♻️ довгочит про ставлення до правок, але з боку редакторки.на каналах перекладачів я регулярно натрапляю на запитання про те, як реагувати на правки. а особливо коли ти перекладач-початківець і ще не намацав алгоритм роботи.1⃣ найперше, що хочеться підкреслити: не варто сприймати правки близько до серця або ж брати їх на свій карб. під час редагування моя головна мета полягає в тому, щоби покращити текст наскільки можливо, а не в тому, щоби переписати його під себе, тицьнути носом у помилки, самоствердитися чи поставити під сумнів професіоналізм перекладача. і як людина, яка й сама трохи перекладає, я добре розумію, наскільки важко й навіть боляче дивитися на червоний текст після того, як днював і ночував із ним тижнями чи місяцями, після того, як перебрав у голові десятки варіантів, а потім редактор прийшов і переписав. окремо зауважу, що далеко не кожна правка = помилка. як на мене, найчастіше правки стосуються ритму, стилю, милозвучності, логіки або ж просто спроби знайти влучніше формулювання. усе-таки переклад — не математика, тож існує не один правильний варіант, а декілька однаково робочих. 2⃣ відповідно — другий і надважливий пункт: не соромитися казати редакторові прямо, що саме та, зокрема, чому вам не подобається. пошук компромісів — невід'ємна частина нашої з перекладачами роботи. подекуди доводиться по кілька днів перебирати варіанти в пошуках підхожого для обох — і це нормально! (однак, звісно, впиратися до останнього теж не варто, бо дедлайни не гумові🗿). також особисто від себе додам, що значно легше працювати з перекладачем, який у лоб напише: «оце мені не подобається, краще так чи так». тоді я матиму від чого відштовхуватися далі й чіткіше розумітиму вподобання людини.3⃣ третє: велика помилка вважати, що лише перекладачі бояться редакторів! 🍁 щоразу, починаючи співпрацю зі ще незнайомим перекладачем, я так само хвилююся: чи сподобається йому результат; чи не образиться він на велику кількість правок; чи не подумає, що я хотіла зачепити, а нормально сприйме примітки й зауваги; чи влаштує його мій стиль спілкування. і ще безліч усякого й також немало дурничок, через які насправді не варто перейматися, але ж вони все одно крутяться в голові! тож усі ми люди зі своїми бзиками — не варто про це забувати.4⃣ і четверте, найсолодше: потрібно одне одного хвалити. це ж так приємно й додає мотивації, скажіть? якщо чесно, грішу 🫣я часом просто забуваю відзначати моменти, які мене особливо вразили. у потоці роботи, коли тут тре відредагувати, там узгодити, а потім вичитати, усе й одразу летить до рук, іноді важко спинитися й оцінити, як уміло перекладач викрутився в тому чи тому місці. буває, усвідомлення доходить десь аж на N-ній вичитці. і все-таки похвала вкрай цінна — і для просто комфортної співпраці, і для стосунків між перекладачем та редактором.я вважаю, найздоровіше ставлення до правок починається із уже банальної, проте важливої думки: ми всі працюємо не проти одне одного, а на один текст, і редактор не приходить ламати переклад, а перекладач не зобов’язаний мовчки ковтати кожну зміну.
А в цілому вчора був якийсь день не те щоб Блума, а всякої хєрні місцевого масштабу, з тих, які змушують замислитися, чи правильно обрала професію і чи не краще піти жити в гори, не залишивши адреси нікому :)Але працювати все одно треба, тому коротко про те, що я #дочитала."Пам'яті усіх слів", 4 частина Меекханського циклу Веґнера — як і було обіцяно, набагато краще за попередню, стає трохи зрозумілим загальний задум, і навіть з'являється, хоч і ненадовго, мій улюблений рудий лейтенант.Ghostewriter by A.R. Torre — хороший, навіть не знаю, трилер? Ну щось таке. Знаменита авторка любовних романів дізнається, що скоро помре (це буквально перша сторінка, але про всяк випадок прикрию), і наймає свою конкурентку гострайтити за неї роман про її життя. Калевалу і Плутарха вчора не читала :( сил вистачило тільки на трилер (інший, який через 5 днів здавати в бібліотеку, а я ще тільки 60% прочитала, треба налягти на нього).Пішла далі перекладати трукрайм з другої серії, бо на першу нема матеріалів, і я досі не знаю, кого там, власне, вбили. І чи вбили.
Відкараскалася від роботи з основної роботи на вихідні, буду робити халтури :)А чи знали ви, що в першій чернетці "Керрі" не було всіх цих псевдоуривків зі статей, інтерв'ю з тими, хто вижив, тощо? Кінг, власне, писав оповідання, які він тоді, як відомо, продавав в різні плейбої і пентхаузи, щоб оплачувати рахунки. Написав три сторінки, не сподобалося, викинув. Табіта витягла з кошика, сказала - пиши далі. Кінг сказав: я не можу писати про дівчат-підліток, я хлопчик. Табіта сказала, що допоможе, і допомогла.Але це все теж досить відома історія, а в ітозі написав він 88 сторінок через один інтервал з вузькими берегами (щоразу, коли авторка про це пише, я згадую книжки Фоліо). На оповідання багато, на роман мало. І от тоді Кінг дописав всі ці класні вставки. І прекрасно, що дописав! "Керрі" — один з моїх улюблених романів у Кінга і теж один з перших, які я прочитала, і пам'ятаю, що саме ці мокументарі одразу привернули увагу.А авторка книжки, яку я перекладаю, Керолайн Бікс, зробила ще цікавіші відкриття, коли порівнювала видану книжку з рукописами в архіві, але їх я вам спойлити не буду :) Те, що я вище розповіла, — це з інших джерел, хоча в "Монстрах з архіву" ця історія теж є.
І знову про питання швидкості перекладу і халтуру.Я, нагадую, перекладаю зараз про американський футбол. Про який я нічого не знаю (точніше, не пам'ятаю, бо це не перший раз — просто, на щастя, ми з ним зустрічаємося дуже рідко). Усі терміни мені треба шукати, гуглити. Дивитися відео 2-3 рази, щоб зрозуміти, що відбувається. І ще враховуємо, що приблизно половина реплік - це репліки коментаторів. Ви коментаторів чули, українською завжди все розумієте, що вони кажуть навіть про знайомий вам вид спорту? Ну от. А половина з іншої половини реплік - це гравці і тренери коментують старі матчі. Це ще гірше.Так от до чого я все це — я перевірила, і я за годину перекладаю ВДВІЧІ менше, ніж навіть коли роблю сраних Кауліців, які говорять усі одночасно, оригінал здебільшого німецькою тощо тощо. Але там нема нічого складного чи того, що я не знаю. Я відкриваю кілька разів за серію вікіпедію, щоб перевірити географічні назви, назви фільмів, імена зірок тощо — і все. Решту часу я просто без зупинок і заминок набираю текст і тихо ненавиджу Кауліців.А колись я знала англійську приблизно як зараз правила американського футболу. Ну окей, не настільки погано, але все ж таки було чимало фразеологізмів, реалій, сленгу, які мені треба було гуглити або шукати в словнику. І звісно, тоді не йшлося про такі обсяги, які я можу робити зараз. От і все. Це весь секрет. Просто я роблю все це дуже давно і все вже давно нагуглила :) І у всіх так є або буде з досвідом і згодом.
Вчора #дочитала і "Некровета". Про нього напишу, бо невідомо, коли і чи дійду до другої частини, а про Гуситську трилогію вже по завершенні.Недавно хтось із тих, на кого я підписана, теж його читала (якщо ви на мене теж підписані, помахайте!) і писала, що на перших 100 сторінках нічого не відбувається. Насправді там практично сразу відбувається таке, що я, як людина після двох операцій на очах, якій ледь врятували зір (і то, чесно кажучи не до кінця), досі вібрую від того, як спокійно там усі до цього поставилися. Також там відбувається те, без чого не буває ветеринарної практики, — тваринки страждають і іноді помирають. Це було попередження про тригери, бо книжку рекомендують як козі фентезі, і я очікувала чогось на кшталт Герріота, тільки створіння великі й мали — це які-небудь дракончики й єдинорожки. Почасти так і є, але сумного там вистачає.Власне книжка, дійсно, все одно цілком собі козі: дружать, рятують, лікують. У цьому жанрі дуже важливо, щоб в автора/ки був хороший стиль і почуття гумору, як на мене. Це тут, безумовно, є, — див. цитату, яку я вчора наводила. Переклад Марії Шагурі чудовий — взагалі я бачу, що хороших перекладачів з польської в нас більше, ніж я думала. Відірватися я не змогла, доки не прочитала за вечір всі 270+ сторінок. Словом, рекомендую всім, хто не суперчутливий до теми хвороб тварин (наприклад, не лікував чи, не дай бог, втратив котика або собаку недавно. Рік тому, коли Сирена тільки пішла, я б не змогла читати).
Головна шкода від перекладання історичних книжок і серіалів — у тому, що хочеться дізнатися більше про їхню тему, або про те, що було до чи після, або про щось пов'язане. Отаку книжечку взяла собі в Одібл, закінчуючи переклад серіалу про заснування США (якщо у вас підписка на Одібл, ви теж можете її взяти безкоштовно і не витрачаючи кредит). Про американський Південь я дізналася спершу з "Хатини дядька Тома", як усі, а далі чергувалися джерела з різних боків фронту: Фолкнер, "Віднесені вітром", "Маленькі жінки" тощо. Тобто десь в проміжках мені щось про це виклали в старших класах школи, а потім на істфаку, але не брехатиму: не слухала я їх :) Ну окей, на істфаку слухала, але на той момент я була під впливом Маргарет Мітчелл, і трактовка підручника мені не сподобалася :)Словом, настав час послухати щось науково-популярне, от тільки спершу закінчу трилер Люсінди Беррі. Альзо, я тут вчора раптом зробила перестановку книжок, переставила на незручні полиці при столі майже все прочитане - не на продажне, а на їхнє місце перенесла з незручних полиць англомовні книжки, прочитані й непрочитані. Якщо цікавлять фото, ставте 🔥, якщо ні, ставте що хочете або нічого.
Too Close to Home by Seraphina Nova Glass — рекомендую трилер всім, кого недостатньо бісить життя, але їм бракує саме цієї емоції. Або якщо ви в настрої пореготати над ідіотизмом.По-перше, я ще не бачила жодного хорошого трилера, де в розгадці хоч якось були б задіяні наркотики. Це лінивий троп, я вважаю. По-друге, ось пара прикладів того, що відбувається в процесі. 1. Жінка сховала труп в скрині-холодильнику в гаражі. Чоловік виводив машину і задів скриню, замок зламався. З-під ляди визирають пасма білявого волосся трупа. "Барбі!" — кричить маленька донька. "Так, я туди склала старі іграшки". "А, ну окей" — і донька іде в хату. Ви таких дітей бачили? Я ні.2. Фінальна сцена, всі за всіма ганяються, відбирають одне в одного зброю тощо. Одна з жертв тікає в ліс. Злочинець завмирає на секунду, вирішує, що з дробовиком буде ВАЖКО її переслідувати, і біжить за нею без зброї. (тут не закриваю спойлером, бо без імен і подробиць це не спойлер).Плюси книжки: я за неї не платила, це Kindle Unlimited.Здала, взяла нову Фріду The Divorce), почала вчора. Фріда як Фріда. Роман відкривається сценою, якою відкривалися як мінімум ще два трилери, прочитані цього року 😁З Пруста виписала вже чотири сторінки, а можна б і взагалі все переписувати. Перепадя — голова :)Плідного нам першого літнього дня. Десь в середині його мають прийти матеріали на чергову серію документалки про американську історію, а в кінці — багатостраждальні книжки. А поки що можна спокійно поперекладати про ельфів.
Ну що, подивимось, що я там #дочитала цього місяця. Одразу кажу, асортимент дивний.Оскільки я вперше додумалася зробити скріншоти, то поясню про систему оцінок: я притримуюся гудрідзівських рекомендацій. Три зірки — хороша книжка, рекомендую. Це більшість моїх оцінок зазвичай. Чотири — дуже хороша. П'ять — шедевр (цього місяця їх багато, зазвичай буває не так :). Дві — ну так собі книжка. Одна — шо це було?Разом 16 (останню не дочитала, там залишилось 10% концентрованої дікухи, точно сьогодні закінчу).З мовами маємо регрес. Аж 6 англійською, 10 відповідно українською.З носіями все складно, оскільки 3 книжки я частково читала, частково слухала — бо тимчасово поновила підписку на Kindle Unlimited (знову була пропозиція 2 місяці безкоштовно), а там часто книжки видають одразу в електронці й аудіо. Ще 1 чисто в аудіо, 4 в електронці, відповідно 8 паперових.Жанри: 4 трилери, 2 (!) любовні романи, 4 фентезі, 2 просто літ-ра (це не обов'язково висока полиця, просто не жанрові), 2 епоси (якщо вважати Беовульфа епосом, яким він в принципі не є, але я не знаю, куди його віднести), 1 сатиричний роман, 1 історичний роман, 1 відпарювач.Країни: 6 Великобританія, 4 Україна, 2 США, 2 Австралія, по 1 Японія і Ісландія.З #ПолиціГаньби лише 6 книжок, але 3 з них товсті. Наступного разу буду виміряти в сантиметрах звільненої полиці :) Перечити — 6 (більшість з них вперше читала в українському перекладі).Книга місяця - нічия між двома українськими книжками, "Душниця" і "Шмуль і Марта". Вони дуже, дуже різні з погляду жанру і стилю, тому я не хочу обирати.Срака місяця - трилер, який я дочитую, Too Close to Home by Seraphina Nova Glass. Я читала три інші її книжки, одній поставила чотири зірки (On a Quiet Street), ще двом по три, а цій вже треба не зірки ставити, а, не знаю, що там є протилежністю зірок в астрономії? Чорні діри? Словом, срака, як і було сказано.
#дочитала "Старшу Едду" в чудовому — не соромлюся повторити — сміливому й свободному (не в сенсі довільному :) я про внутрішню свободу тексту) перекладі Віталія Кривоноса, пішла додавати її на Гудрідзі, заодно глянула на кілька рецензій, здебільшого англомовних.Пишуть — це вам не роман, читати важко, сиджу читаю по одній пісні з олівцем тощо.Я не знаю, який там у них переклад (читала тільки російською, виданий в 60-х), але це вам — роман. Якби я не була позавчора така втомлена, то закінчила б і за один раз. Хто не читав — беріться, не бійтеся :)Приблизно перша третина — це дійсно окремі пророцтва й повчання (там я реготала), але далі йдуть цілком собі сюжетні й дуже цікаві історії. Так, структура не зовсім звична для нас, одне й те саме може переповідатися кілька разів з варіаціями (різних часів), але якщо ви, як і я, сюжет Вьольсунгів/Нібелунгів пам'ятаєте не довше пари годин після прослуховування опер — вам сюди! Бо після трьох повторів запам'ятає будь-хто :)Надзвичайно цікаві примітки (більшість — посторінкові, не доведеться багато бігати в кінець книжки), але я б і ще більше почитала :) На щастя, в автора перекладу є канал, де час від часу він пише, зокрема, і про Едду. Якщо ви не підписані, рекомендую!Шьоґун ч. 2 таки залишається на полицях до мого наступного нападу читання серій, бо якщо я кожну серію дочитуватиму до кінця, то ці #ПолиціГаньби точно не закінчаться до кінця року. Тому наступний, нарешті, Пруст.
Згадала, що я ж тут #дочитала в електронці "Тисячу журавлів" Кавабати. Доперечитала, точніше, бо в перший (другий і десятий) раз я її читала в рос. перекладі. Зачитала до дір в 14-17 років, а потім, здається, не поверталася до неї, тому пам'ятала тільки дві речі: родиму пляму і як відчистили чашку від слідів помади.І от читаю, пляма там одразу на перших сторінках, чашка зі слідами з'являється ближче до кінця і... повість закінчується, чашка брудна. Та й взагалі я пам'ятаю, що книжка була не товста, але й не настільки тонка.Оскоромилася, полізла на піратський сайт глянути той рос. переклад. А там дійсно далі йде чи то інша повість про тих самих героїв, чи то друга частина, і з чашкою стається те, що я пам'ятаю.Тому питання: переклад неповний чи в мене файл неповний? Звідки він взагалі в мене взявся, я не пам'ятаю. Вважала, що купила в Нашому форматі, але зараз слідів електронної версії там не бачу. Лежав він у мене багато років, це було точно до перевидання в Основах. Хто читав або має паперову версію, напишіть, будь ласка, чим закінчується у вас.Власне про книжку: якщо ви любите Танідзаки, то скоріш за все полюбите і Кавабату. Але він (як на мене) трохи тонший і менш очевидний. Сюжет 90 сторінок (та хоч би й 200) переповідати нема сенсу, але скажу, що нарешті зрозуміла, кого мені нагадувала тітка з "Площі Вашингтона", яку я перекладала. Це ж Тікако! Тільки з менш барвистим минулим.А тепер подивимось, наскільки плідним буде робочий день, якщо ні на що не відволікатися і перекладати тільки книжки. Думаю сьогодні поперекладати потроху з усіх трьох, якими жонглюю, бо виявилось, що в монорежимі я можу терпіти лише одну з них - про Кінга.
TGLIST.COM.UA
