, плюс вишня дозріває, словом, побачимо, хто переможе.
♻️ довгочит про ставлення до правок, але з боку редакторки.на каналах перекладачів я регулярно натрапляю на запитання про те, як реагувати на правки. а особливо коли ти перекладач-початківець і ще не намацав алгоритм роботи.1⃣ найперше, що хочеться підкреслити: не варто сприймати правки близько до серця або ж брати їх на свій карб. під час редагування моя головна мета полягає в тому, щоби покращити текст наскільки можливо, а не в тому, щоби переписати його під себе, тицьнути носом у помилки, самоствердитися чи поставити під сумнів професіоналізм перекладача. і як людина, яка й сама трохи перекладає, я добре розумію, наскільки важко й навіть боляче дивитися на червоний текст після того, як днював і ночував із ним тижнями чи місяцями, після того, як перебрав у голові десятки варіантів, а потім редактор прийшов і переписав. окремо зауважу, що далеко не кожна правка = помилка. як на мене, найчастіше правки стосуються ритму, стилю, милозвучності, логіки або ж просто спроби знайти влучніше формулювання. усе-таки переклад — не математика, тож існує не один правильний варіант, а декілька однаково робочих. 2⃣ відповідно — другий і надважливий пункт: не соромитися казати редакторові прямо, що саме та, зокрема, чому вам не подобається. пошук компромісів — невід'ємна частина нашої з перекладачами роботи. подекуди доводиться по кілька днів перебирати варіанти в пошуках підхожого для обох — і це нормально! (однак, звісно, впиратися до останнього теж не варто, бо дедлайни не гумові🗿). також особисто від себе додам, що значно легше працювати з перекладачем, який у лоб напише: «оце мені не подобається, краще так чи так». тоді я матиму від чого відштовхуватися далі й чіткіше розумітиму вподобання людини.3⃣ третє: велика помилка вважати, що лише перекладачі бояться редакторів! 🍁 щоразу, починаючи співпрацю зі ще незнайомим перекладачем, я так само хвилююся: чи сподобається йому результат; чи не образиться він на велику кількість правок; чи не подумає, що я хотіла зачепити, а нормально сприйме примітки й зауваги; чи влаштує його мій стиль спілкування. і ще безліч усякого й також немало дурничок, через які насправді не варто перейматися, але ж вони все одно крутяться в голові! тож усі ми люди зі своїми бзиками — не варто про це забувати.4⃣ і четверте, найсолодше: потрібно одне одного хвалити. це ж так приємно й додає мотивації, скажіть? якщо чесно, грішу 🫣я часом просто забуваю відзначати моменти, які мене особливо вразили. у потоці роботи, коли тут тре відредагувати, там узгодити, а потім вичитати, усе й одразу летить до рук, іноді важко спинитися й оцінити, як уміло перекладач викрутився в тому чи тому місці. буває, усвідомлення доходить десь аж на N-ній вичитці. і все-таки похвала вкрай цінна — і для просто комфортної співпраці, і для стосунків між перекладачем та редактором.я вважаю, найздоровіше ставлення до правок починається із уже банальної, проте важливої думки: ми всі працюємо не проти одне одного, а на один текст, і редактор не приходить ламати переклад, а перекладач не зобов’язаний мовчки ковтати кожну зміну.
А в цілому вчора був якийсь день не те щоб Блума, а всякої хєрні місцевого масштабу, з тих, які змушують замислитися, чи правильно обрала професію і чи не краще піти жити в гори, не залишивши адреси нікому :)Але працювати все одно треба, тому коротко про те, що я #дочитала."Пам'яті усіх слів", 4 частина Меекханського циклу Веґнера — як і було обіцяно, набагато краще за попередню, стає трохи зрозумілим загальний задум, і навіть з'являється, хоч і ненадовго, мій улюблений рудий лейтенант.Ghostewriter by A.R. Torre — хороший, навіть не знаю, трилер? Ну щось таке. Знаменита авторка любовних романів дізнається, що скоро помре (це буквально перша сторінка, але про всяк випадок прикрию), і наймає свою конкурентку гострайтити за неї роман про її життя. Калевалу і Плутарха вчора не читала :( сил вистачило тільки на трилер (інший, який через 5 днів здавати в бібліотеку, а я ще тільки 60% прочитала, треба налягти на нього).Пішла далі перекладати трукрайм з другої серії, бо на першу нема матеріалів, і я досі не знаю, кого там, власне, вбили. І чи вбили.
Відкараскалася від роботи з основної роботи на вихідні, буду робити халтури :)А чи знали ви, що в першій чернетці "Керрі" не було всіх цих псевдоуривків зі статей, інтерв'ю з тими, хто вижив, тощо? Кінг, власне, писав оповідання, які він тоді, як відомо, продавав в різні плейбої і пентхаузи, щоб оплачувати рахунки. Написав три сторінки, не сподобалося, викинув. Табіта витягла з кошика, сказала - пиши далі. Кінг сказав: я не можу писати про дівчат-підліток, я хлопчик. Табіта сказала, що допоможе, і допомогла.Але це все теж досить відома історія, а в ітозі написав він 88 сторінок через один інтервал з вузькими берегами (щоразу, коли авторка про це пише, я згадую книжки Фоліо). На оповідання багато, на роман мало. І от тоді Кінг дописав всі ці класні вставки. І прекрасно, що дописав! "Керрі" — один з моїх улюблених романів у Кінга і теж один з перших, які я прочитала, і пам'ятаю, що саме ці мокументарі одразу привернули увагу.А авторка книжки, яку я перекладаю, Керолайн Бікс, зробила ще цікавіші відкриття, коли порівнювала видану книжку з рукописами в архіві, але їх я вам спойлити не буду :) Те, що я вище розповіла, — це з інших джерел, хоча в "Монстрах з архіву" ця історія теж є.
І знову про питання швидкості перекладу і халтуру.Я, нагадую, перекладаю зараз про американський футбол. Про який я нічого не знаю (точніше, не пам'ятаю, бо це не перший раз — просто, на щастя, ми з ним зустрічаємося дуже рідко). Усі терміни мені треба шукати, гуглити. Дивитися відео 2-3 рази, щоб зрозуміти, що відбувається. І ще враховуємо, що приблизно половина реплік - це репліки коментаторів. Ви коментаторів чули, українською завжди все розумієте, що вони кажуть навіть про знайомий вам вид спорту? Ну от. А половина з іншої половини реплік - це гравці і тренери коментують старі матчі. Це ще гірше.Так от до чого я все це — я перевірила, і я за годину перекладаю ВДВІЧІ менше, ніж навіть коли роблю сраних Кауліців, які говорять усі одночасно, оригінал здебільшого німецькою тощо тощо. Але там нема нічого складного чи того, що я не знаю. Я відкриваю кілька разів за серію вікіпедію, щоб перевірити географічні назви, назви фільмів, імена зірок тощо — і все. Решту часу я просто без зупинок і заминок набираю текст і тихо ненавиджу Кауліців.А колись я знала англійську приблизно як зараз правила американського футболу. Ну окей, не настільки погано, але все ж таки було чимало фразеологізмів, реалій, сленгу, які мені треба було гуглити або шукати в словнику. І звісно, тоді не йшлося про такі обсяги, які я можу робити зараз. От і все. Це весь секрет. Просто я роблю все це дуже давно і все вже давно нагуглила :) І у всіх так є або буде з досвідом і згодом.
TGLIST.COM.UA
